Ухвала

від 04.02.2022 по справі 2-381/11

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-381/11

4-с/479/1/22

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2022 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

В складі: головуючого-судді Репушевської О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Шумської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Криве Озеро скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Кривоозерський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на дії державного виконавця (про зняття арешту),

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця та зобов`язання вчинити дії, у якій, зокрема, посилався на те, що рішенням Кривоозерського районного суду від 21 червня 2012 року з нього на користь ОСОБА_2 була стягнута грошова компенсація вартості її частки у автомобілі в розмірі 41335 грн. та судові витрати 413.35 грн.. Виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у відділі Кривоозерського районного управління юстиції. Постановою державного виконавця від 15 жовтня 2012 року у виконавчому провадженні №34489508 на усе майно боржника було накладено арешт та заборону на його відчуження. Кошти ним були сплачені 26 лютого 2015 року на рахунок стягувача. Однак, згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказане обтяження значиться за №13120239. Згідно відповіді державного виконавця Кривоозерського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської від 05 січня 2022 року, виконавче провадження про стягнення коштів за рішенням суду від 21 червня 2012 року було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження"(фактичне повне виконання рішення), та повідомлено, що скасувати арешт з майна не можливо, у зв`язку з тим, що виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт, було знищено відповідно до Положень Інструкції з діловодства. Тому на думку ОСОБА_1 , оскільки він сплатив необхідну суму, з його майна має бути знято дане обтяження, оскільки це порушує його права на майно як власника.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з"явився, звернувся з письмовою заявою, згідно якої скаргу просив розглянути у його відсутність, вимоги її підтримав з підстав, що викладені у ній, просив їх задовольнити.

31 січня 2022 року на адресу від представника Кривоозерського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов відзив, відповідно до якого викладена позиція про те, що ДВС заперечує щодо задоволення скарг ОСОБА_1 ..

В судовому засіданні представник Кривоозерського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської заперечив проти задоволення висунутих у скарзі вимог та пояснив, що арешт дійсно було накладено на усе належне боржнику майно з метою забезпечення виконання судового рішення, скаржник звертався із заявою про скасування арешту майна, однак на цей час він не може бути скасований, так як боржник ОСОБА_1 не погасив сю суму свого боргу, оскільки він є боржником у виконавчому провадженні №46714020, №46713812, виведених у окреме провадження, із якого належить стягнути в загальному розмірі суму 4240,22 грн. виконавчого збору на користь держави. Підтримав відзив від 31 січня 2022 року.

Суд, перевіривши доводи заявленої скарги, заслухавши позиції і аргументи учасників справи, дослідивши усі наявні у його розпорядженні докази, встановив наступні обставини та зробив такі висновки.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону).

На підставі п.6 ч.3 ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч.1 ст.48 Закону).

У свою чергу, за приписами ч.1 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Водночас, умови і підстави для зняття арешту визначені ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" .

Так, згідно ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору , витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону , письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2012 року державним виконавцем відділу Маріяшко О.О. відкрито виконавче провадження №34489508 з примусового виконання виконавчого листа Кривоозерського районного суду №2-381/11 від 18 вересня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 41818.27 грн. на користь ОСОБА_2 ..

12 жовтня 2012 року у виконавчому провадженні винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 4181.82 грн.. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30.00 грн.. Боржником рішення суду не виконано, кошти боргу, виконавчого збору та витрат не сплачено.

З метою забезпечення належного виконання виконавчого провадження №34489508 державним виконавцем 15 жовтня 2012 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про арешт усього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 ..

29 грудня 2012 року державним виконавцем відділу Маріяшко О.О. у виконавчому провадженні №34489508 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення задля погашення боргу так як боржник цього самостійно не зробив (п.2 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" у редакції яка діяла на момент прийняття процесуального рішення).

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у виконавчому провадження №34489508 від 29 грудня 2012 року було винесено постанову "Загальна постанова з затвердженням".

03 грудня 2014 року державним виконавцем відділу Сигляник Т.В. знову відкрито виконавче провадження №45702141 з примусового виконання виконавчого листа Кривоозерського районного суду №2-381/11 від 18 вересня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 41818.27 грн. на користь ОСОБА_2 ..

10 грудня 2014 року у виконавчому провадженні винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 4140.22 грн., та 26 лютого 2015 року винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100.00 грн..

27 лютого 2015 року боржником ОСОБА_1 до відділу подано квитанцію про повну сплату боргу за виконавчим документом безпосередньо стягувачу у зв`язку з чим виконавче провадження завершено на підставі п.8 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" від 1999 року, у редакції яка діяла на момент прийняття процесуального рішення.

Відповідно до даних відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що 02 березня 2015 року державним виконавцем відділу Сигляник Т.В. винесено постанови про:

- відкриття виконавчого провадження №46714020 з примусового виконання виведеної у окреме провадження постанови державного виконавця відділу про стягнення витрат у розмірі 100.00 грн. винесеної при виконанні виконавчого провадження №45702141;

- відкриття виконавчого провадження №46713812 з примусового виконання виведеної у окреме провадження постанови державного виконавця відділу про стягнення виконавчого збору у розмірі 4140.22 грн. винесеної при виконанні виконавчого провадження №45702141.

Як встановлено судом, на виконанні Кривоозерського РВ ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса) знаходиться зведене виконавче провадження №45702141, яке складається із виконавчих проваджень №46714020 та №46713812, загалом у межах зведеного виконавчого провадження із боржника належить стягнути 4240.22 грн..

Дії державного виконавця у цьому провадженні є законними, послідовними і логічними та направленими на реальне забезпечення потреб виконавчого провадження, оскільки не йдуть у розріз із загальними засадами виконавчого провадження, що визначені ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" .

При цьому, таке втручання у права мирного володіння майном у даному випадку не є свавільним, оскільки воно, як умотивовано судом вище, має місце відповідно до закону.

А отже, ужиті державною заходи у цьому випадку є ефективними з точки зору розв`язання проблем суспільства і водночас пропорційним щодо прав боржника.

Та з мотивів, що наведені судом вище, у даному випадку, втручання у права боржника не порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогою захисту основоположних прав особи, тобто не становить "особистий і надмірний тягар для особи".

Адже встановлено, що боржник має заборгованість перед державою, не вживає дій, спрямованих на її найшвидше погашення, у той час, як державний виконавець у частині дій пов`язаних із арештом майна діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А отже, було дотримано засади співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог, і відповідно, справедливого балансу між суспільним інтересом та правами особи.

Відповідно, це вказує на відсутність підстав для задоволення скарги, позаяк, суд не установив протиправної бездіяльності державного виконавця, а, як наслідок, і підстав для його зобов`язання зняти арешт.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 258-261 , 447-452 ЦПК України , суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа Кривоозерський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області , Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на дії державного виконавця (про зняття арешту) - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена учасниками справи або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 цього Кодексу .

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 04 лютого 2022 року.

СУДДЯ: