Постанова

від 08.02.2022 по справі 204/8829/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/936/22 Справа № 204/8829/20 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Паромової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та припинення обтяження на рухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова А.В. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та припинення обтяження на рухоме майно.

В обґрунтуванні позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та є спадкоємцем належного йому майна. За життя ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №8\аг-01-07 з ВАТ «Укрпромбанк» , згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 38250 грн. з розрахунку 16,5% річних на весь час фактичного користування кредитом на строк з 09 січня 2007 року по 08 січня 2011 року на придбання автомобіля ВАЗ 11183-110-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 30 червня 2010 року між ВАТ «Укрпромбанк» , AT «Дельта Банк» та Національним Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ВАТ «Укрпромбанк» на користь AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. У зв`язку з чим AT «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором. Оскільки позичальник ОСОБА_2 протягом певного часу не виконував належним чином зобов`язання за договором, AT «Дельта Банк« 02 квітня 2013 року звернулися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 23059 грн. 77 коп. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року у справі №227/1503/13-ц було стягнуто з ОСОБА_2 на користь AT «Дельта Банк« заборгованість у сумі 22103 грн. 52 коп. і 221 грн. 04 коп. на відшкодуванні витрат зі сплати судового збору. На підставі вказаного рішення було відкрито виконавче провадження №43187098 та накладено арешт на автомобіль. ОСОБА_2 було сплачено суму заборгованості за судові рішенням в повному обсязі та 01 грудня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №43187098 на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчим документом та вилучено запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на автомобіль ВАЗ 11183-110-20. Після смерті ОСОБА_2 , 14 травня 2020 року позивачка прийняла спадщину в тому числі на вищевказаний автомобіль. Однак, в липні 2020 року за адресою проживання померлих батьків нею було отримано листа від відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп« з якого вона, дізналась про наявність договору про відступлення права вимоги від AT «Дельта Банк« до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до якого вбачається, що на автомобіль знову накладено обтяження у вигляді заборони відчуження. Позивач вважає вказаний договір та обтяження рухомого майна незаконним, оскільки з урахуванням того, що позичальник ОСОБА_2 належним чином та у повному обсязі виконав зобов`язання за кредитним договором № 8\аг-01-07 від 09 січня 2007 року, виконавши рішення суду, то позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом вилучення запису про обтяження автомобіля з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Також, оскільки обтяження виникло саме на підставі вказаного договору та про що зазначено у витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на думку позивача, також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2258/К від 15 червня 2020 року. Вказаним обтяженням належного позивачу автомобіля порушуються її цивільні права, як власника на вільне розпорядження належним майном та зазначене право підлягає захисту в судовому порядку, у зв`язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду за захистом свої прав. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд просила суд визнати недійсним з дати видання договір про відступлення права вимоги №2258/К від 15 червня 2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстрований №403, в частині, що стосується ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКПП НОМЕР_2 . Припинити дію заборони відчуження на рухоме майно, зареєстровану 21 липня 2020 року за №27955211 Дніпропетровською регіональною філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» у зв`язку із укладенням договору про відступлення права вимог №2258/К від 15 червня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстрований №403 автомобіля марки ВАЗ11189-110-20, номер об`єкта: ХТА11183070074810, номер державної реєстрації: НОМЕР_1 , легковий седан, р/в 2006, колір червоний, шляхом вилучення вказаного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.56).

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2021 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №2258/К від 15 червня 2020 року, укладений між AT «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровий № 403. Припинено обтяження рухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21 липня 2020 року за №27955211 Дніпропетровською регіональною філією державне підприємства «Національні інформаційні системи» , у зв`язку із укладанням договору про відступлення права вимоги №2258/К від 15 червня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровий №403, щодо об`єкта обтяження: автомобіля ВАЗ 11189-110-20, номер об`єкта: ХТА11183070074810, номер державної реєстрації: НОМЕР_1 , легковий седан, р/в 2006, колір червоний, шляхом вилучення вказаного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Стягнуто з AT «Дельта Банк» , ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» по 840 грн. 80 коп. з кожного на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування судових витрат у справі.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська 09 грудня 2021 року виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2021 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова А.В. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та припинення обтяження на рухоме майно, виклавши другий абзац його резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №2258/К від 15 червня 2020 року, укладений між AT «Дельта Банк« та ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровий № 403, в частині передачі права вимоги за кредитним договором № 8\аг-01-07 від 09 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Укрпромбанк» (а.с.150).

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» просять рішення суду від 13 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» просить рішення суду від 13 травня 2021 року скасувати в частині визнання у цілому недійсним Договору про відступлення права вимог №2258/К від 15 червня 2020 року, укладений між AT «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пітецький В.В. просить суд апеляційні скарги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, рішення суду від 13 травня 2021 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зі змісту зазначеної норми можна зробити висновок про те, що правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи .

Цивільне законодавство не містить визначення поняття заінтересована особа , тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі №520/10060/16-ц (провадження № 61-5085сво18) викладений правовий висновок, згідно з яким, визнаючи недійсним договір, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Такі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16).

Відповідно до наведених правових висновків особа, яка не є стороною договору, має право на його оспорювання лише у разі, якщо такий договір стосується прав та/або інтересів цієї особи.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Виходячи з наведеного, право, що не порушено, не підлягає захистові.

У справі встановлено, 09 січня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 8/аг-01-07, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 38250 грн. на придбання автомобіля ВАЗ 11189-110-20, номер об`єкта: НОМЕР_3 , номер державної реєстрації: НОМЕР_1 , на строк 48 місяців з поверненням кредиту 08 січня 2011 року, з виплатою процентів за користування кредитом 16,5% річних, комісії 0,1 % від суми кредиту за управління кредитом (а.с.39-41).

Умовами кредитного договору в п.п 2.4, 2.5 передбачений порядок повернення кредиту щомісячно частками не менше як 796 грн. 88 коп. по 10 число кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем отримання кредиту на зазначений відкритий позичковий рахунок, а також нарахування і виплати процентів і комісії.

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк» , ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвідчений нотаріально, у зв`язку з чим AT «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 8\аг-01-07 від 09 січня 2007 року.

Позичальник ОСОБА_2 протягом певного часу не виконував належним чином зобов`язання за кредитним договором, тому у квітні 2013 року AT «Дельта Банк» звернулися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 23059 грн. 77 коп.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року у справі №227/1503/13-ц за позовом AT «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором частково задоволено позовні вимоги AT «Дельта Банк» . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь AT «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22103 грн. 52 коп. і 221 грн. 04 коп. на відшкодуванні витрат зі сплати судового збору (а.с.39-41).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 листопада 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року залишено без змін (а.с.42-46).

На підставі вказаного рішення було постановою державного виконавця Добропільського МРУЮ від 05 травня 2014 року було відкрито виконавче провадження №43187098 та постановою державного виконавця Добропільського МРУЮ від 05 травня 2014 року накладено арешт на автомобіль (а.с.12).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийняте рішення №181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» , відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

01 грудня 2016 року постановою державного виконавця Добропільського МРУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №43187098 на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчим документом та 04.01.2017 року вилучено запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на автомобіль ВАЗ 11183-110-20 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_2 помер (а.с.9).

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7, 8).

Після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину, в тому числі і вищевказаний автомобіль (а.с.10, 11).

15 червня 2020 року між AT «Дельта Банк« та ТОВ «ФК«Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення права вимоги №2258/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріальне округу Бочкарьовою А.В., реєстровий №403 (а.с.96-99).

У липні 2020 року позивачем було отримано листа №0706/1116 від 06 липня 2020 року від відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» , в якому відповідач, посилаючись на укладення договору про відступлення права вимоги №2258/К від 15 червня 2020 року між AT «Дельта Банк« та ТОВ «ФК«Дніпрофінансгруп» , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріальне округу Бочкарьовою А.В., реєстровий №403, вимагає сплатити суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 15 червня 2020 року складає 20588 грн. 36 коп. (а.с.15).

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 67034843 від 21 липня 2020 року вбачається, що 21 липня 2020 року на спірний автомобіль було знову накладено обтяження у вигляді заборони відчуження. Обтяжувачем зазначено ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі договору про відступлення права вимоги 2258/К від 15 червня 2020 року, розмір зобов`язання - 38250 грн. (а.с.14).

Звернувшись до суду із вказаними позовними, позивач ОСОБА_1 заперечувала наявність за життя у позичальник ОСОБА_2 та відповідно у неї, як спадкоємця, заборгованості перед кредитором, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості було виконано позичальником за життя.

ЦК України передбачено припинення зобов`язання: виконанням, проведеним належним чином, переданням боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо), зарахуванням зустрічних вимог, за домовленістю сторін, внаслідок звільнення кредитором боржника від його обов`язків, поєднанням боржника і кредитора в одній особі,

-неможливістю виконання зобов`язання неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, смертю боржника, якщо зобов`язання нерозривно пов`язане з його особою, ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Слід зазначити, 01 грудня 2016 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) є датою, коли зобов`язання ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором №8/аг-01-07, припинилося.

Будь-яких судових рішень про стягнення сум за ст.625 ЦК України з позичальника ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про відсутність у АТ «Дельта Банк» прав вимоги за вказаним зобов`язанням станом на дату відступлення права вимоги 15 червня 2020 року, та як наслідок - неможливості передачі таких прав до ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» , що має наслідком визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2258/К від 15 чеврня 2020 року, укладеного між AT «Дельта Банк« та ТОВ «ФК«Дніпрофінансгруп» , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровий №403, в частині передачі права вимоги за кредитним договором № 8\аг-01-07 від 09 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Укрпромбанк» .

Щодо позовних вимог про припинення обтяження рухомого майна слід зазначити, відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положення ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. Отже, правовідносини щодо забезпечення виконання зобов`язання не можуть існувати самостійно від такого зобов`язання.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставного майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу» ).

У статті 28 Закону України «Про заставу» зазначено, право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Враховуючи, що зобов`язання за кредитним договором припинено шляхом його повного виконання боржником, правовідносини за кредитним договором припинилися у зв`язку з їх виконанням, то і застава також припинилася.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та припинення обтяження на рухоме майно.

Доводи апеляційних скарг Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» щодо недоведеності позовних вимог спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання в апеляційних скаргах на відсутність порушення прав позивача оскаржуваним договором в частині передачі права вимоги за кредитним договором №8\аг-01-07 від 09 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Укрпромбанк» є необґрунтованими, оскільки внаслідок неправомірного набуття прав вимоги та внесеного на його підставі обтяження, позивача обмежено у можливості розпорядження успадкованим майном.

Приведені в апеляційних скаргах інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»- залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2021 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова