Рішення

від 01.02.2022 по справі 127/14400/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/14400/21

Провадження № 2/127/2472/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Поперечної А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Яцуби В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Стильестейт про визнання договору частково недійсним, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Стильестейт про визнання договору частково недійсним.

В позовній заяві зазначено, що 03.11.2019 року позивачка звернулася до Яцуби В.М. , який є директором ТОВ Стильестейт з питанням про пошук покупця на її будинок і в результаті чого між сторонами було укладено договір №04/11. Із змісту Договору вбачається, що він виконувався у формі доручення ОСОБА_2 - ТОВ Стильестейт про вчинення певних юридичних дій від її імені з метою пошуку покупця на належне їй майно. Водночас, відповідачем протягом дії договору не надавалося позивачу будь-яких доказів про виконання своїх зобов`язань по дорученню ОСОБА_2 , а саме яким чином виконувався даний договір та які дії були виконанні ТОВ Ститьестейт згідно предмету договору та обов`язків визначених розділом 2 Договору, які мали б бути відображенні у відповідному акті прийому-передачі виконаних робіт, а не в договорі про відчуження майна. Позивачка вважає, що умова п.5.3 Договору є невідповідною відносно умов договору передбачених п.1.3, в якому вказується предмет договору та в якому конкретизується доручення замовника (пошук покупця, підготовка та супровід угоди) і розділу 2 Договору, в якому встановлений перелік обов`язків відповідача за договором, оскільки вона не вказує на те чи дійсно відповідач вчиняв необхідні дії для виконання доручення, а лише конкретизує момент виникнення у замовника обов`язку розрахуватися з виконавцем. За таких обставин, позивачка просила суд визнати недійсними п. 5.3., 5.4., 5.5. Договору № 04/11 від 04.11.2019 року.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачам відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

13.09.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від директора ТОВ Стильестейт Яцуби В.М. У даному відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Позивачка вказуючи на те, що п. 5.3. договору від 04.11.2019 року суперечить нормам п. 16. ч. З ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів не врахувала, що п. 5.3. міститься у розділі 5 договору, яким передбачений порядок оплати та умови розрахунків за цим договором, і розглядати цей пункт договору окремо від змісту договору неможливо. Крім того, умови договору чітко передбачають взаємні права та обов`язки сторін за договором і ці права та обов`язки є абсолютно паритетними. Адже лише виконання своїх обов`язків зі сторони виконавця послуг за договором могло призвести до укладення замовником договору щодо відчуження належного їй об`єкта нерухомості. За таких обставин факт відчуження замовником об`єкта нерухомого майна і свідчить про належне виконання своїх обов`язків зі сторони виконавця. Оскільки ОСОБА_2 , будучи вільною в укладенні договору та визначенні його умов, керуючись свободою договору, наданою ст.ст. 6, 627 ЦК України, умови договору з виконавцем з урахуванням вимог ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів визначила, не відмовилася від його укладення та приймала йог виконання впродовж строку його дії, відповідач вважає, що підстав для визнання недійсними тих пунктів договору, які просить позивач немає, оскільки відсутні підстави вважати такі умови договору несправедливими.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача Яцуба В.М. позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у їхньому задоволенні.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.11.2019 року ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ Стильестейт , в особі директора Яцуби В.М. (виконавець), уклали Договір № 04/11. За умовами даного договору Замовник доручає, а виконавець приймє на себе зобов`язання надати послуги замовнику щодо пошуку покупця, підготовки і супроводу угоди щодо відчуження будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).

Відповідно до 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно доп. 5.3 Договору №04/11 від 04.11.2019 року, підтвердження виконання Виконавцем робіт по Об`єкту, зазначеному в даному Договорі, є підписання Замовником Договору купівлі-продажу, Договору про наміри чи будь-яких інших Договорів щодо відчуження Об`єкту.

Також, згідно п.5.4 у випадку порушення Замовником п.3.5, 5.1 Замовник зобов`язується сплатити Виконацю неустойку у розмірі подвійної вартості наданих послуг (винагороди), обумовленої у п.5.1. даного договору.

За прострочення виплати Виконавцю передбаченої договором нагороди Замовник, за кожний день прострочення платежу, виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, відповідно до п.5.5 (а.с.4, зворот).

Розділом 2 та Розділом 3 встановено обов`язки виконавця та замовника. Таким чином, умови договору чітко передбачали взаємні права та обов`язки сторін за договором.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Суд звертає увагу, що окрім Договору 04/11 від 04.11.2019 року, позивачем не додано до матеріалів будь-яких інших доказів, які свідчили б про недійсність даного договору.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 , будучи вільною в укладенні договору та визначенні його умов, керуючись свободою договору, наданою ст.ст. 6, 627 ЦК України, умови договору з виконавцем з урахуванням вимог ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів визначила, не відмовилася від його укладення та приймала його виконання впродовж строку його дії, суд приходить до висновку, що підстав для визнання недійсними тих пунктів договору, які просить позивач, у суду немає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 25, 202-203, 215-216, 236, 248, 328 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 81, 133, 137, 141, 211, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Стильестейт про визнання договору частково недійсним - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стильестейт", код ЄДРПОУ - 33209061, адреса: м.Вінниця, вул.Соборна, буд.91, кв.16.

Повний текаст судового рішення складено 07.02.2022 року.

Суддя: