Постанова

від 25.01.2022 по справі 912/1327/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/1327/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Мельниченка А. В.,

відповідачів - Орла В. Ю.,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ДЕЛЬТА-СЕРВІС"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2021 (судді: Антонік С. Г. - головуючий, Дармін М. О., Подобєд І. М.) і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2021 (судді: Вавренюк Л. С. - головуючий, Глушков М. С., Кабакова В. Г.) у справі

за позовом Приватного підприємства "ДЕЛЬТА-СЕРВІС"

до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової (Коваленко) Олени Миколаївни, Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ІНВЕСТ ЦЕНТР",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК") - Дочірнє підприємство "СТЕПСОН ТРЕЙД", Дочірнє підприємство "МАРКЕТ-ПЛАЗО", Дочірнє підприємство "ПРОДСТОР" та Дочірнє підприємство "Ф.ФОРМУЛА",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ІНВЕСТ ЦЕНТР") - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-ТОРГСТРОЙ" та ОСОБА_1 ,

про визнання недійсними рішення та договорів,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Приватне підприємство "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" (далі - ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової (Коваленко) О. М. (далі - державний реєстратор), Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" (далі - АТ "ПРАВЕКС БАНК"), Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ІНВЕСТ ЦЕНТР" (далі - ТОВ "СІТІ ІНВЕСТ ЦЕНТР") про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав від 23.05.2016 № 29717778; визнання недійсним договору іпотеки від 11.12.2009 № 531-003/09 (далі - договір іпотеки від 11.12.2009) і договору про внесення змін та доповнень до цього договору іпотеки від 02.12.2010, укладеного між АТ "ПРАВЕКС БАНК" і ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС"; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.10.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 76953 (далі - договір купівлі-продажу від 03.10.2018), укладеного між АТ "ПРАВЕКС БАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАСКА-ІНВЕСТ" (наразі - ТОВ "СІТІ ІНВЕСТ ЦЕНТР").

На обґрунтування позову позивач посилався на обставини непідписання ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" оспорюваного договору іпотеки і договору про внесення змін до нього, оскільки підписи на вказаних договорах виконані не директором ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" ОСОБА_2., а іншою особою, що підтверджується матеріалами цивільної справи № 404/1081/17, висновком судової почеркознавчої експертизи від 24.07.2018 № 1824/1825/18-27; неприйняття ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" рішень щодо майнового поручительства за зобов`язаннями будь-яких осіб; порушення банком встановленого законодавством порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку; недотримання державним реєстратором під час вчинення спірної реєстраційної дії вимог закону.

1.2. АТ "ПРАВЕКС БАНК" у відзиві на позовну заяву заперечило проти її задоволення, просило відмовити у позові, наголошуючи, зокрема, на відповідності оспорюваного договору іпотеки вимогам закону до нього та правомірності проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком.

1.3. АТ "ПРАВЕКС БАНК" також подало до суду заяву про застосування позовної давності.

1.4. Від ТОВ "СІТІ ІНВЕСТ ЦЕНТР" надійшов відзив на позов, в якому товариство заперечило проти його задоволення та просило відмовити у позові, посилаючись, зокрема, на неналежність такого доказу, як висновок судової почеркознавчої експертизи від 24.07.2018 № 1824/1825/18-27, проведеної в рамках кримінального провадження, на який (висновок) позивач посилався на обґрунтування своїх вимог, невстановлення судом обставин підробки підпису директора позивача на спірному договорі іпотеки під час розгляду цивільної справи № 404/1081/17.

Водночас відповідач посилався на пропуск позивачем позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору іпотеки від 11.12.2009 та зазначав про неналежно обраний позивачем, на його думку, спосіб захисту порушеного права в частині визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу, стороною якого позивач не є.

1.5. ТОВ "СІТІ ІНВЕСТ ЦЕНТР" також подало до суду заяву про застосування позовної давності.

1.6. Від державного реєстратора відзиву на позов не надійшло.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2021, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не установив підстав, з якими закон пов`язує визнання недійсними оспорюваних договорів, а також порушень вимог законодавства державним реєстратором під час вчинення спірної реєстраційної дії. З огляду на необґрунтованість позову суд дійшов висновку про те, що заяви про застосування позовної давності не підлягають задоволенню.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" звернулося з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2021 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2021 у справі, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, по-перше, ухвалення судових рішень без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 161/5605/17, від 28.02.2018 у справі № 910/16894/16 стосовно визнання недійсним договору; у рішеннях Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа № 1-7/99), від 05.04.2001 № 3-рп/2001 (справа № 1-16/2001), від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005), у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17, від 02.07.2019 у справі № 48/348, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2013 у справі № 5015/4171/11 стосовно визначення особи-власника нерухомого майна; у постановах Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 18/3663/11, від 08.11.2011 у справі № 13/129-ПН-10 в частині визначення можливості передачі в іпотеку складової частини, невиділеної в натурі; у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 914/953/19 стосовно визнання недійсним рішення державного реєстратора; у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17 щодо порядку подання письмових доказів; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17 щодо відсутності в реєстраційній справі документів, необхідних для прийняття відповідного рішення; а, по-друге: (1) недослідження судами зібраних у справі доказів; (2) встановлення обставин справи, що мають значення, на підставі недопустимих доказів; (3) підміна судом першої інстанції документів із підписом ОСОБА_2 , наданих ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" для почеркознавчої експертизи; (4) незалучення до участі осіб, питання про права яких було вирішено судом; (5) суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про призначення економічної експертизи у справі.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" не є власником нерухомого майна - предмета договору іпотеки, тому не могло укладати оспорюваний договір іпотеки, оскільки таке майно було власністю його засновника - ОСОБА_2 ; директор ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" ОСОБА_2 не підписував оспорюваний договір іпотеки; спірне нерухоме майно не могло бути предметом іпотеки в розумінні статті 5 Закону України "Про іпотеку"; в переліку документів, поданих банком державному реєстратору, був відсутній технічний паспорт; державний реєстратор не встановлював наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; вимога щодо усунення порушень не направлялася на адресу Дочірнього підприємства "Ф.ФОРМУЛА" (далі - ДП "Ф.ФОРМУЛА"); державний реєстратор переоформив право власності на спірний об`єкт без належних на те правових підстав, зокрема за наявності висновку оцінки неіснуючого об`єкта нерухомого майна.

3.2. Від АТ "ПРАВЕКС БАНК" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги та ухвалення судами оскаржених судових рішень з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

3.3. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення; просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн. У відзиві третя особа зазначає, зокрема, про неподібність правовідносин у справах, на які скаржник посилається у касаційній скарзі, та у цій справі, в якій подано касаційну скаргу.

3.4. Від ТОВ "СІТІ ІНВЕСТ ЦЕНТР" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення; стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн.

3.5. Від ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" надійшли пояснення у справі та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", відкрите в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої у пункті 4 цієї норми, - залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 11.12.2009 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПРАВЕКС БАНК" (далі - ПАТ "КБ "ПРАВЕКС БАНК", наразі - АТ "ПРАВЕКС БАНК") і Дочірнім підприємством "РЕГІОН-МАРКЕТ" (далі - ДП "РЕГІОН-МАРКЕТ", наразі - Дочірнє підприємство "ПРОДСТОР", далі - ДП "ПРОДСТОР") (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 (далі - кредитний договір № 1), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у виді кредитної лінії на загальну суму 10 000 000,00 грн у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також виконати інші зобов`язання за цим договором.

11.12.2009 між ПАТ "КБ "ПРАВЕКС БАНК" і Дочірнім підприємством "ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ" (далі - ДП "ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ", наразі - Дочірнє підприємство "СТЕПСОН-ТРЕЙД", далі - ДП "СТЕПСОН-ТРЕЙД") (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 531-003/09 (далі - кредитний договір № 2), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у виді кредитної лінії на загальну суму 8 000 000,00 грн у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також виконати інші зобов`язання за цим договором.

11.12.2009 між ПАТ "КБ "ПРАВЕКС БАНК" і Дочірнім підприємством "МАРКЕТ-ПЛАЗО" (далі - ДП "МАРКЕТ-ПЛАЗО") (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 (далі - кредитний договір № 3), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у виді кредитної лінії на загальну суму 10 000 000,00 грн у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також виконати інші зобов`язання за цим договором.

За умовами цих трьох договорів кредитна лінія відкривалася з 11.12.2009 до 11.12.2011.

На забезпечення виконання позичальниками вказаних кредитних договорів 11.12.2009 між ПАТ "КБ "ПРАВЕКС БАНК" (іпотекодержатель) та ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" (іпотекодавець, майновий поручитель ДП "РЕГІОН-МАРКЕТ" - позичальник № 1, ДП "ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ" - позичальник № 2, ДП "МАРКЕТ-ПЛАЗО" - позичальник № 3) було укладено договір іпотеки № 531-003/09, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4422.

За умовами цього договору іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань позичальника № 1 перед іпотекодержателем за договором про відкриття кредитної лінії від 11.12.2009 № 531-002/09 та можливих змін і доповнень до нього (кредитний договір № 1) щодо сплати відсотків, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору № 1, відшкодування збитків, іншої заборгованості (надалі - основне зобов`язання № 1), для забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань позичальника № 2 перед іпотекодержателем за договором про відкриття кредитної лінії від 11.12.2009 № 531-003/09 та можливих змін та доповнень до нього (кредитний договір № 2) щодо сплати відсотків, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору № 2, відшкодування збитків, іншої заборгованості (надалі - основне зобов`язання № 2), та для забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань позичальника № 3 перед іпотекодержателем за договором про відкриття кредитної лінії від 11.12.2009 № 531-004/09 та можливих змін та доповнень до нього (кредитний договір № 3) щодо сплати відсотків, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору № 3, відшкодування збитків, іншої заборгованості (надалі - основне зобов`язання № 3), передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, буд. 6/13, загальною площею 8712,2 м 2 , що складається з: I поверх - тамбура 55,7 м 2 ; коридорів 39,3 м 2 , 4,5 м 2 , 4,1 м 2 ; санвузлів 4,8 м 2 , 4,4 м 2 , 3,2 м 2 ; серверної 5,4 м 2 ; підсобних 8,3 м 2 , 3,4 м 2 , 2,4 м 2 , 5,2 м 2 ; холодильних камер 11,5 м 2 , 6,6 м 2 , 22,3 м 2 , 20,7 м 2 , 13,1 м 2 , 7,7 м 2 , 14,2 м 2 , 9,5 м 2 ; фасовочної овочів 17,3 м 2 ; підсобного 3,9 м 2 ; коридорів 28,8 м 2 , 19,8 м 2 ; комп`ютерної 19,2 м 2 ; кімнати кладовщиків 12,1 м 2 ; коридорів 14,1 м 2 , 3,4 м 2 ; кімнати охорони 3,7 м 2 ; санвузла 1,1 м 2 ; загрузочної 108,5 м 2 ; коридора 59,4 м 2 ; електрощитової 7,3 м 2 ; складу 102,7 м 2 ; холодильного відділення 22,8 м 2 ; відділення м`ясних полуфабрикатів 31,8 м 2 ; мийки 4,7 м 2 ; підсобного 1,6 м 2 ; м`ясо-рибного відділення 13,1 м 2 ; упаковочних приміщень 5,5 м 2 , 4,0 м 2 ; гарячого відділення 21,2 м 2 ; кладової сировини 6,1 м 2 ; коридора 8,6 м 2 ; овочевого відділення 8,1 м 2 ; холодильного відділення 9,1 м 2 ; кладової сировини 9,5 м 2 ; відділення провіювання муки 8,8 м 2 ; приміщення упаковки хлібних виробів 6,9 м 2 ; відділення виробництва хлібних виробів 59,3 м 2 ; торгівельної зали 3312,9 м 2 ; сходів 48,0 м 2 ; підсобних приміщень 4,1 м 2 , 5,0 м 2 , 1,8 м 2 , 2,4 м 2 , 1,0 м 2 , 1,0 м 2 , 1,3 м 2 ; сходів 57,0 м 2 ; тамбура 55,7 м 2 ; II поверх - кабінетів 16,9 м 2 , 17,7 м 2 , 34,2 м 2 , 34,3 м 2 , 34,1 м 2 , 17,5 м 2 , 12,1 м 2 ; коридора 5,3 м 2 ; кабінетів 17,6 м 2 , 16,8 м 2 , 14,9 м 2 , 16,5 м 2 , 16,0 м 2 ; приймальної 17,4 м 2 ; роздягальні 21,3 м 2 ; сходів 12,2 м 2 ; підсобних 3,3 м 2 , 7,8 м 2 ; санвузла 3,3 м 2 ; венткамери 48,6 м 2 ; підсобного 7,7 м 2 ; коридора 32,1 м 2 ; роздягалень 27,4 м 2 , 11,8 м 2 ; підсобних приміщень 1,6 м 2 , 1,7 м 2 ; санвузлів 4,7 м 2 , 4,8 м 2 ; підсобного приміщення 3,8 м 2 ; роздягальні 35,4 м 2 ; коридора 49,5 м 2 ; складу 87,6 м 2 ; зали 334,9 м 2 ; торгівельної зали 3221,7 м 2 ; сходів 48,0 м 2 ; підсобних приміщень 0,9 м 2 , 0,9 м 2 , 4,5 м 2 , 2,1 м 2 , 2,3 м 2 , 5,9 м 2 ; сходів 57,0 м 2 ; тамбура 6,5 м 2 ; сходів 22,8 м 2 ; ескалатора 9,9 м 2 .

У пункті 3.1 договору іпотеки визначені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а в пункті 3.1.3 - способи звернення стягнення на предмет іпотеки (звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 3.2) шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду). Водночас у пункті 3.2 договору сторонами передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом пунктів 3.2.2.1, 3.2.2.2 договору іпотеки право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя на наступний день після закінчення тридцятиденного строку відповіді на вимогу іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання позичальником № 1 та/або позичальником № 2 та/або позичальником № 3 або умов цього договору, яка (вимога) направляється іпотекодавцю та/або вказаним позичальникам.

У пункті 5.3 договору сторони домовилися, що він діє до повного розрахунку позичальників з іпотекодержателем за основними зобов`язаннями № 1, № 2, № 3.

02.12.2010 було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки та зареєстровано його в реєстрі за № 5972.

У зв`язку з невиконанням позичальниками умов кредитних договорів щодо повернення коштів, сплати процентів, пені банк 25.03.2016 направив ДП "ПРОДСТОР" та ліквідатору підприємства Бачуріну С. М. вимогу про усунення порушень № 102, якою вимагав у тридцятиденний строк із часу отримання вимоги погасити заборгованість в сумі 32 190 539,96 грн і повідомляв, що у разі невиконання даної вимоги стягнення буде звернуто на предмет іпотеки. До вимоги додавався детальний розрахунок заборгованості. Дана вимога отримана ліквідатором 31.03.2016.

25.03.2016 вимога про усунення порушень № 104 із детальним розрахунком заборгованості на суму 30 147 165,41 грн була направлена і ДП "МАРКЕТ-ПЛАЗО", яку воно отримало 28.03.2016.

28.03.2016 банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Барамії Н. Г. в порядку статті 84 Закону України "Про нотаріат" з проханням передати ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" заяву з вимогою (повідомленням) про усунення порушень № 101, яка містила попередження про те, що у разі невиконання позичальниками вимог про погашення заборгованості за кредитними договорами банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування механізму позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 11.12.2009 у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Вказана заява (вимога) була отримана ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" 18.04.2016, про що нотаріус видав банку свідоцтво від 26.04.2016, зареєстроване в реєстрі за № 699.

23.05.2016 державний реєстратор прийняв рішення № 29717778 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення з реєстраційним номером 81286435101, що розташоване за адресою: Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, буд. 6/13, за ПАТ "КБ "ПРАВЕКС-БАНК".

У подальшому 03.10.2018 ПАТ "КБ "ПРАВЕКС-БАНК" за договором купівлі-продажу продав зазначене нерухоме майно ТОВ "ЛАСКА-ІНВЕСТ", правонаступником якого є ТОВ "СІТІ ІНВЕСТ ЦЕНТР".

Суди попередніх інстанцій зазначили, що факт надання кредитів 14.12.2009 згідно з умовами спірних кредитних договорів та порушення позичальниками їх умов встановлено також судовими рішеннями у справах № 910/7477/17, № 910/7505/14, № 910/7488/14 .

Водночас під час вирішення спору у цій справі попередні судові інстанції установили і те, що 03.10.2002 ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" придбало у власність з прилюдних торгів 1/50 частину цілого комплексу нежитлових будівель на вул. Волкова, 2 у м. Кіровограді. Зазначена частина складалася з адміністративного корпусу № 1 загальною площею 17 557,9 м 2 , що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.10.2002.

17.08.2006 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" дозвіл № 77 на виконання будівельних робіт із реконструкції корпусу № 1 на вул. Героїв Сталінграда, 6/13 під розміщення торговельно-виставочного комплексу з оптово-роздрібним магазином "Фуршет" і виробничих підприємств; строк дії дозволу до 01.09.2007.

Перша черга передбачала проведення реконструкції першого та другого поверхів з площею 8864,9 м 2 під розміщення торговельно-виставкового комплексу з оптово-роздрібним магазином "Фуршет" і виробничими приміщеннями, яка завершена в грудні 2006 року, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 04.07.2007 № 41, який затверджено рішенням Кіровоградської міської ради від 02.07.2007 № 704.

20.11.2007 виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 24.10.2007 № 1364 "Про оформлення права власності на нежитлове приміщення на вул. Героїв Сталінграда, 6/13" видано ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" свідоцтво про право власності на нежиле приміщення розташоване за адресою: Кіровоградська обл. м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 6/13, форма власності - приватна, частка 1/1, загальною площею, яка охоплює перший та другий поверх будівлі, - 8713,0 м 2 .

Зазначеному об`єкту нерухомості було присвоєно реєстраційний номер 21085084, що підтверджуються витягом із реєстру прав власності станом на 13.03.2008 та 22.10.2008.

Згідно з витягом із Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 21.12.2011 площа приміщення за реєстраційним номером 21085084 стала 8712,2 м 2 ; в графі "Примітки" зазначено, що загальна площа змінилась відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт від 17.08.2006 № 77.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 12.06.2013 № 3085991, прийнятого за заявою уповноваженої особи ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" Чеховського П. Ю., внесено зміни до площі нерухомого майна (8706,3 м 2 ) на підставі дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного у Кіровоградській області від 13.12.2010 № 164/2010-Кр та присвоєно інший реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 81286435101, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з актом готовності об`єкта до експлуатації від 30.12.2010 № 612 ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" здійснена друга черга будівництва - реконструкція будівлі під розміщення торгівельно-виставкового комплексу з оптово-роздрібним магазином продовольчих та непродовольчих товарів та виробничих приміщень. Друга черга передбачала встановлення системи автоматичної системи водяного пожежогасіння та автоматичної пожежної сигналізації, системи протидимного захисту, здійснення електромонтажних робіт на загальній площі 9329,0 м 2 .

Відповідність реконструйованого нежилого приміщення проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам та його готовність до експлуатації підтверджується сертифікатом відповідності КД 000612 від 30.12.2010.

Відповідно до висновків, складених ОКП "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 27.01.2011, від 04.02.2011 відбулось виділення в окрему одиницю з 1/50 частини нежитлового приміщення вбудоване в нежитлову будівлю літ. "В" ціле нежитлове приміщення загальною площею 9475,6 м 2 .

На підставі рішення Кіровоградської міської ради від 15.03.2011 № 282 "Про оформлення права власності на нежитлове приміщення на вул. Героїв Сталінграда, 6/13" ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.04.2011, розташоване за адресою: Кіровоградська обл. м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, буд. 6/13, форма власності - приватна, частка 1/1, загальною площею, яка охоплює станцію пожежогасіння, службове приміщення та сходи на першому поверсі, сходи другого поверху, третій, четвертий поверхи та надбудову, загальною площею 9475,8 м 2 .

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав станом на 14.04.2011 вказаному нежилому приміщенню присвоєно реєстраційний номер 33338388.

Крім того господарські суди також установили, що згідно з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 у справі № 912/3812/16 за позовом ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" до ПАТ "КБ "ПРАВЕКС БАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М., про скасування рішення, скасування запису про право власності, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2017, а також рішенням у справі № 912/2455/17 за позовом ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" до ПАТ "КБ "ПРАВЕКС БАНК", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М., ДП "ПРОДСТОР", ДП "СТЕПСОН ТРЕЙД", ДП "МАРКЕТ ПЛАЗО", про визнання протиправними дій, скасування запису, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04.09.2019 у справі № 404/1081/17 за позовом ОСОБА_3 до АТ "ПРАВЕКС БАНК", ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І. В., треті особи - ДП "ГАРАНТІЯ МАРКЕТ" (змінило назву на ДП "СТЕПСОН ТРЕЙД"), ДП "МАРКЕТ-ПЛАЗО", ДП "ПРОДСТОР" і ТОВ "ЛАСКА-ІНВЕСТ", про визнання недійсним договору іпотеки від 11.12.2009, укладеного між ПАТ "ПРАВЕКС БАНК" і ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження прав власності на нежитлове приміщення площею 8706,3 м 2 , розташованого за адресою: м. Кропивницький, вул. Героїв Сталінграда, 6/13 , реєстраційний номер обтяження 9341320, було залишено без змін рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15.01.2019 і постанову Кропивницького апеляційного суду від 09.04.2019 про відмову у позові.

Суд касаційної інстанції, зважаючи, зокрема, на положення статей 60, 61, 63 Сімейного кодексу України, статей 3, 320 Цивільного кодексу України, статей 43, 55, 62, 63, 66, 67 Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один із подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Верховний Суд зазначив, що, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 Цивільного процесуального кодексу України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 77, 81 Цивільного процесуального кодексу України), встановивши, що, укладаючи оскаржуваний договір, засновник приватного підприємства діяв виключно як власник майна, як суб`єкт господарювання у процесі здійснення ним господарської діяльності та з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів того, що статутний капітал та майно підприємства, яке передано в іпотеку, сформовані за рахунок спільної власності подружжя, а сам факт перебування позивача у зареєстрованому шлюбі із засновником приватного підприємства не є достатньою підставою автоматично вважати, що статутний фонд та майно приватного підприємства є спільною сумісною власністю подружжя, як і відсутності доказів того, що укладений договір іпотеки порушує безпосередньо її права, свободи чи законні інтереси, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

4.3. Як установили суди та свідчать матеріали справи, яка переглядається, предметом позову у ній є вимоги про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними договору іпотеки від 11.12.2009 і договору про внесення змін та доповнень до нього та договору купівлі-продажу від 03.10.2018.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову. З огляду на необґрунтованість позову суд зазначив про те, що заяви про застосування позовної давності не підлягають задоволенню.

Так, вирішуючи спір у цій справі, суди дослідили обставини справи та наявні у ній докази, надали оцінку доводам сторін, урахували вимоги законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та установили, що ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" було власником спірного нерухомого майна, яке виступало предметом іпотеки за оспорюваним договором. При цьому суд апеляційної інстанції, зважаючи на положення статей 55, 62, 63, 66 Господарського кодексу України, беручи до уваги обставини, установлені у цивільній справі № 404/1081/17, констатував, що ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" є власником майна, внесеного засновником при його створенні, а також, зокрема, майна, придбаного в процесі господарської діяльності, у тому числі і спірного, у зв`язку з чим відхилив доводи позивача про те, що майно за договором іпотеки на час його укладення перебувало в спільній сумісній власності подружжя, і власниками цього майна були громадяни ОСОБА_2 - засновник ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" і ОСОБА_3 - його дружина.

Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 вже вирішувалися, зокрема, питання щодо правової природи приватного підприємства та щодо правового режиму майна приватного підприємства, і висновки судів у цій справі, що переглядається, висновкам, наведеним Судом у справі № 916/2813/18, не суперечать.

Суди також установили, що оспорюваний договір іпотеки та додатковий договір до нього підписані власноручно ОСОБА_2 як директором ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цій справі (№ 912/1327/19) від 16.12.2020 № 1174/1175/20-27, призначеної згідно з ухвалою суду першої інстанції. При цьому місцевий господарський суд, розглядаючи цю справу, взяв до уваги наявність двох взаємовиключних висновків експертів у кримінальному провадженні, а саме від 24.07.2018, у якому зазначено, що підпис директора ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" в спірному договорі іпотеки та договорі про внесення змін до нього виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою, та висновок комісійної судової почеркознавчої експертизи від 28.10.2020 № 4585/4586/4660/4661/20-27, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в договорі іпотеки та договорі про внесення змін до нього виконані самим ОСОБА_2 , у зв`язку з чим Господарським судом Кіровоградської області у цій справі (№ 912/1327/19) була призначена судова почеркознавча експертиза. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що під час проведення судової почеркознавчої експертизи у цій справі, що переглядається, досліджувалася велика кількість документів, у тому числі і ті, які містилися в реєстраційній справі ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" та були надані слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП України у Кіровоградській області, серед яких копія сторінок паспорта ОСОБА_2 , зворотній бік реєстраційної карти "Засновники", зміни до статуту ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", заява про реєстрацію змін до установчих документів тощо, тому суд визнав безпідставними посилання позивача на те, що місцевий господарський суд направив на експертизу сфальшовані документи, надані банком, на підставі яких і була проведена така експертиза.

Водночас за висновками судів попередніх інстанцій факт надання кредитів у грудні 2009 року за кредитними договорами та порушення позичальниками умов таких кредитних договорів встановлено судовими рішеннями у справах № 910/7505/14, № 910/7488/14, № 910/7477/14.

Отже, оскільки за встановлених судами обставин у цій справі оспорюваний договір іпотеки укладався на забезпечення виконання дійсного зобов`язання і підписаний повноважною особою власноручно директором ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" ОСОБА_2 , то суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваного договору іпотеки та додаткового договору до нього.

Разом із цим суди не установили порушень вимог законодавства державним реєстратором під час вчинення спірної реєстраційної дії, зазначивши серед іншого те, що під час реєстрації права власності на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, за банком, державний реєстратор обґрунтовано зазначив актуальні відомості щодо площі нерухомого майна відповідно до технічного паспорта; банк дотримався положень законодавства щодо направлення боржникам та іпотекодавцеві вимог про усунення порушень, і такі вимоги були отримані останніми, звернувши увагу на те, що ДП "Ф. Формула" не є боржником у розумінні вимог Закону України "Про іпотеку"; для реєстрації права власності на предмет іпотеки банк надав також і детальні розрахунки заборгованості за кожним боржником.

4.4. Як уже зазначалося, позивач оскаржив судові рішення у справі № 912/1327/19 про відмову у позові до суду касаційної інстанції, у поданій касаційній скарзі просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4.5. Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1), та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу (пункт 4).

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних позивачем рішення і постанови в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача, яке було відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Стосовно наведених у касаційній скарзі посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 161/5605/17 (за позовом Луцької міської ради до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору іпотеки з тих підстав, що іпотекодавець - відповідач ОСОБА_4 не є законним власником нерухомого майна та не може здійснювати його відчуження), від 28.02.2018 у справі № 910/16894/16 (за позовом Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі також - ПАТ "Банк Форум"), Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (далі - ПрАТ "МІК Інтерінвестсервіс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" (далі - ТОВ "ФК "Еверест"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Сервіс ЛТД" (далі - ТОВ "Рітейл Сервіс ЛТД"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Трейд" (далі - ТОВ "Девелопмент Трейд"), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Г. О. та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. про визнання недійсними договорів іпотеки від 07.09.2006; визнання відсутнім у ПАТ "Банк Форум" і ТОВ "ФК "Еверест" прав іпотекодержателя згідно з вказаними договорами іпотеки щодо відповідного нерухомого майна та майнових прав на них; визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "ФК "Еверест", оформленого протоколом від 06.09.2016 № 10-2016, щодо формування статутного капіталу ТОВ "Рітейл Сервіс ЛТД" шляхом передачі майна (нерухомості) - нежитлових приміщень №№ 643, 644, 645, 651, 652, 653; визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Рітейл Сервіс ЛТД", оформленого протоколом від 07.09.2016 № 2, щодо прийняття від ТОВ "ФК "Еверест" як внеску до статутного капіталу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд.15-А - нежитлових приміщень №№ 643, 644, 645, 651, 652, 653; визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "ФК "Еверест", оформленого протоколом від 06.09.2016 № 11-2016, щодо формування статутного капіталу ТОВ "Девелопмент Трейд" шляхом передачі майна (нерухомості) - квартир №№ 3, 1 , 25 , 29 , 65 , 69 , 172 , 162 , 235 , 237 , 299 , 308 , 249 , 281, 323, 359, 324, 332, 380, 396, 419, 427, 527; визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Девелопмент Трейд", оформленого протоколом від 07.09.2016 № 2, щодо прийняття від ТОВ "ФК "Еверест" як внеску до статутного капіталу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-А - квартир №№ 3, 1, 25 , 29, 65, 69, 172 , 162 , 235 , 237, 299, 308, 249, 281, 323, 359, 324, 332, 380, 396, 419, 427, 527 з підстав того, що на момент укладення оспорюваних договорів іпотеки, майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, не могли бути предметом іпотеки); постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17 (за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у сумі 250 000,00 грн у зв`язку з втратою професійної працездатності (внаслідок отримання професійного захворювання позивачеві було спричинено моральну шкоду)), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - Укрпрофоздоровниця), Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" (далі - ВГБФ "Батьківська турбота"), Благодійної організації "Центр реабілітації соціально дезадаптованих дітей, підлітків та молоді "Ковчег" (далі - Благодійна організація), треті осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Федерація професійних спілок України, Дочірнє підприємство "Санаторій імені Першого травня" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, про визнання права власності держави в особі ФДМУ на нерухоме майно (перелік згідно з актом прийому-передачі від 04.09.2002 за договором № 8000109/2002-24 від 30.08.2002; витребування у власність держави в особі ФДМУ з незаконного володіння ВГБФ "Батьківська турбота" вказаного спірного нерухомого майна; визнання недійсним з моменту укладення договору № 8000109/2002-24 купівлі-продажу будівель, укладеного 30.08.2002 між Укрпрофоздоровницею, ВГБФ "Батьківська турбота" та Благодійною організацією, з підстав того, що майно санаторію імені Першого травня в м. Києві (Пуща-Водиця) за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 40, є державною власністю та Укрпрофоздоровниці не передавалося); від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська друкарня" до Баришівської селищної ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Баришівська районна рада Київської області, про визнання протиправним і скасування рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області від 14.07.2017 № 58 "Про надання згоди на реєстрацію права спільної власності територіальних громад сіл, селищ Баришівського району на 28/100 частини будівлі", з підстав порушення спірним рішенням майнових прав позивача та прийняття такого рішення виконавчим комітетом з перевищенням компетенції, визначеної статтею 30 та частиною 2 статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"); постанову Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 914/953/19 (за позовом Малого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Гелікон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державні реєстратори Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Реєстраційної служби Радехівського районного управління юстиції, Реєстраційної служби Кам`янка-Бузького районного управління юстиції, про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та записів про право власності, з підстав набуття відповідачем права власності із порушенням вимог статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку", статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також умов застережень про задоволення вимог іпотекодержателя, які містяться в договорах іпотеки; недотримання державними реєстаторами вимог закону під час проведення спірних реєстраційних дій); постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17 (за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо інвест" (далі - ТОВ "ФК "Ратіо інвест") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт-про" (далі - ТОВ "Каунт-про") про визнання договорів недійсними та витребування майна, з підстав того, що ТОВ "ФК "Ратіо інвест" не мало права здійснювати продаж майна ТОВ "Каунт-про", оскільки спірне майно не може бути предметом звернення стягнення як таке, що є приміщенням дипломатичного представництва - Посольства Грецької Республіки в Україні; позивач не отримував повідомлення від ТОВ "ФК "Ратіо інвест" про продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій іншій особі; в договорі іпотеки немає відповідного застереження; щодо спірного майна на момент укладення договорів купівлі-продажу між відповідачами існували обтяження, накладені в порядку забезпечення позову згідно з ухвалами суду (заборона відчуження нерухомого майна, арешт, шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій); у спірному житловому будинку на момент продажу майна були зареєстровані малолітні діти, але дозволу органу опіки та піклування на відчуження вказаного будинку відповідачі не отримували), то колегія суддів зазначає, що вказані справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, зокрема, різні підстави позову, суб`єктний склад сторін, а також фактичні обставини, які формують зміст правовідносин, та зібрані у справі докази, а в окремих справах предмети позовів та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, тобто у цій справі та зазначених справах суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, що свідчить про неподібність правовідносин у них; аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Водночас колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, оскільки, по-перше, правовідносини у зазначеній справі щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність та додаткових угод до нього, зобов`язання звільнити земельну ділянку державної форми власності не є подібними до правовідносин у цій справі, яка переглядається (у цих справах, різні підстави позовів, встановлені фактичні обставини та доказова складова, на підставі якої ці обставини встановлювались), по-друге, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення у справі, в якій подано касаційну скаргу, виходили не лише виключно з виписок банку, які, на думку скаржника, є недопустимими доказами, а й з дослідження та оцінки усіх наявних у справі № 912/1327/19 доказів, за результатом оцінки яких і були встановлені обставини, які мають значення для вирішення цієї справи, та прийняті у справі судові рішення про відмову у позові.

Разом із тим колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на обґрунтування своїх доводів на правову позицію, викладену у постановах Вищого господарського суду України від 09.07.2013 у справі № 5015/4171/11, від 10.04.2013 у справі № 18/3663/11, від 08.11.2011 у справі № 13/129-ПН-10, оскільки постанови Вищого господарського суду України не є тими судовими рішеннями у розумінні положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, невідповідність висновкам яких щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою у вказаному пункті цієї статті; до того ж за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду; постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні наведених правових норм.

Посилання скаржника на те, що судами не звернуто уваги на висновки, викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) (справа № 1-7/99), від 05.04.2001 № 3-рп/2001 "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки)" (справа № 1-16/2001), від 22.09.2005 № 5-рп/2005 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)" (справа № 1-17/2005) теж відхиляються колегією суддів, оскільки не впливають на здійснене судами у цій справі правозастосування та на їх висновки, зроблені за наслідками дослідження наявних у справі доказів та встановлення фактичних обставин справи.

З огляду на викладене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.6. Як уже зазначалося, як на підставу касаційного оскарження скаржник також послався на порушення судами норм процесуального права (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Утім такі доводи касаційної скарги також не отримали підтвердження та відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Твердження скаржника стосовно того, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання позивача про призначення економічної експертизи у справі спростовується матеріалами справи. Так, як свідчить протокол судового засідання від 08.09.2021 (а.с. 31 (на звороті) Х т.с.), відповідне клопотання позивача було розглянуто Центральним апеляційним господарським судом та за наслідками його розгляду було відмовлено у задоволенні такого клопотання.

Стосовно посилань скаржника на незалучення до участі осіб, питання про права яких, на думку скаржника, було вирішено судом, а саме ОСОБА_3 і ОСОБА_7 як третіх осіб у справі, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки згідно з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2020 суд відмовив у задоволенні заяви вказаних фізичних осіб про вступ у справу як третіх осіб, що не заявляють вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, навівши аргументоване мотивування відхилення такої заяви (суд у наведеному випадку не встановив обставин, з яким процесуальний закон пов`язує можливість залучення до участі у справі зазначених осіб як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за відсутності можливості впливу рішення у справі на права та обов`язки цих осіб щодо однієї із сторін).

Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підміну судом першої інстанції документів із підписом ОСОБА_2 , наданих ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" для почеркознавчої експертизи, позаяк такі твердження ґрунтуються на припущеннях скаржника та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, встановлених судами; крім того, такі доводи були предметом оцінки суду апеляційної інстанції, який їх відхилив, навівши відповідні мотиви.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника на встановлення обставин справи, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їх якості відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з цим за приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

У цій справі рішення судів про відмову у позові прийнято, виходячи із встановлених судами обставин правомірності дій державного реєстратора під час реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком, а отже, законності переходу права власності на предмет іпотеки (спірне нерухоме майно) до банку та подальшого відчуження такого майна банком як його власником за оспорюваним договором купівлі-продажу, тоді як наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судами судових рішень з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки з урахуванням правового висновку у справі, яка не є подібною до правовідносин у цій справі, що розглядається, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на недослідження судами зібраних у справі доказів, то колегія суддів зазначає таке.

У розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження є, зокрема, визначене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження. До того ж саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови попередніх інстанцій з такої підстави.

Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи, що Верховний Суд з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про закриття касаційного провадження, а з підстави, визначеної у пункті 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, - про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне провадження у справі № 912/1327/19 за касаційною скаргою Приватного підприємства "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", відкрите в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" в частині підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2021 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2021 у справі № 912/1327/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак