Постанова

від 02.02.2022 по справі 2-1996/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 2-1996/11

провадження № 61- 6196св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. ,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2019 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, усунення перешкод у здійсненні права користування позаквартирним коридором, відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, усунення перешкод у здійсненні права користування поза квартирним коридором та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що позивач є мешканцем будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 19 жовтня 2007 року ОСОБА_2 отримала у власність на підставі договору дарування квартиру АДРЕСА_2 у зазначеному будинку. 20 жовтня 2009 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради винесла незаконне розпорядження № 808 та дозволила ОСОБА_2 зробити реконструкцію квартири та спільного парадного входу. Після чого ОСОБА_2 на підставі зазначеного розпорядження зареєструвала за собою право власності на реконструйовану квартиру та отримала нове свідоцтво про право власності на реконструйовану квартиру, позбавивши мешканців будинку права володіти та користуватися спільним коридором. Реконструкція вже завершена та добровільно повертати все у попередній стан ОСОБА_2 наміру не має. Крім того, ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 08 липня 2010 року відчужила вказану реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 своїй сестрі ОСОБА_3 . Таким чином, коридор був незаконно приватизований та реконструйований ОСОБА_2 , оскільки коридор знаходився у спільній сумісній власності мешканців будинку, згоди усіх мешканців будинку на приватизацію вказаного коридору ОСОБА_2 не отримала.

Із урахуванням наведених обставин, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд:

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру від 04 листопада 2009 року, бланк серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради;

- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , яка здійснена комунальним підприємством ОМБТІ та РОН 11 листопада 2009 року, реєстраційний номер 20367146, номер запису 588, в книзі 644пр-101;

- зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права користування позаквартирним коридором (парадним входом зі сторони внутрішнього дворика) на першому поверсі у будинку на АДРЕСА_1 для одних із співвласників коридору - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , а саме: зробити для них вільний прохід з першого поверху будинку на АДРЕСА_1 до внутрішнього дворику цього будинку;

- зобов`язати ОСОБА_3 привести у первинний стан незаконно реконструйований позаквартирний коридор (парадний вхід зі сторони внутрішнього дворика) на першому поверсі у будинку на АДРЕСА_1 відповідно до проекту забудови;

- стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача 25 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди (а. с. 198, т. 1).

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження (справа № 522/5241/17).

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 20 жовтня 2009 року Приморською районною адміністрацією Одеської області винесено незаконне розпорядження № 808 Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_3 . Зазначеним розпорядженням передано спільний коридор і парадний та єдиний вихід у двір за адресою: АДРЕСА_1 , у власність однієї людини без згоди інших співвласників будинку. Про існування незаконного розпорядження позивач дізнався лише у січні 2010 року. Коридор, який був незаконно переданий у власність ОСОБА_2 , знаходився у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, а тому без згоди співвласників не підлягав відчуженню.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808 Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_3 (а. с. 129, т. 2).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2017 року справу № 2-1996/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, усунення перешкод у здійсненні права користування поза квартирним коридором та відшкодування моральної шкодиоб`єднано в одне провадження із справою № 522/5241/17 за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження (а. с. 213, т. 2).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808 Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_3 . Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , яка здійснена КП ОМБТІ та РОН 11 листопада 2009 року, реєстраційний номер 20367146, номер запису 588 у книзі 644пр-101. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено (а. с. 158-163, т. 3).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок здійсненої ОСОБА_2 реконструкції її квартири було включено коридор загального користування, якийє спільною сумісною власністю всіх мешканців будинку, без отримання згоди усіх співвласників багатоквартирного будинку, чим порушуються права позивача, а тому наявні правові підстави для скасування спірного розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808, на підставі якого ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на належну їй квартиру.

Оскільки оспорюване розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808підлягає скасуванню, тому наявні правові підстави для скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2019 року - без змін (а. с. 44, т. 4).

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Вимоги щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , яка була здійснена комунальним підприємством ОМБТІ та РОН 11 листопада 2009 року, є похідними, а тому суд першої інстанції обґрунтовано їх задовольнив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, щооскаржуване розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808 не порушує прав позивача, оскільки воно не спричинило жодного негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди. Суди безпідставно скасували реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , яка здійснена комунальним підприємством ОМБТІ та РОН 11 листопада 2009 року, реєстраційний номер 20367146, номер запису 588 у книзі 644пр-101, оскільки провадження у частині таких позовних вимог було закрито ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2011 року, після чого позивач не заявляв таких вимог. Судами не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 640/11643/19, від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У вересні 2021 року справу № 2-1996/11 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі Верховного Суду від 05 серпня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ОСОБА_2 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. ОСОБА_1 як власник квартири у багатоквартирному будинку на АДРЕСА_1 у зв`язку із винесенням Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради спірного розпорядження був позбавлений права власності на допоміжні приміщення у будинку, а також можливості користуватися спільним коридором. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2011 року суд закрив провадження у частині позовних вимог про зобов`язання комунального підприємства ОМБТІ та РОН скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , тоді як оскаржуваними судовими рішеннями скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 була власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 19 жовтня 2007 року № 1-3062. Згідно із вказаним договором квартира складалася із трьох жилих кімнат, жилою площею 39,5 кв. м, загальною площею 56,8 кв. м (а. с. 81, т. 1).

08 серпня 2008 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом комунального підприємства ОМБТІ та РОН про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 80, т. 1).

Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_3 , складеним 03 грудня 1993 року, ця квартира складалася із 3 жилих кімнат, площею 7,0 кв. м, 19,1 кв. м та 13,4 кв. м, кухні - 10,2 кв. м, ванної кімнати - 3,5 кв. м та коридору - 3,6 кв. м (а. с. 76-77, т. 1).

У 2009 році ОСОБА_2 здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_3 , приєднавши частину парадної загального користування, в результаті чого загальна площа квартири збільшилась на 6,8 кв. м.

03 січня 2009 року приватним підприємством Юридична фірма ІВК та Партнери надано технічний висновок про можливість подальшої експлуатації після реконструкції квартири АДРЕСА_3 (а. с. 92-108, т. 1).

20 жовтня 2009 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради видано розпорядження № 808 Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_3 (а. с. 90, т. 1).

Вказаним розпорядженням затверджено технічний висновок приватного підприємства Юридична фірма ІВК та Партнери про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 63,6 кв. м, у тому числі житловою площею 39,5 кв. м. Також зобов`язано ОСОБА_2 переоформити в установленому законом порядку правоустановчі документи на квартиру (а. с. 90, т. 1).

04 листопада 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради видано ОСОБА_2 свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_3 . Згідно з цим свідоцтвом об`єкт у цілому складається з приміщень загальною площею 63,6 кв. м, житловою площею 39,5 кв. м (а. с. 82, т. 1).

11 листопада 2009 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на зазначену квартиру у комунальному підприємстві ОМБТІ та РОН , що підтверджується витягом комунального підприємства ОМБТІ та РОН від 11 листопада 2009 року (а. с. 83, т. 1).

У липні 2010 року на ім`я ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , згідно з яким загальна площа квартири складає 63,6 кв. м, житлова - 39,5 кв. м, квартира складається із трьох житлових кімнат, площею 19,1 кв. м, 13,4 кв. м та 7,0 кв. м, кухні - 10,2 кв. м, ванної кімнати - 3,9 кв. м та коридорів, площею 5,2 кв. м, 1,4 кв. м та 3,4 кв. м (а. с. 88, 89, т. 1).

Згідно з договором купівлі-продажу від 08 липня 2010 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 86, 87, т. 1).

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є співвласниками квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07 жовтня 1993 року за №13-760 (а. с. 144, т. 2).

15 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури із заявою щодо правомірності розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808 (а. с. 11, т. 1),

28 січня 2010 року прокуратурою Приморського району м. Одеси внесено протест голові Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з вимогою скасувати розпорядження від 20 жовтня 2009 року № 808 як незаконне (а. с. 132, т. 2).

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 березня 2010 року № 184 задоволено протест прокуратури Приморського району м. Одеси, скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808 (а. с. 133, 134, т. 2).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2011 року, залишеною без змін після апеляційного перегляду, у справі № 2а/1522/3978/11 визнано незаконним та скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 березня 2010 року № 184 (а. с. 134,135, т. 2).

30 січня 2012 року прокуратурою м. Одеси внесено Одеському міському голові подання про усунення порушень містобудівного законодавства шляхом скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808 (а. с. 136, т. 2).

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 04 квітня 2012 року № 89 скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808 (а. с. 137, т. 2).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року, у справі № 1522/15062/12 визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 04 квітня 2012 року № 89 (а. с. 138-143, т. 2).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2016 року у задоволенні позову Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808 відмовлено (а. с. 71-74, т. 2).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2016 року було скасовано та провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснено право позивача на звернення до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства (а. с. 74-76, т. 2).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси 25 листопада 2014 року у справі № 522/10651/14-а залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808 на підставі пункту 1 частини третьої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відкрито провадження у справі за тими ж сторонами, з тих же підстав та про той самий предмет позову (справа № 522/11343/14-а) (а. с. 70, т. 2).

Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради 16 грудня 2010 року прийнято розпорядження № 1326 Про приведення самовільно реконструйованої квартири АДРЕСА_3 у відповідність із проектом забудови . Листом Приморської районної адміністрацієї Одеської міської ради від 21 квітня 2011 року № М-70/2, адресованому ОСОБА_1 , повідомлено, що вказане розпорядження адміністрації не виконано та питання буде вирішуватися у судовому порядку (а. с. 229, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав, особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частини перша-п`ята статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За загальним правилом розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників (частина друга статті 369 ЦК України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 положення пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, та згідно із Конституцією України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого.

Таким чином, будь-який власник або інша особа, яка на відповідній правовій підставі користується житловим чи нежитловим приміщенням, не наділяється абсолютним правом вирішувати порядок використання (переобладнання, перепланування тощо) місць загального користування чи на власний розсуд обмежувати інших співвласників у цьому.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що у 2009 році ОСОБА_2 провела реконструкцію належної їй квартири із захопленням коридору загального користування без отримання згоди усіх співвласників багатоквартирного будинку, внаслідок чого позбавила мешканців прав власності на вказаний коридор та виключила можливість проходу до їх квартир не тільки для мешканців, а також і для інших відвідувачів будинку.

Встановивши, що ОСОБА_2 провела реконструкцію належної їй квартири із захопленням коридору загального користування, який є спільною сумісною власністю всіх мешканців будинку, без отримання згоди усіх співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі позивача, чим порушуються права останнього, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для скасування спірного розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 808, на підставі якого ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на належну їй квартиру (із урахуванням коридору загального користування).

Враховуючи те, що позовна вимога про скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , яка здійснена КП ОМБТІ та РОН 11 листопада 2009 року, є похідною, тому суди попередніх інстанції обґрунтовано задовольнили вказану позовну вимогу.

Доводи касаційної скарги про те, що провадження у справі у частині позовної вимоги про скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру було закрито ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2011 року (а. с. 236, т. 1), є необґрунтованими, оскільки зі змісту вказаної ухвали вбачається, що провадження у частині цієї позовної вимоги закрито лише щодо КП ОМБТІ та РОН .

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено, що спірним розпорядженням від 20 жовтня 2009 року № 808 порушено його права, оскільки передача коридору загального користування у володіння і користування відповідача порушує інтереси інших мешканців будинку, у тому числі позивача, та, як встановлено судами, вказане призвело до обмеження прав позивача у користуванні зазначеним коридором.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 640/11643/19, від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, є необґрунтованими, оскільки у вказаних справах встановлено інші фактичні обставини, ніж у цій справі. Так, у справах № 640/11643/19, № 522/3665/17 встановлено, що позивачі не є потерпілими від оскаржуваних рішень, прийнятих уповноваженими органами державної влади (місцевого самоврядування), оскільки вони не спричинили суттєвого негативного впливу на позивачів, які не зазнали жодної реальної шкоди, тоді як у цій справі судами встановлено порушення прав позивача як власника квартири у багатоквартирному будинку внаслідок прийняття спірного розпорядження. Верховний Суд зазначає, що встановлення наявності або відсутності порушення прав позивача здійснюється судом у кожній справі окремо із урахуванням усіх обставин.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду та встановлення нових обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду справи має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук