Постанова

від 03.02.2022 по справі 50/25-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року

м. Київ

Справа № 50/25-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників :

Міністерства оборони України : Тужикова М. А.,

керуючого санацією - арбітражного керуючого : Пилипенка В. В. (особисто),

ТзОВ "Виробниче об`єднання "ЛІМ-Україна" : Міщенка Л. І.,

ТзОВ "Крупець-Будінвест-С" : Скубенич М. Д.,

ТзОВ "СПЕЦМЕХБУД 21" : Лазька С. В.,

Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) : Ковтуна С. О.,

Офісу ГП : Ющенко М. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020

у складі колегії суддів : Отрюха Б. В. - головуючого, Грека Б. М., Остапенка О. М.

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020

у складі судді Чеберяка П. П.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ЛІМ - Україна"

до Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. У справі про банкрутство державної установи, що заснована на загальнодержавній власності та належить до сфери управління Міноборони, введено судову процедуру санації боржника, яка триває більше восьми років без затвердженого плану санації боржника.

2 . Міноборони звернулося з клопотанням про закриття провадження у справі про банкрутство, оскільки вважає, що така тривалість судової процедури щодо боржника, відсутність затвердженого плану санації боржника, а також неможливість застосування щодо нього з огляду на законодавчу заборону процедури санації, впливає на дотримання розумного строку розгляду справи та не забезпечує правової певності щодо заявлених вимог кредиторів.

3 . Суди першої та апеляційної інстанції у задоволенні клопотання Міноборони відмовили, зокрема, зазначивши про ненаведення заявником жодних підстав для закриття провадження у справі та відсутність законодавчих приписів щодо закриття провадження або припинення процедури у справах про банкрутство боржників щодо яких введені тимчасові обмеження відповідно до закону.

4 . Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання : чи може бути закрито провадження у справі про банкрутство боржника (державної установи) щодо якого введена процедура санації триваюча на протязі майже восьми років без затвердженого плану санації та наявні законодавчі обмеження щодо застосування до такого підприємства подальшої судової процедури ліквідації?

5 . Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Міноборони та закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у клопотанні вимог

6 . Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 50/25-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ЛІМ-Україна" (далі - ТзОВ "Виробниче об`єднання "ЛІМ-Україна") до Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України (далі - ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України, боржник) про банкрутство

7 . 03.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Міністерства оборони України б/н від 28.08.2020 про закриття провадження у справі, в якому міністерство просить закрити провадження у справі № 50/25-б про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України.

8 . Клопотання Міністерства оборони України мотивоване із посиланням на необхідність забезпечення дотримання принципу розумного строку розгляду справи та правової певності щодо заявлених вимог кредиторів, наявністю підстав для закриття провадження у справі, оскільки: 1) провадження у справі про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України триває понад дев`ять років , з яких майже вісім років - процедура санації боржника, що значно більше визначеного законом строку для такої судової процедури; 2) наразі в матеріалах справи відсутня ухвала про затвердження плану санації боржника або визнання бездіяльністю органом управління рішення щодо непогодження плану санації; 3) до боржника неможливо застосувати процедуру санації ; 4) чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу (понад дев`ять років ) забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника.

9 . Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого клопотання визначено норми статей 42, 56, 170, 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 2, 28, 29, пункту 12 частини першої статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

10 . Ухвалою від 27.12.2010 Господарський суд міста Києва порушив провадження у справі № 50/25-б про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України.

11 . 03.08.2011 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 50/25-б, якою затвердив реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 22 176 304,29 грн .

12 . Ухвалою від 04.10.2012 Господарський суд міста Києва ввів процедуру санації ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України та призначив керуючого санацією боржника.

13 . 03.11.2015 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою продовжив строк процедури санації та повноваження керуючого санацією на шість місяців та затвердив план санації боржника.

14 . Постановою від 14.06.2016 Київський апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі № 50/25-б скасував, а справу передав до суду першої інстанції.

15 . Постановою від 10.01.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017, Господарський суд міста Києва припинив процедуру санації ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України; визнав боржника банкрутом; відкрив ліквідаційну процедуру; вирішив інші процедурні питання.

16 . 13.06.2017 Вищий господарський суд України прийняв постанову у справі № 50/25-б, якою скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та постанову Господарського суду міста Києва від 10.01.2017; справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. 24.07.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою з поміж-іншого задовольнив затвердив арбітражному керуючому Пилипенку В. В. винагороду та понесені ним витрати за період з 01.11.2014 по 30.06.2019 у сумі 431 337,63 грн за виконання обов`язків керуючого санацією ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України; відмовив у задоволенні клопотання від 26.03.2019 № 02-08/25 про затвердження плану санації ; задовольнив заяву АТ "Київенерго" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про заміну сторони її правонаступником; замінив кредитора у справі ПАТ "Київенерго" в частині кредиторських вимог у сумі 94 746,29 грн на його правонаступника ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі"; провадження у справі № 50/25-б припинив; відмовив у задоволенні клопотання про продовження процедури санації на шість місяців .

18 . Постановою від 17.10.2019 Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі № 50/25-б в частині припинення провадження у справі та в частині відмови у задоволенні клопотання про продовження процедури санації боржника та повноважень арбітражного керуючого Пилипенка В. В.; в іншій частині ухвалу від 24.07.2019 залишив без змін.

19 . 06.02.2020 Верховний Суд прийняв постанову, якою залишив постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 50/25-б без змін.

20 . 03.09.2020 до суду першої інстанції надійшло клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі, яке є предметом цього судового розгляду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

21. 16.09.2020 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі № 50/25-б.

22 . Ухвала суду першої інстанції мотивована ненаведенням Міністерством оборони України в клопотанні жодних підстав для закриття провадження у справі та відсутністю в Законі України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" законодавчого припису щодо закриття провадження або припинення процедури розпорядження майном у справах про банкрутство боржників щодо яких введені тимчасові обмеження відповідно до цього Закону. Водночас станом на день розгляду справи триває процедура санації ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України, а рішення щодо переходу до наступної судової процедури комітетом кредиторів боржника не приймалися.

23 . До того ж, як зазначив суд першої інстанції, клопотання заявника не містить жодних посилань на порядок, механізм, спосіб забезпечення боржником розрахунку з кредиторами поза межами справи про банкрутство за умови припинення мораторію, в тому числі щодо готовності заявника погасити визнані судом вимоги кредиторів та механізмів розрахунку з кредиторами, висновків щодо наслідків закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

24 . Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.12.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 50/25-б залишив без змін погодившись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

25 . 12.01.2021 Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі № 50/25-б.

Рух касаційної скарги

26. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 50/25-б визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.01.2021.

27 . Ухвалою від 01.02.2021 Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства оборони України без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме надання доказів, що підтверджують оплату судового збору та доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції.

28 . У зв`язку з перебуванням судді Огородніка К. М. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 50/25-б визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.03.2021.

29 . 11.03.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою прийняв справу за касаційною скаргою Міністерства оборони України до провадження; задовольнив клопотання скаржника та поновив йому пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України; призначив розгляд скарги на 08.04.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву.

30 . Ухвалою від 08.04.2021 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства оборони України до вирішення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 1-24-7-5/297-06-7817.

31 . 10.01.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою поновив провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства оборони України та призначив розгляд касаційної скарги на 03.02.2022.

32. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Погребняка В. Я., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.02.2022.

33 . Ухвалою від 03.02.2022 Верховний Суд прийняв справу № 50/25-б за касаційною скаргою Міністерства оборони України до провадження та постановив здійснити розгляд скарги у раніше визначену судом дату - 03.02.2022.

34. У судове засідання 03.02.2022 з`явилися представники Міністерства оборони України, ТзОВ "Виробниче об`єднання "ЛІМ-Україна", ТзОВ "Крупець-Будінвест-С", ТзОВ "СПЕЦМЕХБУД 21", Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), Офісу Генерального прокурора та керуючий санацією - арбітражний керуючий Пилипенко В. В. (особисто), які надали пояснення у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

(Міністерство оборони України)

35. Міністерство оборони України в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій не застосували абзац перший частини другої розділу ІІІ Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації";

- суди не врахували, що провадження у справі триває понад дев`ять років, до боржника не повинна застосовуватися процедура санації, чинний на протязі тривалого часу мораторій забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів чим порушуються принципи розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували відсутність законодавчо визначеної можливості продовження процедури санації близько восьми років, зокрема положень статей 17, 18, 21 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ТзОВ "СПЕЦМЕХБУД 21"

36. ТзОВ "СПЕЦМЕХБУД 21" у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу вважає вимоги касаційної скарги необґрунтованими, безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню та просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що положення Закону України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не містять законодавчого припису щодо закриття та припинення провадження у справах про банкрутство в яких введено процедуру санації;

- наразі справа фактично перебуває на стадії завершення, що передбачає задоволення вимог кредиторів, оскільки комітетом кредиторів та зборами кредиторів боржника від 15.03.2021 затверджено план санації та направлено його до Міністерства оборони України. Крім того, арбітражним керуючим на зборах кредиторів повідомлено про здійснення державної реєстрації майна, що належить боржнику на праві господарського відання;

- клопотання Міністерства оборони України не містить жодних механізмів розрахунку з кредиторами;

- скаржник послався на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними з правовідносинами у цій справі;

- скаржник не навів підстав для закриття провадження у справі.

Доводи керуючого санацією - арбітражного керуючого Пилипенка В. В.

37. Керуючий санацією боржника - арбітражний керуючий Пилипенко В. В. у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційної скарги Міністерства оборони України, вважає їх безпідставними та просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення, посилаючись на обставини аналогічні тим, що наведені у відзиві ТзОВ "СПЕЦМЕХБУД 21".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

38 . Вирішуючи наведене в пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

39. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

40 . Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

41 . Провадження у справі про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України та процедура санації боржника введена на підставі норм Закону про банкрутство від 14.05.1992 № 2343-XII в редакції, яка діяла до 19.01.2013 та підлягає застосуванню у цій справі з урахуванням пункту 1 1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) також після набрання чинності Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 (Закон про банкрутство в редакції від 22.12.2011 № 4212-VI).

42 . 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

43 . Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

44 . Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації , провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

45 . Отже законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

46 . Оскільки на час введення в дію КУзПБ провадження у справі про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України перебувало на стадії санації, розгляд цієї справи здійснюється з урахуванням положень Закону від 14.05.1992 № 2343-XII в редакції, яка діяла до 19.01.2013.

47 . За статтями 1, 4 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 щодо боржника можуть застосовуватися такі судові процедури банкрутства як розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника та ліквідація банкрута.

48 . Згідно із абзацом 12 статті 1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 санація, як одна із судових процедур банкрутства, є системою заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, вона спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

49 . Відповідно до частини першої статті 17 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 визначено, що санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців . За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

50 . Отже, Законом про банкрутство в редакції до 19.01.2013 визначено строк для здійснення судової процедури санації у справі про банкрутство боржника, який не може перевищувати вісімнадцяти місяців.

51 . 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

52 . Відповідно до абзацу першого пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" у справах про банкрутство державних підприємств , у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації , крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації , крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом .

53 . Тобто, наведеною нормою Закону від 02.10.2019 № 145-IX до державних підприємств, частка державної власності в статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, встановлені обмеження щодо застосування процедур санації чи ліквідації , з єдиним виключенням щодо процедури санації, яке полягає у належності боржника до державних підприємств, які задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, а також виключенням щодо процедури ліквідації - за умови здійснення ліквідації боржника за рішенням власника.

54 . Однак згідно Закону від 02.10.2019 № 145-IX така заборона у застосуванні процедури санації/ліквідації до державних підприємств не є підставою для припинення вже застосованої до набрання чинності цим Законом та триваючої щодо боржника судової процедури санації/ліквідації .

55 . Суд звертає увагу, що за змістом пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX на боржників - державні підприємства , до яких процедури санації/ліквідації у справах про банкрутство застосовані до набрання чинності Законом від 02.10.2019 № 145-IX , положення його пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" (щодо законодавчих обмежень у застосуванні процедур санації та ліквідації до державних підприємств, крім тих, для яких пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур) не поширюються та ці норми не застосовуються як підстава для закриття провадження у відповідній справі про банкрутство , а провадження продовжується відповідно до застосованої у відповідній справі процедури, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ (аналогічний висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 ).

56 . Тож провадження у справах про банкрутство державних підприємств , частка державної власності в статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, щодо яких судова процедура санації/ліквідації була застосована (введена) до набрання чинності Законом від 02.10.2019 № 145-IX продовжує здійснюватися відповідно до застосованої у такій справі судової процедури щодо боржника, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.

57 . Проте запроваджені з набранням чинності Законом від 02.10.2019 № 145-IX обмеження унеможливлюють застосування до наведених підприємств подальшої судової процедури ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом з обумовленим законодавцем виключенням - при здійснені ліквідації боржника за рішенням власника.

58 . У справі, що розглядається, процедура санації боржника, що є державною організацією, частка державної власності в статутному капіталі якого перевищує 50 відсотків, введена судом 04.10.2012, тобто до набрання чинності Законом від 02.10.2019 № 145-IX, а тому положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону щодо обмеження застосування до боржника процедури санації не поширюються і не застосовуються до ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони та провадження у цій справі із набранням чинності наведеним Законом надалі продовжувало здійснюватися відповідно до застосованої у ній процедури санації.

59 . Водночас суд враховує, що процедури банкрутства за приписами Закону про банкрутство, мають строковий характер .

60 . Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

61 . Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України.

62 . Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

63 . Схожого змісту положення містить частина четверта статті 11 ГПК України, якою визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

64 . Суд наголошує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

65 . Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

66 . На державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

67 . Держава повинна організувати свою правову систему таким чином, щоб дати можливість своїм судам дотримуватись вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.05.2015 у справах "Заводнік проти Словенії", від 05.10.2006 у справі "Де Блазі проти Італії").

68 . ЄСПЛ у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

69 . Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні від 10.12.2020 у справі "Парінов проти України" , в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев`ять років такою, що не відповідала вимозі "розумного строку", а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

70 . Із встановлених обставин справи вбачається, що процедура санації боржника з моменту її введення судом 04.10.2012 триває вже близько восьми років (на час касаційного перегляду справи понад дев`ять років).

71 . Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2012, якою відкрито процедуру санації боржника у цій справі, судом першої інстанції з-поміж іншого було зобов`язано керуючого санацією скласти та відповідно до вимог статті 18 Закону про банкрутство надати суду на затвердження схвалений комітетом кредиторів план санації ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України.

72 . Частинами першою, четвертою, п`ятою статті 18 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 визначено, що протягом трьох місяців з дня прийняття ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов`язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. План санації розглядається зборами кредиторів, які скликаються керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. Керуючий санацією зобов`язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків.

73 . Втім, як свідчить інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомими обставинами, а тому не потребують доказуванню, з моменту введення процедури санації боржника неодноразово розроблений керуючим санацією боржника план санації ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України жодного разу не був погоджений зі сторони Міністерства оборони України, як органом уповноваженим управляти майном боржника та затверджений судом (див., зокрема постанову Вищого господарського суду України від 13.06.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у цій справі).

74 . Окрім того, встановлені обставини справи не містять відомостей щодо вжиття сторонами у справі про банкрутство заходів визначених розділом IV "Мирова угода" Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 щодо укладення мирової угоди у справі про банкрутство.

75 . Тож станом на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, процедура санації боржника із урахуванням тривалості часу з моменту її введення (близько восьми років на час розгляду клопотання судами ) значно виходить за часові рамки строку встановленого Законом про банкрутство для застосування такої процедури у справі про банкрутство, план санації боржника Міністерством оборони України, як органом уповноваженим управляти майном боржника, не погоджений зі сторони цього органу, а заходів до укладення мирової угоди та закриття провадження в зв`язку з цим, сторонами не вчинено.

76. За частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

77 . Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

78 . Суд звертає увагу, що запровадження кожної із судових процедур щодо боржника, які визначені Закону про банкрутство має свою мету, передбачає правила переходу від однієї процедури до наступної, строки її реалізації.

79 . Судова процедура санації боржника згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 запроваджується задля запобігання банкрутства та ліквідації боржника, оздоровлення його фінансового-господарського становища, а також задоволення вимог кредиторів шляхом додаткових заходів (реструктуризація підприємства, боргів, капіталу тощо).

80 . Хоча Закон про банкрутство в редакції до 19.01.2013 (як і наразі КУзПБ) допускає перехід від однієї до іншої (наступної за цим Законом/Кодексом) процедури (від процедури розпорядження майном до санації та/або ліквідації, від санації до ліквідації), однак можливість повернення до попередньої процедури банкрутства, окрім як шляхом скасування у встановленому ГПК України порядку судового рішення про відкриття відповідної судової процедури у справі про банкрутство, правила Закон про банкрутство (наразі КУзПБ) не містить (аналогічний висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 ).

81 . У справі, яка переглядається, не є можливим завершення процедури банкрутства боржника шляхом укладення мирової угоди, адже КУзПБ не передбачає введення такої судової процедури щодо боржника (див. висновок щодо відсутності в КУзПБ серед переліку судових процедур, які застосовуються до боржника процедури мирової угоди, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № Б13/115-12 ). Крім того, у справі відсутні нормативні підстави для переходу та застосування щодо боржника процедури ліквідації, оскільки Законом України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", встановлено законодавче обмеження в застосуванні процедури ліквідації державного підприємства.

82 . Наявність встановленого Законом України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" обмеження застосування до боржника (державного підприємства, частка державної власності в статутному капіталі якого перевищує 50 відсотків) щодо якого введена судова процедура санації подальшої процедури ліквідації та відсутність упродовж тривалого часу успішного завершення процедури банкрутства боржника щодо якого введено процедуру санації позбавляють можливості реалізації визначених Законом про банкрутство в редакції до 19.01.2013 цілей процедури банкрутства.

83 . Тому подальше провадження справи про банкрутство № 50/25-б втрачає юридичну доцільність, адже унеможливлює досягнення мети банкрутства - відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів

84 . Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

85 . Відсутність предмета спору в розумінні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта). Зазначене не виключає можливості припинення предмета спору на підставі законодавчого припису. Тож процедура санації може завершитися закриттям провадження у справі про банкрутство із застосуванням пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, як така, що позбавляє можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство, оскільки за весь час, що тривала процедура санації відновлення платоспроможності боржника за допомогою існуючого механізму банкрутства не відбулося, вимоги кредиторів не задоволені, щодо боржника не було укладено мирової угоди, яка була б затверджена господарським судом (аналогічний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № Б-7732/2-25 ). Такого ж за змістом підходу щодо закриття провадження у справі про банкрутство дотримується судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15.

86 . Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 923/382/14, від 30.03.2021 у справі № 24-7/210-05-8241 ).

87 . Беручи до уваги, що провадження у справі № 50/25-б про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України триває вже майже вісім (на момент касаційного перегляду понад дев`ять) років у процедурі санації, відсутність реальної можливості щодо переходу до інших судових процедур банкрутства, а також те, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника вимоги яких визнані судом і включені до реєстру згідно з ухвалою попереднього засідання у справі про банкрутство від 03.08.2011 та не можуть бути задоволені понад дев`ять років через дію мораторію у справі про банкрутство, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі, відповідно до загальних процесуальних норм (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України) та статті 6 Конвенції.

88 . Подібний висновок щодо можливості закриття провадження у справі про банкрутство боржника щодо якого здійснюється процедура санації з підстав законодавчого обмеження в застосуванні процедури ліквідації державного підприємства та порушення принципу розумності строків розгляду справи, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № Б-7732/2-25, згодом підтриманий судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 ).

89 . Однак зазначені вище обставини суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та без урахування. Тому висновки судів щодо відсутності підстав для закриття провадження у цій справі є необґрунтованими, а також такими, що не відповідають обставинам справи.

90 . За наведеного суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні клопотання скаржника про закриття провадження у справі про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України

91 . Доводи ТзОВ "СПЕЦМЕХБУД 21" та керуючого санацією боржника - арбітражного керуючого Пилипенка В. В. висновків суду касаційної інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство боржника не спростовують, оскільки є такими, що в цілому не нівелюють наявність обставин здійснення процедури санації боржника на протязі восьми років без затвердженого плану санації боржника, відсутності ефективних наслідків діяльності керуючого санацією протягом провадження у справі про банкрутство в процедурі санації для кредиторів та неможливість понад дев`ять років задовольнити вимоги кредиторів через дію мораторію у справі про банкрутство, а також відсутність визначених законом підстав для переходу до інших судових процедур банкрутства.

92 . Судом відхиляються доводи ТзОВ "СПЕЦМЕХБУД 21" та керуючого санацією боржника - арбітражного керуючого Пилипенка В. В. про затвердження комітетом кредиторів та зборами кредиторів боржника 15.03.2021 плану санації позаяк наведений факт мав місце після прийняття оскаржених судових рішень (ухвала суду першої інстанції від 16.09.2020, постанова суду апеляційної інстанції від 09.12.2020) та з врахуванням зазначеного вище такий факт не спростовує наявність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство.

93 . Колегія суддів наголошує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) вказано, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій , які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції .

94 . Також відхиляються посилання ТзОВ "СПЕЦМЕХБУД 21" та керуючого санацією боржника - арбітражного керуючого Пилипенка В. В. на те, що клопотання Міністерства оборони України не містить жодних механізмів розрахунку з кредиторами позаяк такого обов`язку щодо змісту клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство процесуальне законодавство не містить.

95 . До того ж закриття провадження у справі про банкрутство, з поміж іншого, припиняє чинність мораторію відповідно до частини сьомої статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, що відкриває можливість для кредиторів стягнути існуючу та визнану в справі про банкрутство заборгованість з боржника в загальному порядку.

Щодо суті касаційної скарги

96 . Ураховуючи наведене, касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню судом частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97 . Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

98 . Частинами першою, третьою, четвертою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

99 . За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та ухвала Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 50/25-б підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення клопотання скаржника та закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Щодо судових витрат

100 . Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

101 . Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення - про закриття провадження у справі № 50/25-б про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України витрати скаржника зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги підлягають покладенню на боржника.

Висновки щодо застосування норм права

102 . Процедури банкрутства за приписами Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, мають строковий характер.

103 . У разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство боржника щодо якого введено процедуру санації через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, суд має право застосувати загальні процесуальні норми - пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України та закрити провадження у справі з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження, зокрема у випадку відсутності затвердженого плану санації та недосягнення легітимної мети Закону про банкрутство.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 50/25-б скасувати.

3 . Ухвалити нове рішення. Клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі № 50/25-б задовольнити.

4 . Закрити провадження у справі № 50/25-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ЛІМ-Україна" Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України про банкрутство.

5 . Стягнути з Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України (вул. Артема, 59, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 07763913) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код - 00034022) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.

6 . Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков