Постанова

від 08.02.2022 по справі 576/1817/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року м.Суми

Справа №576/1817/21

Номер провадження 22-ц/816/262/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності :

відповідач - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та його представника - адвоката Кугая Андрія Володимировича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Кугаєм Андрієм Володимировичем, на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року у складі судді Колодяжного А.О. у м. Глухів Сумської області,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слобідський шлях до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання поновленим договору оренди землі, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в :

У серні 2021 року ТОВ Слобідський шлях звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати поновленим на тих самих умовах на той самий строк договір оренди землі №37 від 24 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Слобідський шлях , зареєстрований у Глухівському районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040961701664 від 02 жовтня 2009 року; визнати недійсним договір оренди землі б/н від 25 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55436032 від 01 грудня 2020 року, прийняте Березівською сільською радою, яким зареєстровано право оренди ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,142 га кадастровий номер 5921581900:06:001:0134.

Свої вимоги мотивувало тим, що 24 квітня 2009 року між товариством та ОСОБА_3 був укладений договір оренди строком на 10 років належної останньому земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,14 га ріллі, що розташована на території Горілівської сільської ради, державна реєстрація якого була проведена 02 жовтня 2009 року.

Позивачу в подальшому стало відомо, що у 2014 році помер ОСОБА_3 , спадщина після його смерті була прийнята ОСОБА_2 , право власності якого на вищевказану земельну ділянку було зареєстровано 08 серпня 2020 року. Тобто, з огляду на положення ч. 7 ст. 19 Закону України Про оренду землі договір діяв до 02 серпня 2020 року.

Стверджує, що одразу після того, як йому стало відомо про оформлення відповідачем ОСОБА_2 своїх спадкових прав, листом від 31 травня 2021 року товариство повідомило відповідача про поновлення договору на той самий строк на тих же умовах, запропоновано привести умови договору у відповідності до ринкових умов (збільшення орендної плати, визначивши строк оренди 7 років тощо), і вжити заходів з метою отримання орендної плати за земельну ділянку з 2014 року по 2020 рік. Проте, станом на момент звернення до суду з позовом, жодної відповіді на вказаний лист надіслано не було.

Вказував на те, що товариством виконані всі передбачені Законом України Про оренду землі умови для поновлення укладеного 24 квітня 2009 року договору оренди, зокрема, товариство, як належний землекористувач, після закінчення його дії продовжив користуватися орендованою земельною ділянкою, належним чином виконував його умови, жодних заперечень від ОСОБА_2 протягом місяця після закінчення строку його дії не надходило,

Щодо заявлених ним вимог про визнання договору оренди землі від 25 листопада 2020 року укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним, то позивач вказує на те, що повторна передача власником в оренду земельної ділянки, що вже орендується, призводить до порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому він суперечить вимогам ст.ст. 1, 5, 13, 24, 25 Закону України Про оренду землі .

У подальшому, 16 листопада 2021 року ТОВ Слобідський шлях подано заяву про зміну предмету позову, в якій просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, скасувати відповідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнати поновленим договір оренди землі від 24 квітня 2009 року, шляхом укладення додаткового договору у наданій редакції (а.с.134-138).

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року позов ТОВ Слобідський шлях задовольнити частково.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки площею 4,1420 га ріллі, кадастровий номер 5921581900:06:001:0134, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Горілівської сільської ради Глухівського району Сумської області (на даний час на території Березівської сільської ради Шосткинського району Сумської області), укладений 25 листопада 2020 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .

Скасовано запис про державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 25 листопада 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 3,8145 га, кадастровий номер 5921581900:06:001:0134, розташованої на території Горілівської сільської ради Глухівського району Сумської області (на даний час на території Березівської сільської ради Шосткинського району Сумської області), вчинений державним реєстратором Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області державної адміністрації Безуглою Валентиною Сергіївною, від 25 листопада 2020 року, номер запису 39458634.

Визнано поновленим Договір № 37 оренди землі від 24 квітня 2009 року, зареєстрований Глухівським районним реєстраційним відділенням Сумської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за № 040961701664 від 02 жовтня 2009 року, шляхом укладення додаткового договору у наведеній редакції.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ Слобідський шлях 1135 грн 00 коп. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Слобідський шлях 1135 грн 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кугая А.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам сторони відповідача, а також практики Верховного Суду щодо застосування положень ст. 33 Закону України Про оренду землі , що були наведені у відзиві на позовну заяву.

Наголошує на тому, що позивач фактично просить не поновити строк дії попереднього договору оренди, а змінити договір оренди на нових, не узгоджених з власником земельної ділянки умовах.

Вказує і на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що договір оренди землі від 24 квітня 2009 року діяв до 02 жовтня 2019 року, проте, позивач до 08 серпня 2020 року (момент набуття права власності на земельну ділянку спадкоємцем) до Горілівської сільської ради, як управителя не витребуваної земельної ділянки, не звертався та не вчиняв дій для укладення додаткової угоди та внесення інформації про право оренди до Реєстру речових прав.

Представник відповідача звертає увагу суду і на несплату позивачем орендної плати починаючи з 2014 року, в той час як ФОП ОСОБА_1 орендна плата виплачена у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Слобідський шлях вказує на те, що зазначені в проекті нові умови договору були обумовлені змінами в законодавстві України, що регулює земельні правовідносини та вони, у свою чергу, направлені на захист прав орендодавця, як більш вразливої сторони договору. Наголошує на тому, що оспорюваний договір оренди землі має менш вигідні умови оренди належної відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки, порівняно з запропонованими товариством. Звертає увагу і на те, що ОСОБА_2 не повідомив позивача про набуття права власності на орендовану товариством земельну ділянку, в ігнорування переважного права позивача, уклав спірний договір та не надав жодних заперечень на пропозицію позивача. Посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просив його залишити без зміни, а доводи апеляційної скарги без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що 24 квітня 2009 року між ТОВ Слобідський шлях та ОСОБА_3 укладений договір оренди належної останньому земельної ділянки загальною площею 4,14 га (рілля), розташованої на території Горілівської сільської ради Глухівського району Сумської області, строком на 10 років (а.с. 6-7). Договір зареєстровано в Глухівському районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2009 року за №040961701664.

Пунктом 8 цього договору визначено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом - повідомленням (а.с.6).

Згідно наданих копій відомостей про видачу орендної плати за користування земельних ділянок (паїв) ТОВ Слобідський шлях , ОСОБА_3 орендна плата була тримана у період з 2009 року по 2013 рік (а.с. 34-38).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 86), після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 4,1420 га (рілля) з кадастровим номером 5921581900:06:001:0134, розташованої на території Горілівської сільської ради на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 732075 (а.с. 88).

08 серпня 2020 року державним нотаріусом Глухівської міської державної нотаріальної контори Сумської області Сіманенко Т.П. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 4,1420 га, кадастровий номер 5921581900:06:001:0134 (а.с. 88).

25 листопада 2020 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років. У цей же день державним реєстратором Березівської сільської ради Безуглою В.С. проведена державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки (а.с. 14-15, 94, 105-106).

Орендна плата за цим договором була перерахована ОСОБА_2 14 грудня 2020 року в сумі 833 грн 96 коп. та 11 листопада 2011 року в сумі 8339 грн 75 коп. (а.с. 145).

31 травня 2021 року ТОВ Слобідський шлях на адресу ОСОБА_2 був надісланий лист, в якому товариство повідомило про існування укладеного з померлим ОСОБА_3 договору оренди землі, що з урахуванням положень ч. 7 ст. 19 Закону України Про оренду землі діяв до 20 серпня 2020 року. Посилаючись на те, що товариство належним чином виконувало взяті на себе зобов`язання за договором та відсутність заперечень ОСОБА_2 проти поновлення договору оренди землі від 24 квітня 2009 року, цей договір вважається таким, що є поновленим на тих же умовах і на той же строк (а.с. 10). Крім того, ТОВ Слобідський шлях надіслало ОСОБА_2 додатковий договір до договору №37 оренди землі від 24 квітня 2009 року (а.с. 11-12).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належно виконує свої обов`язки орендаря за спірним договором, повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк, до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, а орендодавець упродовж місяця письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору, та приходить до висновку, що в даному випадку мало місце порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди, яке підлягає захисту, а тому слід задовольнити позовні вимоги в частині визнання укладеним додаткового договору у наданій позивачем редакції.

Визнаючи недійсним договір оренди від 25 листопада 2020 року, укладений між відповідачами, суд першої інстанції вказував на те, що дія оспорюваного договору перешкоджає дотриманню права позивача користуватись орендованою ділянкою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Зокрема, частиною 3 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України Про оренду землі ( в редакції, яка діяла станом на час закінчення строку дії договору оренди від 24 квітня 2009 року - 02 жовтня 2019 року), якщо строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у день або після смерті орендодавця, але до державної реєстрації права власності на земельну ділянку за новим власником (спадкоємцем), такий договір вважається продовженим (поновленим) до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на таку земельну ділянку.

Тобто, з огляду на те що орендодавець ОСОБА_3 помер до закінчення дії договору оренди, то як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, цей договір діяв до оформлення спадкових прав ОСОБА_2 - 08 серпня 2020 року.

За змістом статті 33 Закону України Про оренду землі після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) зроблено висновок, що статтею 33 Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону ) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. […] При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. .

У постанові від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20), та зазначила, що процедура поновлення договору оренди землі та процедура укладення такого договору на новий строк справді мали би відрізнятися, причому у разі поновлення договору мав би існувати спеціальний порядок державної реєстрації права оренди на новий строк. Але стаття 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проєктом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало. Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі. […] Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України ). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV , є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18). Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою .

Установлено, що орендодавець ОСОБА_3 помер до закінчення строку дії договору оренди землі, тому, виходячи з положень ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі , позивач мав право скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строку, не в строки визначені умовами цього договору, чи не пізніше місяця до його завершення, як помилково вважає ФОП ОСОБА_1 , а протягом місяця, коли йому стало відомо про перехід права на орендовану земельну ділянку.

31 травня 2021 року ТОВ Слобідський шлях направило лист відповідачу ОСОБА_2 в якому повідомило про намір продовжити договір оренди та направило проект додаткового договору. Жодних заперечень від ОСОБА_2 до товариства не надходило. Матеріали справи не містять доказів повідомлення ТОВ Слобідський шлях ОСОБА_2 про оформлення своїх спадкових прав на земельну ділянку, що перебувала в оренді.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що ні власник земельної ділянки ОСОБА_2 , ні ФОП ОСОБА_4 під час розгляду справи , не спростовували користування спірною земельною ділянкою ТОВ Слобідський шлях після припинення дії договору оренди від 24 квітня 20019 року.

Несплата позивачем орендної плати після смерті попереднього власника земельної ділянки, не свідчить про неналежне виконання товариством умов договору оренди від 24 квітня 2009 року. ОСОБА_2 після набуття права на земельну ділянку до товариства з питанням отримання несплачених коштів за цими договором не звертався, реквізитів поточного рахунку для їх перерахування ним також не надавалося.

Щодо посилання представника відповідача ФОП ОСОБА_1 у доводах апеляційної скарги на не звернення позивача до сільської ради, як управителя спадкового майна, з питанням укладення додаткового договору оренди, то їх колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положення ст. 19 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на час закінчення строків укладеного договору оренди від 24 квітня 2019 року - 02 жовтня 2019 року, не зобов`язували орандаря, у випадку смерті орендодавця до закінчення строків договору оренди, звертатися до управителя цього спадкового майна із відповідними заявами про поновлення договору оренди.

Колегія суддів вважає також непереконливими доводи заявника апеляційної скарги про те, що наданий позивачем проект додаткової угоди, який затверджений судом першої інстанції, містить інші умови в порівнянні з договором оренди від 24 квітня 2009 року, оскільки запропоновані позивачем умови оренди земельної ділянки є більш вигіднішими для ОСОБА_2 .

Таким чином, з огляду на те, що ТОВ Слобідський шлях належним чином виконував свої обов`язки орендаря, повідомив орендодавця у встановлений законом строк про намір поновити договірні відносини на новий строк, надавши йому проект відповідної додаткової угоди та продовжує користуватися спірною земельною ділянкою і відсутність заперечення ОСОБА_2 в поновленні цього договору, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що є підстави для визнання укладеним додаткової угоди в наданій позивачем редакції та визнання недійсним договору оренди від 25 листопада 2020 року укладеного між відповідачами.

Частиною 4 статті 367 ЦПК України визначено, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сформульована некоректно, а в даному випадку підлягає скасування не рішення, а запис про проведену державну реєстрацію, оскільки такі висновку суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , та правовим висновками Верховного Суду щодо застосування норм цього Закону.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19 зроблено висновок щодо застосування статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, згідно з яким: у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому апеляційний господарський суд помилково констатував необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав. Водночас колегія суддів зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом. Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20).

Ураховуючи наведене ефективним способом захисту є саме вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав, про що і просив позивач, звертаючись до суду з позовом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ТОВ Слобідський шлях про скасування рішення про державну реєстрацію прав підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Кугаєм Андрієм Володимировичем, задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення.

Скасувати рішення Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55436032 від 01 грудня 2020 року про державну реєстрацію права оренди фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,142 га, кадастровий номер 5921581900:06:001:0134.

В іншій частині рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 9 лютого 2022 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Т. А. Левченко