Постанова

від 06.07.2010 по справі 2/7-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 липня 2010 р.                                                                                    

№ 2/7-09  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області

на постанову

від 16.03.10 Харківського  апеляційного господарського суду

у справі

№2/7-09 господарського суду Сумської області

за позовом

ВАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії

до

Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області

про

стягнення 717,24 грн.

за участю представників сторін:

позивача:  не з'явились

відповідача: не з'явились

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від.25.01.10р.(суддя Соп"яненко О.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від16.03.10р. (колегія суддів у складі: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Плужник О.В.), позовні вимоги задоволено: стягнуто  з відповідача на користь позивача 561,41 грн. заборгованості, 153,83 грн. пені, судові витрати.

Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області в поданій касаційній скарзі просить прийняті у справі судові акти скасувати та прийняти нове рішення, провадження у справі припинити. Посилається на те, що судами попередній інстанцій не взято до уваги те, що Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області  не взмозі вчасно сплатити заборгованість  за послуги електрозв'язку в зв'язку з невчасним  відкриттям асигнувань, тобто по причині, незалежній від інспекції.

Суди помилково стягнули з інспекції  судові витрати, оскільки  відповідно до п.15 ст.4 Декрету КМУ "Про державне мито" органи державного контролю за цінами, як позивачі так і відповідачі  звільнені від сплати державного мита. Оскільки  станом на 10.03.10 основний борг в сумі 516,41 грн. інспекцією було сплачено, то став відсутнім  предмет спору.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не   підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

            Між позивачем та відповідачем 30.01.2009р. був укладений договір про надання послуг електрозв`язку № 1203, за умовами якого позивач взяв на себе зобов‘язання по наданню послуг електрозв‘язку, а відповідач зобов’язаний був своєчасно оплачувати вартість послуг.

             01.02.2006р між сторонами був укладений договір про надання АDSL-доступу до мережі інтернет № 195, за умовами якого позивач надає відповідачу на платній основі послугу доступу до мережі інтернет шляхом включення до порту вузла інтернет позивачу по абонентській лінії за допомогою обладнання АDSL та динамічної (постійної) ІР-адреси.

            Згідно п. 3.2.8. договору № 1203 від 30.01.2009р., відповідач зобов`язаний був своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, надані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

         Відповідно до п. 4.3. договору № 1203 від 30.01.2009р., відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонентної плати за користування місцевим телефонним зв`язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за зміною (з почасовою) величиною.

         Пунктом 4.5. договору № 1203 від 30.01.2009р. встановлено, що  розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв`язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв`язку сплачується додаткова плата в розмірі 2-х відсотків від вартості наданих послуг.

       Відповідно до п. 4.6 договору № 1203 від 30.01.2009р., у разі застосування авансової системи оплати, відповідач для одержання послуг електрозв`язку проводить щомісячно до 20-го числа поточного місяця попередню оплату іх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком (до 10-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

       Згідно до п. 3.2.1 договору № 195 від 01.02.2006р., відповідач зобов`язаний своєчасно, згідно розділу 5 цього договору, вносити плату за послугу. Відповідач проводить оплату за надану послугу щомісячно до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків позивача, виставлених до 10 числа поточного місяця, наступного за звітним (п. 5.2 договору № 195 від 01.02.2006р.).

           Попередні судові інстанції встановили, що позивач свої зобов`язання відповідно до договору про надання послуг електрозв`язку № 1203 від 30.01.2009р. та договору про надання АDSL-доступу до мережі інтернет № 195 від 01.02.2006р. виконав. Факт отримання відповідачем від позивача послуг електрозв’язку на підставі зазначених договорів на суму 561 грн. 41 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договорами, укладеними між сторонами, рахунками-фактурами за надані відповідачу послуги.

          Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату наданих послуг у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.8 договору № 1203 від 30.01.2009р., за яким у разі несплати за надані послуги електрозв`язку  понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) відповідач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, та п. 6.9 договору № 195 від 01.02.2006р., за яким у разі затримки оплати відповідач сплачує пеню за весь час затримки, яка обчислюється від вартості неоплаченої послуги у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за весь період затримки.

          Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 155 грн. 83 коп., передбачені умовами договорів, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

          Доводи інспекції про неналежне фінансування бюджетної установи не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

          Відповідно до приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів та договору, боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів  не встановлений договором  або законом.

          Доводи касаційної скарги про відсутність предмету спору, оскільки відповідачем вже сплачено основну заборгованість є безпідставними, оскільки як встановлено попередніми судовими інстанціями, фактично сплата  боргу та нарахування санкцій  була здійснена  відповідачем вже після  прийняття рішення судом першої інстанції.

          Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про звільнення його від сплати судових витрат, оскільки ці посилання суперечать ч.4 ст. 49 ГПК України, згідно якої стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито  за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати  державного мита.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження за результатами їх перегляду  касаційною інстанцією.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.10 Вищий господарський суд України, Вищий господарський суд України           

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області залишити без задоволення, рішенням господарського суду Сумської області від.25.01.10р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від16.03.10р. у справі №2/7-09   –без змін.

Постанова Вищого господарського суду України  касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                           В. Овечкін

Судді:                                                                                      Є.Чернов

                                                                                                 В.Цвігун