Ухвала

від 24.01.2022 по справі 362/5653/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №362/5653/21 Головуючий в 1-й інстанції - Ковбель М.М.

Провадження №11-сс/824/331/2022 Доповідач - Слива Ю.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_4.,

суддів - ОСОБА_5., ОСОБА_6.,

секретаря - ОСОБА_7.,

адвоката, який діє в інтересах

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 - ОСОБА_8. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційними скаргами власника майна ОСОБА_1 та представника власників майна ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_8., на ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12021111140000075 від 24.02.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239-1, ч.2 ст.240, ч.3 ст.197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

21 жовтня 2021 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9., про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12021111140000075 від 24.02.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239-1, ч.2 ст.240, ч.3 ст.197-1 КК України, а саме на земельні ділянки, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:0142, 3222487000:03:001:0388, 3222487000:03:001:0785, 3222487000:03:001:0386, 3222487000:03:001:0390, 3222487000:03:001:0144, 3222487000:03:001:0145, 3222487000:03:001:0141, 3222487000:03:001:0389, 3222487000:03:001:5388, 3222487000:03:001:5287, 3222487000:03:001:5552, 3222487000:03:001:5506, 3222487000:03:001:5504, 3222487000:03:001:5499, 3222487000:03:001:5498, 3222487000:03:001:5608, 3222487000:03:001:5605, 3222487000:03:001:5502, 3222487000:03:001:5501, 3222487000:03:001:5750, 3222487000:03:001:5284, 3222487000:03:001:5376, 3222487000:03:001:5367, 3222487000:03:001:5366, 3222487000:03:001:5301, 3222487000:03:001:5267, 3222487000:03:001:5265, 3222487000:03:001:5312, 3222487000:03:001:5557, 3222487000:03:001:5558, 3222487000:03:001:5559, 3222487000:03:001:5554, 3222487000:03:001:5420, 3222487000:03:001:5421, 3222487000:03:001:5269, 3222487000:03:001:5579, 3222487000:03:001:5415, 3222487000:03:001:5293, 3222487000:03:001:5601, 3222487000:03:001:5486, 3222487000:03:001:5487, 3222487000:03:001:5488, 3222487000:03:001:5485, 3222487000:03:001:5599, 3222487000:03:001:5598, 3222487000:03:001:5448, 3222487000:03:001:5449, 3222487000:03:001:5602, 3222487000:03:001:5618, 3222487000:03:001:5619, 3222487000:03:001:5705, 3222487000:03:001:5706, 3222487000:03:001:5703, 3222487000:03:001:5704, 3222487000:03:001:5617, 3222487000:03:001:5616, 3222487000:03:001:5613, 3222487000:03:001:5614, 3222487000:03:001:5344, 3222487000:03:001:5346, 3222487000:03:001:5347, 3222487000:03:001:5278, 3222487000:03:001:5562, 3222487000:03:001:5561, 3222487000:03:001:5192, 3222487000:03:001:5196, 3222487000:03:001:5194, 3222487000:03:001:5187, 3222487000:03:001:5195, 3222487000:03:001:5193, 3222487000:03:001:5198, 3222487000:03:001:5197, 3222487000:03:001:5188, 3222487000:03:001:5191, 3222487000:03:001:5065, 3222487000:03:001:0597, 3222487000:03:001:0596, 3222487000:03:001:0814, 3222487000:03:001:5247, 3222487000:03:001:5251, 3222487000:03:001:5249, 3222487000:03:001:5250, 3222487000:03:001:5248, 3222487000:03:001:5190, 3222487000:03:001:5189, 3222487000:03:001:5200, 3222487000:03:001:0595, 3222487000:03:001:5205, 3222487000:03:001:5204, 3222487000:03:001:5203, 3222487000:03:001:5202, 3222487000:03:001:5201, шляхом заборони відчуження, користування, розпорядження ними.

Ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року вказане клопотання задоволено та накладено арешт на зазначене у ньому майно.Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що метою арешту є досягнення дієвості даного кримінального провадження, в частині збереження об`єкту кримінально-протиправних дій, набутого кримінально-протиправним шляхом.

На вказану ухвалу слідчого судді, власник майна ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0388, яка належить їй на праві приватної власності та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у частині накладення арешту на цю земельну ділянку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що згідно матеріалів переданих Обухівському районному управлінню поліції ГУ НП в Київській області щодо протиправного використання земельних ділянок, ділянка яка належить їй на праві власності з указаним вище кадастровим номером, не міститься в переліку самовільно зайнятих земельних ділянок та ділянок на яких здійснюється самовільне будівництво, та ін. Стверджує, що належну їй земельну ділянку ніхто ніколи не захоплював, на ній не проводяться та ніколи не проводилися ніякі будівельні роботи, дана земельна ділянка не може бути речовим доказом, оскільки не має ніякого відношення до кримінального провадження, вона набута власником на законних підставах, а тому арешт земельної ділянки обмежує право власності.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_2 - ОСОБА_8 не погоджується з ухвалою слідчого судді через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що тринадцять земельних ділянок на які накладено арешт, належать ОСОБА_2 на праві приватної власності і арешт на них накладено безпідставно, без будь-якої мотивації таких дій, вони не можуть бути доказом у кримінальному провадженні, оскільки не мають жодних ознак речових доказів. Жодних посилань підтверджених належними доказами, що дані земельні ділянки були об`єктом протиправних дій чи набуті кримінально-протиправним шляхом, не має їх власник ОСОБА_2 не має будь-якого статусу у кримінальному провадженні, повідомлення про підозру йому не вручалося, а отже арешт земельних ділянок поклав на ОСОБА_2 надмірний тягар, обмеживши його право власності. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:5485, 3222487000:03:001:5562, 3222487000:03:001:5616, 3222487000:03:001:5703, 3222487000:03:001:5598, 3222487000:03:001:5486, 3222487000:03:001:5704, 3222487000:03:001:5619, 3222487000:03:001:5706, 3222487000:03:001:5614, 3222487000:03:001:5552, 3222487000:03:001:5278, 3222487000:03:001:5344, та у цій частині відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_3 - ОСОБА_8 вказує на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження. Слідчим суддею взагалі не надано правової оцінки доводам клопотання прокурора, де включено належну ОСОБА_3 земельну ділянку до загального складу арештованих ділянок без будь-якої мотивації. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222487000:03:001:5554, яка належить ОСОБА_3 розташована не за адресою: АДРЕСА_1, у неї є конкретна адреса та на ній побудовано садовий будинок, інші господарські будівлі та споруди на законних підставах, а накладення арешту на вказану земельну ділянку обмежує ОСОБА_3 право користуватися як земельною ділянкою так і будівлями на ній. Також зазначає, що на дану земельну ділянку ніхто не займав, ніхто не створював на ній штучних водойм, а отже земельна ділянка не має жодних ознак речового доказу, не могла і не може бути предметом кримінального правопорушення чи містити будь-які відомості важливі для встановлення обставин його вчинення. Власник даної земельної ділянки ОСОБА_3 не має ніякого відношення до кримінального провадження, вона не є підозрюваною чи обвинуваченою. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:5554, яка належить ОСОБА_3 та ухвалити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання у цій частині відмовити.

Також, адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких виклав аналогічні доводи та просив скасувати ухвалу слідчого судді частині накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:5189, 3222487000:03:001:5197, 3222487000:03:001:5191, 3222487000:03:001:5187, 3222487000:03:001:5193, 3222487000:03:001:5204, 3222487000:03:001:5192, 3222487000:03:001:5196, 3222487000:03:001:5190, 3222487000:03:001:5065, 3222487000:03:001:5198, 3222487000:03:001:5201, 3222487000:03:001:5194, 3222487000:03:001:5188, 3222487000:03:001:5195, які належать на праві власності ОСОБА_2 та земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:5205, 3222487000:03:001:5202, які належать на праві власності ОСОБА_3 , а також земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:5203, 3222487000:03:001:5200, 3222487000:03:001:0145, які належать на праві власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та ухвалити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання у цій частині відмовити.

Обидва апелянти просили поновити строк на апеляційне оскарження, пославшись на те, що розгляд клопотання прокурора відбувся без їх участі, а про існування оскаржуваної ухвали, їм стало відомо вже після спливу строку апеляційного оскарження, у зв`язку з чим причину пропуску такого строку, просять визнати поважною.

Прокурор в судове засідання в черговий раз не з`явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно положень ст.422 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш, як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

Тому, з огляду на приписи ст.422 КПК України колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за відсутності прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України, та з урахуванням систематичної неявки прокурора до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- адвоката ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який підтримав подані апеляційні скарги та просив задовольнити їх у повному обсязі;

- ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини третьої зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Разом з цим встановлено, що розгляд клопотання відбувся без виклику власників майна чи їх адвокатів, про існування оскаржуваної ухвали слідчого судді апелянтам стало відомо після спливу строку апеляційного оскарження,. Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_8. строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв`язку з чим він поновленню не підлягає.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Між тим, всупереч вказаній нормі закону в клопотанні прокурора про арешт майна не вказано конкретні підстави і взагалі не вказано мету для накладення арешту відповідно до положень п.п. 1-4 ч.2 ст.170 цього Кодексу.

Слідчий суддя не звернув уваги на невідповідність клопотання прокурора про накладення арешту на майно вимогам ст.171 КПК України і не надав йому відповідної правової оцінки, оскільки клопотання прокурора не містить належного обґрунтування мети та підстави накладення арешту на зазначене у клопотанні майно. В клопотанні прокурор, як на підставу накладення арешту на майно послався лише на те, що земельні ділянки мають суттєве значення для доказування у кримінальному провадженні та в сукупності підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення. При цьому, клопотання не містить належного обґрунтування мети та підстави накладення арешту на зазначене у ньому майно. Слідчий обмежився лише перерахуванням майна, на яке просив накласти арешт, однак не розмежував і не конкретизував таке майно, не зазначивши, яке відношення має саме це майно до даного кримінального провадження.

Отже, вищевказане свідчить про неконкретизованість та неповноту клопотання прокурора, яке, згідно імперативної вказівки законодавця, за таких обставин підлягає обов`язковому уточненню, на що слідчий суддя не звернув уваги та не виконав приписів ч.3 ст.172 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Прокурором в клопотанні про арешт майна зазначено, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження до вказаного у ньому майна має на меті запобігти можливості відчуження майна, користування та розпорядження ним, та відповідно до ст.170 КПК України на таке майно може бути накладено арешт.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції переконаний, що прокурором не доведені, а слідчим суддею не перевірені правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження, матеріали справи не містять інформації щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в даному кримінальному провадженні особам, які є власниками арештованих земельних ділянок, зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому, в ухвалі слідчого судді міститься посилання на необхідність накладення арешту на майно з метою досягнення дієвості кримінального провадження, в частині збереження об`єкту кримінально-протиправних дій, а також посилання на ст.98 КПК України, яка дає визначення речовим доказам.

Зважаючи на положення п.1 ч.2 ст.170 КПК України, який передбачає, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, то на переконання колегії суддів прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій прокурором вчинено не було, з врахуванням відсутності у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Відомості про вчинення особами, які мають будь-яке відношення до арештованих земельних ділянок, у тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.

Не доведено значення вказаного майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, який може бути відчужений.

Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що арештовані земельні ділянки, серед яких земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:0388, 3222487000:03:001:5485, 3222487000:03:001:5562, 3222487000:03:001:5616, 3222487000:03:001:5703, 3222487000:03:001:5598, 3222487000:03:001:5486, 3222487000:03:001:5704, 3222487000:03:001:5619, 3222487000:03:001:5706, 3222487000:03:001:5614, 3222487000:03:001:5552, 3222487000:03:001:5278, 3222487000:03:001:5344, 3222487000:03:001:5554, 3222487000:03:001:5189, 3222487000:03:001:5197, 3222487000:03:001:5191, 3222487000:03:001:5187, 3222487000:03:001:5193, 3222487000:03:001:5204, 3222487000:03:001:5192, 3222487000:03:001:5196, 3222487000:03:001:5190, 3222487000:03:001:5065, 3222487000:03:001:5198, 3222487000:03:001:5201, 3222487000:03:001:5194, 3222487000:03:001:5188, 3222487000:03:001:5195, 3222487000:03:001:5205, 3222487000:03:001:5202, 3222487000:03:001:5203, 3222487000:03:001:5200, 3222487000:03:001:0145, є предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239-1, ч.2 ст.240, ч.3 ст.197-1 КК України, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають ознаки речового доказу, колегія суддів з наданих апеляційному суду матеріалів провадження не вбачає.

Таким чином, вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення кримінального провадження, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в ухвалі, оскільки прокурором не конкретизовано мету накладення арешту та не надано доказів на підтвердження зазначених у клопотанні обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Водночас колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні клопотання прокурора про арешт майна не відповідає вимогам ст.171 КПК України, що відповідно до ч.1 ст.173 КПК України мало стати підставою для відмови у його задоволенні, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Згідно положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду та з урахуванням положень ст.404 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, ухвала слідчого судді підлягає частковому скасуванню з постановленням у скасованій частині нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора у частині, яку апеляційний суд вважає за необхідне скасувати. В частині накладення арешту на земельні ділянки, який не було оскаржено, колегія суддів залишає без змін, оскільки відсутні правові підстави для перегляду ухвали слідчого судді у цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 , апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8., задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіВасильківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12021111140000075 від 24.02.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239-1, ч.2 ст.240, ч.3 ст.197-1 КК України, скасувати в частині накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:0388, 3222487000:03:001:5485, 3222487000:03:001:5562, 3222487000:03:001:5616, 3222487000:03:001:5703, 3222487000:03:001:5598, 3222487000:03:001:5486, 3222487000:03:001:5704, 3222487000:03:001:5619, 3222487000:03:001:5706, 3222487000:03:001:5614, 3222487000:03:001:5552, 3222487000:03:001:5278, 3222487000:03:001:5344, 3222487000:03:001:5554, 3222487000:03:001:5189, 3222487000:03:001:5197, 3222487000:03:001:5191, 3222487000:03:001:5187, 3222487000:03:001:5193, 3222487000:03:001:5204, 3222487000:03:001:5192, 3222487000:03:001:5196, 3222487000:03:001:5190, 3222487000:03:001:5065, 3222487000:03:001:5198, 3222487000:03:001:5201, 3222487000:03:001:5194, 3222487000:03:001:5188, 3222487000:03:001:5195, 3222487000:03:001:5205, 3222487000:03:001:5202, 3222487000:03:001:5203, 3222487000:03:001:5200, 3222487000:03:001:0145, шляхом заборони відчуження, користування, розпорядження ними.

Постановити у цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9., про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12021111140000075 від 24.02.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239-1, ч.2 ст.240, ч.3 ст.197-1 КК України, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:0388, 3222487000:03:001:5485, 3222487000:03:001:5562, 3222487000:03:001:5616, 3222487000:03:001:5703, 3222487000:03:001:5598, 3222487000:03:001:5486, 3222487000:03:001:5704, 3222487000:03:001:5619, 3222487000:03:001:5706, 3222487000:03:001:5614, 3222487000:03:001:5552, 3222487000:03:001:5278, 3222487000:03:001:5344, 3222487000:03:001:5554, 3222487000:03:001:5189, 3222487000:03:001:5197, 3222487000:03:001:5191, 3222487000:03:001:5187, 3222487000:03:001:5193, 3222487000:03:001:5204, 3222487000:03:001:5192, 3222487000:03:001:5196, 3222487000:03:001:5190, 3222487000:03:001:5065, 3222487000:03:001:5198, 3222487000:03:001:5201, 3222487000:03:001:5194, 3222487000:03:001:5188, 3222487000:03:001:5195, 3222487000:03:001:5205, 3222487000:03:001:5202, 3222487000:03:001:5203, 3222487000:03:001:5200, 3222487000:03:001:0145, із забороною відчуження, користування, розпорядження ними.

В іншій частині оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6