Постанова

від 02.02.2022 по справі 826/1444/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1444/15 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Ворони Д.О., розглянувши в порядку письмового поводження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування середнього заробітку, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

- стягнути з Міністерства юстиції України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2014 року по 29 березня 2016 року; допустити негайного виконання рішення в частині виплати їй заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць;

- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Львівській області нарахувати та виплатити заробітну плату з 10 вересня 2014 року по 27 жовтня 2014 року;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середній заробіток з 28 жовтня 2014 року по дату постановлення рішення у цій справі за затримку розрахунку при звільненні;

- стягнути з Міністерства юстиції України середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 813/7679/14 за період з 30 березня 2016 року по дату постановлення відповідного рішення судом у даній справі;

- визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу Головного управління юстиції у Львівській області від 27 жовтня 2014 року №1672/к Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2014 року №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 ;

- відшкодувати витрати, понесені на розгляд цієї справи, повернути надлишково сплачений судовий збір у зв`язку зі зменшенням позовних вимог.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що при звільненні на підставі наказу Міністерства юстиції України, який у подальшому визнаний судом протиправним і скасований, Головне територіального управління юстиції у Львівській області в установленому порядку не здійснило з нею повний розрахунок, а саме: не виплатило заробітну плату за період 10.09.2014 по 27.10.2014, та не видало трудову книжку. У зв`язку з цим на її користь з названого управління юстиції підлягає стягненню середній заробіток за весь період несвоєчасного розрахунку. Крім того, у зв`язку з визнанням протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України про її звільнення та поновленням позивачки на посаді з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на її користь також підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. З огляду на те, що наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_2 рішенням суду визнаний протиправним і скасований, то протиправним також є пункт 2 наказу Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 27.10.2014 №1672/к про оголошення вищевказаного наказу Міністерства юстиції України, а тому має бути скасований судом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суд від 26.07.2018, позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано пункт 2 Наказу Головного управління юстиції у Львівській області № 1672/к від 27 жовтня 2014 року Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2014 року № 2331/к Про звільнення ОСОБА_1 .

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь позивача середній заробіток з 28 жовтня 2014 року по 29 березня 2016 року за час вилущеного прогулу в сумі 54615,60 грн.

Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь позивача середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 813/7679/14 за період 30 березня 2016 року по 27 лютого 2018 року в сумі 73138,68грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.08.2020 касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2018 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №826/1444/15 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 скасовано, а справу №826/1444/15 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, Верховний Суд зазначив про необхідність з`ясування під час нового розгляду справи обставин щодо збільшення посадового окладу за займаною позивачкою посадою з урахуванням чого здійснити належний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду, ухваленого на її користь. Також Суд вказав на необхідність дослідити, чи передбачає зміна структури заробітної плати з одночасним збільшенням посадових окладів, інші зміни та вимоги до розрахунку середнього заробітку та, відповідно, і визначення розрахункового періоду з огляду на положення пункту 10 Порядку № 100. Крім того, зауважив, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо невиплати позивачці заробітної плати за період з 10.09.2014 по 27.10.2014 та стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні. Скаржник неодноразово у своїх клопотаннях стверджував, що жодних перерахувань заробітної плати за вищевказаний період не проводилось, посилаючись на докази. Однак, судами попередніх інстанцій не надано оцінки розрахунковим листам за вересень та жовтень 2014 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 28.10.2014 по 29.03.2016 в розмірі 2 704,60 грн.

Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь позивача середній заробіток за період невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14 з 30.03.2016 по 27.10.2020 в розмірі 217 183,60 грн.

Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління юстиції у Львівській області від 27.10.2014 №1672/к Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 р. №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за розрахунковий період з 28.10.2014 по 29.03.2016 пункт 10 Порядку №100, який передбачає коригування середньої заробітної плати, виходячи з коефіцієнту підвищення посадового окладу відповідної посади, застосовується до моменту ліквідації суб`єкта владних повноважень (внесення запису про припинення відповідної юридичної особи), тобто наступні підвищення посадових окладів у новостворених органах структури Міністерства юстиції України не коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У зв`язку з чим, за розрахунком суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за згаданий період становить 57320,20 грн. Однак, оскільки позивач на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року отримав 54615,60 грн, то стягненню підлягає різниця в сумі: 2704,60 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за період невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14 суд першої інстанції вказав, що оскільки фактичне виконання Міністерством юстиції України вказаного рішення суду відбулося лише 28.10.2020 шляхом видання наказу від 28.10.2020 №3276/к Про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, то позивач має право на середній заробіток за весь період затримки виконання цього рішення, а саме: з 30.03.2016 по 27.10.2020 в сумі: 217 183,60 грн. Причому, розрахунок такої суми суд здійснив виходячи із суми середньоденного заробітку позивача (189,68 грн), розрахованої з урахуванням положень пункту 10 Порядку №100 від останнього підвищення посадового окладу відповідної посади, який діяв до моменту ліквідації Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Щодо визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14, що набрала законної сили, визнано протиправним і скасовано цей наказ, і на виконання цього судового рішення Міністерство юстиції України наказом від 28.10.2020 №3275/к, з-поміж іншого, скасувало свій наказ від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 , то наказ від 27.10.2014 №2331/к є таким, що підлягає скасуванню.

Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з 10.09.2014 по 27.10.2014 або стягнути на її користь середньоденну заробітну плату за цей період, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази перебування позивачки на робочому місці в період з 10.09.2014 по 27.10.2014. Водночас суд звернув увагу, що відсторонення позивача від посади, не виключає її обов`язок бути присутньою на робочому місці. Також суд вказав, що листки непрацездатності ОСОБА_1 за вказаний період до Головного територіального управління юстиції у Львівській області не надходили, що виключає можливість здійснення виплат на її користь у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

Крім того, враховуючи, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14, що набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 , а наказом Міністерства юстиції України від 28.10.2020 №3276/к на виконання цього рішення суду ОСОБА_1 з 28.10.2014 поновлено на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, у зв`язку з чим позивач не вважається звільненою з вказаної посади, то її позовна вимога про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на її користь середнього заробітку за весь період несвоєчасного з нею розрахунку при звільненні є необґрунтованою.

Міністерство юстиції України, не погоджуючись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвали нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, стягуючи середній заробіток за період затримки виконання судового рішення, не врахував, що оскільки після ухвалення судового рішення про поновлення позивача на роботі юридична особа, з якої звільнено позивача, була припинена шляхом ліквідації, то затримка виконання рішення відбулось не з вини відповідача.

Позивач також не погодилася із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги у відповідних частинах задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає таке.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з 10.09.2014 по 27.10.2014, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність позивача у цей період на роботі, оскільки не врахував, що Законом України Про державну службу не передбачено можливості прийняття рішення про відсторонення від посади та не врахував докази, які підтверджують перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності. Вказує, що твердження суду про ненадходження до Головного територіального управління юстиції у Львівській області листків непрацездатності є безпідставним, оскільки такі листки знаходились за місцем працевлаштування позивача у Самбірському міськрайонному управлінні юстиції Львівської області.

Щодо вимоги про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, то розрахована судом сума (57320,20 грн) становить більшу суму, ніж розрахована позивачем (57319,61 грн), тому висновку суду є помилковими. Також суд не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 травня 2020 року в подібній справі 813/1715/16, у якій встановлено, що фактично мала місце реорганізація а не ліквідація Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. У зв`язку з чим, безпідставно не врахував усі підвищення посадових окладів у правонаступників Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Крім того, вирішуючи вимогу про стягнення коштів за період затримки виконання судового рішення, суд першої інстанції помилково здійснив розрахунок суми, виходячи з середньоденного заробітку в розмірі: 189,68 грн, оскільки не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.08.2020 у цій справі, та підвищення посадових окладів, яке відбулось із введенням в дію нового штатного розпису правонаступника відповідного органу Міністерства юстиції України. Також зазначає, що суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі 813/5855/15.

Серед іншого, вказує, що суд першої інстанції не належно розглянув заяву про уточнення позовних вимог від 09.12.2020, у зв`язку з чим не ухвалив рішення щодо стягнення коштів за час вимушеного прогулу з 28.10.2020 по 23.12.2020.

Міністерство юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити скаргу без задоволення, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції у відповідній частині судового рішення.

Позивач також подала відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

07 грудня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про здійснення розгляду справи з викликом представників сторін.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки у цій справі характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Окрім того, згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

У цій справі апеляційна скарга подана рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Також колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки під час вирішення цієї справи не є необхідним дослідження доказів що стосуються підвищення окладів державних службовців за насідками набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходила державну службу на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 останню звільнено із вказаної посади.

Наказом Головного управління юстиції у Львівській області від 27.10.2014 №1672/к Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 р. №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 :

- звільнено ОСОБА_1 , начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, із займаної посади за пунктом 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (пункт 1);

- управлінню фінансового забезпечення Головного управління юстиції у Львівській області провести виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за відпрацьований період роботи (пункт 2).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 у справі №876/11129/15, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016, скасовано постанову Львівського окружного апеляційного суду від 19.10.2015 у справі №813/7679/14 у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України з використання незареєстрованої кореспонденції для видання наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 та визнання протиправними дії Міністра юстиції України з підписання наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 на підставі незареєстрованих документів і прийнято нову про задоволення цих вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017, позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на посаді з 28.10.2014. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області звернуто до негайного виконання.

Зобов`язано Міністерство юстиції України відповідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України подати до Львівського окружного адміністративного суду у строк до 18.04.2016 звіт про виконання судового рішення в частині негайного виконання, а саме: поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі № 813/7679/14 Міністерству юстиції України встановлено новий строк для подання звіту про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 в частині негайного її виконання у справі №813/7679/14 до 25.05.2016 включно.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 у справі №813/7679/14 прийнято звіт Міністерства юстиції України про виконання судового рішення в частині, яке звернуте до негайного виконання, а саме: щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області в адміністративній справі №813/7679/14. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 24.05.2016 про накладення штрафу за невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі № 813/7679/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Петренко П. Д., третя особа Головне територіальне управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу від 27.10.2014 №2331/к та поновлення на посаді відмовлено повністю.

Згідно з указаною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду невиконання постанови суду від 29.03.2016 зумовлене об`єктивними обставинами, які настали після винесення судового рішення, та які обумовлюють неможливість реального його виконання в формі поновлення працівника на роботі. Так, встановлено, що на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №99 Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги , наказом Міністерства юстиції України від 01.03.2016 №572/5 прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства юстиції України, зокрема й Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. А 23.05.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 14161110011000044 внесено запис про припинення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. Зазначене підтверджується також детальною інформацією про юридичну особу (Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи 33094077) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка дійсно містить відомості про запис №14161110011000044 від 23 травня 2016 року про реєстрацію припинення такої юридичної особи.

Водночас Львівський окружний адміністративний суд також зазначив, що наказ Міністерства юстиції України від 01.03.2016 №572/5 не передбачає правонаступництва за ліквідованими територіальними органами Міністерства юстиції України, а також і дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять відомостей про правонаступників за Самбірським міськрайонним управлінням юстиції Львівської області.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі № 813/7679/14 названий суд видав виконавчий лист від 29.03.2016 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області та звернення в цій частині до негайного виконання.

Виконавчий лист пред`явлено для виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.07.2016 ВП №51707322 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови суду за виконавчим листом, виданим Львівським окружним адміністративним судом 29.03.2016 у справі №813/7679/14.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано до суду заяву про встановлення способу виконання судового рішення в адміністративній справі №813/7679/14. В обґрунтування заяви державний виконавець зазначив про неможливість виконання рішення суду у цій справі у зв`язку із припиненням і ліквідацією Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, інформацію про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутня посада начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, на яку рішенням суду поновлено ОСОБА_1 .

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про встановлення способу виконання судового рішення в адміністративній справі №813/7679/14 відмовлено.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.10.2020 №3275/к відповідно до ухвали до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 у справі №813/7679/14, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі №876/6577/16, скасовано наказ міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 , Державному секретарю Богачовій О.В. доручено вжити заходів щодо поновлення ОСОБА_1 з 28.10.2014 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.10.2020 №3276/к відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 у справі №813/7679/14, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі №876/6577/16, постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14, наказу Міністерства юстиції України від 28.10.2020 №3275/к Про скасування наказу ОСОБА_1 з 28.10.2014 поновлено на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржників, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Приписами статті 235 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, час вимушеного прогулу становить період, який починається з дня, наступного після незаконного звільнення, та закінчується днем винесення рішення про поновлення.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к позивача звільнено з посади начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області 27.10.2014, а постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14, залишеною без змін за наслідками її апеляційного та касаційного перегляду, ОСОБА_1 з 28.10.2014 поновлено на посаді, і в цій частині указане рішення суду допущене до негайного виконання.

Отже, у зв`язку з протиправним звільненням ОСОБА_1 у період з 28.10.2014 по 29.03.2016 вимушено не працювала, і цей період є періодом її вимушеного прогулу. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на її користь середнього заробітку на весь час вимушеного прогулу у зв`язку з протиправним звільненням.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 24 названого Закону виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі також - Порядок №100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з довідкою Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 30.06.2016 №462 середньомісячна заробітна плата позивача станом на дату звільнення становила: 3 186,47 грн, а середньоденна - 151,74 грн без врахування податків і зборів.

Відповідно до довідки Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 28.12.2016 №29967/0/1-16/04-16/ станом на вересень 2014 року посадовий оклад позивачки становив: 1 440,00 грн, а з 01.12.2015 та до моменту ліквідації територіальних управлінь юстиції згідно із шатним розписом районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції від 29.02.2016 посадовий оклад за посадою начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції становив: 1 800,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 23.05.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №14161110011000044 внесено запис про припинення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

За змістом пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

Отже, коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення.

Зважаючи на те, що з 01.12.2015 посадовий оклад за посадою, яку обіймала позивач, збільшено до 1 800,00 грн, то коефіцієнт коригування її заробітку становить: 1,25 (1 800,00 грн : 1 440,00 грн = 1,25).

Отже, з 01.12.2015 середньомісячний заробіток позивачки становить: 3 983,09 грн (1,25 х 3 186,47 грн = 3 983,09 грн), а середньоденний - 189,68 грн (1,25 х 151,74 грн. = 189,68 грн).

Беручи до уваги викладене, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який належить стягнути на користь позивача становить: 57 320,20 грн, а саме:

1) за період вимушеного прогулу з 28.10.2014 по 30.11.2015, тобто 274 робочих днів (у 2014 році: у жовтні - 4 р.д., у листопаді - 20 р.д., у грудні - 23 р.д., у 2015 році: у січні - 20 р.д., у лютому - 20 р.д., у березні - 21 р.д., у квітні - 20 р.д., у травні - 18 р.д., у червні - 20 р.д., у липні - 23 р.д., у серпні - 20 р.д., вересні - 22 р.д., у жовтні - 22 р.д., у листопаді - 21 р.д.) х 151,74 грн середньоденний заробіток = 41 576,76 грн.;

2) за період вимушеного прогулу з 01.12.2015 по 29.03.2016, тобто 83 робочих дні (у грудні 2015 року - 23 р.д., у 2016 році: у січні - 20 р.д., у лютому - 20 р.д., у березні - 20р.д.) х 189,68 грн середньоденний заробіток = 15 743,44 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цьому випадку до розрахунку середнього заробітку за вимушений прогул за період з 28.10.2014 по 29.03.2016 не застосовуються посадові оклади за посадою начальника управління Головного територіального управління юстиції у Львівській області згідно з штатними розписами за 2015-2019 роки, оскільки з 01.12.2015 та до моменту ліквідації територіальних управлінь юстиції згідно із шатним розписом районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції від 29.02.2016 посадовий оклад за посадою начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції становив: 1 800,00 грн, а 23.05.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №14161110011000044 внесено запис про припинення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. Отже, після цього посадовий оклад за посадою, яку обіймала позивачка до звільнення, не підвищувався.

Крім того, 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889-VIII), на підставі положень якого відбулась зміна структури заробітної плати. У зв`язку з цим у Головному територіальному управлінні юстиції у Львівській області змінились штатні розписи та збільшились посадові оклади державних службовців.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з абзацами 7, 8 пункту 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

З огляду на положення пункту 2 Порядку № 100 зміна структури заробітної плати з одночасним збільшенням посадових окладів передбачає інші вимоги як до розрахунку середнього заробітку, так і до визначення розрахункового періоду у порівнянні з тими, які встановлені в пункті 10 Порядку № 100.

Як зазначалось, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14 ОСОБА_1 з 28.10.2014 поновлено на посаді.

Отже, оскільки позивача поновили на посаду, яку вона обіймала до звільнення, то середній заробіток за вимушений прогул слід розраховувати на підставі того штатного розпису і тих складових заробітної плати, до яких входить посадовий оклад, на які вона має право.

За схожих обставин, Верховний Суд ухвалив постанову від 28.11.2018 у справі № 817/1169/16.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє аргумент позивача про не врахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 травня 2020 року в справі 813/1715/16, у якій встановлено, що фактично мала місце реорганізація а не ліквідація Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. У зв`язку з чим, суд безпідставно не врахував усі підвищення посадових окладів у правонаступників Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Окрім того, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 травня 2020 року в справі 813/1715/16, щодо застосування норм права сформовані у правовідносинах сторін, які не є подібними правовідносинам у справі, яка розглядається.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2018 в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку з 28.10.2014 по 29.03.2016 за час вимушеного прогулу в сумі: 54 615,60 грн суд видав виконавчий лист від 31.08.2018.

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 27.09.2018 №6486/13-10/2 указаний виконавчий лист повернуто до суду з відміткою про його виконання, що свідчить про отримання позивачкою коштів вищевказаних коштів розмірі 54 615,60 грн.

Тож, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача із Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) різниці між середнім заробітком, розрахованим судом, в сумі: 57 320,20 грн та середнім заробітком, що стягнутий на користь позивача на виконання рішення суду від 27.02.2018 в розмірі 54 615,60 грн, яка становить: 2 704,60 грн.

Щодо стягнення невиплаченої заробітної плати з 10 вересня 2014 року по 27 жовтня 2014 року, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Із табелів обліку робочого часу працівників Самбірського міськрайонного управління юстиції за першу та другу половини вересня 2014 року та за першу і другу половини жовтня 2014 року вбачається, що в період з 10.09.2014 по 27.10.2014 ОСОБА_1 не працювала, а перебувала на лікарняному.

З листа Головного управління юстиції у Львівській області від 22.10.2014 №08-20/1941 слідує, що станом на час направлення цього листа до Міністерства юстиції України, тобто 22.10.2014, інформація про перебування ОСОБА_1 на лікарняному відсутня.

Відповідно до наказу Головного управління юстиції у Львівській області від 18.09.2014 №1489 Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 18.09.2014 2039/к Про припинення державної служби ОСОБА_1 припинено державну службу ОСОБА_1 на вказаній посаді та управлінню фінансового забезпечення вказаного управління доручено провести їй виплату компенсації за невикористані відпустки за відповідні періоди.

У подальшому наказом Міністерства юстиції України від 22.09.2014 №2082/к з 22.09.2014 стосовно ОСОБА_2 призначено службове розслідування, створено комісію з проведення цього службового розслідування та на час його проведення відсторонено її від займаної посади та скасовано накази Міністерства юстиції України від 18.09.2014 №2039/к та від 19.09.2014 №2060/к.

Із акту від 28.10.2014 14:30 год. Про ознайомлення з наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 також вбачається, що станом на час його складення ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці в Самбірському міськрайонному управлінні юстиції Львівської області.

У листі від 21.08.2017 №17822/0/1-17/10-12 Головне територіальне управління юстиції у Львівській області повідомило Міністерство юстиції про те, що згідно з табелями обліку використання робочого часу працівниками Самбірського міськрайонного управління юстиції за вересень та жовтень 2014 року у ОСОБА_1 всього 7 робочих днів, за які було нараховано та виплачено заробітну плату, решта днів - лікарняний; згідно із автоматизованою системою діловодства ДОК.Проф. 2.0., супровідних листів Самбірського міськрайонного управління юстиції, листки непрацездатності ОСОБА_1 до управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення не надходили.

У свою чергу зі змісту звернення ОСОБА_1 від 15.09.2017 до Міністерства юстиції вбачається, що вона зверталася до названого Міністерства щодо оплати періоду перебування на лікарняному, яке листом від 06.09.2017 №34321/24409-0033-17/14 повідомило її, що листок непрацездатності нею не подано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази перебування позивачки на робочому місці в період з 10.09.2014 по 27.10.2014.

Листки тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 за вказаний період до Головного територіального управління юстиції у Львівській області не надходили

Доводи скаржника про знаходження листків непрацездатності за місцем працевлаштування позивача у Самбірському міськрайонному управлінні юстиції Львівської області не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заробітну плату позивачці нараховувало та виплачувало Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, до якого і мали подаватись такі листки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з 10.09.2014 по 27.10.2014 або стягнути на її користь середньоденну заробітну плату за цей період є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь позивача середнього заробітку за весь період несвоєчасного розрахунку при звільненні. Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 28.10.2020 №3276/к ОСОБА_1 з 28.10.2014 поновлено на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, у зв`язку з чим вона не вважається звільненою з посади.

Щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 813/7679/14, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.04.2021 у справі №461/1303/19, від 30.04.2020 у справі №260/1424/18.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 28.10.2014 допущена до негайного виконання.

Львівський окружний адміністративний судом у той же ж день видав виконавчий лист від 29.03.2016 щодо виконання рішення в частині, допущеній до негайного виконання.

Проте, фактичне виконання Міністерством юстиції України рішення суду відбулося лише 28.10.2020 шляхом видання названим Міністерством наказу від 28.10.2020 №3276/к, яким ОСОБА_1 з 28.10.2014 поновлено на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що у зв`язку з несвоєчасним виконанням Міністерством юстиції України постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14 з нього підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за весь період невиконання цього рішення з 30.03.2016 по 27.10.2020, що складає 1145 робочих днів, а саме:

- у 2016 році - 191 р.д., в т.ч. у березні - 2, у квітні - 21, у травні - 19, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, у листопаді - 22, у грудні -22;

- у 2017 році - 249 р.д.;

- у 2018 році - 250 р.д.;

- у 2019 році - 250 р.д.;

- у 2020 році - 205 р.д., в т.ч. у січні - 21, у лютому - 20, у березні - 21, у квітні - 21, у травні - 19, у червні -20, у липні - 23, серпні - 20, у вересні - 22 , у жовтні - 18.

Середньоденний заробіток позивача за посадою, яку вона обіймала до звільнення, з 01.12.2015 становить: 189,68 грн, тому середній заробіток за 1145 робочих днів складає: 217 183,60 грн. (1145 р.д. х 189,68 грн. = 217 183,60 грн.).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовну вимогу про стягнення з Міністерства юстиції України середньоденного заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 30.03.2016 по 27.10.2020 в розмірі: 217 183,60 грн.

Колегія суддів зауважує, що розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у вказаному розрахунковому періоді здійснено із врахуванням положень пункту 10 Порядку № 100 та правових висновків Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 817/1169/16, від 26 червня 2019 року у справі № 813/5855/15 щодо застосування цього пункту.

Судове рішення в частині визнання протиправним і скасування пункту 2 наказу Головного управління юстиції у Львівській області від 27.10.2014 №1672/к Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 у апеляційному порядку не оскаржується, а тому в силу приписів статті 308 КАС України його законність та обґрунтованість в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Що стосується доводів позивача про неналежний розгляд судом першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2020, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки заява подана позивачкою поза межами установленого законодавством строку та до заяви не долучено доказів надсилання її іншим учасникам справи, що позбавило суд правових підстав для її прийняття та зумовило необхідність повернення її позивачці.

Інші доводи апеляційних скарг колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків