Рішення

від 08.02.2022 по справі 904/7533/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2022м. ДніпроСправа № 904/7533/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСВІССКАР", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЛІ ЛТД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 26 523,86 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судового засідання Бєльченко М.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Вітько Є.О. посвідчення адвокат

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОСВІССКАР" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЛІ ЛТД" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26 523,86 грн, з яких: 22 603,98 грн - основний борг, 1 549,07 грн інфляційні втрати, 418,00 грн - 3 % річних, 1 952,81 грн - пеня.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача 15.09.2021 подав відзив на позов.

Представник позивача 05.10.2021 подав відповідь на відзив.

Представник відповідача 25.10.2021 подав заперечення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 призначено судове засідання на 16.11.2021, зобов`язано позивача та відповідача надати оригінал договору поставки № 0306/19-П від 03.06.2019 для огляду в судовому засіданні, або надіслати оригінал договору за допомогою поштового зв`язку.

Представник відповідача 25.10.2021 подав до суду клопотання, в якому просить суд на підставі частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України залишити позовну заяву без руху.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Представник позивача 22.12.2021 надіслав до суду витребувані судом документи, а саме: оригінал договору поставки № 0306/19-П від 03.06.2019.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2021 продовжено розгляд справи, призначено судове засідання на 19.01.2022.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2022 відкладено судове засідання на 08.02.2022. Представник відповідача у судовому засіданні надав суду для огляду оригінал договору поставки № 0306/19-П від 03.06.2019.

В судове засіданні 08.02.2022 представник позивача не з`явився, 17.01.2022 надіслав до суду заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 08.02.2022 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 0306/19-П від 03.06.2019. Так, відповідач лише частково оплатив поставлений товар, у зв`язку з чим заборгованість становить 22 603,98 грн.

Позивачем за неналежне виконання умов договору нараховано пеню у розмірі 1 952,81 грн, 3% річних у розмірі 418,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 549,07 грн.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 530, 625 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов

Відповідач зазначає, що визнає факт наявності залишків нереалізованого товару, отриманого від позивача на суму 22 603,98 грн, але уважає, що відповідно до пункту 4.1 договору строк оплати товару не настав, оскільки покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику гроші за отриманий від останнього товар після його реалізації.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначає, що зміст пункту 4.1 договору, який був наданий відповідачем відрізняється від змісту пункту 4.1 договору, який наданий позивачем.

Позивач вказує, що в оригінальній редакції договору пункт 4.1 викладений у такій редакції: «Покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику за товар у строк, що не перевищує 21 днів. Строк сплати починає відраховуватися з дня підписання видаткової накладної покупцем, або відповідно до умов пунктів 3.3, 3.3.3 договору.» .

Позиція відповідача, викладена у запереченнях

Відповідач зазначає, що сторони з самого початку правовідносин за договором встановлено алгоритм взаємовідносин: поставка товарів - оплата за фактом реалізації. Постачальник системно та без зауважень продовжував поставляти товари, чим підтверджував правомірність та прийнятність для нього такої комерційної поведінки покупця.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОСВІССКАР" (постачальник) до Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЛІ ЛТД" (покупець) було укладено договір поставки № 0306/19-П від 03.06.2019.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупцеві товари в асортименті, упаковці та по цінам зазначеним у специфікації та/або видатковій накладній, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 2.3 договору, загальна сума цього договору обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних на товар, що був поставлений за цим договором.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 102 242,12 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними (арк.с.20-48).

Позивач та відповідач надали до суду кожен свій примірник (оригінал) договору поставки № 0306/19-П від 03.06.2019. Дослідивши зміст цих примірників договору суд констатує, що зміст пункту 4.1 договору в примірниках договору є різним. Так, в редакції позивача пункт 4.1 має такий зміст:

Покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику за товар у строк, що не перевищує 21 днів. Строк сплати починає відраховуватися з дня підписання видаткової накладної покупцем, або відповідно до умов пунктів 3.3, 3.3.3 договору

У примірнику договору, який надав відповідач, пункт 4.1. договору має такий зміст:

Покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику гроші за отриманий від останнього товар, що був реалізований покупцем у звітній період у строк, що не перевищує 21 день від наступного дня після звітного періоду. Звітним періодом за цим договором є календарний місяць. Під реалізацією товару покупцем сторони розуміють відчуження (поставка, продаж) такого товару покупцем третім особам або відчуження товару кінцевому споживачеві, якщо покупець передав товар третій особі, що реалізує товар у роздрібний продаж .

Відповідачем було частково оплачено поставлений товар на суму 79 638,14 грн.

Між сторонами було підписано акт звірки, відповідно до якого кінцеве сальдо складає 22 603,98 грн на користь позивача (арк.с.55).

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 179 від 15.06.2021, в якій позивач просить сплатити заборгованість у розмірі 22 603,98 грн. (арк.с.122).

На час прийняття рішення, доказів оплати товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано. Також не надано доказів повернення товару відповідачем позивачу.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, між сторонами склались правовідносини поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач та відповідач надали до суду кожен свій примірник (оригінал) договору поставки № 0306/19-П від 03.06.2019. Дослідивши зміст цих примірників договору суд констатує, що зміст пункту 4.1 договору в примірниках договору є різним. Так, в редакції позивача пункт 4.1 має такий зміст:

Покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику за товар у строк, що не перевищує 21 днів. Строк сплати починає відраховуватися з дня підписання видаткової накладної покупцем, або відповідно до умов пунктів 3.3, 3.3.3 договору

У примірнику договору, який надав відповідач, пункт 4.1. договору має такий зміст:

Покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику гроші за отриманий від останнього товар, що був реалізований покупцем у звітній період у строк, що не перевищує 21 день від наступного дня після звітного періоду. Звітним періодом за цим договором є календарний місяць. Під реалізацією товару покупцем сторони розуміють відчуження (поставка, продаж) такого товару покупцем третім особам або відчуження товару кінцевому споживачеві, якщо покупець передав товар третій особі, що реалізує товар у роздрібний продаж .

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтями 76-78 цього кодексу визначені вимоги щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд зауважує, що позивач та відповідач не надали суду доказів того, що оригінал договору, який наданий протилежною стороною не відповідає вимогам щодо належності, допустимості або достовірності.

Водночас відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тому, суд доходить висновку що примірники договору, які надав позивач та відповідач є належними, допустимими та достовірними доказами у справі. Жодний з цих договорів не має переваги перед іншим.

Водночас, суд зауважує, що сторони не дійшли згоди щодо порядку та строків оплати поставленого товару, тобто пункт 4.1. договору не є погодженим.

Суд зазначає, що оскільки сторони не дійшли згоди у договорі щодо строку оплати товару, тому до правовідносин сторін слід застосовувати частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензію про оплату заборгованості 15.06.2021, відповідно строк оплати заборгованості у розмірі 22 603,98 грн є таким, що настав 22.06.2021.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 22 603,98 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.4 договору, у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 1 952,81 грн за період з 03.02.2021 по 18.08.2021.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає, що він є невірним. Позивачем неправильно обрано період нарахування, а саме позивачем нараховано пеню з 03.02.2021, тоді як строк виконання зобов`язання щодо оплати товару є таким, що настав 22.06.2021, відповідно прострочення починається з 23.06.2021.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 546,21 грн за період з 23.06.2021 по 18.08.2021.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 418,00 грн за період з 03.02.2021 по 18.08.2021.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних, зазначає, що він є невірним. Позивачем неправильно обрано період нарахування, а саме позивачем нараховано 3% річних з 03.02.2021, тоді як строк виконання зобов`язання щодо оплати товару є таким, що настав 22.06.2021, відповідно прострочення починається з 23.06.2021.

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає задоволенню становить 105,90 грн за період з 23.06.2021 по 18.08.2021.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 549,07 грн за період лютий - серпень 2021.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зазначає, що він є невірним. Позивачем неправильно обрано період нарахування, а саме позивачем нараховано інфляційні втрати з лютого 2021, тоді як строк виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів є таким, що настав 22.06.2021, відповідно прострочення починається з липня 2021.

Здійснивши перерахунок судом встановлено, що за період липень - серпень 2021 мала місце дефляція (індекс інфляції 99,8998), тому суд не вбачає підстави для задоволення вимог в цій частині.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір у розмірі 1 990,33 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЛІ ЛТД" (49098, м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 93, каб. 8; ідентифікаційний код 42673056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСВІССКАР" (03035, м. Київ, вул. Стадіонна, буд. 6, кв. 164; ідентифікаційний код 40163864) основний борг у розмірі 22 603,98 грн, пеню у розмірі 546,21 грн, 3% річних у розмірі 105,90 грн та судовий збір у розмірі 1 990,33 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.02.2022

Суддя Я.С. Золотарьова