Постанова

від 26.09.2022 по справі 471/151/17-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

26.09.22

22-ц/812/690/22

Єдиний унікальний номер судової справи:471/151/17-ц

Провадження №22-ц/812/690/22

Головуючий суду першої інстанції Скарницька І.Б.

Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

26 вересня 2022 року м. Миколаїв справа №471/151/17-ц

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Базовкіної Т.М., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Стрілець К.О.,

за участі: прокурора Волкожа С.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2018 року, ухвалене об 11 год.08 хв. під головуванням судді Скарницької І.Б. в приміщенні суду в смт. Братське, повний текст якого складено 22 червня 2018 року, за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до Вознесенської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ім.Мічуріна», Братська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, відділ Держгеокадастру в Братському районі Миколаївської області, про визнання недійсним та скасування сертифікату на земельну частку (пай), визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

встановив:

У лютому 2017 року прокурор пред`явив позов про визнання незаконним та скасування розпорядження та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на землю, який обґрунтовував наступним.

22 листопада 1995 року колективним сільськогосподарським пайовим товариством «ім. Мічуріна» (далі КСПТ «ім. Мічуріна») було отримано державний акт на право колективної власності на землю, до якого додавався список членів у кількості 715 чоловік, в тому числі під номером «549» ОСОБА_3 .

На загальних зборах підприємства, які відбулися 30 грудня 1997 року, було прийнято рішення про виключення її зі списків членів підприємства як таку, дані про яку внесені помилково, оскільки вона не була членом КСПТ.

Даних про вступ ОСОБА_1 до членів КСПТ не має, на пенсію з указаного підприємства вона не виходила.

Разом з тим, 30 липня 1999 року ОСОБА_1 отримала сертифікат серії МК №0095649 на земельну частку (пай) площею 7,49 умовних кадастрових гектарів.

В подальшому розпорядженням голови Братської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Братська РДА) №265-р від 18 грудня 2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

20 липня 2016 року розпорядженням голови Братської РДА №174-р ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку (пай) площею 6,1420 га ріллі із кадастровим номером 4821483400:06:000:0132, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, право власності на яку вона зареєструвала 09 серпня 2016 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис №15858289.

Посилаючись на те, що відповідач ніколи не була членом КСПТ «ім.Мічуріна», а тому набула право власності на земельну ділянку незаконно, прокурор просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Братської РДА №174-р від 20 липня 2016 року та скасувати запис №15858289 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132.

У червні 2017 року прокурор збільшив позовні вимоги та крім викладеного просив визнати недійсним та скасувати сертифікат на земельну частку (пай) серії МК №0095649 від 30 липня 1999 року.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 , заявлено про необхідність застосування наслідків пропуску прокурором строку позовної давності.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2018 року у задоволенні позову прокурора відмовлено через пропуск позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, відповідачка ОСОБА_1 не була членом КСПТ «ім.Мічуріна» та не була включена до списку осіб, який долучений до державного акта на право колективної власності на землю та, як наслідок, не мала право на отримання сертифікату на земельну частку (пай). За таких обставин суд першої інстанції вважав, що рішення Братської РДА від 18 грудня 1997 року № 227-р, на підставі якого ОСОБА_1 30 липня 1999 року видано сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 7,49 умовних гектар, є незаконним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 отримала 30 липня 1999 року, тому звернення прокурора до суду у 2017 року відбулось за межами позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявили ОСОБА_1 та її представник.

Не погодившись із таким рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, прокурор вказував, що позовна давність ним не пропущена, оскільки про порушення прав держави прокурор дізнався у 2016 році після перевірки правомірності видачі оскаржуваного розпорядження Братської РДА.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 адвокат Петренко О.В., посилаючись на законність оскаржуваного прокурором розпорядження, необґрунтованість права прокурора на звернення з позовом та неналежне обґрунтування необхідності захисту інтересів держави, пропуск прокурором строку позовної давності, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзивів на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишено без задоволення, рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2018 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з його висновком про відмову у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року постанову апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначав, що подаючи апеляційну скаргу, прокурор вказував, що про порушення прав держави йому стало відомо під час опрацювання інформації, наданої 1 серпня 2016 року відділом Держгеокадастру у Братському районі Миколаївської області.

Апеляційний суд належним чином не перевірив вказані обставини та зазначивши, що суд першої інстанції правильно не прийняв вказані доводи до уваги, не врахував, що рішення суду першої інстанції не містить висновків щодо відхилення цих доводів прокурора.

Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами, пред`явленими до Братської РДА, не встановивши, чи заявляла ця сторона про застосування таких наслідків.

Передчасним колегія судів вважала також висновок про те, що початком перебігу позовної давності за всіма вимогами прокурора є день видання ОСОБА_1 30 липня 1999 року сертифіката серії МК №0095649 на земельну частку (пай), оскільки оспорюване у цій справі розпорядження видане значно пізніше 20 липня 2016 року, а запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку внесено на підставі цього розпорядження 09 серпня 2016 року.

Суд першої інстанції не дослідив питання перебігу позовної давності окремо за кожною сторони позовною вимогою, і, як наслідок, не встановив, чи спливла позовна давність до всіх вимог.

Вказані недоліки судового розгляду залишені поза увагою суду апеляційного суду, тому постанову апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою.

При новому розгляді справи суду необхідно надати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо; врахувати, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор; надати належну оцінку доводами апеляційної скарги; дослідити зміст вимог, заявлених до особи, яка просить про застосування наслідків спливу позовної давності та вирішити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до сторони позовною вимогою.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд враховує те, що відповідно до положень частини 1 статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року залучено Вознесенську районну державну адміністрацію до участі у справі в якості правонаступника у спірних правовідносинах Братської районної державної адміністрації Миколаївської області та залучено Братську селищну раду Вознесенського району Миколаївської області до участі у справі в якості правонаступника у спірних правовідносинах Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та таке встановлено судом першої інстанції, що 22 листопада 1995 року КСПТ «ім. Мічуріна» отримало державний акт на право колективної власності на землю.

ОСОБА_3 працювала у колективному сільськогосподарському пайовому товаристві ім. Мічуріна у 1991 році та 1997, 1998 роках всього 11 місяців 2 дні (т.1 а.с.38-41).

Загальні збори членів КСПТ ім. Мічуріна, які відбулися 30 грудня 1997 року, вирішили не приймати її в члени товариства, а тільки прийняти на роботу та вивести її із списків осіб, які мають право на отримання сертифіката на землю, оскільки вона не є членом товариства (т.1 а.с.23-31).

При цьому, посилання прокурора в позові на те, що 30 грудня 1997 року зазначене рішення загальних зборів було оформлено протоколом № 1, на що звертала увагу в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Петренко О.В., дійсно є помилковим, проте це не спростовує змісту прийнятого в цей день рішення КСПТ ім. Мічуріна.

Між тим, на підставі розпорядження Братської РДА від 18 грудня 1997 року №227-р ОСОБА_4 30 липня 1999 року видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК №0095649 про те, що їй належить право на земельну частку (пай) розміром 7,49 в умовних кадастрових гектарах із земель колективної власності КСПТ ім.Мічуріна (т.1 а.с.33-36, 48).

На підставі заяви ОСОБА_4 рішенням Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області від 23 вересня 2004 року їй надано згоду на виготовлення державного акту на право власності на земельну частку (пай) (т.1 а.с.47).

11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Братської РДА з метою отримання земельної ділянки у власність (т.1 а.с.44).

Розпорядженням Братської РДА №265-р від 18 грудня 2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,49 умовних кадастрових гектар із земель КСПТ ім. Мічуріна у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.51).

Розпорядженням Братської РДА №174-р від 20 липня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки із кадастровим номером 4821483400:06:000:0132 та передано у власність вказану ділянку площею 6,1420 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.52).

Згідно з відомостями архівного сектору Братської РДА дані про прийняття ОСОБА_5 у члени КСПТ ім. Мічуріна відсутні (т.1 а.с.131).

Наявне в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 подання на призначення пенсії по інвалідності КСПТ ім.Мічуріна від 11 березня 1999 року містить посилання, що ОСОБА_5 є членом колгоспу з 01 вересня 1997 року і її стаж роботи в колгоспі становить один рік (т.1 а.с.128).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були членами КСПТ ім.Мічуріна, пояснили, що були присутні на загальних зборах товариства, де було вирішено питання про прийняття ОСОБА_1 до членів товариства.

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину підробка протоколу загальних зборів, яка внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з повідомленням Первомайської місцевої прокуратури 20 грудня 2017 року було прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Отже, матеріали справи містять суперечливі дані про перебування чи не перебування ОСОБА_1 членом КСПТ ім.Мічуріна. Архівний сектор Братської РДА у довідках наголошував, що не всі документи товариством передавалися на зберігання.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Згідно з ст.3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Стаття 155 ЗК України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Стаття 21 ЦК України регламентує, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оцінивши докази у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про недоведеність перебування ОСОБА_1 у членах КСПТ та відсутність у неї права на отримання сертифікату, а тому рішення Братської РДА від 18 грудня 1997 року №227-р яким ОСОБА_9 30 липня 1999 було видано сертифікат є незаконним, а сертифікат, виданий з порушенням вимог Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720 є недійсним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки розпорядження про передачу у власність земельної ділянки №174-р від 20 липня 2016 року було прийнято на підставі наявності у ОСОБА_1 сертифікату на право на земельну частку (пай), який визнано судом незаконним, то таке розпорядження від 20 липня 2016 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте на підставі недійсного сертифікату, і як наслідок - є незаконною і реєстрація за ОСОБА_1 права власності на цю земельну ділянку.

За встановлених обставин, доводи відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Петренко О.В., якою рішення суду першої інстанції не оскаржується, на законність оскаржуваних прокурором сертифікату та розпорядження не заслуговують на увагу.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 отримала 30 липня 1999 року, тому звернення прокурора до суду у 2017 року відбулось за межами позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявили ОСОБА_1 та її представник.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з ст.ст.71, 76, 80 ЦК України в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18)).

Прокурор вказував, що про порушення прав держави йому стало відомо під час опрацювання інформації, наданої 01 серпня 2016 року відділом Держгеокадастру у Братському районі Миколаївської області.

Разом з тим, суд першої інстанції не приймаючи вказані доводи до уваги, не навів висновків щодо відхилення цих доводів прокурора.

Крім того, сам зміст вказаного розпорядження, сертифікату, а також зміст архівного витягу з рішення Новостянтинівської сільської ради від 23 вересня 2004 року, яким ОСОБА_4 вперше було надано згоду на виготовлення державного акта на право власності на земельну частку (пай), не дає можливості впевнитись у правомірності чи неправомірності рішень райдержадміністрації про розпорядження землею без попередньої перевірки.

Із компетенції прокуратури, в редакції Закону України «Про прокуратуру» на час звернення з даним позовом, вилучені повноваження щодо загального нагляду за дотриманням вимог закону суб`єктами цивільних відносин, а тому в межах наданих повноважень прокурор здійснює перевірку лише за наявності приводу, тобто лише у разі звернення суб`єкта правовідносин. А за таких обставин, лише з часу виявлення прокурором порушень закону при перевірці починається перебіг строку позовної давності.

За таких обставин, на думку колегії суду, посилання прокурора на те, що він міг або повинен був знати про порушення права держави раніше ніж 01 серпня 2016 року, заслуговують на увагу та є обґрунтованими.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, права визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

Звертаючись із позовом, з урахуванням уточнених вимог, прокурор заявив три вимоги:

- визнати недійсним та скасувати сертифікат на земельну частку (пай) серії МК № 0095649 від 30 липня 1999 року;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Братської РДА № 174-р від 20 липня 2016 року;

- скасувати запис № 15858289 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132.

Отже, друга вимога звернута до Братської РДА, яка прийняла оскаржуване розпорядження, а дві інші вимоги - до ОСОБА_1 .

Зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що про застосування наслідків спливу позовної давності заявлено лише ОСОБА_1 та її представником.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами, пред`явленими до Братської РДА, не встановивши, що ця сторона не заявляла про застосування таких наслідків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що про встановлені порушення прокурору стало відомо під час опрацювання інформації, наданої 01 серпня 2016 року відділом Держгеокадастру у Братському районі Миколаївської області, що в розумінні ст. 76 ЦК України в редакції 1963 року та частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Прокурор звернувся в суд в грудні 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки та вважав підставним застосування наслідків спливу позовної давності, то його рішення, в силу приписів ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову прокурора.

Ухвалюючи таке рішення колегія судів враховує також і вимоги ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо недопустимості позбавлення власності не інакше, як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1.

Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

У даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання.

Адже передача земельної ділянки у приватну власність відбулася незаконно.

При цьому колегія вважає, що рішення колегії суддів направлене на збереження справедливого балансу між інтересами суспільства і інтересами окремої людини, оскільки порушення законодавства стало наслідком не лише неправомірних дій посадових осіб органів місцевого самоврядування, а й на тлі недобросовісного використання своїх цивільних прав відповідачем.

Так, судом встановлена недоведеність перебування ОСОБА_1 у членах КСПТ, виведення її із списків осіб, які мають право на отримання сертифіката на землю, оскільки вона не була членом товариства та незаконність отримання нею у власність земельної ділянки.

Зазначені обставини набувач усвідомлювала, а тому її не можна вважати добросовісним набувачем.

Що ж стосується доводів відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відносно права прокурора на звернення з позовом та неналежне обґрунтування необхідності захисту інтересів держави, то вони не заслуговують на увагу, виходячи з того, що прокурор навів переконливі мотиви з якими погодився суд першої інстанції і погоджується також колегія суддів апеляційного суду, а саме, згідно зі ст.45 ЦПК України в попередній редакції прокурор мав право звертатися до суду з позовом як позивач, оскільки орган місцевого самоврядування, який на час звернення здійснював контроль за використанням земель є відповідачем у справі, а іншого органу, який мав би повноваження щодо звернення до суду з таким позовом немає.

Звернення керівника місцевої прокуратури до суду було спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке здійснювалося з порушеннями вимог чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України у зв`язку з ухваленням нового рішення слід змінити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача Вознесенської районної державної адміністрації на користь прокуратури Миколаївської області 6 666 грн. 67 коп., а з ОСОБА_1 - 13 333 грн. 34 коп. у відшкодування витрат на судовий збір, понесений в трьох судових інстанціях.

Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2018 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

Позовні вимоги керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати сертифікат на земельну частку (пай) серії МК №0095649 від 30 липня 1999 року на землю площею 7, 49 в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП ім. Мічуріна, виданий ОСОБА_4 Братською районною державною адміністрацією 30 липня 1999 року.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Братської районної державної адміністрації №174-р від 20 липня 2016 року, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (пай) площею 6, 1420 га ріллі, кадастровий номер 4821483400:06:000:0132., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15858289 від 09 серпня 2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:06:000:0132 за ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ).

Стягнути з Вознесенської районної державної адміністрації на користь прокуратури Миколаївської області 6 666 грн. 67 коп. у відшкодування витрат на судовий збір, понесений в трьох судових інстанціях.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області 13 333 грн. 34 коп. у відшкодування витрат на судовий збір, понесений в трьох судових інстанціях.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді Т.М. Базовкіна

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 27 вересня 2022 року.