Рішення

від 26.01.2022 по справі 915/1171/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року Справа № 915/1171/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Берко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства Наталі-4 (55401, Миколаївська обл., Братський район, смт Братське, вул. Гагаріна, буд. 32; адреса електронної пошти представника: pager.sergii@gmail.com ; ідентифікаційний код 38770983)

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34; адреса електронної пошти: mykolaiv@land.gov.ua ; ідентифікаційний код 39825404)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти невідома )

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти невідома )

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти невідома )

4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; адреса електронної пошти представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

5) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти невідома )

6) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти невідома )

7) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 ; адреса електронної пошти невідома )

8) ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 ; адреса електронної пошти представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

9) ОСОБА_9 ( АДРЕСА_6 ; адреса електронної пошти невідома )

10) ОСОБА_10 ( АДРЕСА_6 ; адреса електронної пошти представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

11) ОСОБА_11 ( АДРЕСА_6 ; адреса електронної пошти невідома )

12) ОСОБА_12 ( АДРЕСА_7 ; адреса електронної пошти невідома )

13) ОСОБА_13 ( АДРЕСА_6 ; адреса електронної пошти невідома )

14) ОСОБА_14 ( АДРЕСА_8 ; адреса електронної пошти невідома )

про: визнання недійсним наказу про припинення права постійного користування, визнання права постійного користування земельною ділянкою,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пагер С.М., адвокат за ордером,

від відповідача: Кравченко Ю.А., у порядку самопредставництва,

від третіх осіб (4, 8, 10): Сорочан Є.В., адвокат за ордером,

від третіх осіб (1-3, 5-7, 9, 11-14): не з`явилися,

Суть спору:

29.07.2021 Фермерське господарство Наталі-4 звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.07.2021 (вх. № 11685/21), в якій просить суд:

- визнати за Фермерським господарством Наталі - 4 (код ЄДРПОУ 38770983) право постійного користування земельною ділянкою площею 50.00 га, Державний акт на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180 для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 4821480400:01:000:0595, площа 50.00 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019 року № 9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ;

- судові витрати стягнути з Відповідача - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (ЄДРПОУ 39825404).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Державного акта на право постійного користування землею серія МК 180 від 29.12.2001; положень статуту Фермерського господарства Наталі-4 ; свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 11.10.2019; наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019 року № 9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , № 3122/0/14-20 від 14.02.2020 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення , № 2717-СГ від 22.04.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення , № 1115-СГ від 01.03.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення , наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою; фінансової звітності Фермерського господарства Наталі-4 та звітів про посівні площі; договору про спільний обробіток від 24.01.2019, з платіжними дорученнями до нього; адвокатських запитів та відповідей наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на відповідні земельні ділянки (третіх осіб по даній справі); застосування норм статей 27, 50, 140-149 Земельного кодексу України; та мотивовані тим, що земельна ділянка, яка належить на праві постійного користування Фермерському господарству Наталі-4 внаслідок неправомірних дій відповідача була шляхом поділу раніше сформованої ділянки (кадастровий номер 4821480400:01:000:0595), була передана до приватної власності третіх осіб.

Ухвалою суду від 27.08.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1171/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28 вересня 2021 року о 10:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

09.09.2021 на офіційну електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив № 14-0.6-5864/2-21 від 08.09.2021, у якому заявник просить суд:

- розглянути питання про закриття провадження у справі;

- відмовити Фермерському господарству Наталі-4 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вказаний відзив додатково надійшов на адресу суду засобами поштового зв`язку 09.09.2021.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються на підставі такого:

ФГ Наталі-4 з часу державної реєстрації не здійснено жодних дій щодо реєстрації за собою права постійного користування земельною ділянкою.

У зв`язку із відсутністю державної реєстрації права постійного користування за фермерським господарством, беручи до уваги інформацію про смерть титульного користувача земельної ділянки, Головним управлінням було прийнято наказ від 19.11.2019 № 9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , яким право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 50,00 га, надане громадянці України ОСОБА_15 , вважається припиненим.

Земельну ділянку загальною площею 50,00 га віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Вищевказаний наказ прийнятий Головним управлінням з урахуванням діючої на час його прийняття судової практики щодо припинення права постійного користування зі смертю особи, якій належало таке право.

Крім того, відповідач стверджує, що у позовній заяві позивачем не зазначено які правові наслідки безпосередньо для фермерського господарства породжує прийняття Головним управлінням наказу від 19.11.2019 № 986/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , яким вважається припиненим право постійного користування громадянки України ОСОБА_15 з огляду на те, що право постійного користування земельною ділянкою, як стверджує позивач, перейшло до фермерського господарства Наталі-4 з моменту його реєстрації.

14.09.2021 до суду від ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 надійшла заява б/н від 14.09.2021 (вх. № 13965/21) про залучення заявників до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

16.09.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 233-21 від 14.09.2021, за змістом якої фермерське господарство наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.09.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення № 9-14-0.6-6111/2-21 від 23.09.2021, в якому заявник заперечує проти аргументів позивача, викладених у відповіді на відзив.

23.09.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява № 242-21 від 20.09.2021 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 28.09.2021. Вказана заява додатково надійшла на адресу суду засобами поштового зв`язку 24.09.2021.

Ухвалою суду від 28.09.2021 було відкладено підготовче засідання на 12 жовтня 2021 року об 11:00; запропоновано сторонам у строк до 11.10.2021 надати суду та направити іншим учасникам справи письмові пояснення щодо заяви б/н від 14.09.2021 (вх. № 13965/21) про залучення ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

07.10.2021 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- заперечення № 255-21 від 04.10.2021 на заяву про залучення третіх осіб;

- письмові пояснення № 254-21 від 04.10.2021 щодо зазначених у статуті Фермерського господарства Наталі-4 реквізитів державного акта про право постійного користування земельною ділянкою.

11.10.2021 до суду від відповідача надійшли пояснення № 9-14-0.6-6398/2-21 від 08.10.2021 щодо заяви про залучення до участі у справі третіх осіб, в яких заявник не заперечує проти залучення відповідних осіб до участі у справі.

У підготовчому засіданні, проведеному 12.10.2021 за участю представників обох учасників справи, судом було оголошено перерву до 21 жовтня 2021 року об 11:00.

19.10.2021 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення № 9-14-0.6-6537/2-21 від 19.10.2021 за результатами судового засідання.

21.10.2021 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- додаткові письмові пояснення б/н від 21.10.2021 (вх. № 15691/21) за результатами проведеного підготовчого засідання;

- клопотання про продовження підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 21.10.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 23 листопада 2021 року о 09:30; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; зобов`язано позивача в п`ятиденний строк віддати отримання даної ухвали направити третім особам копії позовної заяви та доданих до не документів, з наданням суду відповідних доказів; запропоновано третім особам в п`ятиденний строк від дати отримання даної ухвали надати суду на направити іншим учасникам справи письмові пояснення щодо суті спору.

27.10.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 25.10.2021 (вх. № 16075/21) на виконання ухвали суду від 21.10.2021.

08.11.2021 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- заява б/н від 04.11.2021 (вх. № 16681/21) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 10.11.2021;

- клопотання б/н від 04.11.2021 (вх. № 16685/21) про долучення копій документів, зокрема, відповідей Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на адвокатські запити представника позивача.

10.11.2021 до суду від представника ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача) надійшли пояснення третьої особи щодо позову б/н від 10.11.2021 (вх. № 16930/21).

Представник третіх осіб в письмових поясненнях вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим, зокрема, зазначаючи про те, що оскаржуваний позивачем наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019р. №9861/0/14-19-СГ стосується припинення права постійного користування на земельну ділянку, по відношенню до якої у ФГ Наталі-4 відсутні права та майнові інтереси. Тобто у позивача відсутні матеріальні підстави для звернення до суду з позовом про скасування вказаного наказу відповідача, що € підставою для відмови у задоволенні судом цієї вимоги.

Заявляючи вимоги про визнання за ФГ Наталі-4 права власності на земельну ділянку, позивач зазначає її кадастровий номер - 4821480400:01:000:0595.

У той же час земельна ділянка з кадастровим номером 4821480400:01:000:0595 була сформована та зареєстрована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області та присвоєно, площа 50, 00 га.

Тобто земельна ділянка з кадастровим номером 4821480400:01:000:0595 була сформована не на підставі технічної документації ОСОБА_15 , а у порядку державної інвентаризації земель за Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Встановити, чи накладаєтеся ділянка, яка у 2001 році була надана ОСОБА_15 , та сформована у 2019 році земельна ділянка з кадастровим номером 4821480400:01:000:0595 неможливо.

Крім того, згідно п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ України, від 17.10.2012р. № 1051, Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Тобто наразі земельна ділянка з кадастровим номером 4821480400:01:000:0595 взагалі відсутня і відповідно визнання на неї речових прав не є можливим.

Ухвалою суду від 23.11.2021 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 23 грудня 2021 року о 09:30.

15.12.2021 на офіційну електронну пошту суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- заява б/н від 13.12.2021 (вх. № 18931/21) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 16.12.2021;

- клопотання б/н від 14.12.2021 (вх. № 18931/21) про долучення копій документів та поновлення строку для подачі доказів.

23.12.2021 за участю представників позивача, відповідача та третіх осіб (4, 8, 10) суд розпочав розгляд справи № 915/1171/21 по суті, заслухав вступні слова та оголосив перерву в судовому засіданні до 18 січня 2022 року об 11:00.

В судовому засіданні 23.12.2021 за участю представників позивача, відповідача та третіх осіб (4, 8, 10) було з`ясовано обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджено в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 25 січня 2022 року об 11:45.

25.01.2022 в засіданні, за участю представників позивача, відповідача та третіх осіб (4, 8, 10), суд заслухав заключні слова учасників справи та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 26.01.2022 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників учасників справи, суд -

В С Т А Н О В И В:

24.12.2001 ОСОБА_15 на підставі рішення 28 сесії 23 скликання Братської районної Ради народних депутатів Братського району Миколаївської області надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,00 гектарів в межах згідно з планом для ведення селянського (фермерського господарства), що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 29.12.2001 який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180.

Надана земельна ділянка розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

10.09.2013 було створено Фермерське господарство Наталі-4 (ідентифікаційний код 38770983) власником, засновником та головою якого виступила ОСОБА_15 .

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 747132 від 14.10.2013 було проведено державну реєстрацію Фермерського господарства Наталі-4 .

Також слід зазначити, що з 22.12.2018 на підставі трудової угоди з керівником підприємства укладеної між Фермерським господарством Наталі-4 та ОСОБА_16 , останній був прийнятий на роботу до Фермерського господарства Наталі-4 на посаду керівника.

ІНФОРМАЦІЯ_2 засновник ФГ Наталі-4 ОСОБА_15 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11.10.2019 року серії НОМЕР_1 .

Відповідно до Довідки Братської селищної ради Братського району Миколаївської області № 976 від 28.08.2020, на день смерті склад сім`ї покійної ОСОБА_15 складає 12 осіб: ОСОБА_17 - чоловік, ОСОБА_18 - син, ОСОБА_19 - донька, ОСОБА_20 - донька, ОСОБА_21 - син, ОСОБА_22 - син, ОСОБА_23 - донька, ОСОБА_18 - син, ОСОБА_24 - син, ОСОБА_20 - донька, ОСОБА_21 - донька, ОСОБА_25 - син.

12.02.2021 Братською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу №67197373, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №63537661 від 12.02.2021.

Також з матеріалів справи вбачається, що 24.01.2019 між Фермерським господарством Наталі-4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лендлорд Юкрейн було укладено Договір про спільний обробіток, відповідно до якого сторони домовилися спільно обробляти земельні ділянки площею 50.00 га, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області (з призначенням для ведення селянського (фермерського господарства), та знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_15 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 29.12.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180.

Відповідно до Договору про спільний обробіток від 24.01.2019 року строк договору складає 5 років з моменту підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

За даними позивача, на виконання умов вищезазначеного Договору, у травні 2020 року ТОВ Лендлорд Юкрейн приїхало на вказану земельну ділянку для виконання сезонних робіт, проте на ній знаходилися невідомі люди, які повідомили, що спірна земельна ділянка належить їм на праві власності.

У подальшому, з численних листувань між сторонами (адвокатських запитів представника фермерського господарства та відповідей Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області) позивачу стало відомо, зокрема, про таке:

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019 № 986/0/14-19-СГ право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 гектарів надане ОСОБА_15 , посвідчене Державним актом на право постійного користування землею від 29.12.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180, розташовану на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області було припинено та віднесено цю земельну ділянку до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

06.02.2020, на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області було зареєстровано земельні ділянки шляхом поділу раніше сформованої ділянки (кадастровий номер 4821480400:01:000:0595) на 20 чоловік та присвоєно кадастрові номери: 1) 4821480400:01:000:0608; 2) 4821480400:01:000:0609; 3) 4821480400:01:000:0610; 4) 4821480400:01:000:0611; 5) 4821480400:01:000:0612; 6) 4821480400:01:000:0613; 7) 4821480400:01:000:0614; 8) 4821480400:01:000:0615; 9) 4821480400:01:000:0616; 10) 4821480400:01:000:0617; 11) 4821480400:01:000:0618; 12) 4821480400:01:000:0619; 13) 4821480400:01:000:0620; 14) 4821480400:01:000:0621; 15) 4821480400:01:000:0622; 16) 4821480400:01:000:0624; 17) 4821480400:01:000:0625; 18) 4821480400:01:000:0626; 19) 4821480400:01:000:0627; 20) 4821480400:01:000:0628; 21) 4821480400:01:000:0623 - залишок (10 га).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.02.2020 року № 3122/0/14-20 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення площею 40,00 гектарів 20 громадянам України.

На особливу увагу заслуговує лист Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 29-14-0.22-3391/2-21 від 18.05.2021 (а.с. 208, том І), яким управління надало відповідь на адвокатський запит представника фермерського господарства та повідомило, що згідно з інформацією Відділу у Братському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, 29.12.2001 видано та зареєстровано державний акт МК №180, що посвідчує право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства, в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, площею 50, 00 га, власник ОСОБА_15 .

16.12.2019 було зареєстровано земельну ділянку на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області та присвоєно кадастровий номер 4821480400:01:000:0595, площа 50, 00 га.

Земельну ділянку за кадастровим номером 4821480400:01:000:0595, в результаті поділу на 20 окремих земельних ділянок, було перенесено до архівного шару Кадастрової карти України.

Виходячи з аналізу обставин справи, наведених позивачем в письмових поясненнях від 21.01.2021, доводів та наданих доказів, у сукупності, у суду є всі належні підстави вважати, що Фермерське господарство Наталі-4 ідентифікаційний код 38770983), власником, засновником, головою та єдиним учасником якого була ОСОБА_15 , було створено саме на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 29.12.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180.

Предметом даного позову виступають вимоги позивача про визнання за Фермерським господарством Наталі-4 права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана ОСОБА_15 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001, а також про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Про припинення права користування земельною ділянкою з підстав порушення прав позивача на користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин правомірності винесення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області наказу від 19.11.2019 року № 9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , а також обставин наявності підстав для визнання за Фермерським господарством Наталі-4 права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Державний акт на право постійного користування землею серія МК 180 від 29.12.2001;

- статут Фермерського господарства Наталі-4 , затверджений власником господарства 10.09.2013;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Фермерського господарства Наталі-4 ;

- трудова угода від 22.12.2018 з керівником підприємства ФГ Наталі-4 ;

- наказ ФГ Наталі-4 від 22.12.2018 про прийняття на роботу керівника господарства;

- договір про спільний обробіток від 24.01.2019, з платіжними дорученнями до нього;

- витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі № 63537661 від 12.02.2021;

- свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 11.10.2019;

- довідка Братської селищної ради № 976 від 28.08.2020;

- накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019 року № 9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , № 3122/0/14-20 від 14.02.2020 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення , № 2717-СГ від 22.04.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення , № 1115-СГ від 01.03.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ;

- накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою;

- листування учасників справи;

- фінансова звітність Фермерського господарства Наталі-4 ;

- інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку;

- статут Фермерського господарства Фенікс-7 , затверджений власником господарства 10.09.2013.

Треті особи ( ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ) надали суду такі докази:

- накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 3122/0/14-20 від 14.02.2020 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення , № 2717-СГ від 22.04.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення , № 1115-СГ від 01.03.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ;

- витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;

- листування учасників справи.

Інші учасники справи доказів суду не надавали.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

19.11.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області було видано наказ № 9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою такого змісту:

Відповідно до статей 15-1, 92, 122 Земельного кодексу України, статті 25 Цивільного кодексу України, керуючись Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженим наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308 Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру , в редакції наказу Держгеокадастру від 12 листопада 2019 року № 285 Про внесення змін до наказу Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 , враховуючи доповідну записку заступника начальника - начальника управління з контролю за використанням та охороною земель від 15.11.2019 № 4538/3-19-0.165,

НАКАЗУЮ:

1. Вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, надане громадянці України ОСОБА_15 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія МК № 180, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 29.12.2001 за № 180, розташовану в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

2. Внести відповідну земельну ділянку загальною площею 50,00 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області .

Дослідивши спірний наказ та текст доповідної записки (а.с. 163, т. І) суд з`ясував у представника відповідача, що право постійного користування було припинено саме у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент набуття права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За змістом ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент набуття права постійного користування земельною ділянкою) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_15 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у п.41 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

10.09.2013 було створено Фермерське господарство Наталі-4 власником, засновником та головою якого була ОСОБА_15 . Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 747132 14.10.2013 року було проведено державну реєстрацію Фермерського господарства Наталі-4 .

Таким чином, після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано Фермерське господарство Наталі-4 , яке зареєстроване як юридична особа.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (чинного на момент створення фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону

Згідно з ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (чинного на момент створення фермерського господарства) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

За змістом ст. 8 Закону України Про фермерське господарство (чинного на момент створення фермерського господарства) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, з вищенаведених положень Закону України Про фермерське господарство (чинного на момент створення фермерського господарства) вбачається, що реалізація громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та від 23.06.2020 у справі №922/989/18, а також у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №908/2063/18.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство (чинного на момент створення фермерського господарства) можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц.

Отже, з моменту реєстрації Фермерського господарства Наталі-4 землекористувачем земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_15 для ведення фермерського господарства, стало безпосередньо Фермерське господарство Наталі-4 .

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

У постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент смерті ОСОБА_15 ) встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.

У п.67 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Беручи до уваги, що правове становище фермерського господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними, а одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття фермерського господарства правосуб`єктності як юридичної особи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства, і подальшої державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №908/2063/18.

Отже, у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Таким чином, у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до фермерського господарства не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо фермерського господарства, а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Отже, Фермерське господарство Наталі-4 у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації набуло права та обов`язки землекористувача, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 13.06.2018 у справі № 474/100/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/26/17-ц , від 13.02.2019 у справі №666/1188/16-ц.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Приписами ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , яка кореспондується з ч. 4 ст. 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.

За таких обставин, зі смертю ОСОБА_15 , якій спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180, таке право не є таким, що припинилось.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що за приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1, 3, пп. 13 п. 4 Положення про головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2019 Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством;

Отже, Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Миколаївської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9861/0/14-19-СГ від 19.11.2019 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою було припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, надане громадянці України ОСОБА_15 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія МК № 180, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 29.12.2001 за № 180, розташовану в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, у зв`язку із смертю користувача земельної ділянки ОСОБА_15 . Земельну ділянку загальною площею 50,00 га віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Проте, як було зазначено вище, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття оспорюваного наказу), перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18.

Як уже зазначалося, з моменту створення фермерського господарства виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Поняття майно в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися правом власності , а відтак і майном .

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18.

З оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області вбачається, що його було видано із посиланням на статті 15-1, 92, 122 Земельного кодексу України, які регламентують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначають землі сільськогосподарського призначення та порядок їх використання та повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Тобто ці приписи земельного законодавства України не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Як уже зазначалося, підстави припинення права користування земельною ділянкою закріплені ст. 141 Земельного кодексу України, серед яких: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За таких обставин оспорюваний наказ не може вважатися таким, що виданий на підставі Закону, оскільки діяльність Фермерського господарства Наталі-4 на момент видачі спірного наказу не припинилася. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 23.06,2020 у справі №922/989/18.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, видаючи наказ № 9861/0/14-19-СГ від 19.11.2019 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , діяло всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення Фермерського господарства Наталі-4 права використання земельної ділянки внаслідок припинення права постійного користування цією земельною ділянкою його засновника (смерті засновника фермерського господарства).

Як вже вище було наведено, земельна ділянка яка належить на праві постійного користування Фермерському господарству Наталі - 4 внаслідок неправомірних дій відповідача шляхом поділу раніше сформованої ділянки (кадастровий номер 4821480400:01:000:0595) на 23 земельні ділянки, була відчужена до приватної власності фізичних осіб.

Виданням оспорюваного наказу всупереч вимогам земельного законодавства відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння своїм майном на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що є підставою для визнання його недійсним.

Також, як наслідок викладених вище висновків, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання за Фермерським господарством Наталі-4 права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_15 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Водночас, суд погоджується з доводами представника третіх осіб ( ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ) стосовно того факту, що наразі земельна ділянка з кадастровим номером 4821480400:01:000:0595 взагалі відсутня і відповідно визнання на неї речових прав не є можливим, тому суд не зазначає відповідний кадастровий номер земельної ділянки в резолютивній частині рішення, вважаючи за можливе ідентифікувати відповідну земельну ділянку за іншими ознаками, зокрема: площею (50,00 га), місцем розташування (територія Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області) та фактом виділення її ОСОБА_15 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд відмічає, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 13620,00.

Водночас, виходячи із заявлених позивачем вимог (вимога про визнання недійсним та скасування наказу, а також вимога про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою), фактично у даній справі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4540,00 грн.

Отже, розподілу у даній справі підлягає саме вказана сума судового збору у розмірі 4540,00 грн, яка покладається на відповідача.

Решта ж сплаченої позивачем суми судового збору у розмірі 9080,00 грн (13620,00 - 4540,00), може бути повернута за клопотанням позивача за ухвалою суду у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9861/0/14-19-СГ від 19.11.2019 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою .

Визнати за Фермерським господарством Наталі-4 (55401, Миколаївська обл., Братський район, смт Братське, вул. Гагаріна, буд. 32; ідентифікаційний код 38770983) право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_15 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404) на користь Фермерського господарства Наталі-4 (55401, Миколаївська обл., Братський район, смт Братське, вул. Гагаріна, буд. 32; ідентифікаційний код 38770983) 4 540,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Фермерське господарство Наталі-4 (55401, Миколаївська обл., Братський район, смт Братське, вул. Гагаріна, буд. 32; ідентифікаційний код 38770983);

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404);

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ),

4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ),

5) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ),

6) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ),

7) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 ),

8) ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 ),

9) ОСОБА_9 ( АДРЕСА_6 ),

10) ОСОБА_10 ( АДРЕСА_6 ),

11) ОСОБА_11 ( АДРЕСА_6 ),

12) ОСОБА_12 ( АДРЕСА_7 ),

13) ОСОБА_13 ( АДРЕСА_6 ),

14) ОСОБА_14 ( АДРЕСА_8 ).

Повне рішення складено та підписано судом 07.02.2022.

Суддя О.Г. Смородінова