Рішення
від 31.01.2022 по справі 235/8356/21
КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/235/263/22

Справа №235/8356/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Лебедєвої Н.В.

секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради, відділу освіти Покровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення працівника від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради, відділу освіти Покровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення працівника від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює вчителем з української мови та літератури Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради Донецької області (далі - відповідач 1), засновником якої є Покровська міська рада Донецької області, структурним підрозділом якої є - Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області (МІСЬКВО, далі - відповідач 2).

05.11.2021 відповідач 1 виніс наказ № 287 про відсторонення від роботи, яким позивача було відсторонено від роботи вчителя закладу загальної середньої освіти з української мови та літератури з 08.11.2021, як працівника, який підлягає обов`язковій вакцинації, однак відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень та не надав медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СOVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, з оплатою праці згідно чинного законодавства України.

З вказаним наказом №287 від 05.11.2021 погодитись не може та вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Правова позиція позивача з цього приводу виглядає наступним чином.

Видаючи наказ №287 відповідач 1 керувався статтею 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказом МОЗ Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 № 2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, наказом Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області від 03.11.2021 № 668 Про організацію освітнього процесу у закладах освіти з 08.11.2021 .

Тобто, відсторонюючи позивача від роботи, відповідач 1 наголошує на тому, що підставою для цього слугувала зокрема та обставина, що він, як працівник закладу середньої освіти, підлягає вакцинації обов`язковим профілактичним щепленням проти СОVID-19.

Із зазначеним позивач не погоджується з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників зокрема стану здоров`я.

Статтею 4 КЗпП України зазначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 14-рп/2004 від 7 липня 2004 року право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення рівних можливостей кожному для його реалізації. Відповідно до статті 2-1 Кодексу законів про працю України будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників не допускається.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

У відповідності до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством.

За змістом вищеназваної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Такої правової позиції додержується Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 23.01.2019 по справі №755/6458/15-ц.

Статтею 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Тобто ст.46 КЗпП України чітко встановлює, шо відсторонення працівника від роботи можлива лише у встановлених у цій статті випадках та у випадках, передбачених лише законом.

Позивач звертає увагу суду на те, що на сьогодні ніяким законом не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності в них щеплення

від СOVID-19.

Статтею 6 Закону №1645-111 зазначені повноваження центральних органів виконавчої влади щодо захисту населення від інфекційних хвороб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 затверджено Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення МОЗ №267).

Пунктом 1 Положення МОЗ №267 обумовлено, що Міністерство охорони здоров`я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 2 п.8 Положення МОЗ №267 Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 16.09.2011 №595 Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів затверджені зокрема Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар щеплень) та Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень (далі - Положення №595).

Пунктом 4 Положення №595 зазначено, що щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні.

Пунктом 1. Календаря щеплень зазначено, що календар профілактичних щеплень в Україні - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванню на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Статтею 1 Закону №1645-111 визначені терміни, зокрема календар профілактичних щеплень - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Згідно зі ст.10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (далі - Закону № 2801-ХІІ), громадяни України зобов`язані зокрема піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 5 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від 24.02.1994 № 4004-ХІІ (далі - Закон №4004-ХІІ) зазначені обов`язки громадян, зокрема: - піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов`язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках.

Абзацом 1 ст.27 Закону України №4004-ХІІ зазначено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Абзацом 1,2 ст.12 Закону №1645-111 зазначено:

-Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

-Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, піддягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Крім цього, Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію СОVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 № 3018 (далі - Наказ МОЗ №3018) встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби СОVID-19 в Україні буде добровільною для всіх груп населення та професійних груп.

Тобто, з огляду на вищенаведене можна чітко зазначити, що обов`язковими профілактичними щепленнями є ті щеплення, які зазначені у Законах №4004-ХІІ і №1645-111 та включені в Календар щеплень, а саме: щеплення проти дифтерії, кашлюка. кору, поліомієліту, правця, туберкульозу.

Позивач зазначає, шо щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не зазначене як обов`язкове ані у Законах №4004-ХІ1 і №1645-111, ані в Календарі щеплень, а тому їх здійснення не несе обов`язкового характеру.

Такі обставини свідчать про те, що наказ №287 винесений із порушенням чинного законодавства України, зокрема ст.46 КЗпП та ст.12 №1645-111, а відсторонення позивача від роботи було здійснено не у порядку, встановленому законом.

Зазначає, що на момент винесення наказу № 287 не існувало рішень про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях ані Головного державного санітарного лікаря України, ані Головного державного санітарного лікаря Донецької області та/або міста Покровськ.

Відсторонюючи позивача від роботи, посилаючись на Наказ МОЗ №2153, відповідач фактично примушує його на здійснення профілактичного щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, яке не є обов`язковим, чим порушує права, надані Конституцією України, у першу чергу на працю.

Крім того, було порушено умови чинного на сьогоднішній день Колективного договору, зареєстрованого Покровською міською радою за №15 від 14.04.2021, а саме: розділ 2 п.1.17, відповідно до якого про запровадження нових норм чи зміну чинних норм праці повідомляти працівників не пізніше як за 2 місяці до їх запровадження.

Листом-роз`ясненням щодо неправомірності застосування роботодавцем до працівника заходів примусу та/або дисциплінарного стягнення за відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби СОVID-19 від 20.08.2021 Міністерство економіки України, посилаючись зокрема на статтю 284 ЦК України), ст.ст.39, 43 Закону №2801-ХІІ, ст.12 Закону №1645-111, Наказом МОЗ №3018 зазначає, що не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби СОVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.

У пункті 3 своєї Резолюції 2361 (2021) Парламентська асамблея Ради Європи закликає та рекомендує інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для проходження вакцинації, і також забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.

На веб-сайті Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України 13.10.2021 розміщена заява щодо захисту прав та інтересів невакцинованих працівників закладів освіти та звернення до президента, у яких зокрема зазначено:

ЦК Профспілки працівників освіти і науки України у листі від 12.10.2021 № 02-8/677 наголошує на відсутності правових підстав для примусу працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чи відсторонювати їх від роботи без збереження заробітної плати у разі небажання пройти щеплення.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова не підтримала проект Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням та зазначила те, що введення обов`язкової вакцинації для окремих професій є проявом соціального тиску на працівників цих професій.

Листом від 02.11.2021 № 02-5/731 ЦК Профспілки працівників освіти і науки України звертається до Міністра охорони здоров`я України В.К.Ляшка із приводу необхідності врегулювання проблеми, пов`язаної з відстороненням від роботи працівників закладів освіти у зв`язку з їх відмовою та неможливістю вакцинації від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у якому зазначає, що, враховуючи норми ст.5 Закону №4004-ХІІ, що громадяни зобов`язані піклуватися про своє здоров`я, не шкодити здоров`ю інших громадян, брати участь у проведенні протиепідемічних заходів, робити щеплення у передбачених законодавством випадках, та з метою дотримання норм статті 32 КЗпП України про повідомлення працівників про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці, що вбачає за необхідне термінове внесення змін до Наказу МОЗ №2153 та до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 щодо перенесення термінів їх реалізації не раніше 8 грудня.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач 1 є комунальною установою у відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Покровської міської ради Донецької області від 22.06.2016 № 7/13-22 стверджено Положення про відділ освіти Покровської міської ради Донецької області (далі - Положення).

Розділом II Положення зазначені основні завдання відділу освіти, зокрема: п.2.4. навчально-методичне керівництво й інспектування навчальних закладів, які розташовані на території міста і є комунальною власністю, організація фінансового забезпечення і зміцнення матеріально- технічної бази; координація діяльності цих навчальних закладів, а також навчальних закладів інших форм власності.

Розділом III Положення зазначені основні функції відділу освіти, зокрема: 3.4.1.Сприяє фінансовому забезпеченню існуючої мережі навчальних закладів; 3.1.3.Забезпечує оперативний контроль за збереженням існуючої мережі загальноосвітніх, дошкільних і позашкільних навчальних закладів; сприяє їх науково-методичному, фінансовому та матеріально - технічному забезпеченню.

Відповідач 2 є органом місцевого самоврядування та у відповідності до Положення здійснює фінансове забезпечення існуючої мережі навчальних закладів.

Згідно абз.2, 8 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Пунктом 10 Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановлено, що якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

З огляду на це разом із поновленням на роботі, стягненню підлягає також і середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

Позивача було відсторонено від роботи 08 листопада 2021 року, тому середній заробіток має бути визначено за два місяці, які передували місяцю, у якому було його відсторонено, а саме за вересень та жовтень 2021 року: вересень 15359,67 грн + жовтень 12359,47 грн = 27719,14 грн/42=659,98 грн.

Позивач просить суд скасувати Наказ від 05.11.2021 №287 Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради Про відсторонення від роботи в частині відсторонення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від роботи вчителя закладу загальної середньої освіти з української мови та літератури з 08.11.2021; зобов`язати Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на роботі вчителя закладу загальної середньої освіти з української мови та літератури; стягнути з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради ЄДРПОУ 25702772 та Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області ЄДРПОУ 02142891 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу на день винесення рішення.

Ухвалою суду від 22.11.2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору.

Ухвалою суду від 03.12.2021 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Відповідач 2 - відділ освіти Покровської міської ради Донецької області у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до вимог статей 4 та 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, держава може встановлювати тільки такі обмеження прав, які визначаються законом, визнає право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров`я та вживає заходи для повного здійснення цього права, включаючи ті, які є необхідними для запобігання і лікування епідемічних та інших хвороб і боротьби з ними.

Урядом та МОЗ України внесено зміни до низки нормативно-правових актів з питань, пов`язаних з обов`язковою вакцинацією проти COVID-19.

Постановою Кабміну від 20.10.2021 № 1096 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 встановлено, що підлягають відстороненню від роботи працівники та державні службовці, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначено переліком, затвердженим наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153, які відмовляються або ухиляються від проведення таких профілактичних щеплень.

Наказом МОЗ від 27.10.2021 № 2362 Про внесення змін до Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію в Україні у 2021- 2022 роках з Дорожньої карти вилучено положення щодо добровільності вакцинації проти COVID-19 для усіх груп населення та професійних груп.

Наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р. за № 1306/36928, набрав чинність через один місяць з дня його офіційного опублікування, тобто з 08 листопада 2021 р. Тому роботодавцю необхідно завчасно, до 8 листопада, попередити працівника про ті наслідки, які можуть бути, якщо працівник ухиляється і не інформує роботодавця про те, що він пройшов хоча б перший етап щеплення.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції Право на повагу до приватного і сімейного життя , а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового актів полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акту, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731). Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності, не має бути сумнівів зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказ МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про від термінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин. Позивач до суду не надав доказів, що він має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст.8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Між тим, такі втручання цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим відповідно до закону і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони виправданими в демократичному суспільстві .

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, яке відповідач 2, вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266):

Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити доступ, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GС], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15листопада 2016р., з додатковим посиланням).

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8 .

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи:

285. ... Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони

здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними вданому контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань .

Вважають, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

На виконання вимог ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постанови КМУ від 09 грудня 2020 р. №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням адміністрацією Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради Донецької області:

21.10.2021 видано наказ № 281 Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 з яким позивач був ознайомлена під підпис.

28.10.2021 було підготовлено для позивача повідомлення № 143 Про обов`язкове щеплення проти COVID-19 , але позивач відмовився підписувати, про що було складено відповідний акт № 2 від 28.10.2021.

05.11.2021 р. видано наказ від № 287 Про відсторонення від роботи позивача, у якому позивач зазначив свої зауваження.

Вважають, що позовні вимоги позивача про поновлення на роботі суперечить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Так, викладаючи такі обставини, позивач вважає незаконним наказ відповідача про його відсторонення від роботи, а в прохальній частині позовної заяви просить також поновити його на роботі.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Разом з тим за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

В той же час, поняття відсторонення від роботи і звільнення з роботи не є ідентичними, оскільки поновлення на попередній роботі можливе лише в разі визнання незаконним звільнення працівника або переведення його на іншу роботу (що передбачає остаточне припинення попередніх трудових обов`язків працівником та отримання ним винагороди (заробітної плати) за виконану роботу) на відміну від відсторонення, яке передбачає лише тимчасове припинення виконання працівником трудових обов`язків без позбавлення займаної посади, та поновлення виконання працівником попередніх трудових обов`язків на займаній посаді після припинення обставин, що слугували причинами відсторонення. Такі висновки, викладені також у ухвалі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2021 року у справі № 344/18454/21.

В даному випадку позивач лише відсторонений від роботи, трудові відносини з позивачем продовжують існувати, а поновити на роботі можна лише працівника, який був звільнений з роботи.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про освіту кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 53 Закону України Про освіту здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці, а також зобов`язані відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров`я, здоров`я оточуючих, довкілля.

Згідно зі ч.1 ст. 55 Закону України Про освіту педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на безпечні і нешкідливі умови праці.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини у всіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.

У справі, яка розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших учасників встановленому державою порядку щеплення. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі Соломахін проти України від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03).

Верховний Суд цілком послідовно стверджує наступне (постанова від 10.03.2021р. у справі №331/5291/19):

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим .

Вимога про обов`язкову вакцинацію вчителів проти особливо небезпечної хвороби COVID-19, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України Про освіту суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Відповідно до статті 26 Закону України Про освіту керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Згідно зі Статутом навчального закладу, у якому працює позивач по даній справі, директор забезпечує дотримання вимог законодавства щодо охорони дитинства, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, безпеки життєдіяльності та охорони праці.

Відповідач 1 видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства. Так, зокрема, відповідно до постанови КМУ№ 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1)контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2)відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Тобто, на думку відповідача 2, керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 15 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постанови КМУ від 09 грудня 2020 р. №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача, який не має профілактичних щеплень, від роботи.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення Порушення правил щодо карантину людей , яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу на посадових осіб від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивача на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві .

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 1 - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради, у відзиві на позовну заяву зазначив, що заперечує проти позову у повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статей 4 та 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, держава може встановлювати тільки такі обмеження прав, які визначаються законом, визнає право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров`я та вживає заходи для повного здійснення цього права, включаючи ті, які є необхідними для запобігання і лікування епідемічних та інших хвороб і боротьби з ними.

Наказом МОЗ від 27.10.2021 № 2362 Про внесення змін до Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021- 2022 роках з Дорожньої карти вилучено положення щодо добровільності вакцинації проти COVID-19 для усіх груп населення та професійних груп.

Ст.44-3 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність керівника закладу, який допустить невакцинованого працівника до роботи, може чекати адміністративна відповідальність від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення норм та положень, у тому числі і тих, які передбачені законом про захист населення від інфекційних хвороб.

Наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р. за № 1306/36928, набрав чинність через один місяць з дня його офіційного опублікування, тобто з 08 листопада 2021 р. Тому роботодавцю необхідно було завчасно, до 8 листопада, попередити працівника про ті наслідки, які можуть бути, якщо працівник ухиляється і не інформує роботодавця про те, що він пройшов хоча б перший етап щеплення.

На виконання вимог ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постанови КМУ від 09 грудня 2020 р. №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , наказів відділу освіти Покровської міської ради від 21.10.2021 №64 Про обов`язкові профілактичні щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19 , від 03.11.2021 №668 Про організацію освітнього процесу у закладах освіти з 08.11.2021 адміністрацією Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради Донецької області:

21.10.2021 видано наказ № 28.1 Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 , з яким позивач був ознайомлений під підпис.

28.10.2021 було підготовлено для позивача повідомлення №143 Про обов`язкове щеплення проти COVID-19 , але позивач відмовився його підписувати, про що було складено відповідний Акт №2 від 28.10.2021 р.

05.11.2021 р. було видано наказ № 287 Про відсторонення від роботи позивача, з яким позивач був ознайомлений під підпис та у якому зазначив свої зауваження.

В даному випадку позивач лише відсторонений від роботи, трудові відносини продовжують існувати.

Враховуючи п.п.10 п.3-5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 (із змінами в редакції Постанови КМУ №954 від 13.09.2021, №981 від 22.09.2021), під час адаптивного карантину забороняється відвідування закладів освіти здобувачами освіти, крім здобувачів дошкільної освіти, учнів спеціальних закладів освіти та 1- 4 класів закладів загальної середньої освіти, а також крім закладів освіти, в яких усі допущені до роботи в закладі працівники мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або одужання особи від зазначеної хвороби; або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОУГО-19. Таким чином, допущення до роботи працівника школи, який не надав жодного з вищевказаних документів, призведе до призупинення освітнього процесу за денною формою навчання та необхідності організації навчання здобувачів освіти 5-11 класів у дистанційному форматі.

У справі, яка переглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших учасників встановленому державою порядку щеплення. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Відповідно до статті 26 Закону України Про освіту керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово- господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Згідно зі Статутом навчального закладу, у якому працює позивач по даній справі, директор школи забезпечує дотримання вимог законодавства щодо охорони дитинства, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, безпеки життєдіяльності та охорони праці, відповідає за якість освіти.

Представник відповідача 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів проти позовних вимог заперечували.

Суд, вислухавши позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 17.08.1995 року прийнято на посаду вчителя української мови та літератури Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12. 02.09.2019 року посаду вчителя української мови і літератури перейменовано в посаду вчитель закладу загальної середньої світи з української мови та літератури (а.с.12-16). Працює по теперішній час.

Відповідно до наказу від 05.11.2021 року за № 287 Про відсторонення від роботи відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 , вчителя закладу загальної середньої освіти з української мови та літератури, як працівника, якій підлягає обов`язковій вакцинації, однак відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень та не надав медичний висновок про наявність протипоказання до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, з оплатою праці згідно чинного законодавства України (а.с.10).

Даний наказ видано директором Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради, який керувався статтею 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постановою КМУ від 09 грудня 2020 р. №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), наказом МОЗ Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 № 2153, наказом відділу освіти Покровської міської ради Донецької області від 03.11.2021 № 668 Про організацію освітнього процесу у закладах освіти з 08.11.2021 . Мета наказу - запобігання поширенню на території громади гострої респіраторної хвороби на COVID-19.

21.10.2021 року відділом освіти Покровської міської ради видано наказ за № 641 Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (а.с.56). Даним наказом зобов`язано керівників закладів освіти ознайомити працівників закладів освіти з постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням . Також зобов`язано керівників забезпечити дотримання п. 3 наказу від 04.10.2021 № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням .

21.10.2021 року директором Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради видано наказ за № 281 Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (а.с.57). Даним наказом взято до уваги, що відповідно до п. 3 Переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти (в разі відсутності протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Заступник директора з НВР ОСОБА_3 зобов`язано до 25.10.2021 рокуознайомити працівників із постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , та наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням . Зобов`язано усіх працівників закладу освіти неухильно дотримуватися наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням . Позивача ознайомлено з даним наказом, про що свідчить його підпис (а.с.57 зворотня сторона).

Повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про обов`язкове щеплення проти COVID-19, датоване 28.10.2021 р. за № 143. Позивач попереджений про те, що вакцинація від COVID-19 для працівників закладів освіти обов`язкова до 08.11.2021 року, а також про те, що якщо він не надасть документ про вакцинацію або довідку, він буде відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року (а.с.58).

В матеріалах цивільної справи наявний акт за № 2 від 28.10.2021 року про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з повідомленням та проставляння підпису про ознайомлення з ним (а.с.59).

Наказом директора Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради від 03.11.2021 за № 286 Про організацію освітнього процесу у закладах освіти з 08.11.2021 року визначено, що відсторонити від роботи (виконання робіт) працівників, які підлягають обов`язковій вакцинації, однак відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. У п. 5 наказу взято до уваги, що на час такого відсторонення оплати праці працівників здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 КЗпП України, ч. 1 статті 13 Закону України Про оплату праці ; відсторонення працівників здійснюється шляхом видання наказу керівника закладу освіти з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили (а.с.63-64).

Наказом від 05.11.2021 року за № 287 Про відсторонення від роботи , відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, в тому числі ОСОБА_1 , який висловив незгоду з наказом (а.с.65).

Права і свободи людини і громадянина є природними та невід`ємними, надані їй від народження, визнаються найвищою цінністю і не мають вичерпного характеру.

Право на працю - одне з фундаментальних прав людини, встановлене міжнародно-правовими актами й визнане міжнародним співтовариством. Воно належить до групи соціально-економічних прав і в загальному сенсі відбиває потребу людини створювати і здобувати джерела існування для себе та своєї сім`ї, реалізовувати власний творчий потенціал, виражати свою особистість.

Згідно статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ухвалений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2200А(ХХІ) від 16 грудня 1966 року, який набув чинності 3 січня 1976 року, який Україна ратифікувала 12 листопада 1973 року, та який є частиною національного законодавства України, держави, що беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що охоплює право кожної людини на отримання можливості заробляти на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується, і зроблять належні кроки для забезпечення цього права.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Статтею 5-1 КЗпП України передбачені гарантії працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, однією з яких є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.

Так, відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Така позиція викладена в постановах Верховного Суду у справах № 185/676/18 та № 761/12073/18.

Статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Таким чином, дана стаття передбачає обов`язкові щеплення проти окремих видів інфекційних хвороб. При цьому в даному переліку не міститься посилання на обов`язкове щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Частиною 2 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Так, цією нормою передбачено запровадження обов`язкових профілактичних щеплень проти інших відповідних інфекційних хвороб, проте це повинно відбуватися виключно в порядку, встановленому законом.

Частинами 3 та 4 цієї статті передбачено, що у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Таким чином, аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 визначено, що на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення:

1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р. за № 1306/36928 (далі - Наказ МОЗ № 2153).

Пунктом 3 Наказу МОЗ № 2153 визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , а саме у частині шостій зазначено, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Іншого порядку відмови від обов`язкових профілактичних щеплень ані цей, ані будь-який інший закон не містять. Не містить цей закон і іншої підстави для встановлення юридичного факту відмови особи від обов`язкових профілактичних щеплень, аніж відібране лікарем письмове підтвердження особи від вакцинації або акт, складений лікарем у присутності свідків, про відмову скласти особою таке письмове підтвердження.

Враховуючи це, посилання відповідача у наказі № 287 від 05.11.2021, як на підставу для відсторонення позивача від роботи на повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 28.10.2021, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб . Тому цей наказ не містить відомостей на підтвердження відмови позивачки здійснити щеплення у порядку, встановленому частиною шостою статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 28.10.2021 по суті містить вимогу працівнику до 8 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме вакцинацію від COVID-19 або довідку про медичні протипоказання до проведення профілактичних щеплень відповідно до наказу МОЗ України від 16.09.2021 р. № 595 Про порядок проведення профілактичних щеплень в України та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів . Незважаючи на застосування у повідомленні конструкції прохання, в кладені у подальшому наслідки ненадання особою цих відомостей, свідчать саме про вимогу та перекладання на працівника обов`язку про надання працедавцеві таких відомостей.

Наказом МОЗ України від 16.09.2021 р. № 595 Про порядок проведення профілактичних щеплень в України та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів затверджено Календар профілактичних щеплень в Україні.

У пункті 1 Календаря профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) передбачено, що Календар - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

Календар профілактичних щеплень в Україні не містить обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19.

Європейська хартія прав пацієнтів у статті 6 гарантує кожному право на конфіденційність особистої інформації, включаючи інформацію про свій стан здоров`я і можливі діагностичні чи терапевтичні процедури, а також на захист своєї приватності під час проведення діагностичних оглядів.

Конституція України (статті 32 і 34) та статті 285 і 286 Цивільного кодексу України гарантують ці права на національному рівні.

Основи законодавства України про охорону здоров`я (Закон України від 19.11.1992 р. (статті 391, 40, 78 ( г ) стверджують, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Відповідно до статті 11 Закону України Про інформацію не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Враховуючи приведені нормативно-правові акти, визначення терміну профілактичні щеплення , приведеного у статті 1 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , суд вважає, що під дію статті 11 Закону України Про інформацію підпадають будь-які медичні відомості/втручання/маніпуляції/діагнози тощо.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин, вимога відповідача до позивача надати відомості, що стосуються наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, є порушенням вимог статті 19 Конституції України, права позивача на конфіденційність та повагу до її приватного життя.

Пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції, таке втручання дозволено виключно законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згiдно із законом, і коли це необхiдно в демократичному суспiльствi в iнтересах нацiональної i громадської безпеки або економiчного добробуту країни, з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралi або з метою захисту прав i свобод iнших осіб.

Право на оплачувану працю є елементом приватного життя, оскільки робота і заробіток забезпечує приватні життєві потреби позивача; з цих міркувань зазначене право захищається ст. 8 Конвенції, а тому втручання в нього держави повинно одночасно відповідати всім трьом критеріям ЄСПЛ: законності, законної (легітимної) мети і пропорційності (справедливого балансу); таке втручання визнається ЄСПЛ неправомірним, якщо хоча б одного з критеріїв дотримано не було.

Згідно з встановленою прецедентною практикою, процес прийняття рішень, що веде до втручання, повинен бути справедливим та таким, що забезпечує належну повагу інтересів, гарантованих особі згідно зі статтею 8 (Buckley проти Сполученого Королівства, § 76).

Суд неодноразово стверджував, що будь-яке втручання державного органу у право особи на повагу до приватного життя та кореспонденції має здійснюватися у відповідності до закону. Цей вираз не лише вимагає дотримання внутрішнього законодавства, але також має відношення до якості цього закону, вимагаючи його сумісності з принципом верховенства права (Halford проти Сполученого Королівства, § 49).

В даному випадку суд констатує, що відсторонивши позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, та надання відповідних доказів, відповідач фактично поклав на нього обов`язок вчинити дії, які не визнані державою як примусові за законом. З наведених судом нормативних актів вбачається, що вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень ні як обов`язкова, ні як обов`язкове профілактичне щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Відтак, наказом відповідача 1 про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 порушено його права гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод. Тому суд приходить до переконання, що втручання держави у права позивача відбулося.

Запобігання зараженню вірусом, не може розглядатись як легітимна мета за обставинами цієї справи, оскільки обмеження позивача в праві заробити собі на життя та на повагу до його приватного життя полягає у праві вибору не робити те, що не визнано обов`язковим для всіх жителів України за законом.

Відповідачами не надано суду доказів того, що обмежувальний захід, у виді відсторонення позивача від роботи, до якого вдався відповідач 1 і який мав для позивача негативні наслідки, сприяв досягненню заявленої державними органами мети - запобіганню зараженню вірусом.

Парламентська Асамблея Ради Європи закликала держави-члени та Європейський Союз утриматися від дискримінації громадян, у зв`язку з тим, що він/вона не був вакцинований. У Резолюції № 2361 (2021) Вакцини проти Covid-19: етичні, юридичні та практичні міркування , основними тезами стало:

п.7.3.1 забезпечити, щоб громадяни були поінформовані про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не зазнає політичного, соціального чи іншого тиску на вакцинацію, якщо вони цього не хочуть.

п. 7.3.2 забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації у зв`язку з тим, що він/вона не був вакцинований, через можливі ризики для здоров`я або не бажає вакцинуватися;

п.7.5.2 використовувати свідоцтва про вакцинацію виключно за призначенням для моніторингу ефективності вакцини, потенціальних побічних ефектів та небажаних явищ.

Також суд звертає увагу на те, що Постанова КМУ від 20.10.2021 року за № 1096 набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 19 змін, затверджених цією постановою, який набирає чинності з 08.11.2021 року.

Таким чином, пункт 46-1 Постанови КМУ № 1236 щодо забезпечення обов`язкової вакцинації проти COVID-19, набув законної сили 08.11.2021 року.

Наказ МОЗ України від 04.10.2021 р. № 2153, яким затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, також набув чинності 08 листопада 2021 року.

Постанова КМУ № 1236 від 09.12.2020 року та наказ МОЗ № 2153 від 04.10.2021 р., на які посилається в наказі № 287 від 05.11.2021 року відповідач 1, набули законної сили 08.11.2021 року, тобто на момент видання спірного наказу про відсторонення позивача від роботи, станом на 05.11.2021 року, є нечинним.

Повідомленням від 28.10.2021 року встановлено строк щеплення - до 08.11.2021 року, але наказ про відсторонення від роботи виданий 05.11.2021 року, тобто до закінчення перебігу строку, встановленого у повідомленні.

У справах, у яких оспорюється незаконність відсторонення від роботи, саме відповідач повинен довести, що відсторонення відбулося без порушення законодавства про працю.

Оскільки відсторонення позивача від роботи було здійснено з порушенням законодавства, передчасно та всупереч встановленого порядку, суд вважає наказ відповідача 1 за № 287 від 05.11.2021 року таким, що підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, суд вважає даний наказ незаконним. При цьому суд звертає увагу, що позивач в прохальній частині позову ставить питання саме про скасування даного наказу без вимоги про визнання його незаконним.

Суд не приймає до уваги позиції відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву, оскільки вони суперечить обставинам, встановленим судом під час розгляду справи.

Крім того, не приймає суд і посилання відповідача на практику Європейського суду з прав людини у контексті виправдання дій відповідача при відстороненні працівника від виконання ним роботи, бо в протилежному випадку це суперечило б суті та змісту самої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликаної до забезпечення і розвитку прав людини та її основоположних свобод у будь-яких сферах особистого/суспільного/трудового життя цієї особи. Крім того, і у приведених самим же відповідачем прикладах судової практики ЄСПЛ, і в інших випадках Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою обмеження прав особи дійсно допускається, але будь-які втручання мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

Крім того, не можуть бути застосовані у цій справі висновки, сформульовані Верховним Судом від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19, на які посилається відповідач 2 у відзиві на позовну заяву. Приведений прецедент не є тотожним предмету спору у даному випадку.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача поновити позивача на роботі.

Як судом встановлено та вищезазначено, позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем 1, не звільнений, а відсторонений.

Таким чином, суд відповідно до частини 2 статті 5 ЦПК України, з метою визначення ефективного способу захисту порушеного права, вважає за необхідне зобов`язати Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради допустити ОСОБА_1 до роботи, а саме до виконання обов`язків вчителя закладу загальної середньої освіти з української мови та літератури.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , роз`яснив, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

За змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відсторонення позивача від роботи здійснено без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року, оскільки у пункті 5 наказу від 03.11.2021 року за № 286 директора ЗОШ № 12 передбачено, що на час відсторонення оплата праці працівників здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 КЗпП України, ч. 1 статті 1 Закону України Про оплату праці (а.с. 63-64), а також це передбачено у пункті 4.5 наказу відділу освіти від 03.11.2021 року за № 668 (а.с.60-62).

Про те, що з 08.11.2021 року не отримує заробітну позивач неодноразово заявляв у судовому засіданні, що не заперечувалось представниками відповідачів.

Представник відповідача 2 - відділом освіти Покровської міської ради до матеріалів справи долучено довідку, відповідно до якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 659,98 гривень, що відповідає розрахунку наведеному у позовній заяві.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 659,98 х 58 (кількість робочих днів з 08.11.2021 року по 31 січня 2022 року) = 38278 гривень 84 копійки.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно п. 2 , п.4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, про поновлення на роботі.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в розмірі 11219 гривень 66 копійок.

Відповідно до ст. 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника ( засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законами.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного Кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки у тому числі на освіту.

За змістом ст. 89 БК України з районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад здійснюються видатки на загальну середню освіту.

Статтею 327 ЦК України визначено, що комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громад та утворені неб органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 269 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради є юридичною особою з кодом ЄРДПОУ 25702772, комунальною організацією, засновником якої є Покровська міська рада; відділ освіти Покровської міської ради є юридичною особою, ЄРДПОУ 02142891, орган місцевого самоврядування (а.с.45).

Частиною 2 статті 78, ч. 1 статті 79 Закону України Про освіту передбачено, що фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством, джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема державний бюджет, місцеві бюджети.

Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону України Про освіту засновник або уповноважена ним особа не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Одним з повноважень виконавчих органів місцевих ради, що передбачені ст. 32 зазначеного закону, є управління закладами освіти, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Відділ освіти Покровської міської ради наділений повноваженнями щодо фінансування витрат та утримання закладів освіти, що є комунальною власністю та інших джерел (ст. ст. 12, 61 Закону ро освіту , ст. ст. 36, 37 Закону Про загальну середню освіту .

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженого наказом Міносвіти України від 15.04.1993 року від 27.05.1993 року за № 56 відповідальність за своєчасне і правильне встановлення працівникам ставок заробітної плати, посадових окладів, обчислення заробітної плати покладається на керівників та головних бухгалтерів установ і закладів освіти, керівників вищестоящих органів управління.

Враховуючи викладене, на відділ освіти покладається обов`язок фінансування витрат роботодавця, з приводу оплати праці працівника в разі порушення його прав.

Позивачем заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до ЗОШ № 12 та відділу освіти Покровської міської ради, проте, враховуючи факт здійснення централізованого фінансування (нарахування та виплата заробітної плати) ЗОШ № 12 саме відділом освіти Покровської міської ради, суд вважає за необхідним стягнути середній заробіток з відділу освіти Покровської міської ради, що узгоджується з вищезазначеними нормами права.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень.

Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень на користь позивача по 454 гривні 00 копійок з кожного, та 908 гривень на користь держави по 454 гривні 00 копійок з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , Законом України Про інформацію , ст.ст. 12-13, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради, відділу освіти Покровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення працівника від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи - задовольнити частково.

Скасувати наказ від 05.11.2021 року за № 287 Про відсторонення від роботи в частині відсторонення від роботи вчителя з української мови та літератури ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року.

Зобов`язати Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради допустити ОСОБА_1 до роботи, а саме до виконання обов`язків вчителя з української мови та літератури.

Стягнути з відділу освіти Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38278 (тридцять вісім тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 84 копійки, з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради Донецької області, відділу освіти Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок з кожного.

Стягнути з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради Донецької області, відділу освіти Покровської міської ради Донецької області на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок з кожного.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині допуску до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в розмірі 11219 (одинадцять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 66 копійок, з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 . Адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради, код ЄДРПОУ 25702795, місцезнаходження: м. Покровськ, вул. Маршала Москаленка, 151.

Відповідач: Відділ освіти Покровської міської ради, місцезнаходження: м. Покровськ, вул. Поштова, 14, ЄДРПОУ 02142891.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 07.02.2022 року.

Суддя Хмельова С.М.


Суд	Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
Дата ухвалення рішення	31.01.2022
Оприлюднено	10.02.2022
Номер документу	103062188
Судочинство	Цивільне

Хмельова С. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 31.01.2022 по справі 235/8356/21КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —235/8356/21

Рішення від 31.01.2022

Рішення
від 31.01.2022 по справі 235/8356/21
КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ