Постанова

від 30.05.2023 по справі 734/1505/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 734/1505/20

провадження № 61-12371св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Приходько Олени Сергіївни на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року у складі судді Домашенка Ю. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 02 грудня 1991 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 травня 2020 року № 93 її звільнено із займаної посади на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з появою на роботі 28 квітня 2020 року в нетверезому стані. Підстава: доповідна записка від 28 квітня 2020 року вх. № 1432, акт про перебування ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані від 28 квітня 2020 року № 80, акт проведення службового розслідування від 29 квітня 2020 року № 1454, протокол засідання профспілкового комітету від 04 травня 2020 року № 6.

Наведені в акті службового розслідування від 29 квітня 2020 року відомості про її перебування на робочому місці 28 квітня 2020 року в стані алкогольного сп`яніння вважала такими, що не відповідають дійсності.

Вказувала на те, що 28 квітня 2021 року о 07-40 год. вона виїздила на роботу на власному автомобілі та випадкового пошкодила інший транспортний засіб, унаслідок чого розхвилювалася, сплутала педалі газу та гальма та в`їхала в дерево біля будинку. Перебуваючи в розпачі, вона випила пігулку «афобазолу» та прибула на роботу, де повідомила командиру про погане самопочуття і попросила звільнити її від виконання посадових обов`язків, однак отримала відмову.

Надалі, 28 квітня 2020 року близько 14-00 год. до її робочого кабінету зайшов командир з іншими працівниками військової частини НОМЕР_1 , які звинуватили її в перебуванні на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, вимагали здати біоматеріали, на що вона відмовилася. Проїхати до ліцензованого закладу охорони здоров`я для встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння їй не було запропоновано. Однак роботодавцем складений акт наявності клінічних ознак перебування на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 28 квітня 2020 року № 80 та акт відмови від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння.

29 квітня 2020 року сімейний лікар відкрив їй листок непрацездатності, а заступник командира військової частини відібрав у неї пояснювальну записку за фактом пошкодження 28 квітня 2020 року автомобіля.

Відповідач не повідомив її про початок службового розслідування, не роз`яснив підстави його проведення, її права та обов`язки, а також провів службове розслідування під час її тимчасової непрацездатності, що призвело до неповноти встановлених роботодавцем фактичних обставин та незаконності застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Зазначеними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях, приниженні її честі, гідності, ділової репутації, тривалої невизначеності, що призвело до погіршення стану її здоров`я та майнового становища.

Враховуючи вищевикладене просила суд: визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 травня 2020 року № 93 в частині її звільнення з посади лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України;

поновити її з 04 травня 2020 року на роботі на посаді лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 ;

стягнути з відповідача на її користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденного заробітку за період з 04 травня 2020 року до дня фактичного розрахунку;

відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн та майнову шкоду у розмірі 7 614,97 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено роботодавцем відповідно до вимог трудового законодавства. Факт перебування її 28 квітня 2020 року на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, а саме: актом від 28 квітня 2020 року, складеним та підписаним чотирма посадовими особами військової частини НОМЕР_1 , актом від 28 квітня 2020 року про відмову ОСОБА_3 від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння, підписаним трьома працівниками військової частини НОМЕР_1 . Чинне законодавство не передбачає примусового за ініціативою роботодавця (керівника підприємства) проходження медичного огляду, такий медичний огляд працівник може пройти лише добровільно, чого позивач не зробила, а тому посилання позивача на те, що роботодавець не ініціював проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння у ліцензованому закладі охорони здоров`я не свідчить про необґрунтованість звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.

Постановою Верховного Суду від 13 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Приходько О. С., задоволено частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що у порушення статей 368, 369 ЦПК України суд не звернув увагу на те, що поданий ОСОБА_1 позов про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відшкодування шкоди містить вимоги як немайнового, так і майнового характеру, а тому дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи без повідомлення її учасників.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що вивільнення ОСОБА_1 відбулось із додержанням вимог чинного законодавства, під час розгляду справи позивачем не надано доказів, які б спростовували обставину, яка була підставою для її звільнення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Приходько О. С .

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Приходько О. С. , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 640/17224/15-ц, провадження № 61-762св17, від 25 липня 2018 року у справі № 333/5649/16-ц, провадження № 61-15634св18, від 18 березня 2021 року у справі № 461/8999/19, провадження № 61-6397св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не була доставлена до закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду та в матеріалах справи відсутній протокол медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не звернули уваги на фізичний стан позивача, а саме остання має дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ступня та їй встановлена безтермінова ІІІ група інвалідності загального захворювання.

Також судами не взято до уваги, що особи, які були залучені до складання акта, не можуть бути належними свідками, оскільки всі підпорядковуються, несуть службу та виконують прямі вказівки командира військової частини.

Крім того, вказує, що профспілка військової частини НОМЕР_1 не була легалізована належним чином у встановленому законом порядку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Приходько О. С. від військової частини НОМЕР_1 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 02 грудня 1991 року перебувала у трудових відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 , в якій працювала на посаді лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення.

Відповідно до розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку Військової частини НОМЕР_1 , затвердженого протоколом загальних зборів трудового колективу військової частини НОМЕР_1 від 03 січня 2019 року №1 працівники підприємства зобов`язані, зокрема, вчасно, за 5 хвилин до початку роботи прибути на робоче місце і підготуватися до виконання своїх трудових обов`язків; почати роботу відповідно до режиму роботи, встановленого на підприємстві; виконувати своєчасно і в повному об`ємі робочі завдання (функціональні обов`язки), забезпечувати необхідну якість виконуваних робіт.

Згідно з пунктом 7.1 розділу VІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку військової частини НОМЕР_1 працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, у тому числі, за появу на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння (пункт 7 частини першої статті 40 КЗпП України). За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. До застосування дисциплінарного стягнення від порушника необхідно взяти пояснення у письмовій формі. Відмова працівника від дачі пояснень не може бути перешкодою для застосування стягнення.

28 квітня 2020 року комісією у складі представників Військової частини НОМЕР_1 : майора ОСОБА_4 , капітана м/с ОСОБА_5 , лейтенанта м/с ОСОБА_6 , майора ОСОБА_7 було складено акт наявності клінічних ознак перебування у нетверезому стані, перебування (прибуття) на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів № 80, яким зафіксовано наявність клінічних ознак перебування у нетверезому стані 28 квітня 2020 року о 14 год. 25 хв. працівника ЗСУ військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що виражалося в наступних клінічних ознаках: характерний запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, незв`язне мовлення, беззмістовні розмови, оживлена міміка, поведінка, що не відповідає обстановці. DS: клінічні ознаки алкогольного сп`яніння наявні

Під час проведення зазначеної процедури та складення вказаного акта були присутні: голова профспілки ОСОБА_8 , лікар-психіатр Кравченко С. М, юрист військової частини ОСОБА_9 , про що вказані особи поставили свої підписи на зворотній стороні акту, де також вказано, що від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) та від особистого підпису в акті № 80 ОСОБА_1 відмовилась.

Згідно з актом відмови здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , 28 квітня 2020 року майор ОСОБА_4 , працівник ЗСУ ОСОБА_10 , працівник ЗСУ ОСОБА_8 , які підписали зазначений акт, були свідками того, що працівник ЗСУ ОСОБА_1 відмовилася давати біоматеріали (кров, слину, сечу) для визначення стану алкогольного сп`яніння.

В матеріалах справи міститься посвідчення № НОМЕР_2 до диплому серія НОМЕР_3 , яке дійсне до 13 вересня 2020 року, видане лікарю ОСОБА_10 , в тому, що він підвищував кваліфікацію на курсах інформації та стажування з циклу «Сучасні методи проведення профілактичних наркологічних оглядів» і оволодів знаннями та практичними навиками згідно з затвердженими навчальним планом та програмою. Лікар ОСОБА_10 має кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Психіатрія».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності та по технічній частині) від 28 квітня 2020 року № 78 призначено проведення службового розслідування за фактом перебування на робочому місці 28 квітня 2020 року о 14:00 год. з ознаками алкогольного сп`яніння лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 .

Вказаним наказом доручено заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення - начальнику групи морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_4 провести службове розслідування з 28 квітня 2020 року по 29 квітня 2020 року, в ході якого з`ясувати: наявність чи відсутність події, з приводу якої призначено службове розслідування, та її обставини і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли її вчиненню; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діяннями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів, які було порушено; ступінь вини кожного з осіб, причетних до правопорушення; форму вини та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця, його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню .

29 квітня 2020 року ОСОБА_1 надано пояснювальну записку, в якій вона зазначила, що їхала на роботу зранку, пошкодила машину, розхвилювалась та прийняла заспокійливе.

Відповідно до акта службового розслідування від 29 квітня 2020 року, складеного заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_4 , затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , в ході проведення розслідування встановлено, що 28 квітня 2020 року о 14:00 тимчасово виконуючий обов`язки начальника медичної частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 проводив плановий обхід лікувальних відділень госпіталю, під час якого було виявлено перебування працівника ЗСУ ОСОБА_1 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння. По даному факту майором медичної служби ОСОБА_11 було зроблено письмову доповідь рапортом на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 . Після доповіді комісією було організовано та проведено обстеження на предмет клінічних ознак алкогольного сп`яніння працівника ЗСУ ОСОБА_1 , за результатами якого комісією було складено акт № 80 від 28 квітня 2020 року про перебування на роботі у нетверезому стані та порушення трудової дисципліни. Від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась, про що було складено відповідний акт. З пояснень лікаря акушера-гінеколога працівника ЗСУ ОСОБА_1 з`ясовано, що зранку вона, коли їхала на роботу, пошкодила машину, розхвилювавшись прийняла заспокійливе. З пояснень працівників гінекологічного відділення старшої медичної сестри старшого сержанта ОСОБА_12 , медичної сестри сержанта ОСОБА_13 та молодшої медичної сестри працівника ЗСУ ОСОБА_14 з`ясовано, що 28 квітня 2020 року о 8:40 працівник ЗСУ ОСОБА_1 прибула у гінекологічне відділення з ознаками алкогольного сп`яніння, о 14:00 її комісійно було обстежено на предмет клінічних ознак алкогольного сп`яніння. Згідно із викладеним у акті службового розслідування висновком даний випадок стався внаслідок безвідповідального ставлення ОСОБА_1 , лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 , працівника ЗСУ до виконання своїх функціональних обов`язків, що привело до порушення вимог статей: 139, 140, 142 КЗпП України. Запропоновано начальнику адміністративного відділення ОСОБА_15 оформити подання до профспілкового комітету військової частини НОМЕР_1 на попередню згоду щодо звільнення лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у зв`язку з появою її на роботі у нетверезому стані. Запропоновано заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_4 , з метою недопущення в подальшому подібних випадків, довести даний випадок до всього керівного складу військової частини НОМЕР_1 .

За фактом перебування лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ ОСОБА_1 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння з 28 квітня 2020 року по 29 квітня 2020 року було проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято рішення командира: 1) начальнику адм. відділення майору ОСОБА_15 оформити подання до профспілкового комітету в/ч НОМЕР_1 на попередню згоду щодо звільнення працівника ЗСУ ОСОБА_1 у зв`язку із появою її на роботі в нетверезому стані;. 2) ЗКЧ з МПЗ майору ОСОБА_4 з метою недопущення в подальшому подібних випадків довести даний випадок до всього керівного складу в/ч НОМЕР_1 .

З матеріалами розслідування ОСОБА_1 ознайомлено 04 травня 2020 року, про що вона поставила власноручний підпис.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29 квітня 2020 року № 68 «Про результати проведення службового розслідування», на підставі матеріалів проведеного службового розслідування та з метою недопущення подібних випадків у майбутньому, доручено начальнику адміністративного відділення майору ОСОБА_15 оформити подання до профспілкового комітету військової частини НОМЕР_1 на попередню згоду щодо звільнення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ ОСОБА_1 у зв`язку з появою її на роботі в нетверезому стані.

30 квітня 2020 року голові профспілки військової частини НОМЕР_1 було надано подання на попередню згоду на звільнення у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані працівника ЗСУ ОСОБА_1 лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 .

Ознайомившись із наданими в комітет матеріалами службового розслідування по факту перебування лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ ОСОБА_1 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння, також враховуючи виступи та пропозиції запрошених на засідання комітету, з метою більш ясного та правильного прийняття рішення, інших членів профспілкової організації частини, комітетом профспілкової організації частини, враховуючи результати голосування, було прийнято рішення (оформлене протоколом засідання профспілкового комітету від 04 травня 2020 року) про надання згоди на звільнення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення працівника ЗСУ ОСОБА_1 .

Відповідно до списку членів профспілки працівників Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 станом на 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 є членом профспілки.

Пунктом 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 травня 2020 року № 93 працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення звільнено з роботи 04 травня 2020 року відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України за згодою профспілкового комітету, у зв`язку з появою на роботі 28 квітня 2020 року в нетверезому стані. Підстава: доповідна записка (вх. № 1432 від 28 квітня 2020 року), акт про перебування ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані № 80 від 28 квітня 2020 року, акт проведення службового розслідування № 1454 від 29 квітня 2020 року, протокол засідання профспілкового комітету № 6 від 04 травня 2020 року.

З ОСОБА_1 проведено розрахунок при звільненні.

Доказів наявності військового звання у ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії, може бути розірваний власником чи уповноваженим органом у випадку появлення на робітничому місці в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору за пунктом 7 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що факт перебування ОСОБА_1 28 квітня 2020 року на робочому місці в нетверезому стані є доведеним, отже, її звільнення на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Частиною третьою статті 12, статтею 81 ЦПК України на кожну сторону покладається обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судами враховано наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують перебування ОСОБА_1 28 квітня 2020 року на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, а саме: акт від 28 квітня 2020 року, складений та підписаний чотирма посадовими особами військової частини НОМЕР_1 ; у присутності трьох осіб від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась, що зафіксовано актом від 28 квітня 2020 року за підписом трьох працівників військової частини; самостійно відповідний медичний огляд ОСОБА_3 не пройшла; профспілкова організація надала згоду на звільнення ОСОБА_3 за пунктом 7 статті 40 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що нетверезий стан особи передбачає інший порядок встановлення такої обставини, є безпідставним, оскільки перебування працівника у нетверезому стані на роботі може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів.

При цьому колегією суддів враховано, що позивачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не надано належним та допустимих доказів, які б спростували факт її перебування на робочому місці 28 квітня 2020 року в стані алкогольного сп`яніння.

Також колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги про те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не звернули уваги на фізичний стан позивача, а саме остання має дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ступня та їй встановлена безтермінова ІІІ група інвалідності загального захворювання, оскільки наведене не спростовує обставину, встановленому під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що профспілка військової частини НОМЕР_1 не була легалізована належним чином у встановленому законом порядку не можуть бути прийняті касаційним судом, оскільки відповідно до довідки об`єднаного комітету профспілки працівників Збройних Сил України № 70 смт Десна від 07 липня 2020 року профспілковий комітет військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 відповідно до статті 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» є організаційною ланкою об`єднаного комітету профспілки працівників Збройних Сил України № 70 смт Десна, який зареєстрований в управлінні юстиції в Чернігівській області 25 січня 2000 року № 1315 та відділі статистики в Козелецькому районі, довідка АБ № 615274 від 27 грудня 2012 року «Про включення до єдиного реєстру підприємств та організацій України».

Профспілковий комітет військової частини НОМЕР_1 введено до складу об`єднаного комітету профспілки працівників Збройних Сил України № 70 смт Десна, протокол № 7 від 09 липня 2003 року.

Також у довідці вказано, що профспілкові комітети, які входять до складу об`єднаного комітету профспілки працівників Збройних Сил України № 70 смт Десна, не є самостійними одиницями і не підлягають реєстрації в державних органах влади.

Отже, враховуючи наведене, доводи касаційної скарги про те, що профспілка військової частини НОМЕР_1 не була легалізована належним, є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо врахування відзиву на позовну заяву, який подано з порушенням строків, відхиляються колегією суддів, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи, які підтверджують подання відповідачем відзиву у визначений місцевим судом строк.

Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 486/1186/20, про те, що нормативним актом, який регулює питання проведення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння, який призначається у випадках, коли закон передбачає дисциплінарну адміністративну відповідальність за вживання алкоголю, перебування в стані сп`яніння чи розпивання спиртних напоїв на роботі, є Тимчасова інструкція про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння, затверджена заступником міністра охорони здоров`я СРСР 01 вересня 1988 року № 06-14/33-14, яка є доповненням до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 08 вересня 1988 року № 694 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння».Цей наказ включено до переліку наказів МОЗ СРСР, які застосовуються в Україні, що додається до вказівки Міністерства охорони здоров`я України від 28 травня 1996 року № 165 (пункт 399).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник вказувала, що вона не була доставлена до закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, і матеріали справи не містять протоколу медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`янінні.

Разом із тим, колегія суддів відхиляє вказані посилання касаційної скарги, оскільки, як вказувалось вище, перебування працівника у нетверезому стані на роботі може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів, натомість позивачем не надано доказів на спростування факту перебування її у стані алкогольного сп`яніння.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Приходько Олени Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян