Постанова

від 03.08.2022 по справі 460/8799/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/8799/20 пров. № А/857/6140/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року (головуючий суддя Комшелюк Т.О. ухвалене в м. Рівне о 09:43, повний текст складено 10.02.2022) у справі № 460/8799/20 за адміністративним позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачаУправління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.07.2020 за № 62 «Про затвердження детального плану території», а саме: детального плану території міста Рівного на земельну ділянку площею 1,7331 га на вулиці Данила Галицького, 16, із кадастровим номером: 5610100000:01:038:0142.

Позов обґрунтовує тим, що спірне рішення грубо порушує основні принципи містобудівної діяльності а також інтереси територіальної громади міста, оскільки перешкоджає формуванню повноцінного життєвого середовища та збереженню природних особливостей і ландшафтів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, його оскаржив заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених у ній підстав, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуальногоправа, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави до виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволити.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Відповідач та третя особа будучи повідомленими про час та місце розгляду справи явки представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Заслухавши суддю-доповідача та представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини.

14.12.2020, на підставі рішення Рівненської міської ради № 339 від 26.10.2020, ВАТ «Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування» надано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,3293га по вул. Данила Галицького,16 в м. Рівне.

20.02.2003 рішенням Рівненської міської ради № 244 вилучено у ВАТ «Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування» земельну ділянку площею 0,0155га.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 1,7331га з кадастровим номером 560100000:01:038:0142, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 16, відноситься до комунальної форми власності та перебуває у власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради. Користувачем є Товариство з додатковою відповідальністю «Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування», він же ВАТ «Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування».

Земельна ділянка площею 1,7331 га з кадастровим номером 560100000:01:038:0142 відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 16, є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста Рівного в особі Рівненської міської ради. Цільовим призначенням вказаної земельної ділянки зазначено 03.11 Для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки. Категорія земель: Землі житлової та громадської забудови. Вид використання: Для обслуговування виробничих приміщень.

Товариство з додатковою відповідальністю «Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування» 15.08.2019 року звернулося до Рівненської міської ради із заявою на розроблення детального плану території орієнтовною площею 2га в районі вулиці Данила Галицького, 16 на земельній ділянці з кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

Рішенням Рівненської міської ради № 6928 від 24.12.2019 року вирішено розробити детальний план території міста Рівного на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142. Цим же рішенням визначено Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради замовником розроблення детального плану території.

21.01.2020 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (Замовник) укладено договір з ПрАТ «Рівнеінвестпроект» (Виконавець) № б/н на розробленняпроекту детального плану територіїна земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

21.01.2020 надано Завдання, яке погоджене виконавцем та затверджене замовником щодо розробленняпроекту детального плану територіїна земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142. ПрАТ «Рівнеінвестпроект» у 2020 році виготовлений детальний план території на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 62 21.07.2020 року затвердженийдетальний план території на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

Відтак, не погоджуючись з вказаним рішенням прокурор, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятого рішення, натомість прокурор не надав достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР(Закон № 280) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межахКонституціїі законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до приписів пункту 42 частини першої статті 26Закону № 280 виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Отже затвердження містобудівної документації, яка стосується зокрема міста Рівного, належить до компетенції виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. № 3038-VI(Закон № 3038) встановлює, правові та організаційні основи містобудівної діяльності, який відповідно до його преамбули спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно зстатті 1 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Частиною 1статті 2 Закону № 3038встановлено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Частиною 2 статті 4 Закону № 3038 визначено, що суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 3акону № 3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частин 1-3 ст. 18 Закону № 3038, план зонування території розробляєтся на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ), плану земельно-господарського устрою та містобудівного кадастру з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Невід`ємною складовою плану зонування території (у складі генерального плану чи окремо) є проект землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва,зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історикокультурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги дозабудови, ландшафтної організації території.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодоплануванняізабудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3)відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5)встановленнядлякожноїзониумовтаобмеженьзвизначеннямвидіввикористанняземельнихділяноктаоб`єктів нерухомості; 6) узгодженнямежзонзмежамитериторійприродних комплексів,смугами санітарно-захисних,санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2003 рішенням Рівненської міської ради затверджений Генеральний план міста Рівного, а 11.04.2008 рішенням № 1411, скоригований Генеральний план міста Рівного.

Рішенням Рівненської міської ради 22.12.2011 затверджений план зонування міста Рівного в новій редакції (рішення чинне на час затвердження детального плану території на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142).

Згідно з частиною 1статті 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Відповідно до частин 1, 4статті 19 Закону № 3038детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає:1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3)функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5)потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10)порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні еко мережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

16.11.2011 за № 290 Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Українизатверджено Порядок розроблення містобудівної документації (Порядок).

Згідно з пунктом 4.1 Порядку, рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 24.12.2019 рішенням Рівненської міської ради № 6928 вирішено розробити детальний план території міста Рівного на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142. В подальшому рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 62 21.07.2020 затвердженийдетальний план території на земельну ділянку площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142.

Відтак, детальний план території наведеної вище земельної ділянки, розроблений ПрАТ «Рівнеінвестпроект» для конкретизації рішення Генерального плану міста Рівне щодо можливості ефективного використання земель, та земельна ділянка площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142 перебуває в зоні розміщення об`єктів наукового обслуговування та підготовки кадрів (цільове призначення відповідно до інформації з ДЗК обслуговування будівель та споруд закладів науки).

Разом з тим, відповідно до розділу 1.3 Пояснювальної записки ПрАТ «Рівнеінвестпроект» до детального плану території,вказана територія розташована в системі існуючого мікрорайону.

В зв`язку із припиненням функціонування колишнього науково-дослідного інституту з виробничою базою, що знаходились в житловому районі, назріла необхідністьрегенерації територій, які займав НДІ технології машинобудування.

Пунктом 4.8 Порядку встановлено, що детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови.

Згідно з ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» ці будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території. Норми призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності та господарювання при розробленні детальних планів територій.

Відповідно до приписів пункту 3.4. ДБН Б.1.1-14:2012 функціональне використання (призначення) територіїце використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.

Пунктом 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 встановлено, щодетальний план розробляється з метою, зокрема, уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району.

Згідно з розділом 5 (Просторово-планувальна організація територій) пункту 5.1 ДБН Б.2.2-12:2019, у процесі містобудівного проектування території на місцевому рівні визначаються території: сельбищна, виробнича, рекреаційна та ландшафтна, у межах яких окремі земельні ділянки мають планувально-об`єднаніу такі функціональні зони: житлової та громадської забудови, яка складається з прибудинкових територій багатоквартирних будинків, земельних ділянок садибних будинків, гуртожитків, а також земельних ділянок, на яких розташовуються заклади дошкільної освіти, загальної середньої освіти, громадські центри мікрорайонів, заклади охорони здоров`я, соціального захисту, культури та мистецтва, фізкультурнооздоровчі і спортивні споруди, підприємства торгівлі і харчування, побутового обслуговування, органи державної влади та місцевого самоврядування, громадських та релігійних організацій, фінансово-кредитних установ, науково-дослідних та проектних організацій; иробничої забудови, на якій розташовані підприємства промисловості, енергетики, сільського, лісового, водного господарства та інших виробничих об`єктів;- комунальноскладської забудови, на якій розташовані підприємства складського господарства, житлово-комунального господарства, поводження з побутовими відходами, зооветеринарного обслуговування, території місць поховання, пожежно-рятувальних підрозділів; ландшафтні та рекреаційні; курортно-оздоровчі; озеленених територій, що складаються із зелених насаджень загального користування, зелених насаджень обмеженого користування та зелених насаджень спеціального призначення; природоохоронного призначення; історико-культурного призначення; транспортних комунікацій (транспортної інфраструктури), що складаються з вулиць, доріг, об`єктів підприємств та мереж міського і зовнішнього транспорту; інженерних комунікацій (інженерної інфраструктури), яка включає територію інженерних споруд і мереж; спеціального призначення, яка включає території закладів і opгaнізацій органів державної влади з питань оборони та безпеки, військових містечок, пенітенціарний установ, режимних об`єктів зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка площею 1,7331 га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142 перебуває в зоні розміщення об`єктів наукового обслуговування та підготовки кадрів (цільове призначення відповідно до інформації з ДЗК обслуговування будівель та споруд закладів науки). Згідно з Генеральним планом міста Рівне, територія, що підпадає під дію оскаржуваного детального плану розміщена в зоні розміщення об`єктів наукового обслуговування та підготовки кадрів (зона Н-1).

Відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженогонаказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зазначена земельна ділянка належить до категорії земель - землі житлової та громадської забудови.

Відтак, з врахуванням системного аналізу положень ДБН, що регулює питання містобудівного проектування, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що під час розроблення та затвердження детального плану території земельної ділянки площею 1,7331га на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142, відповідачем визначено планувальну організацію території в межах функціональної зони, оскільки до житлової та громадської забудови відноситься як заклади освіти (наукового обслуговування та підготовки кадрів) так і території багатоквартирних будинків.

Щодо доводів апелянта про те, що детальним планом вказаної території змінено площу з 1,7331га на 1,95га, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у всіх прийнятих документах, які надані для розроблення детального плану території, площа земельної ділянки на вул. Данила Галицького, 16 із кадастровим номером 560100000:01:038:0142 зазначена у розмірі 1,7331га. Детальний план території містить відомості на земельну ділянку також площею 1,7331га.

Також, оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.07.2020 № 62, затверджений детальний план території, також, площею 1,7331га.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що прийняте 21.07.2020 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради рішення № 62 «Про затвердження Детального плану території міста Рівного на земельну ділянку площею 1,7331га в районі вулиці Данила Галицького, 16, відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не суперечить генеральному плану та плану зонування території міста Рівного.

Щодо представництва прокурора в інтересах держави суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України(КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4статті 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначенихКонституцієюта законами України.

Приписамистатті 131-1 Конституції України визначено, щопрокуратура здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно дозаконуінших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3 - 5статті 53 КАС України у визначенихзакономвипадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначенізакономпідстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначенихстаттею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. У даній справі прокурор, обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим позовом, вказує на те, що інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади, є частинами єдиного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». А оскаржуване рішення грубо порушує, зокрема, інтереси територіальної громади міста Рівне, тому у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Фактично, як стверджує прокурор, звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення дотримання органом місцевого самоврядування вимог законодавства, зокрема у сфері містобудівної діяльності, при реалізації наданих повноважень, що беззаперечно становить суспільний інтерес та надає прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції що такі твердження апелянта є неприйнятними, зважаючи на таке.

Згідно з частиною 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Положеннями частин першої, третьої цієї статті визначено, що прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (ст. 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеногозакономпорядку такого звернення.

Відтак, для представництва у суді інтересів держави прокурор зазакономмає визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відтак, із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у даному спорі жодних порушень інтересів держави не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 460/8799/20 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 12.08.2022