Ухвала

від 02.02.2022 по справі 734/1505/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 лютого 2022 року

м. Київ

справа 734/1505/20

провадження № 61-20167ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Приходько Оленою Сергіївною, на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня

2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду

від 11 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , подана від її імені адвокатом Приходько О. С., на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії зазначеної ухвали суду, для подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України та сплати судового збору.

У січні 2021 року до Верховного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Приходько О. С., у новій редакції та квитанція про сплату судового збору.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає:

1) пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України) не дає визначення ознак алкогольного спяніння, процедури їх виявлення та встановлення у працівника роботодавцем, в судовій; в чинному законодавстві України відсутні норми права, які визначають проведення медичного огляду працівника з метою виявлення як алкогольного, так і наркотичного спяніння роботодавцем, порядок та процедуру проведення службового розслідування у випадках виявлення ознак алкогольного, наркотичного або токсичного спяніння на робочому місці, а також механізм дій роботодавця у випадку відмови працівника від проходження медичного огляду; КЗпП України не містить норм права, які визначають інструкцію щодо порядку виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння у працівників на робочому місці;

2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України суд апеляційної інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних, необґрунтовано відхилив клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (пункти 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Перевіряючи доводи заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, Верховний Суд виходить з такого.

У постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 389/2827/16-ц (провадження № 61-31805св18) викладений правовий висновок, що: «статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

З наведеної у цій нормі підстави можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Відповідно до пункту 3.16 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 9 вересня 2009 року № 400/666 (далі Інструкція), яка була чинною на день огляду, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Пунктом 2.9 цієї Інструкції передбачено, що особа повинна бути доставлена до закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду.

У пункті 3.8 вказаної Інструкції зазначено, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі, про що робиться запис у згаданому висновку (п.3.17 Інструкції)».

У постанові Верховного Суд від 15 березня 2021 року у справі № 404/345/19 (провадження № 61-21857св19) вказано, що «у відповідності до пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 7 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України

№ 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що ОСОБА_1 перебувала на роботі в нетверезому стані, що підтверджено результатами тесту на стан алкогольного сп`яніння і особистими поясненнями позивача щодо знаходження її у такому стані, при цьому доказів написання цих пояснень під психологічних тиском позивач не надала, та з урахуванням згоди профспілкового органу на її звільнення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням закону, а тому відсутні підстави для поновлення її на роботі».

У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 486/1186/20 (провадження № 61-3344св21) зроблений правовий висновок, що: «нормативним актом, який регулює питання проведення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння, який призначається у випадках, коли закон передбачає дисциплінарну адміністративну відповідальність за вживання алкоголю, перебування в стані сп`яніння чи розпивання спиртних напоїв на роботі, є Тимчасова інструкція про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння, затверджена заступником Міністра охорони здоров`я СРСР 01 вересня 1988 року № 06-14/33-14 (далі Тимчасова інструкція), яка є доповненням до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 08 вересня 1988 року № 694 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння». Цей наказ включено до Переліку наказів МОЗ СРСР, які застосовуються в Україні, що додається до вказівки Міністерства охорони здоров`я України від 28 травня

1996 року № 165 (пункт 399)».

Ураховуючи наведене, посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у ній доводи підлягають перевірці за матеріалами справи, а тому згідно частини сьомої статті 394 ЦПК України наявні підстави для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі відкривається на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Приходько Оленою Сергіївною, на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня

2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада

2021 року.

Витребувати з Козелецького районного суду Чернігівської області цивільну справу № 734/1505/20.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 03 березня 2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик А. С. Олійник В. В. Яремко