Ухвала

від 02.02.2022 по справі 520/12020/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 р.Справа № 520/12020/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" про забезпечення позову за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 по справі № 520/12020/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Рисайклинг групп"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

20.05.2021 року ТОВ ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ДФС у Харківській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №00001251411 від 26.06.2019 та №00001241411 від 26.06.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 по справі №520/12020/19 позовну заяву ТОВ ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 26.06.2019 №00001251411 та №00001241411.

На зазначене рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 по справі № 520/12020/19 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 скасовано. Прийнято постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Рисайклинг групп" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2021 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Рисайклинг групп на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі № 520/12020/19 - повернуто скаржнику.

ТОВ ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП подано заяву про перегляд постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 по справі № 520/12020/19, у зв`язку з нововиявленими обставинами разом із заявою про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- зупинити дію податкових повідомлень-рішень від 26.06.2019 №00001251411 та №00001241411, які прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби в Харківській області відносно ТОВ ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП до набрання остаточним рішенням у справі №520/12020/19 законної сили .

В обґрунтування вказаної заяви посилається на п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України та вказує на необхідність зупинення дії спірних податкових повідомлень-рішень на період розгляду заяви позивача про перегляд постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 по справі № 520/12020/19, оскільки судами в рамках справ № 922/1907/21, № 926/2133/21 та №911/1526/21 була встановлена реальність договорів, укладених позивачем з контрагентами, що на думку заявника свідчить про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 26.06.2019 №00001251411 та №00001241411 про застосування штрафу та пені та є очевидною ознакою їх протиправності.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 відкрито апеляційне провадження за заявою ТОВ ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП про перегляд постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 по справі № 520/12020/19, у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача не може бути задоволена, з наступних підстав.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами, визначеними у ч.ч.1 та 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У абзаці другому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2021 по справі № №160/10368/20.

За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, який ініціює таке клопотання.

Стверджуючи про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 26.06.2019 №00001251411 та №00001241411 заявник посилається виключно на рішення судів у інших справах, якими була встановлена реальність договорів, укладених ТОВ ТРК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП з контрагентами, не наводячи при цьому очевидних ознак протиправності вказаних рішень, які на його думку наявні на час подання заяви про забезпечення позову; інших доводів заява не містить.

Також заява позивача про забезпечення позову не містить належних обґрунтувань стосовно того, яка саме шкода може бути завдана правам та охоронюваним законом інтересам у разі, якщо дія спірних податкових повідомленнь-рішеннь не буде зупинена.

Доречно зауважити, що оцінка правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 26.06.2019 № 00001251411 та № 00001241411 була надана постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 по даній справі, відповідно до якої рішення визнані такими, що прийняті правомірно, оскільки відповідач, приймаючи їх, діяв на підставі та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому на даний час не має жодних підстав вважати їх такими, що мають ознаки очевидної протиправності.

Саме лише твердження заявника про існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із врахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19.

Водночас, позивач не зазначив будь-яких об`єктивних фактів на підтвердження існування обставин, передбачених ч.1 ст.150 КАС України, які дають підстави вважати, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та не надав належних доказів, якими б вочевидь підтверджувався факт незаконності спірних податкових повідомлень-рішень.

Рішеннями Господарського суду Харківської області від 31.08.2021 у справі № 922/1970/21, Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2021 у справі № 926/2133/21, від 02.11.2021 у справі № 926/2185/21, Господарського суду Волинської області від 16.11.2021 у справі № 903/366/21, Господарського суду Київської області від 23.09.2021 у справі № 911/1526/21, на які послався заявник, було відмовлено ТОВ ТРК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП в задоволенні позовів про визнання недійсними договорів з його контрагентами. При цьому, жодних висновків щодо незаконності податкових повідомлень-рішень від 26.06.2019 № 00001251411 та № 00001241411 вказані судові рішення не містять.

Колегія суддів зазначає, що лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень щодо прийняття спірних податкових-повідомлень рішень та звернення до суду з позовом про їх скасування, а в подальшому подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Відповідно, колегія суддів вважає, що заявником не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В

В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі № 520/12020/19 - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Жигилій С.П. Спаскін О.А.