Ухвала

від 04.02.2022 по справі 638/944/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/944/19

Провадження № 2/638/733/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року Дзержинський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Межирицької В.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та визнання договору недійсним, -

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова перебуває вказана цивільна справа.

04.02.2022 року відповідачем подано до суду клопотання, в якому просить зняти всі заборони відносно її майна у даній справі та винести відповідну ухвали.

В судовому засіданні відповідач підтримала подане клопотання, просила скасувати заходи забезпечення позову .

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про розгляд повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку відповідача, оглянувши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова перебуває цивільна справа за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та визнання договору недійсним.

З метою забезпечення позову ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.06.2019 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти будь які дії (відчуження, дарування, продаж, застава та ін.) нежитлових приміщень підвалу №№265а-6, 265а-7, 265а-9, 265а-11, 265а-11а, 265а-13, 265а-13а, 265а-1, ІІІ, ІV, ІVа, V, VІ, VІ, VІІ, VІІа, VІІІ, ІХ, Х, ХІ, ХІа, ХІІ, ХІІІ загальною площею 230,7 кв.м житлового будинку літ. Г-7 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654061163101) до вирішення справи по суті.

При обранні виду забезпечення позову у вигляді заборони вчинення певних дій судом враховувалась співмірність із заявленими позовними вимогами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Слід зауважити, що основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У відповідності до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до вимог ч. 8 ст.158 ЦПК України вказано, що якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Частиною 9 та 10 вказаної статті передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

У відповідності до ст.258 ЦПК України судовими рішеннями є, зокрема, рішення та ухвали. Частинами 3 та 5 вказаної статті передбачено, що розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Згідно до ч. 1, 2 ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення і в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як вбачається із наведених норм, судове рішення допускається до виконання лише після набрання ним законної сили, тобто після апеляційного розгляду справи або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року №9 також роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Отже, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо.

Як зазначено у пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 03 червня 2016 року № 5, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Розглядаючи подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд зазначає, що на час його розгляду судовий розгляд справи триває та жодне судове рішення по суті заявлених позовних вимог судом не ухвалено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.06.2019 року у справі №638/944/19, що не позбавляє в подальшому учасників справи звернутися до суду першої інстанції, яким накладено арешт, для вирішення даного питання.

Отже, виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову є передчасним, оскільки судовий розгляд справи триває, судове рішення не ухвалено, а скасування забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, тому суд вважає, що слід залишити без задоволення клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.158, 260 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та визнання договору недійсним - відмовити .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк