Рішення

від 29.07.2021 по справі 399/664/20

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 399/664/20

провадження № 2/399/18/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді -Шуліка О.О.,

при секретарі - Бобрик І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Онуфріївка цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Сільськогосподарського кооперативу Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна про визнання договору емфітевзису недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач голова СК Україна звернувся до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна, про визнання договору емфітевзису недійсним, прохає суд винести рішення, яким визнати договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) укладений 21 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою загальною площею 5,5581 га (кадастровий номер 3524684700:02:000:1163), що знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М., про що зроблено запис в реєстрі за № 353, недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину. Скасувати запис про проведену державну реєстрацію іншого речового права, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зроблений за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51269493 державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. на земельну ділянку з реєстраційним номером 2037368435246, що розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3524684700:02:000:1163 за правокористувачем ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Судові витрати покласти на відповідачів.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 15 листопада 2007 року між Сільськогосподарським кооперативом Україна гр. ОСОБА_1 був укладений Договір оренди землі, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 року за № 041038100802. Відповідно до п.1 вищевказаного Договору оренди ОСОБА_1 передав позивачу в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області. В оренду була передана земельна ділянка загальною площею 5,56 га (5,5581 га), № ділянки 163.1 (кадастровий номер 3524684700:02:000:1163) й належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серії КР № 073347 від 16.03.2006 року. Згідно п. 8 Договору оренди - Договір укладено на 10 років з моменту державної реєстрації. Відповідно до ст.. 18 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент укладення договору оренди) Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації . Пунктом 43 Договору оренди також визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації . Оскільки Договір оренди був зареєстрований 10.03.2010 року, то відповідно до п. 43 та ст.. 18 Закону України Про оренду землі , він набув чинності 10.03.2010 року й мав припинити свою дію через 10 років - тобто 10.03.2020 року. Проте, як позивачу стало відомо, 21.02.2020 року ОСОБА_1 добре знаючи, що його земельна ділянка знаходиться в оренді у позивача, уклав одночасно договір емфітевзису № 353 із ОСОБА_2 . 03.06.2020 року позивачу стало відомо з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Валентиною Михайлівною на земельну ділянку кадастровий номер 3524684700:02:000:1163 було зареєстровано право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_2 ( номер запису 35613449). Позивач вважає, що такі дії відповідачів порушують його законне право оренди земельної ділянки виходячи з наступного. Пунктом 34 Договору оренди землі визначено, що дія договору припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - придбання орендарем земельної ділянки у власність; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з метою суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - ліквідації юридичної особи - орендаря; - договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 40 Договору оренди передбачено, що у разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт договір продовжує свою дію до повного завершення польових робіт . Станом на дату підписання договору емфітевзису (21.02.2020 року) між відповідачами - Договір оренди землі від 15.11.2020 року, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 року за № 041038100802, не припинив свою дію, а був діючим, оскільки, по перше, строк даного Договору оренди не закінчився, по друге, польові роботи на орендованих земельних ділянках не були припинені через незавершений цикл сільськогосподарських робіт. На земельних ділянках знаходяться посіви соняшника, що належать позивачу на праві власності, й тому, договір продовжив свою дію до повного завершення польових робіт. Ст.. 19 закону України Про оренду землі (в редакції від 01.01.2007 року), було передбачено, що Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Також ст. 18 та ст. 20 Закону України про оренду землі (в редакції від 01.01.2007 року) було встановлено, що укладений договір оренди землі підлягав державній реєстрації й набирав чинності після його державної реєстрації. Договір оренди землі був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 15 листопада 2007 року й був зареєстрований у Онуфріївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 року за № 041038100802. Відповідно до п. 7 Договору оренди Договір укладено на 10 років з моменту реєстрації договору. Після закінчення строку дії договору оренди, Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не у термін не пізніше 30 днів до закінчення строку дії Договору, повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію. пунктом 40 договору оренди передбачено, що у разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт договір оренди продовжує свою дію до повного завершення польових робіт . Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають та підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. Можна дійти висновку, що за договором оренди від 15 листопада 2007 року позивач та відповідач ОСОБА_1 дійшли згоди щодо істотної умови договору оренди земельної ділянки, скріпивши договір оренди своїми підписами. Після державної реєстрації 10.03.2010 року Договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , цивільні права та обов`язки щодо зазначених у договорі істотних умов набули чинності, як і передбачено п. 42 Договору оренди. Пунктом 1.5 Договору емфітевзису, що був укладений 21.02.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , передбачено, що Земельна ділянка вважається переданою власником правокористувачу у користування на праві емфітевзису з моменту укладення даного договору. Пунктом 6.4. вищезазначеного договору емфітевзису визначено, що Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Право емфітевзису вважається набутим правокористувачем з моменту реєстрації такого права. При цьому право емфітевзису було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 - 21.02.2020 року. Землекористувач має право користуватись земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору ( ч.1 ст. 410 ЦК України). Таким чином, відповідачі укладаючи договір емфітевзису 21.02.2020 року стосовно земельної ділянки, яка на абсолютно законних підставах знаходиться на умовах оренди у позивача в користуванні, порушили законне право позивача на володіння та користування земельною, оскільки двох користувачів на одній земельній ділянці не може бути. Отже, спірний договір емфітевзису, укладений 21.02.2020 року між відповідачами № 353, порушує право позивача на користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 15 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та СК Україна . У зв`язку із невиконанням державним реєстратором - приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В.М. своїх посадових обов`язків, права та інтерес позивача (СК Україна ), що є фактичним орендарем земельної ділянки, порушено шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3524684700:02:000:1163) за договором емфітевзису за ОСОБА_2 .. У зв`язку з тим, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, належним способом захисту їхнього порушеного права та інтересу є скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 28.08.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07.09.2020 року задоволено заяву Сільськогосподарського кооперативу Україна про забезпечення позову.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 17.09.2020 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Близнюка І.В. та скасовано заходи забезпечення позову застосовані на підставі ухвали Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07.09.2020 року.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 09.10.2020 року відкладено підготовче судове засідання за клопотанням позивача.

28.10.2020 року на адресу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Близнюк І.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого прохає у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив на позовну заяву мотивує тим, що дійсно, між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524684700:02:000:1163, який був зареєстрований в Онуфріївському РВ КРФ ДП Центр ДЗК 10.03.2010 року. Договір був укладений на 10 років з моменту державної реєстрації договору. Таким чином, право оренди земельної ділянки за вказаним договором закінчувалося 10.03.2020 року, що не заперечується відповідачем і відповідає закону. Відповідно до положень ст.. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином, договір оренди землі припинив свою дію 10.03.2020 року. Позивач з невідомих причин не зазначає про те, що ним до закінчення строку дії договору направлялись листи-повідомлення з пропозиціями про поновлення зазначених договорів оренди землі. Відповідач ОСОБА_1 в свою чергу надіслав на адресу позивача повідомлення від 11.03.2020 року про заперечення в поновленні договору оренди землі та наголосив на небажанні в подальшому продовжувати договір оренди та необхідності повернути земельну ділянку відповідно до умов договору на підставі акту прийому-передачі. Таким чином, зважаючи на те, що строк дії договорів закінчувався 10.03.2020 року, діючи відповідно до ст.. 33 Закону України Про оренду землі , умов договору відповідач ОСОБА_1 здійснив усі залежні від нього дії щодо повідомлення позивача про закінчення строку дії договорів та відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди. Частиною четвертою статті 124 Закону України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж на місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. У зв`язку з припиненням договору оренди землі, відсутністю згоди у орендодавця щодо його поновлення на новий строк, право позивача на використання спірної земельної ділянки закінчилось 10.03.2020 року. Факт укладення договору емфітевзису, за наявності повідомлення орендодавця про відсутність наміру в будь-якій формі продовжувати орендні відносини з позивачем, на спірні правовідносини не впливає і не порушує жодних прав попереднього орендаря. Окрім того, аналіз цивільного законодавства свідчить, що договір оренди (найму) відрізняється від договору про встановлення емфітевзису як по суті, так і за змістом правового регулювання. Тому, переважне право наймача не поширюється на випадки укладення власником речі договору про встановлення емфітевзису. Закон не встановлює заборону на визначення емфітевтичного права на майбутнє. Договір емфітевзису повинен відповідати загальним положенням про договір, передбаченими ст..ст. 407-412 ЦК України, ст.. 102-1 Земельного кодексу України. Слід звернути увагу на важливу деталь, а саме те, що позивач не додав жодного документу, який би підтверджував державну реєстрацію права оренди за позивачем в ДЗК або Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відтак, при проведенні державної реєстрації емфітевтичного права, нотаріусом не було порушено жодних вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень чи Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Щодо нібито порушених прав позивача на збір урожаю, позивач зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3524684700:02:000:1163 знаходиться його врожай. Проте, зазначені обставини не відповідають дійсності. Позивач, отримавши листи-повідомлення від відповідача ОСОБА_1 щодо небажання продовжувати орендні відносини та поновлювати договори оренди, не зазначив жодних відомостей щодо проведення будь-яких польових робіт на раніше орендованих земельних ділянках чи про необхідність завершення сільськогосподарського циклу. Відповідно до ст.. 34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Відповідач, як розпорядник спірної земельної ділянки, не позбавлений права та можливості, приймати рішення та здійснювати дії, спрямовані на передання у власність чи надання у користування спірної земельної ділянки або здійснювати інші юридично значущі дії щодо своєї власності. Після закінчення строку дії договору 10.03.2020 року та повідомлення відповідачем ОСОБА_1 позивача листами від 11.03.2020 року про відсутність наміру поновлювати договір чи іншим чином продовжувати орендні відносини, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), яким ОСОБА_2 отримав право використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 3524684700:02:000:1163 для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису. Між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір № 2 про надання агротехнічних послуг від 12.03.2020 року. На виконання зазначеного договору згідно із завданням Замовника Виконавцем виконані агротехнічні роботи по посіву на земельній ділянці 3524684700:02:000:1163 соняшника. Позивач не додає жодних документів до позовної заяви, які б підтверджували що саме ним здійснювались будь-які польові роботи, проводилась оранка, підживлення чи засів земельних ділянок соняшник. Звіт про посівні площі, на які позивач посилається як на підтвердження засіву земельних ділянок з кадастровим номером 3524684700:02:000:1163 не містить конкретизації по ділянкам, на яких були посіяні відповідні культури, а містить лише узагальнену інформацію щодо площ, які засіяні відповідними культурами. Довідка складена позивачем і підписана його керівником щодо конкретизації посівів по земельним ділянкам не передбачена чинним законодавством і не може підтверджувати право власності позивача на урожай чи право на користування ділянками, адже складена на власний розсуд позивачем. Позивач не додав жодного документу, який би вказував на користування ним земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та здійснення правомочностей користувача. Окрім того, працівники позивача можуть підтвердити той факт, що на земельній ділянці 3524684700:02:000:1163 урожай соняшника позивачу не належить. Таким чином, слід зробити висновок, що за відсутності будь-яких документів, які б підтверджували проведення польових робіт, посів сільськогосподарських культур та доказів користування земельною ділянкою після 10.03.2020 року, доводи позивача про право власності на врожай є надуманими та спрямованими на заволодіння земельними ділянками, які на праві власності належать відповідачу ОСОБА_1 ..

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 23.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

18 лютого 2021 року до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що враховуючи те, що він не отримував позовної заяви з додатками, а також інших документів, користуючись своїми правами хоче надати суду наступні пояснення. 15.11.2007 року між СК Україна та ним було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 5,56 га, яка належить йому на підставі Державного акту про право власності на землю КР № 073347 від 16.03.2006 року, строком на 10 років. Даний договір було зареєстровано 10.03.2010 року в Кіровоградському відділенні Центр ДЗК за № 041038100802. 06.02.2020 року йому було запропоновано головою СК Україна укласти додаткову угоду до вище зазначеного договору оренди землі та продовжити строк його дії ще на 10 років, на відповідну пропозицію він погодився та 06.02.2020 року ним було підписано додаткову угоду до договору оренди землі. Приблизно 19.02.2020 року до нього звернувся ОСОБА_2 та запропонував йому укласти з ним договір про надання йому у користування земельної ділянки згідно Державного акту про право власності на землю КР № 073347 від 16.03.2006 року, та запропонував йому за це гроші в сумі 10 000 грн., він погодився на дану пропозицію, але зауважив, що є договір оренди землі на дану земельну ділянку з СК Україна та додаткова угода, а також те, що користуватись цією земельною ділянкою він зможе лише після закінчення цього договору, на що ОСОБА_2 погодився. Через два дні до нього зателефонував ОСОБА_2 і сказав що зараз відвезе його до нотаріуса для підписання їхньої угоди, він погодився. Після того як вони приїхали до нотаріуса, йому для підписання були надані надруковані документи, і ОСОБА_2 сказав, що це проста формальність, що там все добре і те, що він буде користуватись даною земельною ділянкою лише після закінчення договору оренди з СК Україна, відповідні документи він підписав, але йому не надали їх для ознайомлення, а також не надали йому копії цих документів. Після чого йому сказали, що все закінчено і він може бути вільний. Лише зараз після отриманої інформації він розумів, що він фактично передав у користування земельну ділянку ОСОБА_2 , безоплатно на 49 років, і сталось це внаслідок його необізнаності та фактично шахрайських дій з боку ОСОБА_2 , оскільки останній запевнив його, що земельну ділянку він надав йому на 10 років і то лише після закінчення договору оренди з СК Україна, а насправді все вийшло зовсім не так. Йому пояснювали, що договір, який він підписував 21.02.2020 року у нотаріуса на користь ОСОБА_2 почне діяти лише після закінчення договору оренди з СК Україна, а враховуючи те, що він підписав додаткову угоду до даного договору він вважав, щ це буде не раніше 10.03.2030 року, але в даному випадку виявилось не так. Дійсним поясненням підтверджує, що 06.02.2020 року ним було підписано додаткову угоду до договору оренди землі укладеного між ним та СК Україна 15.11.2007 року, зареєстрований 10.03.2010 року в Кіровоградському відділенні Центр ДЗК за № 041038100802, яка належить йому на підставі Державного акту про право власності на землю КР № 073347 від 16.03.2006 року, строком на 10 років. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Сільськогосподарського кооперативу Україна визнає в повному обсязі та прохає позов задовольнити.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01.03.2021 року визнано явку відповідача ОСОБА_1 обов`язковою та витребувано оригінали доказів.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 7.04.2021 року розгляд справи призначено в режимі відео конференції за участю представника позивача.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24.05.2021 року призначено у справі судово - технічну експертизу давності документів.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 6.07.2021 року поновлено провадження та справу призначено до розгляду.

В судове засідання Сільськогосподарський кооператив Україна свого представника не направив хоча про час та місце розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили. В попередньому судовому засіданні представник позивача надіслав на адресу суду пояснення згідно яких, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Мотивував їх тим, що 15.11.2007 року між СК Україна та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 5,56 га, яка належить останньому на підставі державного акту про право власності на землю КР № 073347 від 16.03.2006 року станом на 10 років. Даний договір було зареєстровано 10.03.2010 року в Кіровоградському відділенні Центр ДЗК за № 041038100802. 6.02.2020 року ОСОБА_1 було запропоновано головою СК Україна укласти додаткову угоду до вище зазначеного договору оренди землі та продовжити строк дії ще на 10 років. В цей же день 6.02.2020 року ОСОБА_1 завітав до СК України та підписав додаткову угоду до договору оренди землі запропоновану головою СК України . Таким чином, позивач повністю у відповідності до норм діючого законодавства реалізував своє переважне право на поновлення строку дії договору оренди землі. ОСОБА_2 було відомо про наміри позивача реалізувати свої переважне право і в своєму відзиві з цього приводу зазначив наступне: Позивач з невідомих причин не зазначає про те, що ним до закінчення дії договору направлялися листи повідомлення з пропозиціями про поновлення зазначених договорів оренди землі. Щодо інших посилань ОСОБА_2 на постанови Верховного суду зазначено наступне: Факт укладання договору емфітевзису за наявності повідомлення орендодавця про відсутність наміру в будь - який формі продовжувати орендні відносини з позивачем на спірні правовідносини не впливає і не порушує прав попереднього орендаря. По перше висновки Верхового суду на які посилається представник ОСОБА_2 говорять проте, що повідомлення про небажання пролонгації договору надсилаються орендодавцем орендарю до закінчення строку дії договору, а не після його закінчення, як зазначено в відзиві самим представником ОСОБА_1 в свою чергу надіслав на адресу позивача повідомлення від 11.03.2020 року про заперечення у поновленні договору оренди землі. 21.02.2020 року укладено договір емфітевзису. 10.03.2020 року закінчується строк дії договору оренди землі. 11.03.2020 року ОСОБА_1 посилає повідомлення про заперечення в поновленні договору. При цьому представник відповідача ОСОБА_2 жодним чином не згадує про вище зазначену обізнаність, щодо спроб реалізації свого переважного права позивачем, які про укладену додаткову угоду. Також в постановах Верховного суду на які посилається представник відповідача ОСОБА_2 зазначено про те, що в договорах емфітевзису власникам земельних ділянок чітко зазначено про існування договорів оренди з іншими особами, в договорах емфітевзису зазначено, що вони починають діяти після закінчення договору оренди землі. В цьому випадку все навпаки в оскаржуваному нами договорі емфітевзису зазначено наступне: Власник підтверджує, що дана земельна ділянка на момент укладання даного договору не перебуває під арештом, під заставою, щодо неї відсутні будь які обмеження та обтяження. Пунктом 1.5 договору передбачає: земельна ділянка вважається переданою власником правокористувачу у користування на праві емфітевзису з моменту укладання даного договору. Тобто з 21.02.2020 року в момент дії їх договору оренди . Тому, вважають, що на момент укладення договору емфітевзису відповідачами по справі грубо порушувались права орендаря. Крім того, позивачем належним чином було реалізовано переважне право на продовження строку дії договору оренди землі, цей факт підтверджується наданими поясненнями відповідачем ОСОБА_1 , та державна реєстрація додаткової угоди мала відбутися після закінчення строку дії договору оренди землі тобто, після 11.03.2020 року .

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився хоча про час та місце розгляд справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив. В попереднє судове засідання надіслав клопотання про розгяд справи без його участі з урахуванням надісланих його пояснень.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився хоча про час та місце розгляд справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Близнюк І.В. заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених в відзиві на позовну заяву, прохав в задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського кооперативу Україна відмовити в повному обсязі. Крім того, зазначив, що при укладенні договору емфітевзису нотаріусом було здійснено перевірку реєстрів, але жодної реєстрації щодо даної земельної ділянки не було, окрім договору оренди укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , який закінчувався 10.03.2020 року, тому в договорі емфітевзису зазначено, що строк дії даного договору розпочнеться саме з 11.03.2020 року, що не порушує права позивача. Угода надана ОСОБА_1 з порушенням строків подання доказів, а також не зареєстровано у відповідності до діючого законодавства, а у відповідності останньої правової позиції Верховного Суду України додаткова угода набирає чинності з моменту її державної реєстрації. При подачі позовної заяви, позивач взагалі не зазначає про існування додаткової угоди від 6.02.2020 року та не надає будь яких доказів щодо звернення позивачем для реєстрації даної додаткової угоди, та не надає відмови у її реєстрації. З приводу врожаю, то позивачем не надано доказу обробітку земельної ділянки, вже після закінчення дії договору оренди землі та засіяно дану земельну ділянку саме відповідачем ОСОБА_2 , тому враховуючи відзив наданий ними на позовну заяву, а також те, що додаткова угода не зареєстрована, тому вважають, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка В.М. в судове засідання не з`явилась, про місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без її участі не подавала.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, додані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Частинами 1 і 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 073347 від 16.03.2006 року, встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.07.2005 року реєстр. № 1904, ВСС № 827799 є власником земельної ділянки площею 5,90 га, яка розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.07.2020 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,5581 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524684700:02:000:1163.

Відповідно до копії договору про оренду землі від 15 листопада 2007 року судом встановлено, що між Сільськогосподарським кооперативом Україна та гр. ОСОБА_1 укладений Договір оренди землі, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 року за № 041038100802.

Згідно копії акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі встановлено, що ОСОБА_1 , який є власником земельної ділянки № 163.1 в присутності представника Млинківської сільської ради в особі землевпорядника Норова В.М. передав земельну ділянку в натурі СК Україна .

6.02.2020 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди від 15.11.2007 року , відповідно до якої договір оренди викладений в новій редакції та продовжено строк дії договору оренди на 10 років. Відповідно до п.3.1 договору (в новій редакції 6.02.2020 року) даний договір укладено на строк до 10.03.2030 року, що забезпечує екологічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з урахуванням ротації культур.

Пунктом 14.1 договору (в новій редакції 6.02.2020 року) цей договір набуває чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до п.4 додаткової угоди від 6.02.2020 року встановлено, що додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами та скріплення печаткою орендаря.

Відповідно до довідки від 30.07.2020 року № 757 виданою головою СК "Україна" зазначено, що на орендованій земельній ділянці, знаходиться посіяний врожай СК "Україна".

21.02.2020 року ОСОБА_1 уклав договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за яким власник надає правокористувачу ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3524684700:02:000:1163 для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису, який зареєстровано в реєстрі за № 353, що підтверджується копією договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно п.2.1 договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) встановлено, що термін користування земельною ділянкою правокористувачем на праві емфітевзису за цим договором складає 49 років починаючи з 11.03.2020 року.

11.03.2020 року відповідачем ОСОБА_1 складено листа - повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. Вказаний лист заперечення відправлено на адресу СК Україна та відповідно до рекомендованого повідомлення, СК Україна , отримала даний лист 21.04.2020 року.

Відповідно до договору №2 від 12.03.2020 про надання агротехнічних послуг укладеного мiж ОСОБА_4 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник), встановлено, що за умовами яких виконавець зобов`язується за завданням замовника надати замовнику агротехнічні послуги на земельній ділянці замовника кадастровий номер 3524684700:02:000:1163.

Згідно завдання за договором № 2 про надання агротехнічних послуг від 12.03.2020 року встановлено, що виконавець повинен надати наступні послуги передпосівна підготовка на земельній ділянці та посів соняшника, збирання урожаю на земельні ділянці 3524684700:02:000:1163.

Відповідно до акту приймання передані наданих послу за договором про надання агротехнічних послуг від 01.07.2020 року встановлено, що виконавець ОСОБА_4 виконав свої зобов`язання у наступному обсязі: передпосівна підготовка на земельній ділянці та посів соняшника на земельні ділянці 3524684700:02:000:1163.

Доказів того, що на земельній ділянці яка перебувала в оренді позивача знаходиться не зібраний врожай який їм начебто належить, суду так і не надано, а тому суд вважає дані твердження безпідставні, оскільки вони спростовуються доказами про обробіток спірної земельної ділянки та сіяння саме відповідачем ОСОБА_2 .

Щодо переважного права позивача та початку дії договору емфітевзису суд виходить з наступного:

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі статтю 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

В судовому засіданні позивачем доказів того, що їх переважне право порушено не надано. Так, ОСОБА_1 на адресу суду разом з поясненнями надіслав додаткову угоду від 6.02.2020 року до договору оренди від 15.11.2007 року укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , але суд, звертає увагу на те, що дана додаткова угода до договору оренди надана вже під час судового розгляду по суті 18.02.2021 року, хоча у відповідності до ст.83 ЦПК України докази надаються разом з відзивом на позовну заяву. ОСОБА_1 з приводу цього зазначає, що він не отримував ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви, але суд відноситься до цього критично, оскільки в матеріалах справи є рекомендоване повідомлення з відміткою про отримання 21.09.2020 року ОСОБА_1 копію позовної заяви з додатками та копію ухвали. Тобто, ОСОБА_1 не обґрунтував неможливість подання додаткової угоди від 6.02.2020 року у строки встановлені ЦПК України. З приводу пояснень ОСОБА_1 , то надані пояснення не підтверджуються жодним доказом. Крім того, ОСОБА_1 не заперечував факту укладення договору емфітевзису. В поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що йому було запропоновано укласти додаткову угоду до договору оренди 6.02.2020 року, але в матеріалах справи мається лист повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, та відповідно до даного листа останній відповідає на лист - повідомлення СК Україна від 3.02.2020 року, тобто суду не наданого доказів того, що коли ж саме позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 для поновлення свого переважного права. Судом було визнано явку ОСОБА_1 обов`язковою, але останній не з`явився, для дачі пояснень по суті.

Суд звертає увагу, на те, що позивач та його представник не зазначив в позовній заяві та і під час судових засідань не вказував щодо існування додаткової угоди до договору оренди, а також і не надав її в строк передбачений ст. 83 ЦПК України, якщо вона була укладена 6.02.2020 року, майже за пів року до подачі позовної заяви до суду.

Крім того, у ОСОБА_2 виникло право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з 11.03.2020 року, вже після закінчення договору оренди від 15 листопада 2007 року укладеного між СК України та ОСОБА_1 , що передбачено договором емфітевзису від 21.02.2020 року.

Щодо строку дії додаткової угоди укладеної між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 до договору оренди землі від 15.11.2007 року відповідно до якої договір оренди викладений в новій редакції, то суд виходить з наступного:

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року № 6-2777цс16.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Стаття 31 Закону України Про оренду землі регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті ї частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Керуючись вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 1.04.2020 року встановлено, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі. Якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України Про оренду землі , який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Встановивши, що при укладенні договору оренди землі від 15.11.2007 року сторони цього договору досягли згоди щодо початку дії його строку саме з моменту державної реєстрації (п.7 договору оренди від 15.11.2007 року), тобто даний договір закінчив свою дію 10.03.2020 року, також вносивши зміни додатковою угодою від 6.02.2020 року до договору оренди від 15.11.2007 року (п.14.1 додаткової угоди від 6.02.2020 року) позивач та відповідач ОСОБА_1 передбачили початок дії договору оренди, з моменту державної реєстрації, але ( п.4 додаткової угоди ) позивач та відповідач ОСОБА_1 передбачили набуття чинності додаткової угоди з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками орендаря, але додатковою угодою від 6.02.2020 року викладено договір оренди в новій редакції яким передбачено початок дії даного договору з моменту державної реєстрації та додаткова угода є похідною від основного договору оренди, а тому суд вважає, що початок укладення додаткової угоди від 6.02.2020 року, слід вважати з моменту державної реєстрації, а оскільки реєстрації не відбулася, то і момент її укладення не відбувся, а тому договір оренди від 15.11.2007 року закінчив свою дію, 10.03.2020 року, після чого почав діяти договір емфітевзису.

Щодо права та користування спірною земельною ділянкою, то суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено перелік істотних умов договору оренди землі.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (статті 125, 126 ЗК України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон).

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно із частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Стаття 17 Закону України Про оренду землі встановлює, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, підписані та укладені договір оренди землі та/або відповідна додаткова угода до нього набирають чинності, а орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору або додаткової угоди.

А тому, позивач та представник не надали суду доказів того, що у момент вчинення відповідного правочину, були не додержані вимоги передбачені у ст. 203 ЦК України. При цьому, сторона позивача взагалі не посилалася на те, що зміст правочину суперечить вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що особи, які вчинили правочин, не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, що волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При встановлених обставинах та досліджених доказах, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог. Позивачем не доведено факту порушення прав позивача, що свідчить про відсутність правових підстав для захисту цих прав шляхом визнання недійсним договору емфітевзису, укладеного 21.02.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 53, 54, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського кооперативу Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна про визнання договору емфітевзису недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: голова СК Україна Різник Михайло Юрійович, юридична адреса: 28123, Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Млинок, вул. Леніна, буд. 1;

Представник позивача: адвокат Любченко Володимир Михайлович, юридична адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Близнюк Ігор Володимирович, юридична адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул.. Першотравнева, буд. 2-В, к. 201;

Третя особа: Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна, юридична адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул.. Соборна, буд. 32/39, к. 106.

Повний текст рішення виготовлено 03.08.2021 року.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області Шуліка О.О.