Постанова

від 13.07.2022 по справі 734/1505/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 734/1505/20

провадження № 61-20167св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Військова частина НОМЕР_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Приходько Оленою Сергіївною, на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року у складі судді Домашенка Ю. М.та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 02 грудня 1991 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 04 травня 2020 року № 93 її звільнено із займаної посади на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з появою на роботі 28 квітня 2020 року в нетверезому стані. Підстава: доповідна записка від 28 квітня 2020 року вх. № 1432, акт про перебування ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані від 28 квітня 2020 року № 80, акт проведення службового розслідування від 29 квітня 2020 року № 1454, протокол засідання профспілкового комітету від 04 травня 2020 року № 6.

Наведені в акті службового розслідування від 29 квітня 2020 року відомості про її перебування на робочому місці 28 квітня 2020 року в стані алкогольного сп`яніння вважала такими, що не відповідають дійсності.

Вказувала на те, що 28 квітня 2021 року о 07-40 год. вона виїздила на роботу на власному автомобілі та випадкового пошкодила інший транспортний засіб, унаслідок чого розхвилювалася, сплутала педалі газу та гальма та в'їхала в дерево біля будинку. Перебуваючи в розпачі, вона випила пігулку «афобазолу» та прибула на роботу, де повідомила командиру про погане самопочуття і попросила звільнити її від виконання посадових обов`язків, однак отримала відмову.

Надалі, 28 квітня 2020 року близько 14-00 год. до її робочого кабінету зайшов командир з іншими працівниками Військової частини НОМЕР_3, які звинуватили її в перебуванні на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, вимагали здати біоматеріали, на що вона відмовилася. Проїхати до ліцензованого закладу охорони здоров`я для встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння їй не було запропоновано. Однак, роботодавцемскладений акт наявності клінічних ознак перебування на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 28квітня 2020 року№ 80, та акт відмови від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння.

29 квітня 2020 року сімейний лікар відкрив їй листок непрацездатності, а заступник командира військової частини відібраву неї пояснювальну записку за фактом пошкодження 28 квітня 2020 року автомобіля.

Відповідач не повідомив її про початок службового розслідування, не роз`яснив підстави його проведення, її права та обов`язки, а також провів службове розслідування під час її тимчасової непрацездатності, що призвело до неповноти встановлених роботодавцем фактичних обставин та незаконність застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Зазначеними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях, приниженні її честі, гідності, ділової репутації, тривалої невизначеності, що призвело до погіршення стану її здоров`я та майнового становища.

Посилаючись на наведене, позивач просила:

1) визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 04 травня 2020 року № 93 в частині її звільнення з посади лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України;

2) поновити її з 04 травня 2020 року на роботі на посаді лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення Військової частини НОМЕР_3;

3) стягнути з відповідача на її користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденного заробітку за період з 04 травня 2020 року до дня фактичного розрахунку;

4) відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн та майнову шкоду у розмірі 7 614,97 грн.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено роботодавцем відповідно до вимог трудового законодавства. Факт перебування її 28 квітня 2020 року на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, а саме: актом від 28 квітня 2020 року, складеним та підписаним чотирма посадовими особами Військової частини НОМЕР_3, актом від 28 квітня 2020 року про відмову ОСОБА_2 від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння, підписаним трьома працівниками Військової частини НОМЕР_3. Чинне законодавство не передбачає примусового за ініціативою роботодавця (керівника підприємства) проходження медичного огляду, такий медичний огляд працівник може пройти лише добровільно, чого позивач не зробила, а тому посилання позивача на те, що роботодавець не ініціював проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння у ліцензованому закладі охорони здоров`я не свідчить про необґрунтованість звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана від її імені адвокатом Приходько О. С., на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано справу з суду першої інстанції.

Касаційна скарга заявника в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що:

- суд апеляційної інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних, необґрунтовано відхилив клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (пункти 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України);

- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від Військової частини НОМЕР_3, у яких відповідач просив поновити строк на їх подання, посилаючись на те, що надання відзиву у встановлений судом строк, до 03 березня 2022 року, не було можливим у зв'язку із введенням воєнного стану, визначеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також зважаючи на те, що Військова частина НОМЕР_3 територіально перебуває у межах Чернігівської області та безпосередньо приймала участь у відсічі збройної агресії Російської Федерації.

Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим поновити Військовій частині НОМЕР_3 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , та приєднати надані відповідачем відзиви до матеріалів справи.

Відзиви на касаційну скаргу, які є аналогічними за своїм змістом, мотивовані тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, оскаржувані позивачем судові рішення є законними і обґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що з 02 грудня 1991 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_3, на посаді лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення.

Відповідно до розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку військової частини НОМЕР_3, затверджених протоколом загальних зборів трудового колективу Військової частини НОМЕР_3 від 03 січня 2019 року № 1 (далі - Правила), працівники підприємства зобов`язані, зокрема, вчасно, за 5 хвилин до початку роботи, прибути на робоче місце і підготуватися до виконання своїх трудових обов`язків; почати роботу відповідно до режиму роботи, встановленого на Підприємстві; виконувати своєчасно і в повному об`ємі робочі завдання (функціональні обов`язки), забезпечувати необхідну якість виконуваних робіт.

Згідно з пунктом 7.1 розділу VІІ Правил працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, у тому числі за появу на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння (пункт 7 статті 40 КЗпП України). За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. До застосування дисциплінарного стягнення від порушника необхідно взяти пояснення у письмовій формі. Відмова працівника від дачі пояснень не може бути перешкодою для застосування стягнення.

28 квітня 2020 року комісією у складі представників Військової частини НОМЕР_3: майора ОСОБА_14, капітана м/с ОСОБА_3 , лейтенанта м/с ОСОБА_4 , майора ОСОБА_5 складений акт № 80 наявності клінічних ознак перебування на роботі у нетверезому стані 28 квітня 2020 року о 14-25 год. працівника ЗСУ Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 , про що свідчили такі ознаки: характерний запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, незв`язне мовлення, беззмістовні розмови, оживлена міміка, поведінка, що не відповідає обстановці. DS: клінічні ознаки алкогольного сп`яніння наявні.

Під час проведення зазначеної процедури та складення акту були присутні голова профспілки ОСОБА_6 , лікар-психіатр ОСОБА_7 , юрист ОСОБА_8 , що підтверджено їх підписами на зворотній стороні акта, а також зазначено, що від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) та від особистого підпису в акті № 80 ОСОБА_1 відмовилася.

Згідно з актом від 28 квітня 2020 року відмови здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_3, майор ОСОБА_9 , працівник ЗСУ ОСОБА_7 , працівник ЗСУ ОСОБА_6 , які були свідками того, що працівник ЗСУ ОСОБА_1 відмовилася давати біоматеріали (кров, слину, сечу) для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Відповідно до наявного в матеріалах справи посвідчення № НОМЕР_1 до диплому

серія НОМЕР_2 , дійсного до 13 березня 2020 року, виданого лікарю ОСОБА_7 , він підвищував кваліфікацію на курсах інформації та стажування з циклу «Сучасні методи проведення профілактичних наркологічних оглядів» та оволодів знаннями і практичними навиками згідно з затвердженим навчальним планом та програмою. Лікар ОСОБА_7 має кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Психіатрія».

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності та по технічній частині) від 28 квітня 2020 року № 78, призначено службове розслідування за фактом перебування на робочому місці 28 квітня 2020 року о 14:00 год. з ознаками алкогольного сп`яніння лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення працівника ЗСУ ОСОБА_1 .

Доручено заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення - начальнику групи морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_9 провести службове розслідування з 28 квітня 2020 року до 29 квітня 2021року.

29 квітня 2020 року ОСОБА_1 надала пояснювальну записку, в якій вона зазначила, що зранку 28 квітня 2020 року вона їхала на роботу, пошкодила машину, розхвилювалась та прийняла заспокійливе.

Відповідно до акта службового розслідування від 29 квітня 2020 року, складеного заступником командира військової частини НОМЕР_3 з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_9 та затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 встановлено, що 28 квітня 2020 о 14-00 год. тимчасово виконуючий обов`язки начальника медичної частини НОМЕР_3 ОСОБА_10 проводив плановий обхід лікувальних відділень госпіталю, під час якого виявив перебування працівника ЗСУ ОСОБА_1 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння.

За даним фактом майор медичної служби ОСОБА_10 рапортом письмово доповів командиру військової частини НОМЕР_3. За результатами комісійного обстеження щодо клінічних ознак алкогольного сп`яніння працівника ЗСУ ОСОБА_1 , складений акт від 28 квітня 2020 року № 80 про перебування на роботі у нетверезому стані та порушення трудової дисципліни. Від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась, про що також складений відповідний акт.

З пояснень лікаря акушера-гінеколога працівника ЗСУ ОСОБА_1 з`ясовано, що зранку вона, коли їхала на роботу, пошкодила машину, розхвилювавшись прийняла заспокійливе.

З пояснень працівників гінекологічного відділення старшої медичної сестри старшого сержанта ОСОБА_11 , медичної сестри сержанта ОСОБА_12 та молодшої медичної сестри працівника ЗСУ ОСОБА_13 з`ясовано, що 28 квітня 2020 року о 08-40 працівник ЗСУ ОСОБА_1 прибула у гінекологічне відділення з ознаками алкогольного сп`яніння, о 14-00 год. її комісійно обстежено на предмет клінічних ознак алкогольного сп`яніння.

Згідно з викладеним у акті службового розслідування висновком, зазначений випадок стався внаслідок безвідповідального ставлення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_3 працівника ЗСУ ОСОБА_1 до виконання своїх функціональних обов`язків, що привело до порушення вимог статей 139, 140 142 КЗпП України.

За фактом перебування лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_3 працівника ЗСУ ОСОБА_1 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння з 28 квітня 2020 року до 29 квітня 2020 року проведено службове розслідування, з матеріалами розслідування ОСОБА_1 ознайомлено особисто 04 травня 2020 року.

30 квітня 2020 року голові профспілки Військової частини НОМЕР_3 надано подання на попередню згоду на звільнення у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані працівника ЗСУ ОСОБА_1 лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення Військової частини НОМЕР_3.

Ознайомившись з матеріалами службового розслідування за фактом перебування лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення Військової частини НОМЕР_3 працівника ЗСУ ОСОБА_1 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння, та враховуючи виступи та пропозиції запрошених на засідання комітету осіб, комітетом профспілкової організації військової частини прийнято рішення (оформлене протоколом засідання профспілкового комітету від 04 травня 2020 року) про надання згоди на звільнення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення працівника ЗСУ ОСОБА_1 .

Пунктом 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 04 травня 2020 року № 93 працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення звільнено з роботи 04 травня 2020 року відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України, за згодою профспілкового комітету, у зв`язку з появою на роботі 28 квітня 2020 року в нетверезому стані. Підстава: доповідна записка (від 28 квітня 2020 року вх. № 1432), акт про перебування ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані від 28 квітня 2020 року № 80, акт проведення службового розслідування від 29 квітня 2020 року № 1454, протокол засідання профспілкового комітету від 04 травня 2020 року № 6.

З ОСОБА_1 проведено розрахунок при звільненні.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , подана в її інтересах адвокатом Приходько О. С., підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами першою та другою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зі змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

Системний аналіз змісту зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку про те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку розгляду апеляційних скарг на рішення суду, якщо наявні виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 642/1491/17, від 21 липня 2021 року у справі № 761/47244/19, 09 лютого 2022 року у справі № 61-8620св20.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційний суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

У поданому 11 жовтня 2021 року до Чернігівського апеляційного суду клопотанні представник ОСОБА_1 - адвокат Приходько О. С. просила провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено. Мотивуючи відмову в задоволенні такого клопотання, апеляційний суд виходив з того, що справа є малозначною, спір виник з трудових відносин та не належить до тих, які в силу вимог статті 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, апеляційний суд здійснив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, що підтверджується змістом постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року.

Однак, у порушення статей 368, 369 ЦПК України, суд не звернув увагу на те, що поданий ОСОБА_1 позов про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відшкодування шкоди містить вимоги як немайнового так і майнового характеру, а тому дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи без повідомлення її учасників.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду зробленими у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 201/6193/18 та від 27 січня 2021 року у справі № 201/4301/18.

ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що суперечить статтям 7, 128, частині третій статті 368 ЦПК України.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції та безумовною підставою для скасування судового рішення.

Зазначене позбавило ОСОБА_1 права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, та належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Приходько О. С., обґрунтовувала касаційну скаргу у тому числі тим, що апеляційний суд у порушення вимог частини першої статті 369 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення про дату, час та місце судового засідання, Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на встановлене касаційним судом порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення, Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Приходько Оленою Сергіївною, задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко