Ухвала

від 12.02.2021 по справі 50/25-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"12" лютого 2021 р. Справа№ 50/25-б

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Грека Б.М.

Остапенка О.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд-21 про виправлення описки в постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020

у справі № 50/25-б (суддя Чеберяк П.П.)

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ЛІМ - Україна"

до Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 07763913)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі № 50/25-б відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Міністерство оборони України, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі, поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року у справі №50/25-б про відмову у задоволенні клопотання Міноборони про закриття провадження у справі, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі №50/25-б.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Міністерство оборони України зазначило, що провадження у справі №50/25-б про банкрутство боржника триває понад дев`ять років, з них майже вісім років на стадії санації, щодо боржника неможливо застосувати процедуру санації або ліквідації, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової визначеності кредиторів відповідно до загальних процесуальних норм, а саме п. 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №50/25-б.

У відповідності до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва 16.09.2020 у справі №50/25-б залишено без руху.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Міністерства оборони України надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №50/25-б задоволено. Поновлено Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №50/25-б. Відкрито апеляційне провадження у справі №50/25-б за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та призначено справу до розгляду на 09.12.2020 о 15 год. 15 хв.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 50/25-б залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 50/25-б залишено без змін. Матеріали справи № 50/25-б повернуто до Господарського суду міста Києва.

Разом з тим, через відділ документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21 надійшла заява про виправлення описки в постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №50/25-б, а саме, в абзаці 27 мотивувальної частини Постанови де за твердженням заявника помилково зазначено: З огляду на зазначене, подальший розгляд справи здійснюється відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства. .

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21 про виправлення описки, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 21.07.2020 у справі №521/1074/17 та від 14.01.2019 у справі №969/8367/16-ц.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що диспозиція вищевказаної правової норми не дозволяє під виглядом виправлення недоліків судового рішення, які в данному судовому рішенні не вбачаються, вносити будь-які зміни до його змісту, у зв`язку із чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21 не підлягає задоволеню.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21 не підлягає задоволеню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 243 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21 в задоволенні заяви про виправлення описки в постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 року.

2. Копію ухвали суду надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Грек

О.М. Остапенко