Ухвала

від 07.02.2022 по справі 623/332/22

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/332/22

Номер провадження 2/623/286/2022

УХВАЛА

іменем України

07 лютого 2022 року м. Ізюм

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Одарюк М.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Старости Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області Бурлаки Володимира Леонідовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення його позову до ОСОБА_2 , Старости Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області Бурлаки Володимира Леонідовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович про визнання заповіту недійсним. В заяві позивач просить суд заборонити Приватному нотаріусу Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистову С.Ю. оформлювати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ОСОБА_2 - до набрання законної сили рішення по даній справі. В обґрунтування заяви зазначено, що їм подано позов про визнання заповіту ОСОБА_3 складеного на ім`я ОСОБА_2 та посвідченого Старостою Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області Бурлакою В.Л. У випадку відсутності будь -яких заборон 17.02.2022 року відповідачка зможе вступити в спадщину і позбавити його права на спадщину, а у випадку задоволення його позовної заяви можуть бути порушені його права як спадкоємця першої черги, атому такі обставини змушують його звернутися до суду із вказаною заявою.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

До видів заходів забезпечення позову, визначених ч. 1 ст. 150 ЦПК України , відноситься, зокрема, заборона вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, про заборону здійснення реєстраційних дій відносно якого він заявляє клопотання, чи майнових наслідків заборони здійснювати такі дії.

При встановленні зазначеної відповідності необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні порушувати право власності. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Позивач звернулася до суду з позовними вимогами про визнання заповіту складеного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_2 посвідченого Старостою Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області Бурлакою В.Л та зареєстрованого в реєстрі за № 3-0 недійсним. В позові позивач вказує, що є спадкоємцем першої черги за правом представлення після його померлого батька ОСОБА_4 . Однак свідоцтва про смерть останнього матеріали справи не містять. Також, суд звертає увагу на те, що прізвище позивача ОСОБА_5 , а прізвище його батька та дідуся ОСОБА_6 , проте матеріали справи не містять доказів того, що позивач встановлював факт родинних відносин і саме ОСОБА_4 є його рідним батьком, а ОСОБА_3 - дідом. Також матеріали справи не місять копії заповіту складеного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_2 посвідченого Старостою Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області Бурлакою В.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 3-0, на який посилається позивач та позивачем не заявлено клопотання про його витребування.

Суд зауважує, що доказів того, що доказів того, що позивач є онуком померлого ОСОБА_3 , матеріали справи не містять, як не містять і копії самого оспорюваного заповіту.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до правового висновку, висловленому у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18 заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З урахуванням заявлених позовних вимог та заходів забезпечення позову, які заявник просить суд застосувати, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову заявлені передчасно.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Виходячи з заявлених позовних вимог нематеріального характеру та оцінюючи адекватність вимог щодо забезпечення позову суд враховує, що предметом спору є визнання права позивача на прийняття спадщини, а не вирішення питання про визнання за ним права на спадкове майно, яке може бути розглянуто тільки після ухвалення рішення по даній справі. Тобто, ефективний захист майбутнього інтересу позивача на спадкове майно може бути здійснений шляхом подання окремого позову і заходи забезпечення, заявлені позивачем, спрямовані саме на забезпечення такого позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені заходи забезпечення позову не знаходяться у прямому зв`язку з предметом позову, не забезпечують збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; їх застосування може привести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи відповідність права та законного інтересу, за захистом яких позивач звернулася до суду, суд констатує, що позивач у своїй заяві про забезпечення позову не довела належним чином як саме виконання рішення щодо її позовних вимог у майбутньому може бути утруднене або невжиття таких заходів забезпечення може унеможливити виконання рішення суду. Також не доведено, що відповідач здійснює дії щодо ухилення від можливого виконання рішення суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим залишає її без задоволення.

Керуючись ст. 149-153 , 258-261 , 353-354 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Одарюк М.П.