Ухвала

від 10.10.2019 по справі 462/5751/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 462/5751/18

провадження № 61-16500ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, в розмірі 3 631,77 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, який мотивовано тим, що 21 вересня 2014 року відповідачем було нанесено їй тілесні ушкодження та завдано моральну шкоду. Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 23 вересня 2016 року, яку ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2017 року залишено без змін, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 закрито та звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, а її цивільний позов залишено без розгляду. Через тілесні ушкодження, нанесені відповідачем, вона була змушена звертатися за медичною допомогою та витратила кошти на діагностику і лікування в сумі 3 631,77 грн. Крім того, їй завдано моральну шкоду, яка полягає у переживаннях, стресі, психологічному дискомфорті, приниженні честі, гідності, порушенні нормальних життєвих зв`язків, яку вона оцінила в 100 000 грн. Тому просила задовольнити позов.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 28 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 лютого 2019 року - без змін.

01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, в частині стягнення з нього 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди та направити справу на новий судовий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн.

Предметом позову в цій справі є відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ціна позову в цій справі становить 103 631,77 грн (3 631,77 грн + 100 000 грн), що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн). Тому справа № 462/5751/18 є малозначною в силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, ціну позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, необхідно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду подане ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 лютого 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук