Постанова

від 25.03.2021 по справі 520/12020/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 р.Справа № 520/12020/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

представників сторін : позивача - Чехова Д.А., відповідача - Зеленохатова І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 02.03.20 року по справі № 520/12020/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Рисайклинг групп"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК Рисайклинг групп" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТСК Рисайклинг групп") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 26.06.2019 № 00001251411 та № 00001241411.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Стверджує, що господарські відносини між ним та його контрагентами ТОВ Деруент , ТОВ НВП Полі-Пласт , ТОВ Комплект стандарт сервіс , ТОВ Компанія Сонячна Земля , ТОВ Еско ККД , ТОВ Технопромторг , ТОВ Протек Агро Груп , ТОВ Слім Груп мали реальний характер, що підтверджується належним чином складеними первинними документами по оприбуткуванню отриманих ТМЦ, передачу їх у виробництво, оприбуткуванню готової продукції, дозвільною документацію на переробку вторинної сировини, технологічними документами на виробництво, які надавалися під час перевірки. Зауважив, що послуги з утилізації відходів тари та пакування підприємство надає як власними силами так і з залученням підрядних організацій. Вважає, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача не є підставою для визнання операцій нереальними, оскільки причетність ТОВ ТСК Рисайклинг групи до злочинів щодо яких здійснюються кримінальні провадження, податковим органом не доведено. Зауважив, що наявність та/або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а також помилки в оформленні первинних документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Отже, посилаючись на викладені доводи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 по справі № 520/12020/19 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області на належного - Головне управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган, контролюючий орган).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 по справі № 520/12020/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Рисайклинг групп" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 26.06.2019 №00001251411 та №00001241411.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Рисайклинг групп" суму витрат на оплату судового збору у розмірі 6417 грн 33 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 по справі № 520/12020/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що судом першої інстанції при вирішенні справи не вірно застосовано приписи п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 ПК України. З огляду на наявність суттєвих недоліків у складених первинних документах, що свідчать про їх дефектність, податкової інформації щодо контрагентів позивача, зокрема, наявність судових вироків, відсутність трудових та виробничих ресурсів для надання відповідних послуг, відсутність доказів придбання сировини, товарів та послуг, необхідних для ведення господарської діяльності, паспортів якості, а також неможливість встановити наявність транспортних засобів для здійснення перевезення ТМЦ та руху коштів за придбані і реалізовані товари, стверджує про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Деруент , ТОВ НВП Полі-Пласт , ТОВ Комплект стандарт сервіс , ТОВ Компанія Сонячна Земля , ТОВ Еско ККД , ТОВ Технопромторг , ТОВ Протек Агро Груп , ТОВ Слім Груп та, як наслідок, безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Враховуючи викладені доводи вважає, що операції із наведеними контрагентами не мали на меті реального отримання послуг, фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з надання послуг, а первинні документи, які їх супроводжували, складено всупереч норм частини першої ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, у зв`язку із чим, оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 26.06.2019 №00001251411 та №00001241411 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Представник позивача у надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення. З огляду на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відсутність рішень судів, якими б безпосередньо визнані недійсними відносини ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" з його контрагентами, а також невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, процитувавши текст рішення суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не містить вмотивованих посилань на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В наданих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях представник відповідача виклав свої доводи та міркування щодо висновків про нереальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами з підстав відсутності у останніх основних фондів, працівників, необхідних КВЕД для надання таких послуг, незнаходження за юридичною адресою, подання звітності з нульовими показниками.

В наданих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях представником позивача фактично продубльовано зміст відзиву на апеляційну скаргу і в більш розгорнутому вигляді здійснено опис спірних господарських операцій. Звернуто увагу суду на те, що податковим органом не враховані додані до заперечень звіти до договору про консультаційні послуги, а тому твердження перевіряючих про те, що фактично послуги не надавалися, також не відповідає дійсності. Щодо посилань на кримінальні провадження зауважено, що недійсності, фіктивності, нереальності угод, укладених ТОВ "ТСК Рисайклинг групп", судами не встановлено.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, покликався на правову позицію, викладену у відзиві та додаткових поясненнях.

Протокольною ухвалою суду від 25.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-економічної експертизи у справі, оскільки з`ясування обставин, що мають значення для справи не потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, а відповідні обставини можуть бути встановлені судом без залучення експерта.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2019 ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" отримано акт від 20.05.2019 №1715/20-40-14-11-10/38383324 про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Рисайклинг групп (код ЄДРПОУ 38383324) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Деруент (код за ЄДРПОУ 39871251) за червень 2016 року, ТОВ НВП Полі-Пласт (код за ЄДРПОУ 40476250) та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (код за ЄДРПОУ 41077038) за квітень 2017 року, ТОВ Компанія Сонячна Земля (код за ЄДРПОУ 41442332) та ТОВ Еско ККД (код за ЄДРПОУ 40102314) за вересень 2017 року, ТОВ Технопром Торг (код за ЄДРПОУ 41379947) за жовтень 2017 року, ТОВ Протек Агро Груп (код за ЄДРПОУ 41324751) за січень 2018 року, ТОВ Слім Груп (код за ЄДРПОУ 41987498) за листопад 2018 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями внаслідок чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 347635,00 грн, в т.ч. у червні 2016 року у сумі 73048,00 грн, в квітні 2017 року у сумі 42504,00 грн, у вересні 2017 року в сумі 77000,00 грн, в жовтні 2017 року у сумі 60000,00 грн, в лютому 2018 року в сумі 15000,00 грн, в листопаді 2018 року у сумі 80083,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати на суму ПДВ 320749,00 грн, в т.ч. в червні 2016 року - 73048,00 грн, в квітні 2017 року - 42504,00 грн, в вересні 2017 року - 77000,00 грн, в жовтні 2017 року - 33755,00 грн, в лютому 2018 року - 14359,00 грн, в листопаді 2018 року - 80083,00 грн та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 26886,00 грн, в жовтні 2017 року у сумі 26245,00 грн, в лютому 2018 року у сумі 641,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, ТОВ ТСК Рисайклинг групп надано заперечення на акт перевірки та їх документальне підтвердження.

16 липня 2019 року позивачем отримано лист Про розгляд заперечень на акт та винесені на підставі акту від 20.05.2019 №1715/20-40-14-11-10/38383324 податкові повідомлення-рішення №00001251411 від 26.06.2019 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду усього в сумі 26886,00 грн та № 00001241411 від 26.06.2019 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 320749,00 грн та за штрафними санкціями 80187,25 грн.

Відповідно до статті 56.3 ПК України підприємство подало скаргу до ДФС України на вказані податкові повідомлення-рішення.

31 жовтня 2019 року до позивача надійшло рішення про результати розгляду скарги, яким в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішення, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами факту нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ Деруент , ТОВ НВП Полі-Пласт , ТОВ Комплект стандарт сервіс , ТОВ Компанія Сонячна Земля , ТОВ Еско ККД , ТОВ Технопромторг , ТОВ Протек Агро Груп , ТОВ Слім Груп , за наявності складених належним чином первинних документів, які підтверджують реальність спірних господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 по справі № 520/12020/19 не відповідає, а вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

З розрахунку грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2019 № 00001251411 та № 00001241411, колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для їх винесення слугували викладені в акті перевірки від 20.05.2019 №1715/20-40-14-11-10/38383324 висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та наступними контрагентами: ТОВ Деруент (код за ЄДРПОУ 39871251) за червень 2016 року на суму 438288,84 грн, в тому числі ПДВ - 73048,14 грн; ТОВ НВП Полі-Пласт (код за ЄДРПОУ 40476250) за квітень 2017 року на суму 81480,00 грн, в тому числі ПДВ - 13580,00 грн.; ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (код за ЄДРПОУ 41077038) за квітень 2017 року на суму 173544,00 грн, в тому числі ПДВ - 28924,00 грн; ТОВ Компанія Сонячна Земля (код за ЄДРПОУ 41442332) за вересень 2017 року на суму 390000,00 грн, в тому числі ПДВ - 65000,00 грн; ТОВ Енергосервісна компанія керуюча компанія Дарілка (надалі - ТОВ Еско ККД , код за ЄДРПОУ 40102314) за вересень 2017 року на суму 72000,00 грн, в тому числі ПДВ - 12000,00 грн; ТОВ Технопром Торг (код за ЄДРПОУ 41379947) за жовтень 2017 року на суму 360000,00 грн, в тому числі ПДВ - 60000,00 грн; ТОВ Протек Агро Груп (код за ЄДРПОУ 41324751) за січень 2018 року на суму 90000,00 грн, в тому числі ПДВ - 15000,00 грн; ТОВ Слім Груп (код за ЄДРПОУ 41987498) за листопад 2018 року на суму 480499,98 грн, в тому числі ПДВ - 80083,33 грн.

Так, за твердженням відповідача, заниження ПДВ до сплати у розмірі 320 749 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 26886 грн, сталося внаслідок неправомірного формування позивачем відповідних показників податкових кредиту, зобов`язань та від`ємного значення з податку на додану вартість за наслідками нереальних господарських операцій. Крім того, ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" не було надано документальних підтверджень по договорам про надання послуг по спірним взаємовідносинам, про що було складено акт ненадання документів від 13.05.2019 № 3117/20-40-14-11-11/38383324.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

За визначенням пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На виконання приписів п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Положеннями п.201.10 ст.201 ПК України покладено обов`язок на платника податку - продавця товарів/послуг при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Нормами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України передбачено, що під господарською діяльністю слід розуміти діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16 неодноразово наголошував, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

При цьому, у податковому обліку позивача операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 жовтня 2019 року по справі №400/2670/18, від 31.01.2020 по справі № 520/10953/18, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Щодо правомірності формування позивачем сум податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість по взаємовідносинам з його контрагентами - ТОВ Деруент , ТОВ НВП Полі-Пласт , ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , ТОВ Компанія Сонячна Земля та ТОВ Еско ККД , ТОВ Технопром Торг , ТОВ Протек Агро Груп , ТОВ Слім Груп у перевіряємий період, колегією суддів встановлено наступне.

Так, між ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" та ТОВ "Деруент" укладено договір поставки № 01/06 від 01.06.2016 (т.1 а.с.91-95), відповідно до умов якого постачальник, ТОВ "Деруент" передає, а покупець, відповідним чином приймає та оплачує відходи резино-технічних виробів, які в подальшому іменуються - товар. Постачальник зобов`язаний оформити та передати покупцю товар за видатковою накладною та приймально-здавальним актом. Поставка здійснюється партіями по мірі накопичення у погоджені сторонами строки шляхом самовивезення транспортом покупця (п.3.1 договору).

На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надані копії видаткових накладних № 9 від 10.06.2016 на суму 37332,00 грн та № 10 від 11.06.2016 на суму 35136,00 грн, №11 від 12.06.2016 на суму 35136,00 грн (т. 1 а.с. 99-101), податкові накладні № 9 від 10.06.2016, № 8 від 10.06.2016, № 10 від 11.06.2016, № 168 від 29.06.2016, № 167 від 29.06.2016, № 169 від 29.06.2016 та № 210 від 30.06.2016 та товарно-транспортні накладні від 10.06.2016 № 9/1, від 10.06.2016 № 9/2, від 101.06.2016 № 10/1, від 11.06.2016 № 10/2, від 12.06.2016 № 11/1, від 12.06.2016 № 11/2.(т. 1 а.с. 102-107).

За наслідками дослідження вказаних товарно-транспортних накладних судом апеляційної інстанції встановлено, що перевезення відходів резино-технічних виробів здійснювалось транспортними засобами РЕНО НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , та РЕНО НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом шляхом перевірки з`ясовано, що вказані транспортні засоби РЕНО НОМЕР_1 , РЕНО НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_2 в базі МВС відсутні, оскільки такі транспортні засоби не реєструвалися, що ставить під сумнів можливість їх використання у перевезенні відходів резино-технічних виробів.

По запиту причіп НОМЕР_4 встановлено, що в базі з таким номером перебував напівпричіп Samro Original 2001. За технічними характеристиками напівпричіп зчіплюється (агрегатується) iз спеціалізованим сідельним тягачем; приєднати до повноцінного вантажною автомобілю, який вже оснащений кузовом, його неможливо.

Як вбачається зі змісту вказаних ТТН пунктом навантаження товару є шиномонтажі м.Харкова, адреса яких не відома. Неможливо достовірно встановити та підтвердити з яких адрес вивозився товар, як ТОВ ДЕРУЕНТ (вантажовідправник), що територіально перебував в м.Києві, вул.Кіквідзе, буд.9/12, нежиле приміщення, офіс 53, здійснював об`їзд шиномонтажів м.Харкова та збирання відходів резино-технічних виробів на автомобілях, інформація щодо яких взагалі відсутня.

На запит від 13.05.2019 №23521/10/20-40-14-11-16 про надання пояснень та документального підтвердження правомірності використання (оренда, право власності тощо) ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" в якості автомобільного перевізника автомобілів РЕНО НОМЕР_1 , РЕНО НОМЕР_3 при транспортуванні товару (відходи резино-технічних виробів) у червні 2016 року, у письмових поясненнях генерального директора позивача ОСОБА_3 відповіді та документів на вказані автомобілі не надано.

На вимогу колегії суддів, на спростування вищенаведеного, представником позивача не було надано жодних документів на підтвердження перебування у його розпорядженні вказаних транспортних засобів, або зі схожими реєстраційними даними, що дозволило б ідентифікувати помилку, допущену позивачем у державному номері вказаних транспортних засобів.

Слід зауважити, що відповідно до КВЕД основний вид діяльності ТОВ Деруент є 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, до яких відходи резино-технічних виробів не віднесені.

Також, відповідно до договору на отримання транспортних послуг № 31/1 від 01.05.2016, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , прізвище якого вказано в товарно-транспортних накладних, в графі водій, транспортні послуги здійснюються за дорученням ТОВ "ТСК Рисайклинг групп", як замовника, при цьому жодних посилань, що такі послуги будуть надаватися на користь ТОВ ДЕРУЕНТ , відсутні. Пояснень з цього приводу представником позивача не надано.

Щодо водія ОСОБА_1 , прізвище якого також зазначено у товарно-транспортних накладних, будь-яких документів, з яких можливо було б встановити в зв`язку з чим його було залучено до перевезення товару, позивачем також не надано.

За таких обставин, підтвердити поставку товару транспортом покупця, як це передбачено вимогами п.3.1 договору № 01/06 від 01.06.2016, та, як наслідок факт виконання ТОВ Деруент своїх договірних зобов`язань перед ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" не вдається можливим.

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем також не надані приймально-здавальні акти, які відповідно до умов договору № 01/06 від 01.06.2016 повинні були складатись сторонами.

Отже, позивач не підтвердив отримання вказаних товарів та їх використання у власній господарській діяльності, та правомірності відображення таких операцій у власному бухгалтерському обліку.

Також, між ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" та ТОВ Деруент укладено договір про надання послуг № 31 від 16.05.2016, відповідно до умов якого, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги (надалі іменуються послуги ): Організація обслуговування договірної діяльності за договором № ТУ/ХКО-09/10-12/1-пор. від 16.02.2016 з ПАТ Термолайф та за договором № 04/15-03 від 7.04.15 з ТОВ ПП Фоліо Плюс , а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги (т. 1 а.с. 86-88).

З урахуванням додаткової угоди від 27.06.2016 вартість робіт складала 2100000 грн.

Між сторонами підписані акти № 167 від 29.06.2016 (т. 1 а.с. 89), № 169 від 29.06.2016, № 210 від 30.06.2016, №168 від 29.06.2016, в яких не викладено зміст наданої послуги, а саме, які дії проведені ТОВ Деруент з метою забезпечення організації обслуговування договірної діяльності за договором № ТУ/ХКО-09/10-12/1-пор. від 16.02.2016 з ПАТ Термолайф та за договором № 04/15-03 від 7.04.15 з ТОВ ПП Фоліо Плюс (т. 2 а.с. 13-15).

Слід зауважити, що позивачем не надано ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій договори, які укладені між ним та ПАТ Термолайф , ТОВ ПП Фоліо Плюс № ТУ/ХКО-09/10-12/1-пор. від 16.02.2016 та № 04/15-03 від 07.04.2015, що унеможливлює встановлення обсягу та змісту послуг, які ТОВ "Деруент" мало надавати позивачеві на виконання вказаних договорів.

Колегією суддів проаналізовані звіти, надані позивачем до матеріалів справи, зокрема, звіт під назвою Засоби утилізації комбінованих та тих, що не класифікуються, пластичних мас на 10 аркушах, наданий до суду на 5 аркушах з урахуванням титульного аркушу. За пошуковим запитом з перших слів вказаного звіту Слід підкреслити, що вторинній переробці можуть у мережі інтернет за адресою http://ur.co.ua/112/498-5-othody-proizvodstva-v-stroitel-stve.html знайдено реферат п`ята сторінка якого є ідентичною зі змістом вказаного звіту.

Звіт Питання пов`язані з захороненням ТПВ та ПВ на полігоні , починаючи з 10 аркушу є тотожнім з текстом реферату, розміщеного в інтернеті за адресою http://8ref.com/2/referat_26274.html та має незначні виправлення тексту та видалення окремих речень, які не впливають на його зміст.

Окремо, колегія суддів зауважує, що у вказаних звітах та звітах Змішування відходів з метою отримання матеріалів для відсипних робіт та Система оптимізації збору та тимчасового зберігання відходів не наводиться ані жодних проблемних питань, поставлених на дослідження, ані шляхів їх вирішення. Також усі наведені звіти не містять жодних висновків, які б могли бути використані у господарській діяльності позивача або його контрагентів. Відсутні в звітах і інформація щодо витраченого часу, джерел отримання інформації, взагалі звіти не мають будь-яких ознак первинного документу для цілей ведення податкового обліку (т. 2 а.с. 17-52).

В ході судового розгляду справи представником позивача не надано жодних пояснень щодо використання вказаних рефератів-звітів у власній господарській діяльності позивача, необхідності їх складання та економічних наслідків для господарської діяльності позивача.

Посилання представника позивача на те, що результатом вказаної послуги є приймання на захоронення промислових відходів ПАТ Термолайф , ТОВ ПП Фоліо Плюс на полігоні ТБО, що підтверджується талонами на захоронення є неприйнятними, оскільки не підтверджено документально; в наданих до матеріалів справи талонах окрім назв ТОВ Перероблюючий завод та ТОВ "ТСК Рисайклинг групп", дати видачі талонів, обсягу та відтиску печатки погашено відсутні будь-які дані, які б дозволяли співвіднести вказані талони з захороненням промислових відходів саме ПАТ Термолайф , ТОВ ПП Фоліо Плюс .

Окремо слід зазначити, що ТОВ ДЕРУЕНТ (код ЄДРПОУ 39871251) з моменту реєстрації, а саме з 02.07.2015 подало лише 5 декларацій з податку на додану вартість за періоди: 08.2015, 02.2016, 03.2016, 04.2016, 06.2016 та не подало жодної декларації з податку на прибуток.

Після чого, свідоцтво платника ПДВ від 03.06.2016 № 200269843 анульовано за рішенням контролюючого органу 09.08.2017 у зв`язку з ненаданням декларацій протягом року. Податкова звітність щодо визначення основних засобів на підприємстві взагалі не подавалась. Згідно наданого звіту про суми нарахованої заробітної плати (форма Д4) працівники в штаті підприємства на підприємстві відсутні.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про нереальність вказаних господарських операцій, оформлених за договором № 01/06 від 01.06.2016 та договором про надання послуг № 31 від 16.05.2016, що свідчить про неправомірність формування позивачем за наслідками такої операції суми податкового кредиту за червень 2016 року.

Також колегією суддів встановлено, що між позивачем, як замовником, та його контрагентами, як виконавцями, були укладені договори про надання послуг, а саме з ТОВ "Деруент" № 01/06-1 від 01.06.2016, ТОВ НВП Полі-Пласт № 34 від 01.04.2017, ТОВ Компанія Сонячна Земля № 170 від 01.09.2017, ТОВ Технопром Торг № 131 від 01.10.2017, ТОВ Протек Агро Груп № 8 від 03.01.2018, ТОВ Слім Груп № 119 від 01.11.2018 (т. 1 а.с. 96-98, 122-123, 186-188, 197-199, 206-207, 209-210), умови яких є тотожними.

Предметом вказаних умов договорів є надання виконавцями за завданням замовника (ТОВ "ТСК Рисайклинг групп") протягом визначеного в договорі строку за плату послуги з утилізації матеріалів тари та пакування (п.1.1 договорів). Виконавець зобов`язаний за завданням Замовника особисто надавати останньому визначені у п. 1.1 цього Договору послуги в розумний строк, а у разі неможливості надати послуги передбачені цим договором особисто, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, повідомивши про це замовника та залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (п.2.1 договорів). Виконавець має право: отримувати від замовника інформацію, необхідну для надання послуг за цим договором, отримати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором (п.2.2 договорів). Замовник зобов`язаний: приймати від виконавця результати надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором, забезпечувати виконавця інформацією, необхідною для надання послуг (п.2.3 договорів).

Разом з цим, умови договору не передбачають передання замовником (позивачем) будь-яких матеріалів тари та пакування на утилізацію виконавцям вказаних договорів, а також не передбачають отримання конкретного результату саме позивачем від виконання вказаних вище послуг його контрагентами.

В ході судового розгляду даної справи представником позивача не надано жодних пояснень з точки зору того, яким чином отримання вказаних послуг пов`язано з господарською діяльністю позивача та в чому полягає зміст таких послуг, надання яких потребує отримання допоміжних послуг від перероблюючих підприємств, наявності державної ліцензії, персоналу, місць для тимчасового зберігання відходів тощо.

Позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надано первинних документів на підтвердження реальності вказаних господарських операції, зокрема видаткових накладних, повідомлень про покладення виконання договору про надання послуг на іншу особу, тощо.

Надані позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції акти здачі-приймання робіт (надання послуг) колегія суддів не вважає такими, що доводять реальність вказаних вище операції, оскільки вони не містять жодної інформації, яка б розкривала зміст та обсяг наданих послуг, конкретний результат, як отримував позивач внаслідок їх виконання.

Надані позивачем акти звірок взаєморахунків з ТОВ НВП Полі-Пласт , ТОВ Технопром Торг (т. 1 а.с. 125, 205) не містять відомостей про посаду, прізвище, ім`я та по батькові осіб, які підписали такі документи, а також не дозволяють встановити, що їх складання пов`язане саме з отриманням послуг по утилізації відходів.

Надані позивачем податкові накладні, виписані ТОВ Компанія Сонячна Земля , ТОВ Протек Агро Груп , ТОВ Слім Груп також не доводять реальності здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки не підтверджені іншими належним чином складеними первинними документами позивача.

Отже, підтвердити отримання позивачем послуг з утилізації матеріалів тари та пакування від вищевказаних контрагентів не має можливості, що з урахуванням талонів на утилізацію, наданих позивачем свідчить про те, що ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" фактично самостійно збирає та утилізує матеріали тари та пакування.

А відтак, слід дійти висновку про те, що сплата позивачем коштів ТОВ "Деруент", ТОВ НВП Полі-Пласт , ТОВ Компанія Сонячна Земля , ТОВ Технопром Торг , ТОВ Протек Агро Груп , ТОВ Слім Груп за платіжними дорученнями щодо вказаних операцій відбулося за утилізацію матеріалів тари та пакування, які фактично здійснені ТОВ "ТСК Рисайклинг групп", що свідчить про незабезпечення руху коштів зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій, здійснення операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій позивача та вказаних контрагентів для штучного створення умов бюджетного відшкодування та позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції з ТОВ Еско ККД , колегією суддів встановлено, що відповідно до договору № 1/09/2017-6 від 01.09.2017, укладеного між ТОВ "ТСК РисайклингГрупп" та ТОВ Еско ККД та підписаного директором ТОВ Еско ККД ОСОБА_4 та комерційним директором позивача ОСОБА_5 , ТОВ Еско ККД (виконавець) бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником (ТОВ "ТСК Рисайклинг групп"), вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, до пункту призначення, які зазначаються у заявці про надання послуг з перевезення, а замовник бере на себе зобов`язання оплати за перевезення вантажу. Для цілей цього договору замовник надає виконавцю водіїв автотранспортних засобів, які офіціально оформлені, як співробітники замовника та мають посвідчення водія відповідної категорії: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т.3 а.с.106-107).

З дослідженого рахунку на оплату № 210 від 30.09.2017 вбачається, що позивачем на підставі договору № 1/09/2017-6 від 01.09.2017 отримані транспортні послуги у кількості 1 шт. вартістю 72000 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 159).

В подальшому директором ТОВ Еско ККД ОСОБА_4 та комерційним директором позивача ОСОБА_5 підписано акт про надання послуг № 1062 від 30.09.2017.

Разом з цим, як вбачається з акту перевірки (т.1 а.с.27) та не спростовано позивачем по справі у період з 09.10.2012 по 28.02.2018, тобто на час складення акту про надання послуг № 1062 від 30.09.2017, на підставі протоколу зборів засновників ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" від 05.09.2012, наказу про призначення №1 від 09.10.2012, наказу про звільнення № 59-ок від 28.02.2018 директором була ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" ОСОБА_4 , що з урахуванням ненадання позивачем доказів уповноваження комерційного директора - ОСОБА_5 на підписання первинних документів від імені ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" унеможливлює прийняття акту про надання послуг № 1062 від 30.09.2017, як належного документу на підтвердження реальності наданих послуг.

Фактично у спірний період повноважною особою, як виконавця (ТОВ Еско ККД ), так і замовника (ТОВ "ТСК Рисайклинг групп"), була одна й та сама особа - ОСОБА_4 , що свідчить про те, що господарська операція відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладеному платником податку договорі.

З досліджених товарно-транспортних накладних вбачається, що автомобільним перевізником виступає ТОВ Еско ККД , однак перевезення товарів здійснювалося двома водіями - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є працівниками позивача, що підтверджується наказами про прийняття їх на роботу у січні 2017 року та звільнення ОСОБА_7 з 13.12.2018 (т. 3 а.с. 39-40).

У товарно-транспортних накладних вказано, що вантаж перевозився з адреси АДРЕСА_1 , при цьому який саме товар перевозився встановити неможливо, жодних пояснень з цього приводу представником позивача не надано, як і пояснень на підтвердження доцільності отримання таких транспортних послуг з метою використання в господарській діяльності.

З урахуванням вищевикладеного та наявності у позивача власних транспортних засобів, на яких можливо було здійснити перевезення товарів вказаними водіями, відсутність з боку представника позивача пояснень економічної доцільності та необхідності отримання послуг з перевезення товарів із залученням власних водіїв та транспорту іншою юридичною особою свідчить про відсутність ділової мети у вказаної господарської операції, що також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс колегією суддів встановлено відповідно до умов договору поставки № 35 від 01.04.2017, постачальник, ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , передає, а покупець, ТОВ "ТСК Рисайклинг групп", відповідним чином приймає та оплачує відходи резино-технічних виробів, які в подальшому іменуються товар. Постачальник зобов`язаний оформити та передати покупцю товар за видатковою накладною та приймально-здавальним актом. Поставка здійснюється партіями по мірі накопичення у погоджені сторонами строки шляхом самовивезення транспортом покупця.

На підтвердження здійснення вказаної поставки позивачем надані копії видаткових накладних № РН-0405/06 від 05.04.2017, № РН-0404/06 від 04.04.2017, № РН-0424/19 від 24.04.2017 (т. 1 а.с.134-136) та товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 149-158), з яких вбачається наступне:

- 27.03.2017 водії позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на транспортному засобі МАN НОМЕР_5 двічі здійснили перевезення товарів з Донецької області, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 132-Б до Харківської області, Чугуївського району, земель Кочетоцької сільради, зони № 01, комплексу будівель № 11. (т. 1 а.с. 150-151);

- 28.03.2017 водії позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на транспортному засобі МАN НОМЕР_5 тричі здійснили перевезення товарів з Донецької області, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 132-Б до Харківської області, Чугуївського району, земель Кочетоцької сільради, зони № 01, комплексу будівель № 11. (т. 1 а.с. 152-154);

- 29.03.2017 водії позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на транспортному засобі МАN НОМЕР_5 двічі здійснили перевезення товарів з Донецької області, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 132-Б до Харківської області, Чугуївського району, земель Кочетоцької сільради, зони № 01, комплексу будівель № 11. (т. 1 а.с. 155-156);

- 30.03.2017 водії позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на транспортному засобі МАN НОМЕР_5 двічі здійснили перевезення товарів з Донецької області, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 132-Б до Харківської області, Чугуївського району, земель Кочетоцької сільради, зони № 01, комплексу будівель № 11. (т. 1 а.с. 157-158).

Колегія суддів зазначає, що довжина шляху від АДРЕСА_2 за даними сервісу https://www.google.com/maps складає 189 кілометрів, а тривалість поїздки орієнтовно складає 2 години 40 хвилин в один бік.

З урахуванням відстані між вказаними населеними пунктами та необхідністю проведення розвантажувально-навантажувальних робіт, колегія суддів вважає фізично неможливим здійснення в один день двох, а тим більше трьох перевезень товарів за вказаними вище маршрутом.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, підпис вищевказаних документів бухгалтерського обліку від імені ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" здійснювала її директор - ОСОБА_9 .

До матеріалів справи надано вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 р. по справі №201/4522/18, відповідно до якого ОСОБА_9 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України та призначено покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 гривень. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 8 500 гривень.

Колегією суддів з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 13.11.2018 по справі №201/4522/18 апеляційну скаргу захисника Доронкіна І.І. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 задоволено частково; вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК України - скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2019 по справі №201/4522/18 клопотання ОСОБА_9 про звільнення її від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задоволено; кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України закрито, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнивши ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У справах №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності ухвали суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Верховний Суд не відступав від такого висновку у спосіб, встановлений пунктом 8 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявність ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності відносно засновника ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , постановленої після виникнення спірних відносин із позивачем по справі, унеможливлює віднесення позивачем сум по вказаному вище контрагенту до складу податкового кредиту, а відтак, є вірним висновок відповідача про протиправність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 28924,00 грн.

При цьому, колегія суддів вказує, що статус фіктивного, нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №826/15034/14, від 15.12.2015 у справі 2а-7264/10/0870 та Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670.

Також колегія суддів зазначає, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП Ангара до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не здійснила.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне взяти до уваги надану податковим органом податкову інформацію, яка також була відображена в акті перевірки, а саме :

- відсутність кодів КВЕД на надання відповідних послуг у контрагентів позивача - ТОВ Деруент , ТОВ НВП Полі-Пласт , ТОВ Компанія Сонячна Земля , ТОВ Технопром Торг , ТОВ Протек Агро Груп , ТОВ Слім Груп ;

- місцезнаходження контрагента позивача ТОВ Деруент ;

- відсутність складських приміщень та основних засобів у ТОВ Деруент , ТОВ НВП Полі-Пласт , ТОВ Компанія Сонячна Земля , ТОВ Технопром Торг , ТОВ Протек Агро Груп , ТОВ Слім Груп ;

- відсутність найманих працівників у ТОВ Деруент , ТОВ НВП Полі-Пласт , ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , ТОВ Компанія Сонячна Земля , ТОВ ТЕХНОПРОМ ТОРГ , ТОВ Протек Агро Груп , ТОВ Слім Груп ;

- неподання податкової звітності за спірні періоди ТОВ Деруент , ТОВ НВП Полі-Пласт , ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , ТОВ Компанія Сонячна Земля , ТОВ Протек Агро Груп , ТОВ Слім Груп ;

- придбання вказаних товарів та послуг контрагентами позивача, які також не мали відповідних кодів КВЕД, складських приміщень та основних засобів, найманих працівників та неподання податкової звітності.

- наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2015 по справі № 757/40712/15-к, який набрав законної сили, щодо директора контрагента ТОВ Деруент - ТОВ Бансо Груп , якого визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 209 КК України та у якого ТОВ Деруент нібито придбавав товари та послуги для подальшої реалізації позивачеві.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, а також відсутність в матеріалах справи документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій у сукупності із виявленими фактами щодо діяльності контрагентів (які не спростовані відповідними доказами), колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку не підтверджено реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Щодо наданих позивачем платіжних документів та договорів відступлення грошових вимог на користь третіх осіб, колегія суддів зазначає, що самі по собі факти сплати грошових коштів позивачем його контрагентам не доводять реальності придбання товарів та виконання послуг саме контрагентами позивача, оскільки оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Щодо твердження позивача про необізнаність з діяльністю вказаних вище контрагентів колегія суддів зазначає, що дійсно порушення будь-яким контрагентом позивача податкового законодавства тягне за собою відповідальність та негативні наслідки саме для такого контрагента та не позбавляє права позивача на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, разом з тим, в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлені факти допуску порушень як контрагентами повивача, так і самим позивачем, які полягають у формуванні даних податкового обліку на підставі операцій, фактичне здійснення яких не підтверджене.

Посилання позивача на те, що наявна в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів суб`єкта господарювання інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства, за відсутності належних доказів на підтвердження об`єктивної можливості контрагентами позивача здійснити відповідні поставки товару та надавати відповідні послуги не спростовують обставин щодо обставин, за яких колегія суддів дійшла висновку про порушення позивачем норм п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 травня 2019 року (справа № 826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа № 816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа № 804/4787/16) є неприйнятними, оскільки крім неналежним чином складених товарно-транспортних накладних, факт нереальності здійснених господарських операції між ТОВ "ТСК Рисайклинг групп" та його контрагентами підтверджується у сукупності іншими встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

При цьому, посилання позивача на судову практику Верховного Суду не є релевантним, оскільки у зазначених справах досліджувались відмінні від цієї справи обставини.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31.01.2020 по справі № 520/10953/18.

Колегія суддів також не враховує надані позивачем документи щодо подальшої реалізації товарів та послуг (звітів виробництва на зміну, довідки зустрічної звірки з питань Державної фінансової інспекції в Харківській області № 07-10/10-з від 05.04.2016, товарно-транспортних накладних щодо отримання від ПРАТ Термолайф відходів базальтового виробництва, талони та лист від ТОВ Перероблюючий завод ), оскільки вони жодним чином не підтверджують реальності або нереальності проведених господарських операції між позивачем та вищевказаними контрагентами.

З огляду на встановлені обставини у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на загальну суму 320 749 грн по нереальним господарським операціям з ТОВ Деруент за червень 2016 року на суму- 73048,14 грн, ТОВ НВП Полі-Пласт за квітень 2017 року на суму - 13580,00 грн, ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за квітень 2017 року на суму - 28924,00 грн, ТОВ Компанія Сонячна Земля за вересень 2017 року на суму - 65000,00 грн, ТОВ Енергосервісна компанія керуюча компанія Дарілка за вересень 2017 року на суму - 12000,00 грн, ТОВ Технопром Торг за жовтень 2017 року на суму - 60000,00 грн, ТОВ Протек Агро Груп за січень 2018 року на суму - 15000,00 грн, ТОВ Слім Груп за листопад 2018 року на суму - 80083,33 грн. та формування від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 26886 грн, з них 26245 грн по взаємовідносинам з ТОВ"ТЕХНОПРОМТОРГ" за жовтень 2017 та 641 грн по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОТЕКАГРОГРУП" за лютий 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підтвердження правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 26.06.2019 №00001251411 та № 00001241411, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав належні та допустимі докази.

За таких обставин факти, вказані в акті перевірки від 20.05.2019 №1715/20-40-14-11-10/38383324 щодо встановлення порушень позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, слід вважати доведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.06.2019 №00001251411 та №00001241411 такими, що винесені правомірно, оскільки відповідач, приймаючи їх, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2019 №00001251411 та № 00001241411 слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене вище, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 по справі № 520/12020/19 підлягає скасуванню прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 по справі № 520/12020/19 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Рисайклинг групп" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 26.03.2021 року