Рішення

від 04.02.2022 по справі 200/5256/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/5256/19

Провадження № 2/932/3421/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кондрашова І.А.,

за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,

представника позивача - адвоката Водоп`янова С.В.,

представника відповідача - адвоката Мальцева В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бутюгіної Євгенії Сергіївни, Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2014 року по справі № 200/7417/14-ц, було звернуто стягнення на вищевказану квартиру, яка є предметом іпотеки, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах на підставі Закону України Про виконавче провадження . Вказане рішення набрало законної сили 20 грудня 2016 року. На виконання вказаного рішення було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , оголошено заборону на її відчуження. Однак незважаючи на рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, та незважаючи на наявність арешту, державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бутюгіною Євгенією Сергієвною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43613616 від 22 жовтня 2018 року, за яким зареєстровано право приватної власності на 1/1 частки квартири АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп . Позивач з цим рішенням не погоджується, вважає його незаконним і необґрунтованим, оскільки у квартирі зареєстровані та проживають малолітні діти. На реєстрацію права власності за відповідачем не було надано дозволу органу опіки та піклування.

12.02.2020 року позивачем подана заява про зміну підстав позову. Так, позивач посилається на те, що розмір заборгованості за вимогою про дострокове погашення заборгованості та звернення стягнення, не відповідає тій сумі боргу, що стягнута рішенням суду. Також позивач вказує що згідно ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови для державної реєстрації прав. На момент переоформлення квартири на відповідача, відносно цього майна у реєстрі було наявне обтяження у вигляді арешту, що залишилось поза увагою державного реєстратора. Також у квартирі зареєстровані малолітні діти, тому звернення стягнення на квартиру у такий спосіб, порушує їх права. За таких обставин позивач вважає оскаржуване рішення реєстратора протиправним та просить суд скасувати рішення реєстратора № 43613616 від 22 жовтня 2018 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого не визнає позовні вимоги, посилаючись на таке. До ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп перейшло право вимоги за договором іпотеки № 014/3101/137385 від 27.09.2007 року, тому відповідач мав право застосувати будь-які способи звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом набуття права власності на квартиру. Наявність невиконаного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші, як судові так і позасудові способи звернення стягнення, що не є подвійним стягненням. Крім того, наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, а також наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності іпотекодержателем. Арешт майна не є забороною вчинення реєстраційних дій, тому підстав для відмови у реєстрації права власності на квартиру за відповідачем не було, а відтак реєстратор діяв в рамках повноважень, та у спосіб, що встановлений Законом. Щодо надання дозволу органу опіки та піклування на набуття квартири у власність ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , то дана реєстраційна дія не є правочином, оскільки державна реєстрація не є способом набуття права власності, а є лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав, тому дозвіл органу опіки та піклування не вимагається. Враховуючи вищезазначене, ТОВ ФК Дніпрофінансгруп вважає, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим і безпідставним, тому просять у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У зв`язку із закінченням строку повноважень судді Томаша В.І. справа передана судді Литвиненко І.Ю. (протокол повторного автоматизованого розподілу від 11.11.2019 року.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2019 року справа прийнята в провадження судді ОСОБА_3 .

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року за № 2299/3дп/15-20, суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із внесенням подання про звільнення судді з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 17.11.2020 року справа передана судді Яковлеву Д.О.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02 грудня 2020 року суддю ОСОБА_4 було відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді внесення подання про звільнення судді з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 20.01.2021 року справа передана судді Кондрашову І.А.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2019 року справа прийнята в провадження судді Кондрашова І.А.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та пояснив, що наявність арешту не перешкоджає набути право власності на предмет забезпечувального обтяження. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Треті особи в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Сьомою державною нотаріальною конторою ДМНО, за реєстр. № 2-7431, належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

27 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 014/3101/137375, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Договором іпотеки забезпечувалось кредитне зобов`язання позивача у розмірі 37 667 доларів США, 52 центів за кредитним договором № 014/137375/3101/74 від 27 вересня 2007 року, укладеного між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_5 . Тобто ОСОБА_1 є майновим поручителем.

В подальшому право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки було відступлено ВАТ Райффайзен Банк Аваль на користь Публічного акціонерного товариства Оксі Банк .

31 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством Оксі Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ Оксі Банк відступає право вимоги ТОВ ФК Дніпрофінансгруп за кредитним договором № 014/137375/3101/74 від 27 вересня 2007 року.

Згідно договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 014/3101/137375 від 31.08.2018 року, що укладений між ПАТ Оксі Банк та ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , право вимоги за договором іпотеки № 014/3101/137375 від 27.09.2007 року, перейшло до ТОВ ФК Дніпрофінансгруп .

Отже, ТОВ ФК Дніпрофінансгруп стало новим кредитором ОСОБА_5 за кредитним договором № 014/137375/3101/74 від 27 вересня 2007 року, а також набуло право вимоги і стало новим іпотекодержателем за договором іпотеки 014/3101/137375 від 27.09.2007 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2014 року по справі № 200/7417/14-ц, за позовом ВАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 були задоволені вимоги банку та у рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ВЕМ № 374204, виданого Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах, згідно з встановленою Законом України Про виконавче провадження процедурою, з початковою ціною не нижче, чим визначено незалежною особою на здійснення оцінки майна, на час здійснення виконавчих дій, задовольнивши вимоги банку про стягнення боргу у сумі 148091 гривень 52 копійок.

Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 20 грудня 2016 року.

20.07.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду.

26.07.2018 року приватним виконавцем проведено опис та накладено арешт на майно, а саме двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Відомості про накладення арешту зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2018 року о 13 год. 24 хв., що видно з інформаційної довідки № 138760246 від 23.09.2018 року.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень, визначає Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

22 жовтня 2018 року державним реєстратором Агенція адміністративних послуг Бутюгіною Євгенією Сергіївною прийнято рішення за заявою ТОВ ФК Дніпрофінансгруп про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43613616 (з відкриттям розділу). Названим рішенням державний реєстратор зареєструвала право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп . Підставою для прийняття такого рішення є вимога-іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості, серія та номер 0904/15, 0904/16, 0904/17, 0904/18 від 04.09.2018 року, видавник ТОВ ФК Дніпрофінансгруп .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. (ч.1 ст. 33 Закону України Про іпотеку )

За змістом положень частини 1 та 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку ).

Передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п`ятої Цивільного кодексу України.

При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволенню судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Водночас, можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі №6-1851цс15 та від 14.09.2016 року у справі № 6-1219 цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для застосування судами України.

Суд вказує, що кредитор (іпотекодержатель) для задоволення своїх вимог має право використовувати судові та позасудові способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може мати місце в судовому порядку, шляхом звернення стягнення як безпосередньо, так і шляхом так званої процедури прямого продажу з прилюдних торгів, з конкретно визначеною ціною. Кредитор має право стягнути кредитну заборгованість в судовому порядку, а потім під час виконавчого провадження іпотечне майно може бути реалізовано виконавцем. Кредитор також має право звернутися до нотаріуса і звернути стягнення шляхом вчинення виконавчого напису. І насамкінець кредитор (іпотекодержатель) має право набути право власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, тобто зареєструвати його за собою. При цьому законодавством не обмежено право кредитора використовувати той чи інший спосіб задоволення своїх вимог. На практиці всі способи можуть бути використані навіть одночасно, але за умови, що кредитна заборгованість не погашена.

Як випливає з висновку, що міститься у Постанові Верховного суду від 09 травня 2020 р. у справі № 361/7543/17 наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Така позиція відтворена також в у постановах ВС від 03 лютого 2016 року у справі N 22-ц/796/716/2014 (провадження N 6-1080цс15) та від 09 вересня 2014 року у справі N 922/3658/13 (провадження N 3-71гс14).

Отже, суд вважає, що ТОВ ФК Дніпрофінансгруп мало повне право застосувати такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як набуття нерухомого майна у власність, що відповідає положенням ст. ст. 33, 36, 37 Закону України Про іпотеку . Суд відхиляє аргумент позивача про те, що у повідомленні про дострокове погашення заборгованості сума заборгованості є більшою від тієї, яка зафіксована у рішенні суду, оскільки це не впливає на право іпотекодержателя звернути стягнення. Більше того, рішення суду залишається невиконаним, тому кредитор, застосовуючи інший спосіб задоволення своїх вимог, має право нараховувати заборгованість, що не заборонено законодавством.

Перевіряючи оскаржувані рішення реєстратора на предмет дотримання законності та процедури реєстрації права власності, суд звертає увагу на таке.

Як встановлено судом, на момент прийняття оскаржуваного рішення реєстратором 22 жовтня 2018 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис про обтяження № 271450090 (спеціальний розділ), внесений на підставі постанови про арешт майна боржника серія та номер 56825353 від 22.07.2018 року. Це факт сторонами не заперечується. Тобто на момент реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , ця квартира мала обтяження.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок).

Згідно п. 8, 13 Порядку для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 28 Порядку реєстрації").

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону.

Таким чином, наявність в Державному реєстрі речових прав запису про арешт майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій відносно цього майна до того часу, доки таке обтяження не буде знято.

Отже, приймаючи спірне рішення державний реєстратор Бутюгіна Є.С. не звернула уваги, що в реєстрі відносно спірної квартири міститься запис про обтяження (арешт), тому реєстрація права власності за ТОВ ФК Дніпрофінансгруп була проведена незаконно.

03 липня 2018 року Верховна Рада прийняла Закон № 2478-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування ), яким ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV доповнено пунктом 7 про те, що наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем .

Названий Закон набрав чинності 04.11.2018 року, а введений в дію 04.02.2019 року.

В даному випадку суд не може застосувати цей Закон до спірних відносин, оскільки рішення реєстратора було прийнято 22.10.2018 року, тобто раніше набрання ним чинності та введення в дію, а відтак наявність обтяження в реєстрі у вигляді арешту, яке хоча й зареєстровано після реєстрації іпотеки, однак все одно було перешкодою для проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ ФК Дніпрофінансгруп . Тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення не було припису, який би дозволяв державному реєстратору провести державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за наявності зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень.

З цих підстав суд відхиляє аргумент відповідача ТОВ ФК Дніпрофінансгруп про те, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Як видно з довідок про реєстрацію місця проживання особи від 13.03.2018 року, у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані неповнолітні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вважає, що для реєстрації права власності за іпотекодержателем необхідно було отримати дозвіл органу опіки та піклування, оскільки можуть порушуватись права дітей, для яких спірна квартира є житлом.

Стаття 17 Закону України Про охорону дитинства передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

За змістом ст. 18 Закону України Про охорону дитинства органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Пунктом 4 статті 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, визначає Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866.

Аналіз ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України Про охорону дитинства дозволяє зробити висновок, що діяльність органів, які здійснюють захист прав дітей, спрямована на заборону укладання договорів за якими відчужується будь-яким способом нерухоме майно, що є житлом дітей, без відповідного дозволу. За загальним правилом, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

За вимогами закону дозвіл органу опіки та піклування необхідний при укладенні договору іпотеки, а не при виконанні судового рішення про зверненні стягнення на предмет іпотеки. Проте позивач не довела, що діти були зареєстровані у спірній квартирі на момент укладення договору іпотеки.

Суд вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на підставі іпотечного застереження не є правочином, тому в розумінні Закону України Про охорону дитинства не потрібно отримувати дозвіл органу опіки та піклування для вчинення такої реєстраційної дії.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача про те, що для набуття права власності на квартиру ТОВ ФК Дніпрофінансгруп необхідно було отримати дозвіл органу опіки та піклування.

Суд лише погоджується з тим, що наявність арешту спірного майна перешкоджало реєстратору вчинити реєстраційну дію та зареєструвати право власності на квартиру, що свідчить про порушення самої процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, тому з цієї підстави оскаржуване рішення суд визнає протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Однак іпотекодержатель не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права та скасувати наявний арешт, і повторно, з дотриманням установленої процедури, набути право власності не предмет іпотеки.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

В силу унормувань ст. 141 ЦПК України з Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг належить стягнути судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бутюгіної Євгенії Сергіївни (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 4, код ЄДРПОУ 42320061), Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, офіс 205, код ЄДРПОУ 40696815), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради (49069, м. Дніпро, вул. М. Грушевського, буд. 70), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40392181), про скасування рішення, задовольнити.

Рішення Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бутюгіної Євгенії Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу № 43613616 від 22 жовтня 2018 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , скасувати.

Стягнути з Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 4, код ЄДРПОУ 42320061) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень, 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участі в судовому засіданні - протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ