Ухвала

від 09.02.2022 по справі 911/3815/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 911/3815/15

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого , Банаська О.О., Жукова С.В.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" з доданими до неї матеріалами

на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.09.2021 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 року

у справі № 911/3815/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле агро Україна"

до Споживчого товариства "Настуся"

про банкрутство,

В С Т А Н О В И В:

27.05.2021 року до Господарського суду Київської області надійшло клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Артеменка О.О. від 25.05.2021 № 02-31/1176 про розгляд питання щодо порушення керівником Споживчого товариства "Настуся" Полярушем О.О. строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Артеменка О.О. від 25.05.2021 № 02-31/1176 (вх. № 13226/21).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле агро Україна", залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі № 911/3815/15, залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.09.2021 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 року у справі № 911/3815/15, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання арбітражного керуючого Артеменка О.О. від 25.05.2021 № 02-31/1176 про розгляд питання порушення керівником боржника строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника; встановити порушення керівником Споживчого товариства "Настуся" Полярушем Олександром Олексійовичем строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника.

З аналізу статей 55 , 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2015 року відкрито провадження у справі № 911/3815/15 про банкрутство Споживчого товариства "Настуся" за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле агро Україна".

Постановою Господарського суду Київської області від 27.02.2018 року Споживче товариства "Настуся" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Однак, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства .

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" . Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу .

Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до частини першої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства , ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України , з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 КУзПБ визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (щодо першої групи судових рішень - пункт 55.1 цієї постанови), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ (друга група судових рішень - пункт 55.2. цієї постанови) - статтями 255, 287 ГПК України.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась у судових рішеннях Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.04.2021 у справі № 4/5007/33-Б-11, від 06.05.2021 у справі 910/2526/14, від 18.05.2021 у справі № 924/549/19, від 19.05.2021 у справі № 925/236/15.

Наведений в частині 3 статті 9 КУзПБ, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено можливість оскарження окремо постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатами апеляційного перегляду ухвал місцевого господарського суду у справах про банкрутство щодо розгляду питання порушення керівником боржника строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника, що в сукупності з положеннями статті 287 ГПК України виключає можливість касаційного перегляду у разі окремого оскарження такої постанови суду апеляційної інстанції.

Водночас, абзацом 2 частини 3 статті 9 КУзПБ передбачено, що скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Процесуальна можливість спільного касаційного оскарження в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ внаслідок включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню може бути застосована тільки щодо касаційного оскарження тих судових рішень (постанов апеляційного господарського суду) у процедурі банкрутства, які стосуються не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства (перша група судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17).

Отже, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства , в редакції на момент прийняття оскаржуваного судового рішення та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали не передбачено можливості окремого оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції в частині розгляду питання про порушення керівником боржника строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України ).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України , суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Оскільки, Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 року предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Київської області від 28.09.2021 року, яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню окремо, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України .

На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства , статтями 3 , 234 , 235 , пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України , Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.09.2021 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 року у справі № 911/3815/15.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Жуков С.В.