Постанова

від 25.01.2022 по справі 910/7075/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2022 р. Справа№ 910/7075/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.01.2022,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрофірма Гвіздівці

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 (повний текст складено 28.12.2020)

у справі №910/7075/20 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрофірма Гвіздівці

до Чернівецької обласної державної адміністрації

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Дочірнє сільськогосподарське підприємство Агрофірма Гвіздівці (далі, позивач або ДСП Агрофірма Гвіздівці ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Чернівецької обласної державної адміністрації (далі, відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.02.2007 в поданій позивачем редакції.

Позов мотивовано тим, що позивач в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 12.02.2007 звернувся до відповідача з клопотанням про переукладення договору, додавши всі необхідні документи, проте отримав листом від 24.07.2017 необґрунтовану відмову в продовженні дії договору з причин несвоєчасного звернення. Зазначаючи, що оскільки після закінчення строку дії договору оренди землі він продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою за цільовим призначенням, належно виконує свої обов`язки орендаря, на звернення від 09.04.2020 із проектом додаткової угоди про поновлення договору відповідач мотивованих заперечень не надав, позивач просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 12.02.2007 у запропонованій ним редакції на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/7075/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не дотримано умов для поновлення договору оренди землі від 12.02.2007 на новий строк, які давали б підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі та реалізовувати захист своїх прав відповідно до частин 8, 9 Закону України Про оренду землі (у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) шляхом звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди укладеною. При прийнятті рішення суд, серед іншого, послався на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц та від 22.09.2020 у справі №159/5756/18.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 02.02.2021 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Дочірнє сільськогосподарське підприємство Агрофірма Гвіздівці звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/7075/20, задовольнити позовні вимоги та визнати укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 12.02.2007, укладеного між Сокирянською районною державною адміністрацією та Дочірнім сільськогосподарським підприємством Агрофірма Гвіздівці , що зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру за записом №040781800001 від 12.03.2007 в редакції, зазначеній у абзаці 2 прохальної частини апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції було невірно застосовані положення частин 1-5 та частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Позивач зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, що підтверджують факт користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, відсутності заборгованості з орендної плати, факту використання об`єкта оренди за цільовим призначенням.

До апеляційної скарги додано також заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

30.03.2021 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Відповідач послався на те, що з п`яти підстав, сукупність яких дає орендарю право на поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , визначених на сьогодні з урахуванням судової практики, що склалася на час розгляду даної господарської справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі №530/212/17, та від 05.06.2019 у справі №709/433/17), є тільки одна підстава - повідомлення орендаря за 30 днів до закінчення строку дії договору про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору. Позивачем не було додано до повідомлення про намір скористатися переважним правом на поновлення договору проекту додаткової угоди, не надано суду доказів на підтвердження своєчасної та систематичної сплати орендної плати за договором, після закінчення строку дії договору (після 12.03.2017) ДСП Гвіздівці не продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою. Також відповідач наголосив на тому, що оскільки предметом договору оренди від 12.02.2007 є земельна ділянка (ставок), що включає водне дзеркало, та була надана у користування для рибогосподарських потреб, Господарським судом міста Києва було правильно застосовано норми матеріального права щодо порядку укладення договору оренди водного об`єкта у зв`язку з тим, що з 01.07.2013 набрав чинності Закон України Про аквакультуру , відповідно до прикінцевих положень якого статтю 51 Водного кодексу України викладено у новій редакції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2021 апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрофірма Гвіздівці у справі №910/7075/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7075/20. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрофірма Гвіздівці на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/7075/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

17.02.2021 матеріали справи №910/7075/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрофірма Гвіздівці на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/7075/20 залишено без руху. Роз`яснено Дочірньому сільськогосподарському підприємству Агрофірма Гвіздівці , що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші підстави для поновлення строку, та надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн.

09.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал платіжного доручення №331 від 03.03.2021 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 поновлено Дочірньому сільськогосподарському підприємству Агрофірма Гвіздівці пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/7075/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрофірма Гвіздівці на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/7075/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрофірма Гвіздівці на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/7075/20 на 13.04.2021.

У судове засідання, призначене на 13.04.2021, представники сторін не з`явились.

09.04.2021 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю представника позивача з`явитись у судове засідання у зв`язку з відсутністю транспортного сполучення між містами (Чернівцями та Києвом) через запроваджені на території України карантинні заходи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 зупинено апеляційне провадження у справі №910/7075/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19, оскільки за наслідками розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19 будуть надані правові висновки щодо порядку застосування положень статті 33 Закону України Про оренду землі в частині регулювання ними питання поновлення договорів оренди землі, які у поєднанні з іншими висновками Верховного Суду будуть сприяти правовій визначеності у застосуванні вказаної норми Закону України Про оренду землі у подібних правовідносинах. Зобов`язано сторони повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19, надати відповідні процесуальні документи

Із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99890781, судом встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лешика Ігоря Івановича залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 11.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 залишено без змін.

У зв`язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 поновлено апеляційне провадження у справі №910/7075/20, розгляд справи призначено на 25.01.2022, запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 задоволено клопотання представника Чернівецької обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні 25.01.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

За результатами проведеного у справі 25.01.2022 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 25.01.2022 з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними у матеріалах справи (том 2, а.с. 77-78).

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача, який про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся судом належним чином та неявка якого не перешкоджає вирішенню спору по суті, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

12.02.2007 між Дочірнім сільськогосподарським підприємством Агрофірма Гвіздівці (орендар) та Сокирянською районною державною адміністрацією (орендодавець) був укладений Договір оренди землі (далі, Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (ставок) для рибогосподарських потреб, яка знаходиться в адмінмежах Олексіївської сільської ради.

Відповідно до пунктів 2-5 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 54,8973 гектари, у тому числі: 41,1299 га водного дзеркала 13,7674 га - сінокоси. На земельній ділянці об`єкти інфраструктури відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з___. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 358 661,40 гривень.

Згідно з пунктом 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Цільове призначення земельної ділянки: для іншого сільського господарського призначення (пункт 16 Договору).

Відповідно до пункту 8 Договору його укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 36 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з пунктом 37 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 43 Договору визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки від 27.02.2007 Сокирянська районна державна адміністрація передала земельну ділянку загальною площею 54,8973 га ДСП Агрофірма Гвіздівці .

Договір оренди зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №000970 вчинено запис за номером 040781800001 від 12 березня 2007 року.

08.02.2017 позивач звернувся до Чернівецької обласної державної адміністрації з клопотанням про переукладення договору оренди водного об`єкта, розташованого за адресою: Сокирянський район, с. Гвіздівці, земельна ділянка площею 54,8973 га, кадастровий номер 7324080500:04:001:0300, до якої було додано:

- копію паспорта на водний об`єкт, виготовлений та погоджений в Державному агентстві водних ресурсів України 12.10.2016;

- копію договору оренди землі б.н. від 12.01.2007;

- кадастровий план земельної ділянки;

- договір на проведення нормативної грошової оцінки.

Вказане клопотання було отримано відповідачем 08.02.2017, що підтверджується відміткою на клопотанні.

У відповідь на вказане клопотання Чернівецька обласна державна адміністрація листом №01.29-48/575-1 від 24.07.2017 повідомила, що відповідно до протоколу обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин від 11 липня 2017 року №6 вирішено: відмовити у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 54,8973 га, цільове призначення (10.07) - для рибогосподарських потреб, у зв`язку із несвоєчасним зверненням до орендодавця.

08.04.2020 позивач звернувся до Чернівецької обласної державної адміністрації із заявою про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, в якій зазначив, що договір оренди від 12.02.2007 припинив свою дію 12.03.2017, у свою чергу орендар продовжує користуватись земельною ділянкою, що є предметом договору, та сплачує відповідні орендні платежі, протягом місяця від орендаря не було отримано листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, тому вказаний Договір оренди є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , та просив підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.02.2017, додану у додатках до цієї заяви.

Листом №01.35-48/2525 від 08.05.2020 Чернівецька обласна державна адміністрація у відповідь на пропозицію підписання додаткової угоди зазначила, що дана земельна ділянка є предметом спору у справі №910/16979/19, до моменту перегляду у апеляційній інстанції рішення у якій повноваження обласної державної адміністрації у вирішенні зазначеного питання обмежені.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що на думку позивача наявні всі умови для поновлення терміну дії Договору оренди на новий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , однак відповідач перешкоджає позивачу в реалізації його прав землекористувача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні в справіSunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику у даній справі таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Орендодавцем за Договором оренди землі від 12.02.2007 станом на дату його укладення була Сокирянська районна державна адміністрація, позаяк за приписами пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З 01.01.2013 згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності розмежовано землі державної та комунальної власності.

Так, відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час звернення з позовом до суду першої інстанції, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, повноваженнями щодо передачі у власність або в користування земельної ділянки, що визначена у Договорі, станом на момент звернення позивача до суду із позовом у даній справі наділена Чернівецька обласна державна адміністрація.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі , стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній станом на дату укладення Договору оренди (12.02.2007), договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Аналогічне закріплено у пункті 43 спірного Договору.

Договір оренди зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №000970 вчинено запис за номером 040781800001 від 12 березня 2007 року.

Таким чином, Договір оренди землі набрав чинності 12.03.2007 та, враховуючи, що його було укладено на 10 років, строк його дії закінчувався 12.03.2017.

За приписами статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі (тут і надалі у редакції, чинній на дату закінчення строку дії Договору) визначено порядок поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частин 1-3 статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 6-8, 11 статті 33 Закону України Про оренду землі визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі.

При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі . І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаних постановах від 22.09.2020 зазначила, що близький за змістом висновок викладено в тому числі і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Разом з тим, у вказаних постановах від 22.09.2020 у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17, в частині необов`язковості повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

З огляду на зміст частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України вказані висновки враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

Відтак, господарському суду при вирішенні даного спору про визнання договору поновленим необхідно з`ясовувати наступні обставини: чи повідомляв орендар орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені договором та законом строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди; чи продовжує орендар користуватись виділеною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди; чи повідомляв письмово орендодавець орендаря про відмову в поновленні договору оренди у встановлені законом строки; чи належно виконує орендар свої обов`язки за договором оренди.

Як уже зазначалося вище, у пункті 8 Договору сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Велика Палата Верховного Суду у вищенаведених постановах констатувала необхідність попереднього звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

Із приводу дотримання вказаної умови для поновлення договору оренди колегія суддів встановила наступне.

08.02.2017 позивач звернувся до Чернівецької обласної державної адміністрації з клопотанням про переукладення договору оренди водного об`єкта, розташованого за адресою: Сокирянський район, с. Гвіздівці, земельна ділянка площею 54,8973 га, кадастровий номер 7324080500:04:001:0300 (отримане відповідачем 08.02.2017, що підтверджується відміткою на клопотанні), до якого були додані копія паспорта на водний об`єкт, виготовлений та погоджений в Державному агентстві водних ресурсів України 12.10.2016, копія договору оренди землі б.н. від 12.01.2007, кадастровий план земельної ділянки, договір на проведення нормативної грошової оцінки.

Вказане клопотання було надіслане відповідачу без проекту додаткової угоди, як цього вимагають положення частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Матеріалами справи підтверджується, що питання щодо поновлення Договору оренди землі від 12.02.2007 на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі було предметом спорів у господарських справах №926/2218/18 та №910/16979/19.

Так, у межах господарської справи №926/2218/18 розглядався позов Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрофірма Гвіздівці до Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання договору оренди землі від 12.02.2007 укладеним. Позовні вимоги ДСП Агрофірма Гвіздівці у названій справі були мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди від 08.02.2007 за місяць до закінчення строку дії договору, а також відсутністю заперечень орендодавця у продовженні договору оренди протягом трьох місяців з моменту відповідного звернення позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2019, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №926/2218/18, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову ДСП Агрофірма Гвіздівці , суди у межах справи №926/2218/18 дійшли висновку, що позивач, звернувшись до відповідача із заявою про поновлення договору оренди від 08.02.2007 без проекту додаткової угоди, втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк за правовою конструкцією частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі . У прохальній частині позову позивач просив визнати укладеним договір оренди земельної ділянки в наведеній ним редакції, яка фактично є тотожною укладеному між сторонами Договору оренди землі від 12.02.2007, водночас, правова конструкція, передбачена частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , так само як і встановлена частинами 1-5 цієї статті, на які посилається позивач у поданому позові, не передбачає можливості визнання у судовому порядку укладеним договору оренди землі, а передбачає порядок пролонгації договірних відносин з оренди землі шляхом укладення додаткової угоди або автоматичного поновлення договору, відтак, наведений позивачем спосіб захисту не доведений відповідною доказовою базою та не відповідає жодній з правових конструкцій, передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі .

У межах господарської справи №910/16979/19 також розглядався позов Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрофірма Гвіздівці до Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 12.02.2007 на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди від 12.02.2007. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди землі позивач продовжив використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням та сплачувати орендну плату. Матеріально-правовою підставою позовних вимог позивач визначив частину 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі №910/16979/19, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі №910/16979/19, суд зазначив, що договір оренди землі припинив свою дію 12.03.2017, що також було встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №926/2218/19.

Водночас, суд зазначив, що договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, а тому задоволення позовних вимог про поновлення договору оренди без визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк суперечить частинам 6, 8 статті 33 Закону України Про оренду землі , що є підставою для відмови у задоволені позову.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі Совтрансавто-Холдінг проти України (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі Брумареску проти Румунії (заява №28342/95)).

Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі Устименко проти України від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).

З огляду на викладене, обставини, встановлені рішеннями господарських судів у справах №926/2218/18 та №910/16979/19, які набрали законної сили, зокрема, щодо втрати ДСП Агрофірма Гвіздівці переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк за правовою конструкцією частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі та припинення дії договору з 12.03.2017, є преюдиційними, не можуть ставитись під сумнів, а інші рішення, в тому числі у даній справі №910/7075/20, не можуть їм суперечити.

Позивачем під час розгляду справи №910/7075/20 не заперечувалось, що проект додаткової угоди до клопотання від 08.02.2017 додано не було, відсутність додаткової угоди зафіксовано у переліку документів, вказаних у цьому клопотанні.

З огляду на зазначене, оскільки суди у межах господарської справи №926/2218/18 встановили, що ДСП Агрофірма Гвіздівці звернулося до Чернівецької обласної державної адміністрації із заявою від 08.02.2017 про поновлення договору оренди без проекту додаткової угоди, а тому втратило переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк за правовою конструкцією частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , колегія суддів доходить висновку, що позивачем у справі №910/7075/20 не дотримано такої обов`язкової умови для поновлення договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі як належне, із проектом додаткової угоди, повідомлення орендарем орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

Суд звертає увагу, що додаткову угоду про поновлення договору оренди від 12.02.2007 на той самий строк та на тих самих умов, що є предметом розгляду у даній справі №910/7075/20, позивачем було надано на розгляд відповідачу лише заявою від 08.04.2020, тобто більше ніж через три роки після спливу як строку звернення позивачем із клопотанням про поновлення договору, до якого мав бути поданий відповідний проект додаткової угоди, встановленого Договором та частиною 2 статті 33 Закону України Про оренду землі , так і дати закінчення Договору.

При цьому, твердження позивача про ненадання у відповідності до положення частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі у місячний термін після звернення та у відповідності до положення частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі протягом місяця після закінчення строку дії Договору, вмотивованої відмови відповідача від поновлення договору оренди на новий строк приймається судом до уваги, однак не має суттєвого значення, оскільки не звільняє позивача від обов`язку дотримання законодавчо визначеного алгоритму дій та відповідного звернення до орендодавця із повідомленням про намір продовжити договір в порядку статті 33 Закону України Про оренду землі та у строки, визначені у пункті 8 Договору. Лише у разі виконання орендарем покладеного на нього обов`язку щодо направлення листа-повідомлення про поновлення договору оренди з відповідним проектом додаткової угоди може мати місце, у разі відсутності висловлених заперечень, наявність мовчазної згоди орендодавця на його поновлення.

Водночас, досліджуючи інші умови, необхідні для поновлення Договору оренди землі на новий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі (чи належно виконує орендар свої обов`язки за договором оренди та чи продовжує орендар користуватись виділеною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди) колегією суддів встановлено наступне.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до позову докази на підтвердження належного виконання орендарем своїх обов`язків за Договором та продовження користування орендованою земельною ділянкою, а саме, платіжні доручення, оцінюються судом критично, оскільки з їх змісту неможливо встановити, за оренду якої саме земельної ділянки, згідно якого договору здійснював оплату позивач, а також не вбачаються вірними суми здійснених оплат з огляду на розмір орендної плати, встановлений у пункті 9 Договору, у сукупності з погодженим порядком здійснення її оплати, встановленим пунктами 10, 11, 13 Договору.

Долучені позивачем до позовної заяви довідки Головного управління ДФС у Чернівецькій області про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів від 09.07.2019 та 24.01.2020 також не підтверджують факту належного виконання позивачем умов Договору в частині сплати орендної плати у встановленому в договорі розмірі станом на дату виникнення у позивача права на його поновлення та закінчення строку дії Договору.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження користування орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору надано також договір купівлі-продажу зерновідходів від 01.07.2016 із ФГ Еліта та договір поставки малька коропа від 02.03.2016 із ФОП Гричанюк В.В., накладну №1 від 02.03.2016 на мальок коропа, видаткові касові ордери. За твердженнями позивача куплений мальок коропа був у подальшому запущений в орендований ставок в с. Гвіздівці для цілей риборозведення. Також позивач стверджує, що після закінчення строку дії Договору проводив комплекс робіт по укріпленню дамби ставка, на підтвердження чого надано договір поставки №4 від 30.05.2019, видаткову накладну та платіжне доручення на підтвердження придбання у ТОВ АПК Буковина щебеню на суму 125 000,00 грн з ПДВ, договір про надання послуг №5 від 10.05.2017, укладений між ДСП Агрофірма Гвіздівці та ТОВ АПК Буковина , на підставі якого надавалися послуги фронтального навантажувача Lunking по укріпленню дамби ставка, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31.05.2017 та платіжним дорученням №271 від 22.06.2017 про оплату за надані послуги, накази директора ДСП Агрофірма Гвіздівці №2К від 03.01.2018 та №4К від 04.01.2018 про прийняття на роботу до ДСП Агрофірма Гвіздівці охоронців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оцінюючи вказані докази, колегія суддів зазначає наступне.

Вищезазначені договори купівлі-продажу зерновідходів та поставки малька коропа були укладені ще в період дії Договору від 12.02.2007, а тому не можуть підтверджувати факт користування орендованою земельною ділянкою після закінчення строку його дії. Доказів зариблення ставка купленим згідно вказаного договору поставки мальком після закінчення строку дії Договору оренди матеріали справи не містять.

Водночас, відповідач під час розгляду справи повідомив суд, що вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 27.09.2019 у справі №722/418/19 (том 1, а.с. 130-132) у рамках кримінального провадження №42018260110000057 визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину - самовільного зайняття земельної ділянки водного фонду, площею 54,8973 га, кадастровий номер 7324080500:04:001:03000, яка розташована біля с. Новоолексіївка Сокирянського району Чернівецької області. Встановлено, що у жовтні 2017 року ОСОБА_3 без рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу у власність або у користування земельної ділянки провів ремонт греблі, у кінці 2017 року та весною 2018 року заповнив ставок водою, зарибнив ставок мальком риби, проводив годування риби та охороняв ставок.

Тобто, вироком суду у справі №722/418/19 підтверджується, що після закінчення строку дії Договору фактичне користування спірною ділянкою здійснювалось іншою особою, а не ДСП Агрофірма Гвіздівці .

У даному контексті колегія суддів також звертає увагу на наявну у матеріалах справи копію протоколу допиту свідка - директора ДСП Агрофірма Гвіздівці ОСОБА_4 від 05.03.2019 у рамках кримінального провадження №42018260110000057, в якому останній повідомив, що у березні 2017 року закінчився договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 7324080500:04:001:03000 та з квітня 2017 року ДСП Агрофірма Гвіздівці не використовувало і не користується земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7324080500:04:001:03000, а громадянин ОСОБА_3 не працює у ДСП Агрофірма Гвіздівці , цивільно-правовий договір на виконання робіт із ним не укладався.

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами скаржника, що протокол допиту свідка в кримінальному провадженні не може бути належним доказом у даній господарській справі, однак, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами, у сукупності та враховуючи стандарт доказування вірогідності доказів , доходить висновку, що наведені відповідачем доводи та подані ним докази на спростування факту користування позивачем спірною земельною ділянкою, зокрема, вирок суду про визнання іншої особи винною у самовільному зайнятті спірного об`єкту оренди, є більш вірогідними ніж докази, надані позивачем на підтвердження цієї обставини.

Стосовно посилання скаржника на накази директора ДСП Агрофірма Гвіздівці №2К від 03.01.2018 та №4К від 04.01.2018 про прийняття на роботу до ДСП Агрофірма Гвіздівці охоронців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колегія суддів зазначає, що останні жодним чином не підтверджують того, що вказані охоронці були прийняті на роботу саме для охорони об`єкта оренди.

Отже, позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не доведено, а матеріалами справи не підтверджується факт належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди станом на дату закінчення строку його дії та продовження користування орендарем виділеною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди як обов`язкових умов для поновлення договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Також судом враховано, що відповідно до Договору оренди землі в оренду передана земельна ділянка (ставок) для рибогосподарських потреб (41,1299 га водного дзеркала та 13,7674 га сінокоси).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що з 01.07.2013 набрав чинності Закон України Про аквакультуру , відповідно до прикінцевих положень якого статтю 51 Водного кодексу України викладено у новій редакції.

Вказаний закон змінив існуючий підхід до процедури надання водних об`єктів в користування на умовах оренди.

Так, у відповідності до наведеної норми, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Типова форма договору оренди водних об`єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом.

У договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України Про аквакультуру .

Статтею 1 Закону України Про аквакультуру визначено, що аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Відповідно до статті 14 Закону України Про аквакультуру визначені особливості умов здійснення аквакультури та надання рибогосподарського водного об`єкта (його частини), рибогосподарської технологічної водойми, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також акваторії (водного простору) виключної (морської) економічної зони України в користування на умовах оренди для цілей аквакультури.

Постановою Кабінету Міністрів України №420 від 29.05.2013 затверджено Типовий договір оренди водних об`єктів, умови якого передбачають передачу у строкове платне користування об`єкта оренди, яким є вода (водний простір) водного об`єкта та земельна ділянка під водним об`єктом.

Разом з тим, запропонований позивачем у 2020 році проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 12.02.2007 не відповідає умовам типового договору оренди водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №420 від 29.05.2013.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України закріплено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У такий спосіб, дотримання порядку укладення договору оренди земель водного фонду, визначених Земельним та Водним кодексами України, а також Законом України Про аквакультуру для учасників є обов`язковим та не може бути нівельовано шляхом застосування процедур поновлення договору оренди, визначених Законом України Про оренду землі .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/3467/19.

З огляду на викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ДСП Агрофірма Гвіздівці у даній справі.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги ДСП Агрофірма Гвіздівці не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга ДСП Агрофірма Гвіздівці є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрофірма Гвіздівці на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/7075/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 у справі №910/7075/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/7075/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2022 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко