Рішення

від 09.02.2022 по справі 460/8799/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2022 року м. Рівне №460/8799/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Гоц О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Марщівська О.П.,

відповідача: представник Мовчун А.І., третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави доВиконавчого комітету Рівненської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач), третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - третя особа), про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.07.2020 за № 62 Про затвердження детального плану території , а саме: детального плану території міста Рівного на земельну ділянку площею 1,7331 га на вулиці Данила Галицького, 16, із кадастровим номером: 5610100000:01:038:0142 На обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення грубо порушує основні принципи містобудівної діяльності а також інтереси територіальної громади міста, оскільки перешкоджає формуванню повноцінного життєвого середовища та збереженню природних особливостей і ландшафтів. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що оскаржуване рішення не суперечить генеральному плану міста Рівне та плану зонування території. Розроблення та затвердження детального плану території здійснено у спосіб уточнення положень генеральному плану. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа подала пояснення в яких позовні вимоги не визнає. Стверджує, що під час розроблення та затвердження детального плану території визначено планувальну організацію території в межах функціональної зони, оскільки до житлової та громадської забудови відноситься як заклади освіти (наукового обслуговування та підготовки кадрів) так і території багатоквартирних будинків. Уважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Позовна заява надійшла до суду 01.12.2020.

02.12.2020 ухвалою суду позов повернути позивачу.

24.05.2021 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалу суду від 02.12.2020 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

16.06.2021 ухвалою суду позов залишений без руху.

16.08.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.11.2021 ухвалою суду призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження. Вказаною ухвалою, зокрема, зобов`язано відповідача опублікувати оголошення щодо оскарження спірного рішення.

17.11.2021 у підготовчому засідання ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати залучено третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

12.01.2022 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення судового засідання.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати вирішено здійснити розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази долучені до матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

14.12.2020, на підставі рішення Рівненської міської ради № 339 від 26.10.2020, ВАТ Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування надано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,3293га по вул. Данила Галицького,16 в м. Рівне.

Рішенням Рівненської міської ради від 20.02.2003 № 244 вилучено у ВАТ Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування земельну ділянку площею 0,0155га.

Земельна ділянка площею 1,7331га з кадастровим номером 560100000:01:038:0142, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 16, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відноситься до комунальної форми власності та перебуває у власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради. Право користувачем є Товариство з додатковою відповідальністю Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування , він же ВАТ Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 1,7331га з кадастровим номером 560100000:01:038:0142, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 16, є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста Рівного в особі Рівненської міської ради. Цільовим призначенням вказаної земельної ділянки зазначено 03.11 Для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки. Категорія земель: Землі житлової та громадської забудови. Вид використання: Для обслуговування виробничих приміщень.

15.08.2019 Товариство з додатковою відповідальністю Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування звернулося до Рівненської міської ради із заявою на розроблення детального плану території орієнтовною площею 2га в районі вулиці Данила Галицького, 16 на земельній ділянці з кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

24.12.2019 рішенням Рівненської міської ради № 6928 вирішено розробити детальний план території міста Рівного на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142. Також цим же рішенням визначено Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради замовником розроблення детального плану території.

21.01.2020 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (Замовник) укладено договір з ПрАТ Рівнеінвестпроект (Виконавець) № б/н на розроблення проекту детального плану території на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

21.01.2020 надано Завдання, яке погоджене виконавцем та затверджене замовником щодо розроблення проекту детального плану території на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

ПрАТ Рівнеінвестпроект у 2020 році виготовлений детальний план території на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

21.07.2020 рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 62 затверджений детальний план території на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням прокурор подав позов до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу прийнятого ним спірного рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

Статтею 2 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 280) встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із приписами пункту 42 частини першої статті 26 Закону № 280, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Із викладеного слідує, що затвердження містобудівної документації, яка стосується зокрема міста Рівного, належить до компетенції виконавчого комітету Рівненської міської радли.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011р. № 3038-VI (зараз і надалі в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення, далі - Закон № 3038), який відповідно до його преамбули спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За змістом статті першої Закону № 3038, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Положенням ч. 1 ст. 2 Закону № 3038 встановлено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (ч. 2 ст. 4 Закону № 3038)

Згідно ч. 2 ст. 5 цього ж закону, вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території (ч. 1 ст. 16 Закону № 3038).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 17 3акону № 3038, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 18 Закону № 3038, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ), плану земельно-господарського устрою та містобудівного кадастру з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Невід`ємною складовою плану зонування території (у складі генерального плану чи окремо) є проект землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів (ч. 1).

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови, ландшафтної організації території (ч. 2).

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) встановлення для кожної зони умов та обмежень з визначенням видів використання земельних ділянок та об`єктів нерухомості; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями.

Матеріалами справи стверджується та не заперечується учасниками справи, що 10.12.2003 рішенням Рівненської міської ради затверджений Генеральний план міста Рівного, а 11.04.2008 рішенням № 1411, скоригований Генеральний план міста Рівного.

22.12.2011 рішенням Рівненської міської ради затверджений план зонування міста Рівного в новій редакції (рішення чинне на час затвердження детального плану території на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142).

Частиною 1 статті 21 Закону України Про основи містобудування наведено, що визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

В свою чергу, відповідно до ч. 1, 4 ст. 19 Закону № 3038 детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні еко мережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Згідно із ч. 8 цієї ж статті, детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою, крім випадків, передбачених цим Законом.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.11.2011 № 290 затверджено Порядок розроблення містобудівної документації (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку, рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Судом встановлено, що 24.12.2019 рішенням Рівненської міської ради № 6928 вирішено розробити детальний план території міста Рівного на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

21.07.2020 рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 62 затверджений детальний план території на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

За наведених обставин суд погоджується із доводами відповідача та третьої особи, що, Детальний план території наведеної вище земельної ділянки, розроблений ПрАТ Рівнеінвестпроект для конкретизації рішення Генерального плану міста Рівне щодо можливості ефективного використання земель.

Варто нагадати, що земельна ділянка площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142 перебуває в зоні розміщення об`єктів наукового обслуговування та підготовки кадрів (цільове призначення відповідно до інформації з ДЗК обслуговування будівель та споруд закладів науки).

При цьому, згідно розділу 1.3 Пояснювальної записки ПрАТ Рівнеінвестпроект до детального плану території, вказана територія розташована в системі існуючого мікрорайону. В зв`язку із припиненням функціонування колишнього науково-дослідного інституту з виробничою базою, що знаходились в житловому районі, назріла необхідність регенерації територій, які займав НДІ технології машинобудування. Основна дев`ятиповерхова будівля цього інституту на сьогоднішній день вже перепрофільована під житловий будинок перепрофільована під житловий будинок. На ділянці ДПТ наявні адміністративно-побутові, виробничо-складські та допоміжні будівлі, які не функціонують за призначенням. Залишати і розвивати за призначенням виробничу зону в системі існуючого житлового району невиправдано, а також шкідливо для мешканців мікрорайону.

Пунктом 4.8 Порядку встановлено, що детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови.

Відповідно до ДБН Б.1.1-14:2012 Склад та зміст детального плану території ці будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території. Норми призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності та господарювання при розробленні детальних планів територій.

Пунктом 3.4. ДБН Б.1.1-14:2012 встановлено, що функціональне використання (призначення) території - це використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.

За приписами пунктів 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012, детальний план розробляється з метою, зокрема, уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району.

Суд зауважує, що вказані приписи повністю кореспондуються з ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 19 Закону № 3038.

У відповідності до розділу 5 (Просторово-планувальна організація територій) пункту 5.1 ДБН Б.2.2-12:2019, у процесі містобудівного проектування території на місцевому рівні визначаються території: сельбищна, виробнича, рекреаційна та ландшафтна, у межах яких окремі земельні ділянки мають планувально-об`єднані у такі функціональні зони: житлової та громадської забудови, яка складається з прибудинкових територій багатоквартирних будинків, земельних ділянок садибних будинків, гуртожитків, а також земельних ділянок, на яких розташовуються заклади дошкільної освіти, загальної середньої освіти, громадські центри мікрорайонів, заклади охорони здоров`я, соціального захисту, культури та мистецтва, фізкультурно - оздоровчі і спортивні споруди, підприємства торгівлі і харчування, побутового обслуговування, органи державної влади та місцевого самоврядування, громадських та релігійних організацій, фінансово-кредитних установ, науково-дослідних та проектних організацій; - виробничої забудови, на якій розташовані підприємства промисловості, енергетики, сільського, лісового, водного господарства та інших виробничих об`єктів; - комунально - складської забудови, на якій розташовані підприємства складського господарства, житлово-комунального господарства, поводження з побутовими відходами, зооветеринарного обслуговування, території місць поховання, пожежно-рятувальних підрозділів; ландшафтні та рекреаційні; курортно-оздоровчі; озеленених територій, що складаються із зелених насаджень загального користування, зелених насаджень обмеженого користування та зелених насаджень спеціального призначення; природоохоронного призначення; історико-культурного призначення; транспортних комунікацій (транспортної інфраструктури), що складаються з вулиць, доріг, об`єктів підприємств та мереж міського і зовнішнього транспорту; інженерних комунікацій (інженерної інфраструктури), яка включає територію інженерних споруд і мереж; спеціального призначення, яка включає території закладів і opгaнізацій органів державної влади з питань оборони та безпеки, військових містечок, пенітенціарний установ, режимних об`єктів зв`язку.

Як наведено вище, земельна ділянка площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142 перебуває в зоні розміщення об`єктів наукового обслуговування та підготовки кадрів (цільове призначення відповідно до інформації з ДЗК обслуговування будівель та споруд закладів науки).

Відповідно до Генерального плану міста Рівне, територія, що підпадає під дію оскаржуваного детального плану розміщена в зоні розміщення об`єктів наукового обслуговування та підготовки кадрів (зона Н-1).

У відповідності до Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зазначена земельна ділянка належить до категорії земель - землі житлової та громадської забудови.

Таким чином, з врахуванням системного аналізу положень ДБН, що регулює питання містобудівного проектування, суд уважає, що під час розроблення та затвердження детального плану території земельної ділянки площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142, відповідачем визначено планувальну організацію території в межах функціональної зони, оскільки до житлової та громадської забудови відноситься як заклади освіти (наукового обслуговування та підготовки кадрів) так і території багатоквартирних будинків.

Доводи прокурора про те, що детальним планом вказаної території змінено площу з 1,7331га на 1,95га, суд уважає помилковими з огляду на таке.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що у пояснювальній записці до детального плану міститься описка у зазначенні площі земельної ділянки, на яку розроблявся детальний план і правильним є площа 1,7331га, а не 1,95га.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у всіх прийнятих документах, які надані для розроблення детального плану території, площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142 зазначена у розмірі 1,7331га.

Детальний план території містить відомості на земельну ділянку також площею 1,7331га.

Оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.07.2020 № 62, затверджений детальний план території також площею 1,7331га.

Зважаючи на наведене, суд уважає прийнятними твердження відповідача про те, що у пояснювальній записці до детального плану міститься описка у зазначенні площі земельної ділянки, на яку розроблявся детальний план і правильним є площа 1,7331га, а не 1,95га.

Відтак, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що прийняте 21.07.2020 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради рішення № 62 Про затвердження Детального плану території міста Рівного на земельну ділянку площею 1,7331га в районі вулиці Данила Галицького, 16, відповідає вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та не суперечить генеральному плану та плану зонування території міста Рівного.

Одночасно суд уважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 - 5 ст. 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У даній справі прокурор, обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим позовом, вказує на те, що інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади, є частинами єдиного цілого - інтересів держави , про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру . А оскаржуване рішення грубо порушує, зокрема, інтереси територіальної громади міста Рівне, тому у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Фактично, як стверджує прокурор, звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення дотримання органом місцевого самоврядування вимог законодавства, зокрема у сфері містобудівної діяльності, при реалізації наданих повноважень, що беззаперечно становить суспільний інтерес та надає прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави.

Однак, такі твердження є неприйнятними, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (ст. 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно висновуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У зв`язку з наведеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття інтереси держави зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування міститься у постановах Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 826/3492/1 та від 23.06.2020 у справі № 815/1567/16, від 16.07.2020 у справі № 320/2341/19.

Однак, судом не встановлено у даному спорі жодних порушень інтересів держави в суді. Прокурором також не наведено обставин щодо того, в чому ж полягають інтереси держави, які на його думку порушені оскаржуваним рішенням.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятого рішення, натомість прокурор не надав достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для відшкодування позивачу судового збору у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави (вул. Гарна, 29, м. Рівне, 33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 02910077)

Відповідач - Виконавчий комітет Рівненської міської ради (вул. Соборна, буд.12а, м. Рівне, 33000, ЄДРПОУ/РНОКПП 04057758)

Повний текст рішення складений 10 лютого 2022 року.

Суддя Т.О. Комшелюк