Ухвала

від 19.01.2022 по справі 826/9499/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 826/9499/18

адміністративне провадження № К/990/1681/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану їхнім адвокатом Кізік Анною Миколаївною на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №826/9499/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконною та скасування державної реєстрації та рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, в якому просили:

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:124:0113 площею 0,0868 га "для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд", розташованої у АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:124:0107 площею 0,0868 га "для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд", розташованої у АДРЕСА_3 ;

- визнати незаконною та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 20.12.2017 №РВ-8000109512017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- визнати незаконним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 20.12.2017 №РВ-8000109522017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві здійснити державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , відповідно до заяви ОСОБА_2 від 06.12.2017 №50020-002446194-782-20 і розробленого погодженого проекту землеустрою;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві здійснити державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_4 , відповідно до заяви ОСОБА_1 від 06.12.2017 №50020-002446230-782-20 і розробленого погодженого проекту землеустрою.

Розгляд справи здійснювався судом в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021, відмовлено у задоволенні позову.

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану їхнім адвокатом Кізік Анною Миколаївною, в якій остання просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021, ухваливши нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У своїй скарзі представник позивачів, в якості обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції, зазначила лише постанову Верховного Суду, перелік нормативно-правових актів із вибірковим цитуванням, а також посилання на фактичні обставини справи із зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану їхнім адвокатом Кізік Анною Миколаївною на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №826/9499/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконною та скасування державної реєстрації та рішень, зобов`язання вчинити дії повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Шарапа