Постанова

від 25.01.2022 по справі 399/664/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2022 року м. Кропивницький

справа № 399/664/20

провадження № 22-ц/4809/91/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарський кооператив Україна ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу Україна на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 жовтня 2021 року у складі судді Шуліка О.О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року СК Україна звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору емфітевзису недійсним.

В обґрунтування позову зазначено, що 15 листопада 2007 року між СК Україна та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, який зареєстрований в Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 за № 041038100802.

Відповідно до п. 1. Договору оренди ОСОБА_1 передав СК Україна в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району, Кіровоградської області. В оренду була передана земельна ділянка загальною площею 5,56 га з кадастровим номер 3524684700:02:000:1163, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія КР № 073347 від 16.03.2006.

Вказував, що згідно з п. 8 Договору оренди, його було укладено на 10 років з моменту державної реєстрації, тому він набув чинності 10.03.2010 й мав припинити свою дію через 10 років - тобто 10.03.2020. Проте 21.02.2020 ОСОБА_1 добре знаючи, що його земельна ділянка знаходиться в оренді у СК Україна , уклав одночасно договір емфітевзису № 353 із громадянином ОСОБА_2 .

03.06.2020, позивачу стало відомо з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганочкою Валентиною Михайлівною на земельну ділянку кадастровий номер 3524684700:02:000:1163 було зареєстроване право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_2 (номер запису 35613449).

Позивач вважає що такі дії відповідачів порушують його законне право оренди земельної ділянки, тому просив суд визнати договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) укладений 21 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою загальною площею 5,5581 га (кадастровий номер 3524684700:02:000:1163), що знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. про, що зроблено запис в реєстрі за № 353, недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину. Також просив скасувати запис про проведену державну реєстрацію іншого речового права, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зроблений за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51269493 державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. на земельну ділянку з реєстраційним номером 2037368435246, що розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3524684700:02:000:1163 за правокористувачем ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2021 року в задоволені позову СК Україна до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору емфітевзису недійсним відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 13 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування запису про проведену державну реєстрацію іншого речового права, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), зроблений за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51267600 державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка В.М. на земельну ділянку з реєстраційним номером 2037368435246, що розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524684700:02:000:1163 за правокористувачем ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивача зазначив, що не погоджуючись з рішенням суду, вважає його необґрунтованим, протиправним та таким, що не відповідає чинному законодавству.

Зокрема, вказував, що судом не надано належної оцінки моменту державної реєстрації оскаржуваного договору, а саме того, що державна реєстрація оскаржуваного договору відбулася 21 лютого 2020 року, обто під час дії договору оренди зареєстрованого у Онуфріївському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК 10 березня 2010 року, отже строк дії договору оренди спливає 10 березня 2020 року.

Вважає, що судом першої інстанції зроблено хибні висновки щодо реєстрації договору емфітевзису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за наявності діючого договору оренди на відповідну земельну ділянку.

Зазначає, що емфітевзис, і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки для різних правонабувачів. Крім того, чинне законодавство у сфері земельних відносин не передбачає можливості спільного використання земельних ділянок кількома особами на цих умовах. Отже, судом зроблено помилковий висновок, що призвів до прийняття помилкового рішення, оскільки найближча дата проведення державної реєстрації оскаржуваного договору була можлива лише 11 березня 2020 року.

Судом не взято до уваги, що листом-повідомленням від 03 лютого 2020 року про поновлення договору оренди землі ОСОБА_1 повідомлено про намір СК Україна скористатися своїм переважним правом і запропоновано укласти додаткову угоду з цього приводу. Зазначений факт підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком ПАТ Укрпошта від 05.02.2020. Своє заперечення ОСОБА_1 до запропонованої додаткової угоди до Договору оренди СК Україна не надавав. З чого вбачається, що СК УКРАЇНА використало своє переважне право орендаря.

Просив скасувати рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Близнюк І.В. зазначив, що мотиви та доводи, зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, натомість рішення суду законне обґрунтоване та таке, що повністю відповідає чинному законодавству.

Вказує, що закон не встановлює заборону на визначення емфітевтичного права на майбутнє. у зв`язку з припиненням договору оренди землі, відсутністю згоди у орендодавця щодо його поновлення на новий строк, право позивача на використання спірної земельної ділянки закінчилося 10.03.2020. Факт укладення договору емфітевзису, за наявності повідомлення орендодавця про відсутність наміру в будь-якій формі продовжувати орендні відносини з позивачем, на спірні правовідносини не впливає і не порушує жодних прав попереднього орендаря.

Крім того, ОСОБА_1 надіслав на адресу позивача повідомлення від 11.03.2020 про заперечення в поновленні договору оренди землі та наголосив на небажанні в подальшому продовжувати орендні відносини зі Скаржником та необхідності повернути земельну ділянку відповідно до умов договору на підставі акту прийому-передачі.

На думку відповідача, скаржник обрав неналежний спосіб захисту. Визнання правочину недійсним вчиненого з порушенням переважного права не поновлює порушеного переважного права, жодним чином не поліпшує становище орендаря, не впливає на орендні відносини між попереднім орендарем та орендодавцем та не призводить до жодних правових наслідків .

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 073347 від 16.03.2006, встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.07.2005 року реєстр. № 1904, ВСС № 827799 є власником земельної ділянки площею 5,90 га, яка розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.07.2020 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,5581 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524684700:02:000:1163.

Відповідно до копії договору про оренду землі від 15 листопада 2007 року судом встановлено, що між Сільськогосподарським кооперативом Україна та гр. ОСОБА_1 укладений Договір оренди землі, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 за № 041038100802.

Згідно копії акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі встановлено, що ОСОБА_1 , який є власником земельної ділянки № 163.1 в присутності представника Млинківської сільської ради в особі землевпорядника Норова В.М. передав земельну ділянку в натурі СК Україна .

06.02.2020 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди від 15.11.2007, відповідно до якої договір оренди викладений в новій редакції та продовжено строк дії договору оренди на 10 років. Відповідно до п.3.1 договору (в новій редакції 6.02.2020) даний договір укладено на строк до 10.03.2030, що забезпечує екологічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з урахуванням ротації культур.

Пунктом 14.1 договору (в новій редакції 6.02.2020) цей договір набуває чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до п.4 додаткової угоди від 6.02.2020 встановлено, що додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами та скріплення печаткою орендаря.

Відповідно до довідки від 30.07.2020 № 757 виданою головою СК Україна зазначено, що на орендованій земельній ділянці, знаходиться посіяний врожай СК Україна .

21.02.2020 ОСОБА_1 уклав договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за яким власник надає правокористувачу ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3524684700:02:000:1163 для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису, який зареєстровано в реєстрі за № 353, що підтверджується копією договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно п.2.1 договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) встановлено, що термін користування земельною ділянкою правокористувачем на праві емфітевзису за цим договором складає 49 років починаючи з 11.03.2020.

11.03.2020 відповідачем ОСОБА_1 складено листа - повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. Вказаний лист заперечення відправлено на адресу СК Україна та відповідно до рекомендованого повідомлення, СК Україна , отримала даний лист 21.04.2020.

Відповідно до договору №2 від 12.03.2020 про надання агротехнічних послуг укладеного мiж ОСОБА_4 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник), встановлено, що за умовами яких виконавець зобов`язується за завданням замовника надати замовнику агротехнічні послуги на земельній ділянці замовника кадастровий номер 3524684700:02:000:1163.

Згідно завдання за договором № 2 про надання агротехнічних послуг від 12.03.2020 року встановлено, що виконавець повинен надати наступні послуги передпосівна підготовка на земельній ділянці та посів соняшника, збирання урожаю на земельні ділянці 3524684700:02:000:1163.

Відповідно до акту приймання передані наданих послу за договором про надання агротехнічних послуг від 01.07.2020 встановлено, що виконавець Ткач О.А. виконав свої зобов`язання у наступному обсязі: передпосівна підготовка на земельній ділянці та посів соняшника на земельні ділянці 3524684700:02:000:1163.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засідання представник СК Україна підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші участники, які були належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову СК Україна , суд першої інстанції, виходив із того, що додаткова угода не була зареєстрована у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим у орендаря не виникло право оренди на строк до 2030 року, а тому договір оренди від 15.11.2007 закінчив свою дію, 10.03.2020, після чого почав діяти договір емфітевзису.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 18 Закону Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Стаття 31 Закону України Про оренду землі регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання договорів недійсними, позивачем повинно бути доведено, що їх укладенням порушено його права, що є підставою для оспорення цих договорів у судовому порядку.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 217648233 від 24.07.2020 та копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3500943282014 від 25.03.2014, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,5581 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524684700:02:000:1163, розташованої на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (том 1 а.с. 20-23).

15.11.2007 між ОСОБА_1 та СК Україна укладений Договір оренди землі, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 за № 041038100802 (том 1 а. с. 12-14).

За умовами договору, його укладено на 10 років з моменту реєстрації договору (п. 7 Договору оренди). Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його обуло укладено (п. 34 Договору оренди). У разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт договір оренди продовжує свою дію до повного завершення польових робіт (п. 40 Договору оренди).

Відповідно до п. 42 Договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно копії акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі встановлено, що ОСОБА_1 , в присутності представника Млинківської сільської ради в особі землевпорядника Норова В.М. передав земельну ділянку в натурі СК Україна (том 1 а.с. 22).

21.02.2020 ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), який зареєстровано в реєстрі за № 353 (том 1 а.с. 8-11).

Згідно п.2.1 вказаного договору термін користування земельною ділянкою правокористувачем на праві емфітевзису за цим договором складає 49 років починаючи з 11.03.2020.

11.03.2020 ОСОБА_1 надіслав СК Україна лист - повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, який відповідно до рекомендованого повідомлення вручено 21.04.2020 (том 1 а. с. 83-84).

Відповідно до договору № 2 від 12.03.2020 про надання агротехнічних послуг укладеного мiж ОСОБА_4 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник), встановлено, що до 11 березня 2021 року, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати замовнику агротехнічні послуги на земельній ділянці замовника кадастровий номер 3524684700:02:000:1163 (том 1 а.с. 77-78).

Згідно завдання за договором № 2 про надання агротехнічних послуг від 12.03.2020 пербачено, що виконавець повинен надати наступні агротехнічні послуги: передпосівна підготовка на земельній ділянці; посів на земельній ділянці сільськогосподарської культури - соняшник; збирання урожаю (сільськогосподарської продукції) (том 1 а.с. 79).

Відповідно до акту приймання-передані наданих послуг за договором про надання агротехнічних послуг від 01.07.2020 встановлено, що виконавець ОСОБА_4 виконав свої зобов`язання у наступному обсязі: передпосівна підготовка на земельній ділянці та посів на земельні ділянці сільськогосподарської культури (том 1 а. с. 80).

Відповідно до копії довідки про посіви від 30.07.2020 № 757, виданої головою СК Україна на орендованій земельній ділянці, належній ОСОБА_1 посіяно під урожай 2020 року соняшник (том 1 а.с. 24-27).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору про право користування земельної ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) та скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права, позивач посилався на те, що оспорюваний договір було укладено та зареєстровано під час дії договору оренди землі, укладеним між ним та ОСОБА_1 , який не припинив свою дію, а був діючим, оскільки, строк договору оренди не закінчився.

Згідно з частиною першою та п`ятою статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).

У частині першій статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; та інші передбачені Законом.

Право емфітевзису частиною першою статті 395 ЦК України віднесено до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт - його набув.

Даний висновок узгоджується із змістом постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 311/4089/15-ц.

Верховний Суд України вказував, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовним наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором (стаття 408 ЦК України).

Емфітевзис може відчужуватися іншій особі землекористувачем; власник земельної ділянки має переважне право на купівлю емфітевзису; у випадку укладення договору емфітевзису землевласник, якщо землекористувач використовує землю за цільовим призначенням і не погіршує стан земельної ділянки, має достатньо обмежені засоби впливу на користування землекористувачем земельною ділянкою. За договором емфітевзису власник земельної ділянки оплатно чи безоплатно передає іншій особі право користування земельною ділянкою, зберігаючи щодо неї право власності. Договір про встановлення емфітевзису формально є консенсуальним, оскільки для виникнення права емфітевзису не вимагається передачі земельної ділянки. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала (частини перша, третя та четверта статті 212 ЦК України).

У статті 631 ЦК України, закріплено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим, у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не тільки момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а й зміст положень самого договору.

Укладаючи спірний договір емфітевзису, сторони на власний розсуд визначили, що термін користування земельною ділянкою правокористувачем на праві емфітевзису за цим договором складає 49 років починаючи з 11.03.2020, таким чином визначили початок перебігу та закінчення строку дії договору, а тому доводи позовної заяви про те, що оскаржуваний договір емфітевзису був укладений в момент дії договору оренди, укладеного між СК Україна та ОСОБА_5 , є безпідставними.

Посилання СК Україна в позові на те, що пунктом 40 Договору оренди пердбачено, що у разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт договір оренди продовжує свою дію до повного завершення польових робіт не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження вказаних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що надана довідка про посіви під урожай соняшника СК Україна на належній на праві власності ОСОБА_1 земельній ділянці, є одностороннім документом, складеним позивачем, не є достатнім доказом на підтвердження того, що на момент укладення спірного договору емфітевзису позивачем не були припиненні роботи та спростосовується наданими відповідачем доказами про обробіток спірної земельної ділянки та сіяння саме ОСОБА_2 .

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що договір оренди земльної ділянки від 15 листопада 2007 року, укладений між СК Україна та ОСОБА_1 припинив свою дію 10.03.2020, а ОСОБА_6 набув право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису з 11.03.2020, як це передбачено договором.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмета і підстав позову довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави для застосування до спірних правовідносин відповідних положень Цивільного кодексу України . Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням статей 76-80 ЦПК України , зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав.

За змістом ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, помилково надав оцінку обставинам, щодо факту укладення Додаткової угоди від 06 лютого 2020 року до Договору оренди землі від 15 листопада 2007 року, а також факту відсутності порушення переважного права позивача на піставі ст. 33 ЗУ Про договору оренди землі , оскільки на вказані обставини СК Україна в позовній заяві не посилалось та заяв про зміну підстав позову до суду не подавало.

Разом з тим, оскільки суд першої інстанції дійшов до правильного по суті висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог, помилкові твердження суду першої інстанції на правильне по суті вирішення спору не впливають.

При вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі , належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту (правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі

№ 378/596/16-ц).

У контексті зазначеного, апеляційний погоджується з висновком суду першої інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, оскільки у зв`язку з укладанням договору емфітевзису суб`єктивне цивільне право та інтерес особи, яка звернулася до суду з цим позовом, не порушується, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування, відповідно до ст. 375 ЦПК України, з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу Україна залишити без задоволення.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2022 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко