Постанова

від 01.02.2022 по справі 820/3150/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 820/3150/17

адміністративне провадження № К/9901/51577/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Приватного науково-виробничого підприємства Мікротех до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 (суддя - Панченко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., КАтунов В.В.) у справі №820/3150/17.

встановив:

Приватне науково-виробниче підприємство Мікротех (далі - ПНВП Мікротех ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) №0002291403 від 26.07.2017, №0002281403 від 26.07.2017 та №0002271403 від 26.07.2017.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

На думку відповідача, суди неправильно застосували приписи статей 14, 44, 134, 185, 186, 189, 201 Податкового кодексу України, положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

В обґрунтування своїх доводів ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями належним чином оформленими первинними документами, контрагенти позивача не мали можливості постачати товар з огляду на відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

У відзиві на касаційну скаргу ПНВП Мікротех зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПНВП МІКРОТЕХ з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.07.2017 №7093/20-40-14-03-07/30291682, в якому, зокрема, відображено висновки про порушення позивачем:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпунктів 14.1.36, 14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Витрати П(С)БО16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248, пункту статті, статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 №336/22868, Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 311104,00 грн.;

статей 185, 186, 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 360144,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинні документи оформленні з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції; перевіркою встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат, не мають реального товарного характеру; у постачальників відсутні в достатній кількості майно, основні фонди та трудові ресурс, необхідні для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

На підставі названого акту перевірки відповідачем 26.07.2017 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0002291403, згідно з яким зменшено суму податкового кредиту у розмірі 450780,00 грн.;

№0002281403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 210741,25 грн., з яких 168593,00 грн. - основний платіж, 42148,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0002271403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 382680,00 грн., з яких 311103,00 грн. - основний платіж, 71577,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як з`ясовано судами, ПНВП МІКРОТЕХ з ПП ВІАРТ , ТОВ ДІСТІПРОМ , ТОВ ДІСТІ-СТОК , ТОВ СКАЙ ТАЙМ укладено договори поставки товарно-матеріальних цінностей (обладнання, вимірювальні інструменти, слюсарно-монтажні інструменти тощо).

На підтвердження факту виконання зазначених угод позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, виписки по рахунку, звіти про дебетові і кредитові операції, банківські виписки щодо оплати, рахунки фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також копії документів щодо постачання позивачем товарів/послуг на користь контрагентів-покупців/замовників.

Оцінивши подані платником докази суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ГУ ДФС у Харківській області, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПНВП МІКРОТЕХ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальники були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відсутність окремих товарно-транспортних накладних та недоліки в їх заповненні не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі №820/3150/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.Я. Олендер