Постанова

від 21.09.2021 по справі 321/1164/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.09.2021 Справа № 321/1164/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 321/1164/20 Головуючий у 1 інстанції: Кравченко Н.О.

№ 22-ц/807/3007/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до відділу у Василівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Фермерське господарство Михайлівський степ , ОСОБА_5 , про визнання наказу про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності частково недійсним,

ВСТАНОВИВ

В грудні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до відділу у Василівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ФГ Михайлівський степ , ОСОБА_5 , про визнання наказу про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності частково недійсним.

В обґрунтування заяви зазначали, що рішенням № 166 виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Запорізької області від 29 квітня 1998 року з земель запасу Михайлівської селищної ради їм були надані у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства земельні ділянки після встановлення остаточних розмірів цих ділянок на землях запасу Михайлівської селищної ради на території КСП ім. Мічуріна. До жовтня 2015 року вони добросовісно, відкрито та безперервно користувалися наданими земельними ділянками, сплачуючи земельний податок. У жовтні 2015 року земельні ділянки були оброблені фермером ОСОБА_5 з невідомих позивачам правових підстав. 20 липня 2017 року позивачі отримали від Відділу Держземагентства у Василівському районі Запорізької області копію наказу № 87 від 30.12.2013 року про затвердження розробленої ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 15830,1221 га, розташованих за межами населених пунктів на території Василівського та Михайлівського районів Запорізької області. Згідно інвентаризації земельна ділянка площею 114,7864 га, кадастровий номер 2323355100:19:009:003 за цільовим призначенням значиться як земля запасу. Але згідно викопіювання з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 114,7864 га, що запланована для інвентаризації Михайлівською селищною радою Михайлівського району Запорізької області, викопіювання земельних ділянок позивачів, схеми землі сільськогосподарського призначення, земельна ділянка площею 114,7864 га є земельна ділянка особистих селянських господарств, у тому числі, земельні ділянки позивачів.

23.04.2018 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним наказу Відділу Держземагентства у Василівському районі Запорізької області № 87 від 30.12.2013 року про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Василівського та Михайлівського районів Запорізької області відносно земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 114,79 га, кадастровий номер 2323355100:19:009:003, розташованої на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області в частині земельних ділянок: ОСОБА_1 площею 1,80 га, ОСОБА_2 площею 1,70 га, ОСОБА_3 площею 1,50 га, ОСОБА_4 площею 2,00 га задоволені у повному обсязі. (т.1 а.с. 96-100).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду м. Дніпро від 11.12.2018 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним наказу Відділу Держземагентства у Василівському районі Запорізької області № 87 від 30.12.2013 року про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Василівського та Михайлівського районів Запорізької області відносно земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 114,79 га, кадастровий номер 2323355100:19:009:003, розташованої на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області в частині земельних ділянок: ОСОБА_1 площею 1,80 га, ОСОБА_2 площею 1,70 га, ОСОБА_3 площею 1,50 га, ОСОБА_4 площею 2,00 га (т.2 а.с. 57-60).

Постановою Верховного Суду Касаційного адміністративного суд від 30.07.2020 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року та Постанову Третього апеляційного адміністративного суду м. Дніпро від 11.12.2018 року скасовано, справу закрито (т.2 а.с.108-113).

Ухвалою Верховного Суду Касаційного адміністративного суд від 30.07.2020 року дану справу передано за встановленою юрисдикцією до Михайлівського районного суду Запорізької області для розгляду в порядку цивільного судочинства.(т.2 а.с.119-120).

Посилаючись на вищезазначене просили суд, визнати частково недійсним наказ Відділу Держземагентства у Василівському районі Запорізької області № 87 від 30.12.2013 року про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Василівського та Михайлівського районів Запорізької області відносно земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 114,79 га, кадастровий номер 2323355100:19:009:003, розташованої на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області в частині земельних ділянок: ОСОБА_1 площею 1,80 га, ОСОБА_2 площею 1,70 га, ОСОБА_3 площею 1,50 га, ОСОБА_4 площею 2,00 га.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради №166 від 29.04.1998 року Про затвердження списків громадян, які користуються земельними ділянками для ведення ОПГ на землях запасу селищної ради на території КСП ім. Мічуріна після встановлення остаточних розмірів земельних ділянок вирішено надати в постійне користування земельні ділянки громадянам, після встановлення остаточних розмірів цих ділянок, на землях запасу Михайлівської селищної ради на території КСП ім. Мічуріна згідно додатку №1 (т. 1 а.с.12).

Відповідно до додатку до рішення Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради №166 від 29.04.1998 року позивачам у постійне користування надано наступні земельні ділянки: ОСОБА_1 - земельна ділянка площею 1,80 га для ведення особистого підсобного господарства з земель запасу селищної ради на території КСП ім. Мічуріна (хімсклад); ОСОБА_2 - земельна ділянка площею 1,70 га для ведення особистого підсобного господарства з земель запасу селищної ради на території КСП ім. Мічуріна (хімсклад); ОСОБА_3 - земельна ділянка площею 1,50 га для ведення особистого підсобного господарства з земель запасу селищної ради на території КСП ім. Мічуріна (бригада №2); ОСОБА_4 - земельна ділянка площею 2,00 га для ведення особистого підсобного господарства з земель запасу селищної ради на території КСП ім. Мічуріна (хімсклад) - (т. 1 а.с. 13-16).

Наказом Відділу Держземагентства у Василівському районі Запорізької області № 87 від 30 грудня 2013 року затверджено розроблені ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою технічні документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 15830,1221 га, розташованих за межами населених пунктів на території Василівського та Михайлівського районів Запорізької області, згідно з додатком (а.с.9). Відповідно до додатку до наказу № 87 до переліку технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності включено земельні ділянки Михайлівської селищної ради загальною площею 2691,7802 га, кількість ділянок 102 (т. 1 а.с.10).

З матеріалів справи вбачається, що позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги тим, що під час проведення інвентаризації земель Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області протиправно не було враховано матеріали, що містилися в земельно-кадастровій книзі Михайлівської селищної ради, відповідно до якої за позивачами числяться спірні земельні ділянки, згідно рішення виконавчого комітету №166 від 29.04.1998 року (кадастровий номер поля, на якому розташовані земельні ділянки 2323355100:19:009:0003).

Судом першої інстанції встановлено, щзо спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із прийняттям Відділом Держземагентства у Василівському районі Запорізької області наказу № 87 від 30.12.2013 року Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Василівського та Михайлівського районів Запорізької області . Позивачі звернулись до суду, стверджуючи, що цим наказом порушені їх права, як користувачів земельних ділянок. На думку позивачів, при проведенні інвентаризації належні їм земельні ділянки незаконно сформовані в одну земельну ділянку площею 114,7864 га, яка неправомірно визначена, як земля запасу. На підтвердження своїх доводів позивачі надали рішення Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради № 166 від 29 квітня 1998 року.

За змістом цього рішення, підставою його прийняття зазначено наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10, яким затверджено Порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України.

Цим Порядком, який діяв до 06.03.2003 року, передбачалось, що у приватну власність громадянам передаються безплатно земельні ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, індивідуального дачного і гаражного будівництва. Передача громадянам України безплатно у приватну власність земельних ділянок, вказаних у частині першій цього пункту, провадиться тільки один раз по кожному виду їх цільового використання, про що обов`язково робиться Радами народних депутатів відповідна відмітка у паспорті або документі який його замінює. Статтями 56, 57, 67 Земельного кодексу України встановлено розміри земельних ділянок, що передаються у приватну власність громадянам України: для ведення особистого підсобного господарства в межах населених пунктів у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га, селищах міського типу - 0,15 га, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 га, у містах - 0,1 га; - для ведення садівництва - не більше 0,12 га; - для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,1 га; - для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га. (пункти 1, 2 Порядку).

Як вбачається зі змісту рішення № 166 та додатку до нього, виданого архівним відділом Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, земельні ділянки громадянам надавались не у власність, а у постійне користування, з метою ведення особистого підсобного господарства, проте у розмірах, які перевищують визначені Порядком № 10 ( ОСОБА_1 - 1,80 га, ОСОБА_2 - 1,70 га, ОСОБА_3 - 1,50 га, ОСОБА_4 - 2,00 га).

Пунктом 4 Порядку передбачалось, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для вищезазначених цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність (додаток N 2). Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів. Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідною Радою народних депутатів.

Таким чином, як зазначив суд першої інстанції, наведений вище Порядок, яким керувався Виконавчий комітет Михайлівської селищної ради при прийнятті рішення № 166 від 29 квітня 1998 року, не передбачав передачу земельних ділянок у постійне користування відповідних розмірів.

Крім того, Порядком № 10 передбачалась передача земельних ділянок у власність виключно після встановлення їх меж у натурі (на місцевості) із подальшою видачею Державного акту на право приватної власності. Статтею 56 Земельного кодексу України (який діяв станом на прийняття рішення № 166) було визначено, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара. Збільшення розмірів земельних ділянок до 2 гектарів може провадитись за погодженням з обласною Радою народних депутатів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував, що Державні акти на право власності або постійного користування земельними ділянками позивачам не видавалися.

Погодження обласної Ради народних депутатів у зв`язку із передачею земельних ділянок розміром, який перевищує 0,6 га, також відсутнє.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що за змістом рішення № 166 земельні ділянки мали передаватись громадянам після встановлення їх остаточних розмірів. Натомість, документи про встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) із зазначенням остаточних розмірів, суду не надані. Слід також зазначити, що рішенням № 166 надавались земельні ділянки із земель запасу, тому доводи про протиправне визначення їх за результатами інвентаризації, як земель запасу, спростовані змістом наведеного рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив переконливий висновок про те, що рішення № 166 не було реалізовано, оскільки межі земельних ділянок не були визначені на місцевості, Державні акти або інші документи на право постійного користування землею позивачам не видавались.

Доводам позивачів, викладеним у позові та апеляційній скарзі про те, що вони мають довідки, які видані Михайлівською селищною радою, про те, що за ними числяться земельні ділянки для ведення ОСГ за межами населеного пункту, суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Так, згідно рішення № 166 земля надавалась для ведення особистого підсобного господарства, а не особистого сільського господарства, як про це зазначено у довідках. Крім того, довідки не містять інформації про наявність у позивачів певного виду права на ці земельні ділянки.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачами не надано доказів порушення їх цивільного права у зв`язку із прийняттям наказом Відділу Держземагентства у Василівському районі Запорізької області № 87 від 30.12.2013 року про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Василівського та Михайлівського районів Запорізької області, оскільки в силу вищезазначених вимог закону ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 юридично не є ні землевласниками, ні землекористувачами будь-якої конкретної земельної ділянки у розумінні ст. 79 ЗК України. Земельні ділянки, які позивачі фактично використовували, є власністю територіальної громади.

Відтак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2021 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков