Вирок

від 07.02.2022 по справі 462/9155/21

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 462/9155/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові судовий розгляд у кримінальному провадженні №12021141390000342 з розгляду обвинувальних актів про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, із освітою 8 класів, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 , раніше в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає на АДРЕСА_2 , раніше в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 15.11.2021 року приблизно о 11 год. 30 хв., діючи за попередньоюзмовою групою осібіз ОСОБА_6 , маючиумиселнатаємневикрадення чужого майна, з метою власногозбагачення за рахунокзлочинноїдіяльності, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно проникли з вул. Мирної у м. Львові у сховище - на приватнутериторіюбудинку ОСОБА_7 , що знаходиться на АДРЕСА_3 , де заволоділи мотком металевоїсітки, двома металевими решітками зеленого кольору до огорожі, металевою решіткоюбілогокольору на вікно, верхньоючастиною старого пружинного ліжка та металевими трубами, якібулиспертідо вищевказаногобудинку,чимзавдалипотерпілійматеріальноїшкодина суму 379,50грн.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю, підтвердив, що не оспорює фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. При цьому, від давання показань відмовився. У скоєному щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.

ОСОБА_6 15.11.2021 року приблизно о 11 год. 30 хв., діючи за попередньоюзмовою групою осібіз ОСОБА_5 , маючиумиселнатаємневикрадення чужого майна, з метою власногозбагачення за рахунокзлочинноїдіяльності, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно проникли з вул. Мирної у м. Львові у сховище - на приватнутериторіюбудинку ОСОБА_7 , що знаходиться на АДРЕСА_3 , де заволоділи мотком металевоїсітки, двома металевими решітками зеленого кольору до огорожі, металевою решіткоюбілогокольору на вікно, верхньоючастиною старого пружинного ліжка та металевими трубами, якібулиспертідо вищевказаногобудинку,чимзавдалипотерпілійматеріальноїшкодина суму 379,50грн.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю, підтвердив, що не оспорює фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. При цьому, від давання показань відмовився. У скоєному щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Суд бере до уваги, що відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів сховище це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.

Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей і мають властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.

Під проникненням слід розуміти незаконне вторгнення у сховище будь-яким способом.

Таким чином, обставини пред`явленого обвинуваченняз викрадення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 15.11.2021року майнаіз приватноїтериторіїбудинкупотерпілої ОСОБА_7 свідчать про наявність у їхніх діях кваліфікуючої ознаки «проникнення у сховище».

Положеннями ч. 2 ст. 28 КК України встановлено, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. При цьому домовленість про спільне вчинення кримінального правопорушення заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони.

Як видно із встановлених фактичних обставин, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , проникаючи у сховище і викрадаючи звідти майно, діяли узгоджено, за спільним корисливим умислом, попередньо домовивши про спільне вчинення кримінального правопорушення, а відтак в діях кожного з них є така кваліфікуюча ознака, як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному із проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, та що вина ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному із проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України.

При призначенні кожному з обвинувачених виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень (ст.12КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення та обставин його вчинення.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставин, що обтяжують йому покарання, не встановлено.

Суд враховуєступінь тяжкостівчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення,яке єтяжким злочином,вчиненими умисно,з корисливихмотивів;особу винного,який ранішев силуст.89КК Українине судимий (матеріали кримінального провадження, арк.118), не одружений, не працює, дані щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів нарколога чи психіатра відсутні (матеріали кримінального провадження, арк. 120, 122), за місцем проживання негативних характеризуючих даних відносно нього не встановлено (матеріали кримінального провадження, арк. 124).

Виходячи з наведеного, враховуючи позицію потерпілої, викладену в поданій на адресу суду заяві, що при обранні виду і міри покарання ОСОБА_5 вона покладається на розсуд суду, при цьому претензій до нього вона не має, а також те, що заподіяна шкода відшкодована, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід обрати покарання, достатнє інеобхідне дляйого виправленнята попередженняскоєння нимнових кримінальнихправопорушень,у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.185 КК України.

Між тим, суд, приймаючи до уваги вищенаведене, ставлення обвинуваченого ОСОБА_5 до вчиненого, його позитивні характеристики, обставини, що пом`якшують покарання, вважає за можливе застосувати до нього ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставин, що обтяжують йому покарання, не встановлено.

Суд враховуєступінь тяжкостівчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення,яке єтяжким злочином,вчиненими умисно,з корисливихмотивів;особу винного,який ранішев силуст.89КК Українине судимий (матеріали кримінального провадження, арк.103), не одружений, не працює, має на утриманні батька інваліда, дані щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів нарколога чи психіатра відсутні (матеріали кримінального провадження, арк. 105, 107), за місцем проживання негативних характеризуючих даних відносно нього не встановлено (матеріали кримінального провадження, арк. 109).

Виходячи з наведеного, враховуючи позицію потерпілої, викладену в поданій на адресу суду заяві, що при обранні виду і міри покарання ОСОБА_6 вона покладається на розсуд суду, при цьому претензій до нього вона не має, а також те, що заподіяна шкода відшкодована, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід обрати покарання, достатнє інеобхідне дляйого виправленнята попередженняскоєння нимнових кримінальнихправопорушень,у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.185 КК України.

Між тим, суд, приймаючи до уваги вищенаведене, ставлення обвинуваченого ОСОБА_6 до вчиненого, його позитивні характеристики, вважає за можливе застосувати до нього ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають стягненню на користь держави витрати на проведення Львівським НДЕКЦ МВС України товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-21/20993-ТВ від 29.11.2021 року в розмірі по 514,86 грн. з кожного (матеріали кримінального провадження, арк. 65), оскільки проведення вказаної експертизи було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення.

На підставі ч.9 ст.100КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відтак,питання продолю речовихдоказів слідвирішитиу відповідностідо ст.100КПК України.

Цивільного позову у провадженні заявлено не було.

Підстав, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинувачених запобіжних заходів суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.

На підставіст.75КК Українизвільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки.

Зобов`язати ОСОБА_5 , відповідно до ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.

На підставіст.75КК Українизвільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки.

Зобов`язати ОСОБА_6 , відповідно до ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави по 514,86 грн. процесуальних витрат на залучення експертів з кожного.

Речові докази моток металевої сітки, дві металеві решітки зеленого кольору до огорожі, металеву решітку білого кольору на вікно, верхню частину старого пружинного ліжка і дві металеві труби, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 (матеріали кримінального провадження, арк. 73, 75), повернути останній як власнику.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1