Постанова

від 21.04.2021 по справі 471/151/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 471/151/17-ц

провадження № 61-45019св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави,

відповідачі: Братська районна державна адміністрація Миколаївської області, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна , Новокостянтинівська сільська рада Братського району Миколаївської області, відділ Держгеокадастру в Братському районі Миколаївської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2018 року,ухвалене у складі суддіСкарницької І. Б., та постанову апеляційного суду Миколаївської області

від 29 серпня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави звернувся з позовом до Братської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Братська РДА), ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна , Новокостянтинівська сільська рада Братського району Миколаївської області (далі - Новокостянтинівська сільська рада ), відділ Держгеокадастру в Братському районі Миколаївської області, про визнання недійсним та скасування сертифікату на земельну частку (пай), визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позову зазначив, що 22 листопада 1995 року Колективне сільськогосподарське пайове товариство (далі - КСПТ) ім. Мічуріна отримало державний акт на право колективної власності на землю, до якого додавався список членів у кількості 715 осіб, у тому числі під номером 549 зазначено

ОСОБА_2 .

Рішенням загальних зборів КСПТ ім. Мічуріна від 30 грудня 1997 року

ОСОБА_1 виключено зі списків членів підприємства, оскільки дані про її членство у КСПТ внесені помилково.

Вказував, що 30 липня 1999 року ОСОБА_1 отримала сертифікат

серії МК № 0095649 на земельну частку (пай) площею 7,49 умовних кадастрових гектарів.

Розпорядженням голови Братської РДА № 265-р від 18 грудня 2015 року

ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новокостянтинівської сільської ради.

20 липня 2016 року розпорядженням голови Братської РДА № 174-р ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку (пай) площею 6,1420 га ріллі з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новокостянтинівської сільської ради; право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 зареєструвала 9 серпня 2016 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис № 15858289.

Посилаючись на те, що відповідач не була членом КСПТ ім.Мічуріна , тому незаконно набула право власності на земельну ділянку, прокурор просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Братської РДА № 174-р від 20 липня

2016 року і скасувати запис № 15858289 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132.

У червні 2017 року прокурор збільшив позовні вимоги та, крім викладеного, просив визнати недійсним та скасувати сертифікат на земельну частку (пай) серії

МК № 0095649 від 30 липня 1999 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_2 не була членом КСПТ ім.Мічуріна та не була включена до списку осіб, який долучений до державного акта на право колективної власності на землю та, як наслідок, не мала право на отримання сертифікату на земельну частку (пай). За таких обставин суд першої інстанції вважав, що рішення Братської РДА від 18 грудня 1997 року № 227-р, на підставі якого ОСОБА_1 30 липня 1999 року видано сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 7,49 умовних гектар, є незаконним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 отримала 30 липня 1999 року, тому звернення прокурора до суду у 2017 року відбулось за межами позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявили ОСОБА_1 та її представник.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишено без задоволення, рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2018 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з його висновком про відмову у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У вересні 2018 року перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13 червня

2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції про початок перебігу позовної давності з дати видачі ОСОБА_1 сертифіката на право на земельну частку (пай). На думку прокурора, висновок судів суперечить правовому висновку Великої Палати Верхового Суду, викладеному у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), згідно з яким дата початку перебігу позовної давності визначається не з дати ухвалення рішень, які оскаржуються, а від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину першу статті 261 ЦК України, належним чином не з`ясували, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави та дійшли помилкового висновку про сплив позовної давності.

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції в порушення статті 382 ЦПК України не навів у постанові мотивів відхилення доводів прокурора про його обізнаність про порушення прав держави після опрацювання інформації, наданої 1 серпня 2016 року відділом Держгеокадастру у Братському районі Миколаївської області.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2018 року представник ОСОБА_3 - адвокат Петренко О. В. надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області, який не може бути врахований касаційним судом, оскільки у порушення статті 178 ЦПК України відзив не підписаний заявником або його представником.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 13 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 листопада 1995 року КСПТ ім. Мічуріна отримало державний акт на право колективної власності на землю.

ОСОБА_2 працювала у УСПТ ім. Мічуріна у 1991 році та 1997, 1998 роках всього 11 місяців 2 дні.

Суди встановили, що загальні збори членів КСПТ ім. Мічуріна 30 грудня

1997 року вирішили не приймати ОСОБА_2 до членів цього товариства, а тільки прийняти на роботу та вивести її зі списків осіб, які мають право на отримання сертифіката на землю, оскільки вона не є членом товариства.

Розпорядженням Братської РДА від 18 грудня 1997 року № 227-р

ОСОБА_2 видано сертифікат на право на земельну частку (пай)

серії МК № 0095649 на земельну частку (пай) розміром 7,49 в умовних кадастрових гектарах із земель колективної власності КСПТ ім. Мічуріна . Рішенням Новокостянтинівської сільської ради від 23 вересня 2004 року їй надано згоду на виготовлення державного акта на право власності на земельну частку (пай).

Зі змісту розпорядження Братської РДА № 265-р від 18 грудня 2015 року суди встановили, що ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,49 умовних кадастрових гектарів із земель КСПТ ім. Мічуріна у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням Братської РДА № 174-р від 20 липня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки із кадастровим номером 4821483400:06:000:0132 та передано у власність вказану ділянку площею 6,1420 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суди встановили, що згідно з відомостями архівного сектору Братської РДА дані про прийняття ОСОБА_2 членом КСПТ ім. Мічуріна відсутні.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором пропущена позовна давність, оскільки право на звернення до суду з таким позовом виникло з дня видачі ОСОБА_1 сертифіката на право на частку (пай) 30 липня

1999 року. Суд першої інстанції вважав, що прокурор повинен був дізнатись про порушення прав держави з дня видачі вказаного сертифіката, оскільки відповідно до статті 5 Закону України Про прокуратуру в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин основними функціями прокуратури були, серед іншого, нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

З такими висновками погодись не можна, виходячи з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України ).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18)).

Подаючи апеляційну скаргу, прокурор вказував, що про порушення прав держави йому стало відомо під час опрацювання інформації, наданої 1 серпня 2016 року відділом Держгеокадастру у Братському районі Миколаївської області.

Апеляційний суд належним чином не перевірив вказані обставини та зазначивши, що суд першої інстанції правильно не прийняв вказані доводи до уваги, не врахував, що рішення суду першої інстанції не містить висновків щодо відхилення цих доводів прокурора.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не враховано наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України ).

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття сторона у спорі може не бути тотожним за змістом поняттю сторона у цивільному процесі : сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, права визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження

№ 14-96цс18).

Звертаючись із позовом, з урахуванням уточнених вимог, прокурор заявив три вимоги:

- визнати недійсним та скасувати сертифікат на земельну частку (пай) серії

МК № 0095649 від 30 липня 1999 року;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Братської РДА № 174-р

від 20 липня 2016 року;

- скасувати запис № 15858289 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132.

Отже, друга вимога звернута до Братської РДА, яка прийняла оскаржуване розпорядження, а дві інші вимоги - до ОСОБА_1 .

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що про застосування наслідків спливу позовної давності заявлено ОСОБА_1 та її представником.

За таких обставин апеляційний суд дійшов передчасного висновку про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами, пред`явленими до Братської Р. Д. , не встановивши, чи заявляла ця сторона про застосування таких наслідків.

Передчасним колегія суддів вважає також висновок про те, що початком перебігу позовної давності за всіма вимогами прокурора є день видання ОСОБА_1 30 липня 1999 року сертифіката серії МК № 0095649 на земельну частку (пай), оскільки оспорюване у цій справі розпорядження видане значно пізніше - 20 липня 2016 року, а запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку внесено на підставі цього розпорядження 9 серпня 2016 року.

Суд першої інстанції не дослідив питання перебігу позовної давності окремо за кожною сторони позовною вимогою, і, як наслідок, не встановив, чи спливла позовна давність до всіх вимог.

Вказані недоліки судового розгляду залишені поза увагою суду апеляційного суду, тому постанову апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

При новому розгляді справи суду необхідно надати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо; врахувати, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор; надати належну оцінку доводами апеляційної скарги; дослідити зміст вимог, заявлених до особи, яка просить про застосування наслідків спливу позовної давності та вирішити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до сторони позовною вимогою.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги,статтями 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук