Постанова

від 02.02.2022 по справі 474/402/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 474/402/20

провадження № 61-13305св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ярославською Оксаною Миколаївною, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду

від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О.,

Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру

у Миколаївській області) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держземагентства

у Миколаївській області від 16 липня 2014 року № 797-СГ затверджено проєкт землеустрою про відведення відповідачу ОСОБА_1 в оренду

для сінокосіння та випасання худоби земельної ділянки загальною площею

45,0 га із земель сільськогосподарського призначення в межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району та надано на умовах оренди таку земельну ділянку.

На виконання цього наказу 05 грудня 2014 року між ГУ Держгеокадастру

у Миколаївській області та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з пунктами 1, 2, 7 якого ОСОБА_1 передано в оренду на 10 років для сінокосіння та випасання худоби земельну ділянку площею 30,0 га з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519

та земельну ділянку площею 15,0 га з кадастровим номером 4822383600:02:000:0516, розташованих у межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Право оренди на вказані земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 грудня 2014 року за номерами: 8246696

та 8237812.

Відповідно до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства

та актів обстеження земельних ділянок від 27 травня 2019 року, складених

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, відповідач ОСОБА_1 використовує надані в оренду земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської культури - соняшника, тобто не за цільовим призначенням, що є порушенням правил використання земель.

Відповідача за порушення вимог земельного законодавства притягнено

до адміністративної відповідальності відповідно до статті 53 КУпАП.

Акти та приписи про усунення порушень земельного законодавства і розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельних ділянок

не за цільовим призначенням, у день їх складення вручено особисто відповідачу під підпис.

Результати перевірки та розрахунок розміру шкоди відповідач не оскаржив.

Штраф та нарахована шкода на час звернення до суду сплачена в повному обсязі.

Повторною перевіркою земельних ділянок, що перебувають в оренді відповідача, встановлено факт невиконання ОСОБА_1 приписів про усунення порушень вимог земельного законодавства та притягнено його

до адміністративної відповідальності за статтею 188 КУпАП.

Також прокурор зазначив, що оціночна (ринкова) вартість земельних ділянок згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки становить 2 429 199,00 грн.

Відповідно до договору оренди землі відповідач сплачує орендну плату

за використання земельних ділянок у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки, визначеному для пасовищ, що становить 12 967,00 грн та 7 510,52 грн на рік відповідно.

Разом з тим у разі використання цих земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, їх нормативна грошова оцінка становила

б 405 570,00 грн та 811 140,00 грн, оскільки нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Миколаївській області з урахуванням коефіцієнта індексації становить 27 038,00 грн, отже, відповідач мав би сплачувати орендну плату

за використання орендованих ним земельних ділянок у розмірі 32 445,60 грн

та 64 891,20 грн відповідно.

Посилаючись на те, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків, встановлених договором оренди землі, і порушенням вимог чинного законодавства, а саме - використанням орендованих земельних ділянок

не за цільовим призначенням, прокурор просив достроково розірвати договір оренди землі, а земельну ділянку повернути у розпорядження держави.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2021 року позов задоволено.

Достроково розірвано укладений 05 грудня 2014 року між ГУ Держгеокадастру

у Миколаївській області та ОСОБА_1 договір оренди землі із змінами та доповненнями.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у розпорядження держави в особі

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку загальною площею 45,0 га, що складається із земель з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519 площею 30,0 га, вартістю 1 611 932,00 грн,

та з кадастровим номером 4822383600:02:000:0516 площею 15,0 га, вартістю

817 267,00 грн, розташованих у межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, в розмірі

38 539,99 грн.

Не погодившись з рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2021 року, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши 17 березня 2021 року через суд першої інстанції апеляційну скаргу

в особі свого представника.

Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, сплатити судовий збір протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2021 року визнано неподаною і повернено.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 отримав ухвалу апеляційного суду віз 31 березня 2021 року, але її вимоги

у встановлений в цій ухвалі строк не виконав, судовий збір не сплатив

та не надав суду доказів сплати судового збору.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду

від 01 червня 2021 року і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Зазначає, що ухвалу апеляційного суду від 31 березня 2021 року про залишення без руху його апеляційної скарги на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2021 року він не отримував та про

її існування не знав.

Також вказує, що апеляційний суд помилково визначив судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 57 809,97 грн, оскільки спір у цій справі

не є майновим спором.

ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права

і посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені

у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження

№ 12-36гс20), та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 905/98/20.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Миколаївська обласна прокуратура посилається

на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване судове рішення

є законним і вмотивованим, а тому підстав для його скасування немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 474/402/20, справу витребувано з Врадіївського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2021 року позов задоволено.

Достроково розірвано укладений 05 грудня 2014 року між ГУ Держгеокадастру

у Миколаївській області та ОСОБА_1 договір оренди землі зі змінами та доповненнями.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у розпорядження держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку загальною площею 45,0 га, що складається із земель з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519 площею 30,0 га, вартістю 1 611 932,00 грн,

та з кадастровим номером 4822383600:02:000:0516 площею 15,0 га, вартістю

817 267,00 грн, розташованих у межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, в розмірі

38 539,99 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог і зазначив, що земельні ділянки у 2019 році використовувалися відповідачем як рілля шляхом розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

Суд першої інстанції вважав, що відповідач порушив пункт 13 договору, яким обумовлено використання земельної ділянки за орендарем виключно

як сінокосіння та випасання худоби, а також пункту 29 договору, в якому закріплено обов`язок орендаря земельної ділянки виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом та договором.

Не погодившись з рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2021 року, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши 17 березня 2021 року через суд першої інстанції апеляційну скаргу

в особі свого представника.

Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, сплатити судовий збір протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Визначаючи розмір судового збору, апеляційний суд керувався підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір та вважав,

що ОСОБА_1 повинен оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги виходячи з такого: за майнову вимогу, виходячи з ціни позову в розмірі 2 429 199,00 грн (вартість земельної ділянки), а також за немайнову вимогу,

в загальному розмірі 57 809,97 грн.

Ухвалу від 31 березня 2021 року в той же день апеляційний суд надіслав ОСОБА_1 на адресу:

АДРЕСА_1 .

11 травня 2021 року апеляційний суд повторно надіслав ОСОБА_1 ухвалу судді Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року

на вказану вище адресу, а також на адресу: АДРЕСА_2 .

Оскільки ОСОБА_1 , отримавши ухвалу про залишення без руху його апеляційної скарги, вимоги цієї ухвали не виконав, судовий збір не сплатив, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2021 року визнано неподаною і повернено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право на ефективний судовий захист закріплене у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року і в статті 13 Конвенції

про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції

про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно

не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав

і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови,

що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 ).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України

є складовою права кожного на звернення до суду.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції послався на те,

що відповідач ОСОБА_1 отримав ухвалу суду про залишення його апеляційної скарги без руху, однак вимоги цієї ухвали не виконав, судовий збір

не сплатив.

Колегія суддів не може погодитися з цим висновком апеляційного суду

з огляду на таке.

Протягом розгляду судами цієї справи в усіх процесуальних документах, поданих як ОСОБА_1 , так і позивачем у справі Первомайською місцевою прокуратурою Милаївської області, зазначено адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Матеріали справи містять запит судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2021 року № 04-30/414/20 про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані,

що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також відповідь голови Іванівської сільської ради про те,

що за даними виконавчого комітету ради ОСОБА_1 зареєстрований

за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 129-131, т. 1).

Копія ухвали Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху двічі направлялась ОСОБА_1

за вказаною адресою (листами від 31 березня та від 11 травня 2021 року

(а. с. 222, 224, т. 1), однак адресатом отримана не була, принаймні матеріали справи не містять доказів отримання, оскільки трекінг про особисте отримання відправлення (а. с. 223, т. 1), який не містить відомостей про те, що саме та кому саме відправлялось, а також лист, який повернувся з відміткою за закінченням терміну зберігання , що не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду, не є доказами належного інформування ОСОБА_1 про існування ухвали апеляційного суду від 31 березня 2021 року.

Схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження

№ 14-507цс18).

Разом з тим 11 травня 2021 року апеляційний суд надіслав копію ухвали

від 31 березня 2021 року також і за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 .

Матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення, надісланого саме за цією адресою, на яке й посилається апеляційний суд, стверджуючи, що відповідач отримав копію ухвали від 31 березня 2021 року, однак не виконав її вимоги.

При цьому апеляційний суд не зазначає джерело отримання інформації про таку адресу відповідача, який у касаційній скарзі заперечує факт отримання ухвали,

а матеріали справи не містять відомостей про цю адресу, наданих

ОСОБА_1 чи отриманих іншим шляхом.

Згідно з частиною другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтю 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, за якими у випадку

не усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до наведених норм закону, повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ній.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд

не мав підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки такі підстави мають місце у випадку невиконання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ухвали суду про усунення недоліків, а не у випадку спливу строку, наданого судом на їх усунення, незалежно від обізнаності особи, яка подала апеляційну скаргу, щодо існування недоліків цієї апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження

№ 14-280цс18).

Відповідно до статті 128 ЦПК України судові повідомлення надсилаються разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення

за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Сам по собі факт, що апеляційний суд надсилав ОСОБА_1 на зазначену в апеляційній скарзі адресу поштову кореспонденцію, не може вважатись підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки неотримання особою, яка подала апеляційну скаргу, копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виключає можливість усунення цією особою зазначених у ній недоліків скарги в установлений судом строк. Наслідком цього є усунення особи від права на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.

На думку касаційного суду, суд апеляційної інстанції не дотримав вимог цивільного процесуального закону, чим, крім іншого, порушив і вимоги статті 6 Конвенції, оскільки апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1

не ухилявся від виконання вимог ухвали про усунення недоліків, а просто не мав можливості виконати її через неотримання копії цієї ухвали, тому ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2021 року слід скасувати

та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Під час повторного розгляду справи апеляційному суду слід взяти до уваги,

що відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах

про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж

за три роки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції

та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм процесуального права. За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ярославською Оксаною Миколаївною, задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду

зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун