Ухвала

від 08.02.2022 по справі 2-161/10

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-161/10

№ 6/303/20/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Костюк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Інвестмент про видачу дубліката виконавчого документу, заміну стягувача його правонаступником та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цивільній справі за позовом Відкритого акцінерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ Брайт Інвестмент звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документу, заміну стягувача його правонаступником та поновлення строку для його пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовом ВАТ КБ Надра до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Заяву обгрунтовує тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2010 року у цивільній справі № 2-161/10 було задоволено позовні вимоги ВАТ КБ Надра до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2/0000273130 від 17.11.2003 року у розмірі 505410,59 грн.

Згідно з договором № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020 року, укладеного між ПАТ КБ Надра та ТзОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , право вимоги за кредитним договором № 2/0000273130 від 17.11.2003 року перейшло до ТзОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп . В подальшому, відповідно до договору № GL48N718070_blank_04 про відступлення права вимоги від 18.12.2020 року, ТзОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп відступило право вимоги за кредитним договором № 2/0000273130 від 17.11.2003 року на користь ТзОВ Брайт Інвестмент , разом з усіма додатками до нього (у тому числі графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Зазначене, з позиції ТзОВ Брайт Інвестмент , є підставою для заміни стягувача його правонаступником.

Також зазначають, що на теперішній час, згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників та сайту автоматизованої системи виконавчого провадження, жодного відкритого виконавчого провадження щодо рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2010 року у цивільній справі № 2-161/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ Надра заборгованості за кредитним договором немає, що свідчить про втрату оригіналу виконавчого листа, а тому наявні підстави для видачі його дублікату.

Крім того, відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 від 05.06.2015 року Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Надра було проведено процедуру ліквідації банку в ході якої змінено весь склад керівництва, закрито територіальні відділення банку, було втрачено велику кількість оригіналів виконавчих листів та пропущено процесуальні строки. Вищевказані обставини свідчать про наявність виключних непереборних обставин, які не залежать від волі стягувача та заважали йому вчасно звернутися до державного виконавця для примусового виконання рішення суду, а тому слід вважати, що підстави пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважними.

Представник заявника ТОВ Брайт Інвестмент в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представники ТзОВ Дніпрофінансгруп , ПАТ КБ Надра , а також відповідач по справі ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, однак їх неявка, в силу ч. 3 ст. 442 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву ТзОВ Брайт Інвестмент без участі сторін за наявними матеріалами справи.

Фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи та матеріали цивільної справи № 2-161/10, приходить до таких висновків.

Згідно ч. 1 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані із виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2010 року у цивільній справі № 2-161/10 було задоволено позовні вимоги ВАТ КБ Надра до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2/0000273130 від 17.11.2003 року у розмірі 505410,59 грн.

Згідно з договором № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020 року, укладеного між ПАТ КБ Надра та ТзОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , право вимоги за кредитним договором № 2/0000273130 від 17.11.2003 року перейшло до ТзОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп .

В подальшому, відповідно до договору № GL48N718070_blank_04 про відступлення права вимоги від 18.12.2020 року, ТзОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп відступило право вимоги за кредитним договором № 2/0000273130 від 17.11.2003 року на користь ТзОВ Брайт Інвестмент , разом з усіма додатками до нього (у тому числі графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а відповідно до ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Таким чином, за змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20.11.2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження .

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України Про виконавче провадження .

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31.10.2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15.08.2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15.05.2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18).

Разом з тим, суд звертає увагу на таке.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 55 ЦПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 10.08.2020 року у справі № 917/1339/16.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

У ст. 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Згідно з ст. 11 Закону України Про виконавче провадження строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження ). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Отже, заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви. Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 11.03.2021 року у справі № 910/2954/17, від 25.06.2019 року у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 року у справі № 5/128, від 21.08.2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

Таким чином, для вирішення окресленого вище питання, небхідно з`ясувати обставини пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Так, звертаючить до суду, заявник одночасно просить вирішити питання про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Одночасно в п.п. 17.4 п. 17 Перехідних положень ЦПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Обгрунтовуючи обставнини, за яких втрачено оригінал виконавчого листа, ТзОВ Брайт Інвестмент у заяві зазначає, що виконавчий документ відсутній в стягувача та в органах державної виконавчої служби, а тому такий слід вважати, що втрачений.

У зв`язку з цим звертається увага на те, що в силу п.п. 17.4 п. 17 Перехідних положень ЦПК України, видача дубліката виконавчого документа допускається до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час набрання рішенням законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час набрання рішенням законної сили) передбачалось, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

При цьому судом встановлено, що на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2010 року у цивільній справі № 2-161/10 було видано виконавчий лист, який 05.04.2011 року отримано представником позивача про, що свідчить його підпис у довідковому листі до справи.

Також встановлено, що згідно з відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 17.01.2022 року виконавчий лист у цій справі на виконані не перебуває.

При вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа необхідно з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію стягувачем ПАТ КБ Надра своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, із врахуванням дати отримання виконавчого листа (05.04.2011 року), суду не надано.

При цьому, матеріали справи також не містять відомостей про те, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання переривався, чи було відкрито виконавче провадження, якщо було відкрито то коли і, як наслідок закрито. Тому не можливо встановити чи заява про заміну сторони виконавчого провадження та про видачу дубліката виконавчого документу подана у межах строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Крім того, з наведеного слідує, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2010 року сплив ще до придбання ТзОВ Брайт Інвестмент права вимоги до ОСОБА_1 у цій справі.

При цьому, посилання заявника на ту обставину, що ТзОВ Брайт Інвестмент лише у 2020 році набуло право вимоги за кредитним договором, у зв`язку з чим не могло раніше звернутися до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачі дублікату виконавчого листа, суд відхиляє, оскільки відступлення прав вимог не є поважною причиною для відновлення прав стягувача або звільнення його від обов`язку добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов`язки під час виконання рішення суду.

Окремо суд звертає увагу на те, що навіть у випадку здійснення виконавчого провадження з виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2010 року, та його закінчення (про, що належні докази відсутні), питання про заміну стягувача у справі можна заявляти лише ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу (скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження), в межах якої будуть досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах (п.п. 6.19, 6.28 Постанови Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/3411/14).

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи встановлене вище, з огляду на зміст заяви ТзОВ Брайт Інвестмент та додані до неї докази, суд дійшов висновків, що заявник не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, які б свідчили про об`єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку та не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Крім того, слід зазначити, що на момент укладення договору про уступку права вимоги від 18.12.2020 року, заявник ТзОВ Брайт Інвестмент , набуваючи прав стягувача, повинен був бути обізнаний про стан виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2010 року, оскільки з огляду на положення ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження заявник, набуваючи прав вимоги за даним кредитним договором, зобов`язаний був бути обізнаним про стан майнових вимог за кредитними договорами, право вимоги за якими він набуває.

Суд, постановляючи рішення, також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТзОВ Брайт Інвестмент в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

З огляду на встановлені у справі обставини спливу строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та відсутність підстав для його поновлення, суд приходить до висновку, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви, як і вимоги заявника про видачу дублікату виконавчого листа.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ТзОВ Брайт Інвестмент про видачу дубліката виконавчого документу, заміну стягувача його правонаступником та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цивільній справі за позовом ВАТ КБ Надра до ОСОБА_1 про стягнення боргу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 442, 433, п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Інвестмент про видачу дубліката виконавчого документу, заміну стягувача його правонаступником та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цивільній справі за позовом Відкритого акцінерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя А.М.Заболотний