Постанова

від 02.08.2022 по справі 474/402/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.08.22

22-ц/812/560/22

Справа №474/402/20 Головуючий у 1-й інстанції Сокол Ф. Г.

Провадження № 22ц/812/560/22 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

3 серпня 2022 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої: Ямкової О. О.,

суддів: Локтіонової О.В., Колосовського С. Ю.,

із секретарем: Ковальським Є. В.,

за участю: прокурора - Бескровної І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді Сокола Ф. Г. в залі суду в смт Врадіївка Миколаївської області о 14 годині 45 хвилин зі складанням його повного тексту 17 лютого 2021 року, по справі

за позовом

заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області

(далі прокурора)

в інтересах держави в особі

Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

правонаступником якого є Врадіївська територіальна громада

у Первомайському районі Миколаївської області

(далі - Врадіївська громада)

до ОСОБА_1

про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки

та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

17 червня 2020 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави.

Позовна заява мотивована тим, що 5 грудня 2014 року між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельних ділянок площами 30 га та 15 га строком на 10 років. Право оренди 25 грудня 2014 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 8246696 і 8237812.

За умовами вказаного договору орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності площами 30 га та 15 га пасовищ для сінокосіння та випасання худоби, які знаходяться на території Нововасилівської сільської ради Врадївського району Миколаївської області, та зобов`язався використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням та сплачувати орендну плату у розмірі та строк, визначені договором.

7 липня 2016 року до договору сторонами укладена додаткова угода, за умовами якої збільшений відсоток нарахування у розмірі орендної плати. Інші умови договору оренди залишені без змін.

Відповідно до актів обстеження земельних ділянок, приписів та постанов про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень, спірні земельні ділянки використовувалася відповідачем не за цільовим призначенням, а використовувалась для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва у вигляді засівання та вирощування соняшника.

Такими діями відповідача державі заподіяно шкоду у розмірах 12259 грн 91 коп. та 6129 грн 95 коп..

Ураховуючи викладене, прокурор в інтересах держави просив достроково розірвати договір оренди землі від 5 грудня 2014 року, укладений між позивачем ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та відповідачем ОСОБА_1 , зобов`язати його повернути земельні ділянки площами 30 га та 15 га, які знаходиться в межах території Нововасилівської сільської ради Врадївського району Миколаївської області у розпорядження держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважав позов таким, що не підлягає задоволенню, посилався на те, що хоча ним укладений договір оренди, але з 2018 по 2020 роки ділянки для товарного виробництва використовуються невідомою особою, внаслідок чого він звернувся із відповідною заявою до органів поліції.

На поданий відповідачем відзив прокурором надана відповідь, у якій останній звернув увагу на підтвердження ОСОБА_1 використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, так як постанова про закриття кримінального провадження містить посилання на пояснення відповідача про засівання ним орендованої землі озимою пшеницею, яку пошкодила невідома особа та засяла поверх неї соняшник.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2021 року позовні вимоги прокурора задоволені, ухвалено про дострокове розірвання договору оренди, укладеного 5 грудня 2014 року між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та відповідачем ОСОБА_1 , зобов`язано його повернути земельні ділянки площами 30 га та 15 га, які розташовані в межах території Нововасилівської сільської ради Врадївського району Миколаївської області у розпорядження держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області. Розподілені судові витрати.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що прокурором та позивачем за допомогою належних доказів доведено факт нецільового використання предметів договору оренди орендарем, що є безумовною підставою для розірвання договору та повернення земельних ділянок у володіння держави.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2021 року задоволена заява державного виконавця, проведена заміна первісного стягувача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у виконавчому провадженні на нового Врадіївську територіальну громаду Первомайського району Миколаївської області.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та після усунення недоліків скарги, остаточно просив рішення суду скасувати і закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням положень статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статей 19,20,22ЗК України та положень Закону України «Про фермерське господарство».

Відповідач зазначав, що суд не взяв до уваги той факт, що договір оренди землі укладався для використання земельних ділянок фермерським господарством, головою якого він є, а тому ця справа не може бути розглянута у порядку цивільного судочинства, так як підлягає розгляду виключно в порядку господарського судочинства. Посилався на відповідну судову практику.

Не враховано судом й те, що земельні ділянки, які віднесені до однієї і тієї же категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, видом господарської діяльності тощо. Тому надані прокурором акти про зростання на спірній земельній ділянці сільськогосподарської зернової культури не є достатніми ознаками зміни відповідачем виду земельної ділянки сільськогосподарського призначення з пасовищ на ріллю, так як є свідченням про здійснення відповідачем лише агротехнічних заходів.

У матеріалах справи відсутні докази систематичного вирощування відповідачем зернових культур задля збирання врожаю, а не для випасання худоби. Саме по собі підписання відповідачем приписів позивача та сплата штрафів за винесеними постановами про порушення порядку використання земель не є визнанням ОСОБА_1 обставин, які цими документами посвідчені.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов прокурора суд першої інстанції виходив з характеру порушення, що допущено відповідачем та достатності доказів на підтвердження самовільної зміни орендарем виду цільового призначення земельних ділянок, що є суттєвим порушенням умов договору та підставою для його дострокового розірвання з поверненням земельних ділянок представнику власника.

З такими висновками суду слід погодитись, так як вони відповідають нормам матеріального права та встановленим обставинам у справі.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Миколаївській області №797-сгвід 16липня 2014року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 45,0 га пасовищ, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519 площею 30 га та земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:02:000:0516 площею 15 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, у межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області для сінокосіння і випасання худоби (т.1 а.с.33).

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину України ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби із земель державної власності (землі запасу), у межах території Новасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, передано із земель сільськогосподарського призначення земельні ділянки загальною площею 45 га, кадастрові номери 4822383600:02:000:0519 та 4822383600:02:000:0519 з цільовим використанням землі за кодом КВЦПС 01.08 землі сільськогоспризначення для сінокосіння і випасання худоби. Ці землі для сінокосіння та випасання худоби мають обмеження (обтяження) права користування, які діють постійно: 01.06.05 - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, 01.06.13 умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт, 01.06.23 інші обмеження заборона використання земельної ділянки способом, що призводить до погіршення її якості - правові, екологічні, агротехнічні(т. 1 а.с.27-29зв).

5 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди земельних ділянок, із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 45 га, які розташовані у межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області строком на 10 років. Право оренди за договором зареєстроване у відповідному державному реєстрі 25 грудня 2014 року за №8237812 (т. 1 а.с.14-18).

Відповідно до пунктів 2, 7, 13 вказаного договору земельні ділянки загальною площею 45 га, у тому числі - пасовища 45 га, передані в строкове платне користування для сінокосіння та випасання худоби із складенням відповідного акту (т.1 а.с.14-16, 18).

Згідно з пунктами 13,14,15 цього договору цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, а умовами їх збереження є використання за цільовим призначенням.

За змістом пункту 26 орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, та згідно пункту 29 цього договору орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження .

Крім того за проектом землеустрою земельні ділянки відносяться до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, а за умовами договору передбачено, що земельна ділянка використовується виключно як пасовище для сінокосіння, випасання худоби.

7 липня 2016 року сторонами укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, за умовами якої розмір орендної плати за користування земельними ділянками збільшено з 4% до 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ( т.1 а.с.21).

Згідно із частиною першою статті 14Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України, зокрема частини 2 статті 759ЦК України вказує, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 2 статті 792ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини першої статті 93ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 15Закону України «Про оренду землі» ( у редакції на час укладення договору) передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди.

Згідно із частиною першою статті 24Закону України«Про орендуземлі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 96ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Статтею 35Закону України«Про охоронуземель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Згідно із статтею 1Закону України«Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Частиною 5 статті 20ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1-4 статті 22ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Як визначено статтею 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру у користуванні ОСОБА_1 перебуває дві земельні ділянки - 30 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0519) та 15 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0516), загальна площа яких становить 45 га із цільовим призначенням: для сінокосіння і випасання худоби (т.1 а.с.77-80).

Разом з тим 27 та 30 травня 2019 року під час проведення перевірки з питання дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, у присутності ОСОБА_1 встановлено, що земельні ділянки площею 15 га та 30 га використовуються не за цільовим призначенням, а саме : пасовище розоране та зростає яра культура соняшника, що є порушення вимог статті 211 Земельного кодексу України, про що складені акти обстеження земельних ділянок №140-ДК/109/АП/10/01/-19; №140-ДК/119/АП/10/01/-19 та перевірки дотримання земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №140-ДК/302/АП/09/01/-19 ;140-ДК/327/АП/09/01/-19. Усі акти підписані відповідачем без зауважень ( т. 1 а.с.39-42).

30 травня 2019 року ОСОБА_1 вручено приписи, видані у зв`язку з використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, за якими приписано усунути порушення вимог земельного законодавства у тридцятиденний термін ( т. 1. а.с.43-44).

Того ж дня у відношенні ОСОБА_1 складено протоколи №№140-ДК/0124П/07/01/-19 та 140-ДК/0125П/07/01/-19 про адміністративне правопорушення, передбачені статтею 53 КУпАП за порушення відповідачем п. ґ статті 211 ЗК України, на підставі яких накладені адміністративні стягнення у вигляді штрафів по 85 грн за кожне правопорушення згідно постанов №№140-ДК/0118По/08/01/-19 та 140-ДК/0119По/08/01/-19 ( т. 1 а.с.47, 48).

Також 30 травня 2019 року ОСОБА_1 вручені розрахунки розміру шкоди, заподіяної ним внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначення відповідно в розмірах 12259 грн 91 коп. та 6129 грн 95 коп., які були сплачені ним 11 червня 2019 року разом зі штрафами у відповідності до постанов по справам про вчинення ним адміністративних правопорушень (т. 1 а.с.49, 50, 52, 54).

Ці дії представників ГУ Держгеокадаструу Миколаївськійобласті,вчинені нимиу відповідностідо положеньстатті 10Закону України«Про державнийконтроль завикористанням таохороною земель», відповідачем ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оскаржені, а винесені представниками позивача постанови про накладення на нього адміністративних стягнень, у яких викладені обставини вчинення відповідачем правопорушення щодо самовільної зміни ним цільового використання земель, наданих йому в оренду із встановленими обмеженнями, є чинними.

За такого доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів за фактами самовільної зміни ним цільового призначення земель при їх використанні, як суттєвого порушення ним умов договору оренди, не заслуговують на увагу, а висновки суду першої інстанції за встановленими цими обставинами справи є правильними. Ні спростовують цих обставин і зміст наданої відповідачем довідки сільської ради.

Крім того 23 липня 2019 року під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом оренди встановлено, що порушення не усунуті, а на земельних ділянках, які використовує ОСОБА_1 зростає соняшник, про шо складені акти №№277-ДК/523/АП/09/01/-19 та 277-ДК/522/АП/09/01/-19 та того ж дня видано приписи про усунення порушень в тридцятиденний термін №№ 271/-ДК/0220Пр/03/01/-19 та 271/-ДК/0221Пр/03/01/-19 ( т. 1 а.с.71-74).

Вказані обставини підтверджені і самим відповідачем шляхом надання до матеріалів справи постанови від 18 серпня 2020 про закриття кримінального провадження, у змісті якої є особисті пояснення ОСОБА_1 про засівання ним орендованих земельних ділянок озимою пшеницею, тобто використання об`єкту оренди з порушенням виду цільового призначення землі (т.1 а.с.154-157). В той же час посилання орендаря на засівання земельних ділянок соняшником невідомою особою в процесі кримінального провадження не встановлено (т.1 а.с.168).

Не спростовує допущених суттєвих порушень умов договору оренди орендарем і посилання відповідача на вчинення ним дій, які підвищують родючість землі, а саме засівання соняшника для використання землі за її цільовим призначенням, так як за висновком наукової організації соняшник не використовується для випасання худоби (т.1 а.с.169-170) та тим паче для сінокосіння, оскільки не є ні травою, ні сіном.

Таким чином ОСОБА_1 використовував надані йому в оренду земельні ділянки не за цільовим призначенням, визнавав факт порушення та відшкодував заподіяну шкоду державі.

Відтак, такі дії орендаря у відповідності до наведеного вище законодавства України можуть бути підставою для розірвання укладеного договору за згодою сторін чи у судовому порядку.

За правилами статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно із частиною 1 статті 32Закону України«Про орендуземлі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

З наведеного виходить, що задовольняючи позов суд у достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, надав належну оцінку встановленим обставинам про те, що факт порушення умов спірного договору оренди земельної ділянки, зокрема використання її не за цільовим призначенням, встановлено, а тому вказане порушення умов спірного договору, яким обґрунтовувалися позовні вимоги є достатньою підставою для його розірвання та повернення земельної ділянки державі.

Сам факт визнання порушення, відшкодування заподіяної шкоди та його усунення в наступному є по своїй суті діючим каяттям, яке не скасовує наявність факту порушення орендарем умов договору, які дають підстави для його розірвання у судовому порядку.

Доводи відповідача щодо передачі йому земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства та його подальше утворення у липні 2019 року, яке стало використовувати предмет оренди, наслідком чого є закриття цивільного провадження та розгляд справи виключно в порядку господарського судочинства, є безпідставним, по-перше, у зв`язку з тим, що за наказом Головного управління Держгеокадастру спірні земельні ділянки передачі відповідачу як громадянину України для особистого використання без мети утворення фермерського господарства; по-друге, договір оренди укладено з відповідачем, як фізичною особою, ще у 2014 році без мети ведення ним фермерського господарства, яке утворене лише у липні 2019 року, вже після допущення орендарем суттєвих порушень умов договору; та в-третіх, підстав для застосування до обставин, встановлених судами у цій справі позицій ВС, на які посилався відповідач, не має, так як обставини встановлені ВП ВС у справі №483/1863/17 при викладені постанови 16 січня 2019 року, не є тотожними, а підстав для застосування змісту постанови КГС від 20 вересня 2018 року колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апелянта не впливають на правильні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції, а процесуальних порушень, які б могли бути підставою для скасування по суті правильного рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

За такого рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін із залишенням апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, в порядку, передбаченому статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді О. В. Локтіонова

С. Ю. Колосовський