Постанова

від 21.12.2022 по справі 638/944/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 грудня 2022 року

м. Валки Харківської області

справа № 638/944/19

провадження № 22-ц/818/3724/22

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Супрун Я.С.,

учасники спору:

позивач- Харківська міська рада,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прядко Людмили Валеріївни - представника Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2022 року в складі судді Цвірюка Д.В.,

у с т а н о в и в:

У січні 2018 року Харківська міська рада (далі ХМР) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації та визнання договору дарування нежитлових приміщень недійсним.

Позов мотивовано тим, що при проведенні 08 жовтня 2018 року перевірки за скаргою ОСОБА_3 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі Інспекція) встановлено порушення діючого містобудівного законодавства при реконструкції нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - збільшення площі нежитлових приміщень підвалу за номерами 265а-6, 265а-7, 265а-9, 265а-11, 265а-11а, 265а-13, 265а-13а, 265а-1, ІІІ, ІV, ІVа, V, VІ, VІІ, VІІа, VІІІ, ІХ, Х, ХІ, ХІа, ХІІ, ХІІІ з 101,8 кв. м до 230,7 кв. м внаслідок їх реконструкції за рахунок суміжних підвальних приміщень будинку. При цьому в декларації готовності об`єкта до експлуатації від 22 січня 2016 року, на підставі якої проведена дана реконструкція, зазначено, що реконструкція нежитлових приміщень під фізкультурно-оздоровчий комплекс проведена без зміни зовнішньої конфігурації об`єкта будівництва, що є недостовірною інформацією та порушувало вимоги діючого містобудівного законодавства.

Позивач зазначав, що генеральним проектувальником реконструкції приміщень є Комунальне підприємство «Харківський регіональний інженерно-консультаційний центр» (далі - КП «Харківський регіональний інженерно-консультаційний центр»), яке нагляд під час будівництва не здійснювало.

Наказом Інспекції від 07 грудня 2018 року № 543 скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт від 27 жовтня 2015 року та про готовність об`єкту до експлуатації від 22 січня 2016 року, однак діючим законодавством не передбачено можливість скасування раніше внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів інакше, ніж за рішенням суду.

Наразі Інспекція позбавлена можливості видати забудовнику відповідний припис через те, що об`єкт будівництва змінено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відчужено ОСОБА_1 Фарафоновій ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 06 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Салигою Н.А. за реєстровим № 654.

Крім того, зазначений будинок АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади.

Посилаючись на вказані обставини, ХМР просила скасувати рішення приватного нотаріуса ХМНО Салиги Н.А. (індексний номер рішення 28180379) про державну реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта 654061163101); визнати недійсним та скасувати договір дарування нежитлових приміщень підвалу за номерами 265а-6, 265а-7, 265а-9, 265а-11, 265а-11а, 265а-13, 265а-13а, 265а-1, ІІІ, ІV, ІVа, V, VІ, VІІ, VІІа, VІІІ, ІХ, Х, ХІ, ХІа, ХІІ, ХІІІ загальною площею 230,7 кв. м, літ. «Г-7» по АДРЕСА_1 від 06 травня 2016 № 654, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А.

10 серпня 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому просила позов залишити без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначала, що вона та ОСОБА_1 не є належними відповідачами, оскільки вимоги стосуються проведення приватним нотаріусом реєстраційних дій. Крім того, ОСОБА_2 просила застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що реконструкція приміщень проведена у січні 2016 року, а позов подано в червні 2019 року.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2022 року позов ХМР залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Суд першої інстанції вважав, що ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об`єкту нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, а у разі невиконання такого припису в установлений строк - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

20 жовтня 2022 року через систему «Електронний суд» Прядко Людмила Валеріївна - представник ХМР подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що пред`явлення позову про знесення об`єкту самочинного будівництва не є належним способом захисту, оскільки задоволення таких вимог не призведе до автоматичного припинення права власності на цей об`єкт у Реєстрі та державна реєстрація змін до права власності на спірні підвальні приміщення продовжить існувати де-юре.

Зазначала, що 22 червня 2022 року набули чинності зміни до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не передбачено необхідність пред`явлення вимоги про визнання, зміну чи припинення речового права, обтяження речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства для скасування рішення державного реєстратора.

28 листопада 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в яких просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що вона є добросовісним набувачем та з часу проведення реконструкції минуло п`ять років, що свідчить про сплив позовної давності, про застосування якої нею було заявлено в суді першої інстанції. Декларація про готовність об`єкту до експлуатації не може бути скасована після того, як зареєстровано право власності на збудований об`єкт нерухомості. Ключове значення має факт реалізації такої декларації та оформлення права власності на збудований об`єкт нерухомості, що підтверджується сталою судовою практикою в аналогічних справах.

Вказувала, що Дергачівська окружна прокуратура вже зверталась до суду в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Постановою Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року, позовні вимоги залишено без задоволення.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено іце вбачаєтьсяз матеріалівсправи,що судоверішення ухваленоз додержаннямнорм матеріальногота процесуальногоправа,а доводиапеляційної скаргицих висновківне спростовують.

Матеріали справи свідчать, що Інспекцією на підставі звернення ОСОБА_3 від 08 жовтня 2018 року щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою проведено реконструкцію нежитлових приміщень підвалу за номерами 265а-6, 265а-7, 265а-9, 256а-11, 256а-11а, 256а-13, 256а-13а, 256а-1, ІІІ, ІV, ІVа, V, VІ, VІІ, VІІа, VІІІ, ІХ, Х, ХІ, ХІа, ХІІ, ХІІІ, загальною площею 230,7 кв. м, літ. «Г-7», під фізкультурно-оздоровчий комплекс. Реконструкція проведена на підставі декларацій про початок виконання будівельних робіт № ХК 083153000606, жовтень 2015, та про готовність до експлуатації об`єкта № ХК 143160220951, січень 2016 (замовник фізична особа).

Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт від 27 жовтня 2015 року № ХК 083153000606 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 22 січня 2016 року № ХК 143160220951 проектна документація на вказаний об`єкт розроблена КП «Харківський регіональний Інженерно-консультаційний центр»; для проектування містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не видавались; земельна ділянка використовується для будівництва без зазначення підстави; загальна площа 230,7 кв. м, будівельний об`єм - 669,0 кв. м, кількість працівників 15 чоловік.

На час проведення реконструкції нежитлові приміщення належали ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09 червня 2015 року приватним нотаріусом ХМНО Мараєвою Я.В., реєстраційний номер 985.

11 лютого 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено дані щодо збільшення загальної площі нежитлових приміщень підвальної частини 265а-6, 265а-7, 265а-9, 265а-11, 265а-11а, 265а-13, загальною площею 101,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 до 230,7 кв. м (індексний номер рішення № 28180379, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654061163101).

06 травня 2016 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А., реєстровий номер 654, право власності на нежитлові приміщенняпідвалу за номерами 265а-6, 265а-7, 265а-9, 256а-11, 256а-11а, 256а-13, 256а-13а, 256а-1, ІІІ, ІV, ІVа, V, VІ, VІІ, VІІа, VІІІ, ІХ, Х, ХІ, ХІа, ХІІ, ХІІІ, загальною площею 230,7 кв. м, літ. «Г-7» за адресою: АДРЕСА_1 набула ОСОБА_2 .

Предметом оскарження у цій справі є рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна та подальше відчуження цього майна на підставі договору дарування.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що вказане рішення державного реєстратора прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки об`єкт нерухомого майна побудовано без дозвільних документів, а тому такий об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва, державна реєстрація якого порушує встановлений порядок проведення будівельних робіт та унеможливлює здійснення органами влади подальшого реагування на таке порушення. При цьому позивач наголошував на тому, що реєстрація змін до об`єкта нерухомого майна, а саме - збільшення його площі, проведена без будь-яких правових підстав.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16.

Звертаючись до суду з позовом, ХМР посилалася на наявність повноважень зі здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. При цьому вважала, що міська рада в особі Інспекції не може пред`явити до забудовника законних вимог щодо приведення об`єкта самочинного будівництва (реконструкції) у попередній стан, оскільки забудовник зареєстрував речове право на об`єкт будівництва, тим самим отримав державне визнання його таким, що побудований відповідно до встановленого державою порядку. При цьому вимог щодо знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням позовна заява ХМР не містить.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 вказала, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням (частина перша статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У таких спорах органи державного архітектурно-будівельного контролю діють лише як адміністративний орган, а метою звернення з позовом є не перехід речового права на об`єкт нерухомості, а приведення будівлі у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, спрямованих на захист суспільних інтересів.

Повноваження зі здійснення контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема на виконання владного управлінського припису.

Тобто зазначені правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винуватої особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17.

Таким чином, проведена державна реєстрація змін речового права та укладення в подальшому договорів купівлі-продажу та дарування не змінює правової природи самочинного будівництва та не позбавляє органи державного архітектурно-будівельного контролю її владних повноважень щодо усунення встановлених порушень у сфері містобудівної діяльності, а скасування зазначеної державної реєстрації та визнання недійсним оскаржуваних договорів купівлі-продажу та дарування саме по собі не забезпечить усунення цих порушень.

Ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об`єкта нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк, - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

При цьому органи державного архітектурно-будівельного контролю мають довести, що здійснене будівництво є самочинним.

Отже, у розглядуваній справі спосіб захисту, обраний ХМР, з огляду на її повноваження зі здійснення державного архітектурного-будівельного контролю та права, які вона вважала порушеними, є неналежним, що тягне за собою відмову у задоволенні позову.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 641/2156/19-ц (провадження № 61-7447св20), від 17 лютого 2021 року в справі № 642/5660/18 (провадження № 61-4110св20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи ХМР про те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відчужило спірне майно іншій особі, що унеможливлює видати забудовнику припис про усунення порушень спростовуються висновками Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року у справі № 755/3782/17, відповідно до яких набувши у власність нежитлове приміщення, новий власник набув усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому є належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва.

Посилання в апеляційній скарзі на зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також не свідчать, що скасування рішення про державну реєстрацію призведене до поновлення прав, оскільки скасування запису не призведе до фактичного відновлення попереднього стану будівлі та приведення її у попередній стан, що існував до реконструкції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Прядко Людмили Валеріївни - представника Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2022 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина