Ухвала

від 25.01.2022 по справі 462/5751/18

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 462/5751/18

УХВАЛА

25 січня 2022 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Борисюк В.О.

стягувача ОСОБА_1

представника стягувача ОСОБА_2

боржника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові подання державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Барилко Людмили Володимирівни про визначення частки боржника ОСОБА_3 у майні, яким він володіє спільно з іншою особою ,

встановив:

Старший державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Барилко Л.В. звернулася до Залізничного районного суду м.Львова із вищевказаним поданням, відповідно до якого просить: визначити, що 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , інша 1/2 частка вищевказаного майна належить на праві спільної часткової власності співвласнику - ОСОБА_4 .

В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що у неї на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № 63958960, що включає виконавче провадження №61453768 з примусового виконання вимог виконавчого листа №462/5751/18, виданого 07.02.2020 року Залізничним районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30000 грн. моральної шкоди, та виконавче провадження №61453398 з примусового виконання вимог виконавчого листа №462/5786/18, виданого 07.02.2020 року Залізничним районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 10000 грн. моральної шкоди. За вказаними виконавчими документами боржником є - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Державними виконавцями Крилишином Р.М. та Барилко Л.В. винесено постанови від 03.03.2020 року та 04.03.2020 року про відкриття виконавчих проваджень №61453768 та №61453398, які в подальшому було об`єднано у зведене виконавче провадження №61453768. Копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження №61453768. 04.03.2020 року винесено постанову про арешт майна боржника. Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно наданої інформації за боржником зареєстроване нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, згідно п.7 ст.48 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Згідно відповідей УПФУ від 06.03.2020 року та 16.12.2020 року боржник перебуває в Залізничному відділі обслуговування громадян в м.Львові (сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області. Згідно відповіді ДФС від 06.03.2020 року та 16.12.2020 року відсутня інформація про місце отримання доходу боржником ОСОБА_3 , також відсутні відомості про відкриті рахунки у банківських установах. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру МВС України, відсутня інформація про зареєстровані за боржником транспортні засоби. За повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16.12.2020 року відсутня інформація щодо перетину ОСОБА_3 державного кордону. Також, у розмові з державним виконавцем Грицаїв І.Н. неодноразово повідомляв, що сплачувати заборгованість не має можливості, оскільки він не працевлаштований, а отримує пенсію. 25.03.2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника.

Разом з тим, рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконані.

Державним виконавцем встановлено, що з 09.12.2014 року ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , в якої на праві приватної власності зареєстрована 16.01.2019 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 60,4 кв.м (житлова 25,2 кв.м). Враховуючи, що відсутність іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, унеможливлює виконання судових рішень, а вказана квартира перебуває у спільній сумісній власності, оскільки набута під час шлюбу, просить визначити частку майна боржника ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини в квартирі АДРЕСА_4 .

В судовому засіданні 20.09.2021 року державний виконавець Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Барилко Л.В. подання підтримала, покликаючись на мотиви такого, яке просить задовольнити. Також зауважила, що на час розгляду подання боржник не вживає заходів для виконання судових рішень, тому станом на 29.07.2021 року з нього стягнуто примусово на користь ОСОБА_1 2108,50 грн. та на користь ОСОБА_5 1766,10 грн.

Стягувач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні подання державного виконавця підтримали та додатково зазначили, що рішення суду не виконується протягом двох років і боржник всіляко затягує виконання.

Боржник ОСОБА_3 зазначив, що квартира АДРЕСА_4 була придбана його тещею ОСОБА_7 для своєї доньки ОСОБА_4 . Ствержив, що він не має жодного відношення до даної квартири, тому просить в задоволенні подання відмовити.

Заінтересована особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні 20.09.2021 року пояснила, що договір інвестування на будівництво квартири АДРЕСА_4 укладала її матір, яка в подальшому право власності на дану квартиру оформила на неї. Оскільки ОСОБА_3 не має відношення до даної квартири, тому просить в задоволенні подання відмовити.

Стягувач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду подання повідомлялася належним чином, будь-яких клопотань, заяв, письмових пояснень щодо поданого подання до суду не надала.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на виконанні державного виконавця Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Барилко Л.В. перебуває зведене виконавче провадження №63958960, що включає виконавче провадження №61453768 з примусового виконання вимог виконавчого листа №462/5751/18, виданого 07.02.2020 року Залізничним районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30000 грн. моральної шкоди, та виконавче провадження №61453398 з примусового виконання вимог виконавчого листа №462/5786/18, виданого 07.02.2020 року Залізничним районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 10000 грн. моральної шкоди.

В межах виконавчого провадження №63958960 державними виконавцями Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Барилко Л.В. та Крилишин Р.М. вживались заходи з примусового виконання вказаних виконавчих листів, зокрема, 06.03.2020 року винесено постанову про арешт майна боржника та 03.04.2020 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з`ясовано дані щодо наявності доходів та майна боржника, згідно яких майно та/або кошти належні боржнику на праві приватної власності, та на які можливо звернути стягнення - відсутні, зокрема, у належній боржнику ОСОБА_3 на праві власності квартирі на АДРЕСА_2 зареєстрований його неповнолітній син і така є єдиним житлом боржника.

В той же час державним виконавцем встановлено, що з 09.12.2014 року ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 (після одруження змінила прізвище на ОСОБА_9 ).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 239576992 від 31.12.2020 року за ОСОБА_4 на праві приватної власності з 16.01.2019 року зареєстрована квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 60,4 кв.м (житлова 25,2 кв.м).

Звертаючись в суд з поданням, державний виконавець посилається на те, що вищезазначений об`єкт нерухомого майна вважається таким, що набутий за час шлюбу, і оскільки боржник у добровільному порядку не виконав рішення суду, тому просить суд визначити частку майна боржника у цьому об`єкті нерухомого майна у розмірі 1/2 частини.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України Про виконавче провадження органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження ).

Положеннями ст.48 цього Закону передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Положеннями ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України , у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що право власності на квартиру, яка зареєстрована за ОСОБА_4 , набуте в шлюбі з ОСОБА_3 , а отже така квартира є спільним майном подружжя.

Під час розгляду подання боржник ОСОБА_3 та заінтересована особа - ОСОБА_4 , як на підставу заперечення проти подання посилалися, зокрема, на те, що хоча спірна квартира і придбана в період шлюбу, проте ОСОБА_3 жодних коштів на придбання такої не надавав, а вона придбана ОСОБА_7 для своєї доньки ОСОБА_4 ..

Суд відхиляє зазначені доводи, з огляду на те, що аналіз статті 60 СК України, якою передбачено право спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане в період шлюбу, свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності майна подружжя, набутого ними у період шлюбу.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Достатніх та належних доказів того, що на вказаний об`єкт нерухомого майна не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя і такий належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_4 , доказів того, що частка боржника становить менше 1/2, суду надано не було та матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 року по справі №464/2227/17 зазначив, що задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу. Визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2018 року у справі N 534/795/14-ц зазначив, що аналіз ст.379 ЦПК України (2004 року), ч.6 ст.52 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, що діяла на час розгляду справи), ст.ст. 60 , 61 , 70 СК України дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій, виходячи з того, що боржник має заборгованість та наявного у нього майна недостатньо для погашення заборгованості в повному обсязі, дійшли обґрунтованого висновку про визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості.

Як встановлено судом, при примусовому виконанні судового рішення державним виконавцем вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо розшуку майна боржника.

Наявні в матеріалах подання докази свідчать про ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього рішеннями суду та виконавчими листами, а наявних у боржника доходів недостатньо для відшкодування шкоди в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення подання державного виконавця щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, що є адекватним ступенем втручання у його права та права інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення.

Визначаючи частку боржника ОСОБА_3 в спільному майні подружжя, слід виходити з рівності сторін, а тому її слід визначити як 1/2. Суд в цьому випадку виходить з того, що під час розгляду подання боржником не було доведено іншого, а саме що частки в спільному майні подружжя є іншими.

Керуючись ст.129-1 Конституції України , ст.48 Закону України Про виконавче провадження , ст. 60 , 70 СК України , ст. 356 , 357 , 368 ЦК України , ст. 259-261 , 353-355 , 443 ЦПК України , суд

постановив:

Подання державного виконавця державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Барилко Людмили Володимирівни про визначення частки боржника ОСОБА_3 у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, - задовольнити .

Визначити частку майна боржника ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , в розмірі 1/2 частини у спільному майні, а саме: в квартирі АДРЕСА_4 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з п.3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повний текст ухвали складено 31.01.2022 року.

Суддя: