Ухвала

від 02.02.2022 по справі 321/1164/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 321/1164/20

провадження № 61-18825ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2021року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до відділу у Василівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Фермерське господарство Михайлівський степ , ОСОБА_5 , про визнання наказу про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності частково недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 червня

2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду

від 21 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 21 вересня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику строк який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали для подання касаційної скарги у новій редакції відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень.

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у новій редакції.

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд роз`яснив йому положення частини другої статті 389 ЦПК України щодо виключних випадків касаційного оскарження судових рішень, частин першої та третьої статті 411 ЦПК України, однак заявник недоліки касаційної скарги зазначені в ухвалі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року не усунув, оскільки, подана на усунення недоліків касаційна скарга, не містить посилання на передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення, а фактично є ідентичною поданій раніше.

Формальне посилання у касаційній скарзі на підпункт в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України без будь-якого обґрунтування не є належним виконанням вимог процесуального закону щодо зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень. Крім того, справа 321/1164/20 не є малозначною в силу вимог закону, і такою судами попередніх інстанцій не визнавалася.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня

1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Не усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду

від 13 грудня 2021 року, відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України є підставою вважати її неподаною, а тому вона підлягає поверненню заявникові.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2021року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до відділу у Василівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Фермерське господарство Михайлівський степ , ОСОБА_5 , про визнання наказу про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності частково недійсним , вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик