Постанова

від 12.04.2023 по справі 235/8356/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1877/23 Справа № 235/8356/21 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С.М. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 235/8356/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Хейло Я.В.,

суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.,

секретар судового засідання:Тимофєєва В.О.

сторонни:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради Донецької області, Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів « 12 Покровської міської ради Донецької області, Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення працівника від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи, яке ухвалене суддею Хмельовою С.М. у місті Покровськ Донецької області та повне судове рішення складено 07 лютого 2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів « 12 Покровської міської ради Донецької області, Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення працівника від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи.

Позовна заявамотивована тим, що ОСОБА_2 працює вчителем української мови та літератури Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради Донецької області (далі - відповідач 1), засновником якої є Покровська міська рада Донецької області, структурним підрозділом якої є - Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області (МІСЬКВО, далі - відповідач 2).

05.11.2021 року відповідач 1 виніс наказ № 287 про відсторонення від роботи, яким позивача було відсторонено від роботи вчителя закладу загальної середньої освіти з української мови та літератури з 08.11.2021 року, як працівника, який підлягає обов`язковій вакцинації, однак відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень та не надав медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СOVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, з оплатою праці згідно чинного законодавства України.

Позивач з вказаним наказом №287 від 05.11.2021 року не погоджується и вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

ОСОБА_2 зазначає, що, видаючи наказ №287 відповідач 1 керувався статтею 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, наказом Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області від 03.11.2021 № 668 «Про організацію освітнього процесу у закладах освіти з 08.11.2021». Тобто, відсторонюючи позивача від роботи, відповідач 1 наголошує на тому, що підставою для цього слугувала зокрема та обставина, що він, як працівник закладу середньої освіти, підлягає вакцинаціїобов`язковимпрофілактичним щепленням проти СОVID-19.

Посилається на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 23.01.2019 по справі №755/6458/15-ц.

Позивач звертає увагу суду на те, що на сьогодні ніяким законом не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності в них щеплення від СOVID-19.

Вказує, що обов`язковими профілактичними щепленнями є ті щеплення, які зазначені у Законах №4004-ХІІ і №1645-111 тавключені в Календар щеплень, а саме: щеплення проти дифтерії, кашлюка. кору, поліомієліту,правця, туберкульозу.

Позивач зазначає, шо щеплення від респіраторної хворобиСОVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2,не зазначене як обов`язкове ані у Законах №4004-ХІ1 і №1645-111, ані в Календаріщеплень, а тому їх здійснення не несе обов`язкового характеру.

Такі обставини свідчать про те, що наказ №287 винесений із порушенням чинногозаконодавства України, зокрема ст.46 КЗпП та ст.12 №1645-111, а відсторонення позивача від роботибуло здійснено не у порядку, встановленому законом.

Зазначає, що на момент винесення наказу № 287 не існувало рішень про проведенняобов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіяхані Головного державного санітарного лікаря України, ані Головного державного санітарноголікаря Донецької області та/або міста Покровськ.

Відсторонюючи позивача від роботи, посилаючись на НаказМОЗ №2153, відповідач фактично примушує його на здійснення профілактичного щеплення відреспіраторної хворобиСОVID-19,яке не є обов`язковим, чим порушує права, наданіКонституцією України, у першу чергу на працю.

Крім того, було порушено умови чинного на сьогоднішній день Колективного договору, зареєстрованого Покровською міською радою за №15 від 14.04.2021, а саме: розділ 2 п.1.17, відповідно до якого про запровадження нових норм чи зміну чинних норм праці повідомляти працівників не пізніше як за 2 місяці до їх запровадження.

Вказує, що Листом-роз`ясненням щодо неправомірності застосування роботодавцем до працівника заходів примусу та/або дисциплінарного стягнення за відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби СОVID-19 від 20.08.2021 Міністерство економіки України, посилаючись зокрема на статтю 284 ЦК України), ст.ст.39, 43 Закону №2801-ХІІ, ст.12 Закону №1645-111, Наказом МОЗ №3018 зазначає, що не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби СОVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.

Крім того, Листом від02.11.2021 № 02-5/731 ЦК Профспілки працівників освіти і науки України звертається до Міністра охорони здоров`я України В.К.Ляшка із приводу необхідності врегулювання проблеми, пов`язаної з відстороненням від роботи працівників закладів освіти у зв`язку з їх відмовою та неможливістю вакцинації від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у якому зазначає, що, враховуючи норми ст.5 Закону №4004-ХІІ, що громадяни зобов`язані піклуватися про своє здоров`я, не шкодити здоров`ю інших громадян, брати участь у проведенні протиепідемічних заходів, робити щеплення у передбачених законодавством випадках, та з метою дотримання норм статті 32 КЗпП України про повідомлення працівників про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці, що вбачає за необхідне термінове внесення змін до Наказу МОЗ №2153 та до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 щодо перенесення термінів їх реалізації не раніше 8 грудня.

Позивач вважає, оскільки його було відсторонено від роботи 08 листопада 2021 року, тому середній заробіток має бути визначено за два місяці, які передували місяцю, у якому було його відсторонено, а саме за вересень та жовтень 2021 року: вересень 15359,67 грн + жовтень 12359,47 грн = 27719,14 грн/42=659,98 грн.

Позивач просив судскасувати Наказ від 05.11.2021 року №287 Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради «Про відсторонення від роботи» в частині відсторонення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від роботи вчителя закладу загальної середньої освіти з української мови та літератури з 08.11.2021; зобов`язати Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на роботі вчителя закладу загальної середньої освіти з української мови та літератури;стягнути з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Покровської міськоїрадиЄДРПОУ 25702772 та Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області ЄДРПОУ 02142891 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу на день винесення рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради, відділу освіти Покровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення працівника від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи - задоволено частково.

Скасовано наказ від 05.11.2021 року за № 287 «Про відсторонення від роботи» в частині відсторонення від роботи вчителя з української мови та літератури ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року.

Зобов`язано Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради допустити ОСОБА_1 до роботи, а саме до виконання обов`язків вчителя з української мови та літератури.

Стягнуто з відділу освіти Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38278 (тридцять вісім тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 84 копійки, з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради Донецької області, відділу освіти Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок з кожного.

Стягнуто з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Покровської міської ради Донецької області, відділу освіти Покровської міської ради Донецької області на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок з кожного.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині допуску до роботи та стягненнясереднього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в розмірі 11219 (одинадцять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 66 копійок, з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзівідповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач доказів проведення щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 не надав і не висловив заперечень щодо проведення нею цього щеплення. Також не подала доказів про наявність протипоказань, що позбавляють її можливості провести курс вакцинації від COVID-19. Натомість, позивач вказує на незаконність вимог відповідачів щодо проведення щеплення та втручання таким чином у особисте і сімейне життя та порушення права на таємницю про стан свого здоров`я.

Крім того, зазначає, що держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Отже, право позивача на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 17.08.1995 року прийнято на посаду вчителя української мови та літератури Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12.

02.09.2019 року посаду вчителя української мови і літератури перейменовано в посаду вчитель закладу загальної середньої світи з української мови та літератури (а.с.12-16).

Відповідно до наказу від 05.11.2021 року за № 287 «Про відсторонення від роботи» відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 , вчителя закладу загальної середньої освіти з української мови та літератури, як працівника, якій підлягає обов`язковій вакцинації, однак відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень та не надав медичний висновок про наявність протипоказання до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, з оплатою праці згідно чинного законодавства України (а.с.10).

Наказ видано директором Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради, який керувався статтею 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою КМУ від 09 грудня 2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, наказом відділу освіти Покровської міської ради Донецької області від 03.11.2021 № 668 «Про організацію освітнього процесу у закладах освіти з 08.11.2021». Мета наказузапобігання поширенню на території громади гострої респіраторної хвороби на COVID-19.

21.10.2021 року відділом освіти Покровської міської ради видано наказ за № 641 «Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19» (а.с.56).

Вказаним наказом зобов`язано керівників закладів освіти ознайомити працівників закладів освіти з постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Також зобов`язано керівників забезпечити дотримання п. 3 наказу від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

21.10.2021 року директором Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради видано наказ за № 281 «Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19» (а.с.57).

Наказом взято до уваги, що відповідно до п. 3 «Переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти (в разі відсутності протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Заступника директора з НВР ОСОБА_3 зобов`язано до 25.10.2021 року ознайомити працівників із постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Зобов`язано усіх працівників закладу освіти неухильно дотримуватися наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Позивача ознайомлено з даним наказом, про що свідчить його підпис (а.с.57 зворотня сторона).

Повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про обов`язкове щеплення проти COVID-19, датоване 28.10.2021 р. за № 143.

ОСОБА_1 попереджений про те, що вакцинація від COVID-19 для працівників закладів освіти обов`язкова до 08.11.2021 року, а також про те, що якщо він не надасть документ про вакцинацію або довідку, він буде відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року (а.с.58).

Згідно Акту за № 2 від 28.10.2021 року ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з повідомленням та проставляння підпису про ознайомлення з ним (а.с.59).

Наказом директора Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради від 03.11.2021 за № 286 «Про організацію освітнього процесу у закладах освіти з 08.11.2021 року» визначено, що відсторонити від роботи (виконання робіт) працівників, які підлягають обов`язковій вакцинації, однак відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. У п. 5 наказу взято до уваги, що на час такого відсторонення оплати праці працівників здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 КЗпП України, ч. 1 статті 13 Закону України «Про оплату праці»; відсторонення працівників здійснюється шляхом видання наказу керівника закладу освіти з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили (а.с.63-64).

Наказом від 05.11.2021 року за № 287 «Про відсторонення від роботи», відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, в тому числі ОСОБА_1 , який висловив незгоду з наказом (а.с.65).

Позиція апеляційного суду

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга відповідача Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Судове рішення в частині визнання незаконним наказу щодо відсторонення від роботи мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що відсторонення позивача відбулось з дотриманням трудового законодавства. Крім того, позивача було відсторонено від роботи на підставі нечинних на той час нормативних актів та всупереч встановленому порядку.

Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу з Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області, суд першої інстанції виходив з факту здійснення централізованого фінансування (нарахування та виплата заробітної плати) Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 саме Відділом освіти Покровської міської ради, на який покладається обов`язок профінансувати додаткові витрати роботодавця з приводу оплати праці працівника в разі порушення його прав.

Проте, колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи булонагальнонеобхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети. За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить. Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо. Застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням. Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20). З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працює вчителем з української мови та літератури Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради Донецької області.

Зі змісту наказу Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради № 287 від 05.11.2021 року «Про відсторонення від роботи» випливає, що позивача у справі ОСОБА_1 , вчителя закладу загальної середньої освіти з української мови та літератури, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, як працівника, який підлягає обов`язковій вакцинації, однак відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень та не надала медичний висновок про наявність протипоказання до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Суд першої інстанції встановив, що відсторонення позивача від роботи було здійснено з порушенням законодавства. Проте, такий висновок належним чином не мотивував, зокрема, не врахував, що відповідач не посилався на жодні факти, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці або відмови позивача у запровадженні такої форми організації роботи тощо. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, проте помилився щодо мотивів такого рішення. А тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 38278,84 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Заробітна плата це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу (частина перша статті 1 Закону України «Про оплату праці»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що «оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови. У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскільки позивача було незаконно відсторонено від роботи, він з урахуванням зобов`язання Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради допустити її до виконання своїх трудових обов`язків, має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, суд помилково вважав, що належним відповідачем за цією вимогою є Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області.

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Колегія суддів виходить з того, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 (провадження № 61-5550св22) вказано, що «при зверненні із позовом позивач просила, зокрема, стягнути з Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 31 серпня 2021 року до дня поновлення на роботі; при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що фінансове забезпечення Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради, в тому числі виплату заробітної плати, покладено на відділ освіти Ічнянської міської ради, який не було залучено до участі у справі співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що позивач перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської ради і саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 березня 2023 року у справі № 607/20853/21.

Таким чином, в справі, що переглядається, належним відповідачем за вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради, а не Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області, як зазначив суд першої інстанції.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою відмови в позову. А тому рішення суду в частині стягнення з Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Відділу освіти Покровської міської ради.

Разом з тим, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради.

Так, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Згідно з роз`ясненнями викладених у абзаці 3 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Згідно довідки Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 659,98 грн. Цей розмір не заперечується позивачем, у зв`язку з чим не підлягає доказуванню.

Позивача відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року. отже, на користь ОСОБА_1 з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради Донецької області підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року до 31 січня 2022 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції) в розмірі 38278,84 грн, виходячи з розрахунку: 659,98 грн (середньоденна заробітна плата) х 58 днів (час вимушеного прогулу).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог до відповідача Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області та стягнення з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі38278,84 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що колегія суддів скасовує рішення в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалює нове, а позивача в цій частині звільнено від сплати судового збору, судові витрати в розмірі 908,00 грн, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, слід стягнути з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради в дохід держави.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області - задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 січня 2022 року в частині визнання незаконним та скасування наказу Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради Донецької області № 287 від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи» в частині відсторонення від роботи вчителя з української мови та літератури ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року, та зобов`язання допустити ОСОБА_1 до виконання своїх трудових обов`язків, змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 січня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Позов ОСОБА_1 в частині вимог до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити.

Стягнути з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 38 278 (тридцять вісім тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 84 копійки, з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Покровської міської ради в дохід держави судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 12 квітня 2023 року.

Судді: