Постанова

від 26.01.2022 по справі 910/10458/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2022 р. Справа№ 910/10458/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 26.01.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центеренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 (повний текст складено 19.10.2021)

у справі №910/10458/19 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс"

до Публічного акціонерного товариства "Центеренерго"

про стягнення 362 751 359 грн 54 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення вартості фактично поставленого вугілля в сумі 297 507 063,43 грн, вартості доставки вугілля в сумі 32 373 438,12 грн, пені в сумі 20 313 782,26 грн, 3 % річних в сумі 12 008 561,42 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 677 746,47 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.07.2019 по 26.10.2020 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки вугілля від 09.04.2019 №111/17, від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22 у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем вугілля.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Шахтарськтранс" 297 507 063,43 грн вартості поставленого вугілля, 32 373 438,12 грн вартості доставки вугілля, 1 913 960,27 грн пені, 333 533,30 грн 3 % річних та 672 350 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Верховного Суду від 09.09.2020 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі № 910/10458/19 скасовано, справу № 910/10458/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" 297 507 063 грн 43 коп. вартості поставленого вугілля, 32 373 438 грн 12 коп. вартості доставки вугілля, 20 313 782 грн 26 коп. пені, 12 008 561 грн 42 коп. 3% річних, 6 677 746 грн 47 коп. інфляційних втрат та 672 350 грн 00 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач своє зобов`язання щодо оплати отриманого вугілля в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центеренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що заборгованість за договором №111/7 від 09.04.2019 у розмірі 16 348 971,63 грн не відповідає дійсності та фактичним поставкам.

Скаржник стверджує, що позивач пропустив строк позовної давності визначений ст. 258 Цивільного кодексу України в частині донарахованих періодів пені, що вказані в заяві про збільшення позовних вимог №24/10-20 від 27.10.2020.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки товариство здійснює господарську діяльність в умовах складної фінансово-економічної ситуації, що призвели до критично важких фінансових труднощів, які істотно ускладнять виконання рішення або взагалі зроблять виконання його неможливим.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 23.12.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що апелянт посилається на договір №111/7 від 09.04.2019, що не є предметом позову у даній справі. При цьому, в матеріалах справи наявний висновок експертів №242/26 за результатами комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи, який повністю підтверджує суму боргу відповідача у розмірі 297 507 063,43 грн.

Позивач наголошує, що не пропустив строк позовної давності, оскільки стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, в межах строку позовної давності за основною вимогою.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" звертає увагу, що зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню, є правом суду, а не обов`язком суду. Суд повинен об`єктивно оцінити, чи є випадок для зменшення розміру пені та штрафу є винятковим. Водночас, доказів того, що цей випадок є винятковим відповідачем суду не надано.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/10458/19 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/10458/19 та призначено розгляд справи на 17.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 оголошено перерву в розгляді справи № 910/10458/19 до 26.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Центеренерго" про призначення судової економічної експертизи у справі №910/10458/19 відмовлено.

Позиції учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.01.2022 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.01.2022 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (постачальник) укладено договори поставки вугілля №111/17 від 09.04.2019, №111/19 від 17.04.2019, №111/22 від 22.05.2019, за умовами яких постачальник поставляє (передає) у власність покупця, а покупець приймає і оплачує вугільну продукцію на зазначених у договорах умовах.

Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акта приймання-передачі вугілля за умовами договору (пункт 2.6 договору від 09.04.2019 №111/17 та пункти 2.5 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22).

Постачальник зобов`язався поставити (передати) покупцеві на умовах договору вугілля в строк (термін), обсягах, асортименті та за реквізитами, вказаними у специфікаціях (пункт 3.1 договору від 09.04.2019 №111/17 та пункти 7.1 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22), а покупець - своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату вугілля на умовах договору та прийняти вугілля, поставлене на умовах договору, згідно з актом приймання-передачі вугілля (пункт 3.3 договору від 09.04.2019 №111/17 та пунктів 7.3 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22).

Відповідно до пункту 4.6 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пунктів 3.6 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22 результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.

Акт звіряння кількості та якості отриманого по договору вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) назви виробника та вантажовідправника, період відвантаження та надходження, марку вугілля, номери посвідчень якості, визначені відповідно до умов договору кількісні і якісні показники, прізвища, ініціали та підписи уповноважених представників постачальника та вантажоотримувача.

Акт приймання-передачі вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) основні дані, вказані в акті звіряння кількості та якості, розрахунок ціни з врахуванням знижок/надбавок та фактичної вартості поставленого вугілля, ПДВ у разі його нарахування, код товару згідно з УКТ ЗЕД (не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду), прізвища, ініціали і підписи уповноважених представників та печатки вантажоотримувача, покупця та постачальника (за умови, що відповідні особи здійснюються діяльність з використанням печатки).

Згідно з пунктами 6.6 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22 та пунктом 7.6 договору від 09.04.2019 №111/17 вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість доставки перевізнику оплачує постачальник або третя особа за дорученням постачальника. Покупець відшкодовує постачальнику вказану в залізничних накладних вартість доставки виключно по території України.

Оплата вартості вугілля та відшкодування плати за його перевезення здійснюється покупцем на підставах підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування плати за перевезення в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту підписання відповідних актів (пункт 7.7 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункти 6.7 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).

За порушення виконання грошового зобов`язання за договором постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожен день, крім випадків передбачених умовами договору (пункти 8.1, 8.14 договорів від 09.04.2019 № 111/17, від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).

Відповідно до пунктів 10.1 договорів від 09.04.2019 №111/17, від 17.04.2019 №111/19 договори набирають чинності з дати їх підписання та діють до 31.05.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

За змістом пункту 10.1 договору від 22.05.2019 №111/22 останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення цього договору, та діє до 31.07.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Звертаючись до суду із позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), позивач зазначив, що ТОВ "Шахтарськтранс" свої зобов`язання за договорами поставки вугілля №111/17 від 09.04.2019, №111/19 від 17.04.2019, №111/22 від 22.05.2019 виконало належним чином, натомість ПАТ "Центренерго" порушило взяті на себе зобов`язання в частині оплати поставленого вугілля, що стало підставою для звернення ТОВ "Шахтарськтранс" з позовом про стягнення заборгованості з оплати вартості фактично поставленого вугілля в сумі 297 507 063,43 грн, вартості доставки вугілля в сумі 32 373 438,12 грн, пені в сумі 20 313 782,26 грн, 3 % річних в сумі 12 008 561,42 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 677 746,47 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.07.2019 по 26.10.2020.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договори, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" та Публічним акціонерним товариством "Центренерго", за своєю правовою природою відносяться до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Предметом позову є стягнення заборгованості за договорами поставки вугілля від 09.04.2019 №111/17, від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22, за поставлене позивачем відповідачу вугілля, якість та асортимент якого, повинно відповідати вимогам наведеним у пунктах 6.1, 5.1 цих договорів.

Також, умовами договорів передбачено, що покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі, встановлені в пунктах 6.1, 5.1 цих договорів (пункт 3.4.3 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункт 7.4.3 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі № 910/10458/19 та скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 зазначив, що ПАТ "Центренерго" як у суді першої інстанції під час підготовчого засідання, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилалося на те, що вугілля, яке постачалось позивачем за договорами від 09.04.2019 № 111/17, 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22, було нижчої якості, ніж передбачалося умовами договорів, це вугілля мало походження із шахт, які видобувають неякісне вугілля (з високою зольністю, вмістом сірки, вологістю), і подальше використання такого вугілля в процесі виробництва електроенергії на ТЕЦ завдало відповідачу значних витрат (збитків). Тому з метою визначення якості поставленого вугілля, його походження, місця збагачення, ринкової вартості, а також дійсної суми заборгованості за договорами відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі товарознавчої та економічної експертиз.

Проте, вирішуючи спір, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції з урахуванням заперечень відповідача та поданих ним доказів не було досліджено умов договорів поставки щодо якості товару, який поставляється за цими договорами, та наслідкам поставки товару неналежної якості, а також не надано відповідної правової оцінки доводам відповідача щодо поставки позивачем неякісного товару, а відтак і щодо дійсної суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

В силу частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Враховуючи існування між сторонами спору щодо якості поставленого позивачем за договорами вугілля та вказівки Верховного Суду у постанові від 09.09.2020, які в силу приписів ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для суду першої інстанції, для правильного вирішення справи, Господарським судом міста Києва ухвалою від 07.12.2020 призначено у даній справі судову комплексну експертизу матеріалів та речовин й товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 задоволено клопотання судового експерта щодо надання об`єктів дослідження та надання дозволу на повне або часткове використання об`єктів дослідження, зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Центеренерго" доставити до Київського науково-дослідного інститут судових експертиз зразки вугілля, які знаходяться на Трипільській та Вуглегірській ТЕС для проведення експертизи та надано дозвіл на часткове знищення об`єктів експертизи.

Однак, 11.08.2021 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта у зв`язку з ненаданням ПАТ "Центренерго" об`єктів дослідження.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 ЦК України).

Відповідно до пункту 4.6 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пунктів 3.6 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22 результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.

Акт звіряння кількості та якості отриманого по договору вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) назву виробника та вантажовідправника, період відвантаження та надходження, марку вугілля, номери посвідчень якості, визначені відповідно до умов договору кількісні і якісні показники, прізвища, ініціали та підписи уповноважених представників постачальника та вантажоотримувача.

Акт приймання-передачі вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) основні дані, вказані в акті звіряння кількості та якості, розрахунок ціни з врахуванням знижок/надбавок та фактичної вартості поставленого вугілля, ПДВ у разі його нарахування, код товару згідно з УКТ ЗЕД (не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду), прізвища, ініціали і підписи уповноважених представників та печатки вантажоотримувача, покупця та постачальника (за умови, що відповідні особи здійснюються діяльність з використанням печатки).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів позивачем у строк (термін), обсягах, асортименті та за реквізитами, погодженими сторонами, відповідачу поставлена (відвантажена) вугільна продукція, що підтверджується:

1) за договором №111/17 від 09.04.2019 актами приймання-передачі вугільної продукції: №21-ШТ/17 від 22.05.2019 (відвантажено 2 296,342 т вугілля, загальною вартістю 6 154 775,40 грн); №20-ШТ/17 від 22.05.2019 (відвантажено 629,950 т вугілля, загальною вартістю 1 712 322,22 грн); №19-ШТ/17 від 22.05.2019 (відвантажено 2 090,016 т вугілля, загальною вартістю 5 485 945,03 грн); №22-ШТ/17 від 23.05.2019 (відвантажено 902,968 т вугілля, загальною вартістю 2 423 678,98 грн); №23-ШТ/17 від 23.05.2019 (відвантажено 210,000 т вугілля, загальною вартістю 572 250 грн);

2) за договором №111/19 від 17.04.2019 актами приймання-передачі вугільної продукції: №252-ШТ від 22.05.2019 (відвантажено 467,322 т вугілля, загальною вартістю 1 222 514,35 грн); №17-ШТ/І9 від 23.05.2019 (відвантажено 3 433,350 т вугілля, загальною вартістю 9 247 466,89 грн); №18-ШТ/19 від 23.05.2019 (відвантажено 563,850 т вугілля, загальною вартістю 1 500 537,35 грн); №19-ШТ/19 від 23.05.2019 (відвантажено 2 571,674 т вугілля, загальною вартістю 6 960 576,01 грн);

3) за договором №111/22 від 22.05.2019 актами приймання-передачі вугільної продукції: №1-ШТ/22 від 23.05.2019 (відвантажено 1 250,646 т вугілля, загальною вартістю 3 084 948,62 грн); №2-ШТ722 від 23.05.2019 (відвантажено 280,150 т вугілля, загальною вартістю 711 709,86 грн); №3-ШТ/22 від 23.05.2019 (відвантажено 13 237,004 т вугілля, загальною вартістю 32 982 259,25 грн); №253-ШТ від 27.05.2019 (відвантажено 198,700 т вугілля, загальною вартістю 492 080,55 грн; №254-ШТ від 27.05.2019 (відвантажено 1 939,010 т вугілля, загальною вартістю 4778 138,42 грн; №255-ШТ від 27.05.2019 (відвантажено 955,150 т вугілля, загальною вартістю 2 400 485,75 грн); №256-ШТ від 27.05.2019 (відвантажено 970,100 т вугілля, загальною вартістю 2 410 461,29 грн); №257-ШТ від 27.05.2019 (відвантажено 340,100 т вугілля, загальною вартістю 855 302,50 грн); №258-ШТ від 27.05.2019 (відвантажено 409,078 т вугілля, загальною вартістю 1 055 625,78 грн); №259-ІІІТ від 27.05.2019 (відвантажено 627,970 т вугілля, загальною вартістю 1 612 312,97 грн); №260-ШТ від 27.05.2019 (відвантажено 620,356 т вугілля, загальною вартістю 1 508 085,44 грн); №261-ШТ від 27.05.20:9 (відвантажено 346,184 т вугілля, загальною вартістю 827 892,11 грн); №262-ШТ від 27.05.2019 (відвантажено 547,098 т вугілля, загальною вартістю 1 319 326,83 грн); №263-ШТ від 29.05.2019 (відвантажено 273,132 т вугілля, загальною вартістю 704 604,08 грн); №264-ШТ від 29.05.2019 (відвантажено 343,038 т вугілля, загальною вартістю 891 898,80 грн); №265-ШТ від 29.05.2019 (відвантажено 624,450 тн вугілля, загальною вартістю 1 623 570 грн); №266-ШТ від 29.05.2019 (відвантажено 487,430 т вугілля, загальною вартістю 1 215 121,07 грн); №267-ШТ від 30.05.2019 (відвантажено 613,450 т вугілля, загальною вартістю 1 535 158,62 грн); №268-ШТ від 30.05.2019 (відвантажено 550,096 т вугілля, загальною вартістю 1 337283,38 грн); №4-ШТ/22 від 30.05.2019 (відвантажено 8 213,802 т вугілля, загальною вартістю 20 602 329, 67 грн); №269-Ш`Г від 31.05.2019 (відвантажено 1 453,186 т вугілля, загальною вартістю 3 648 574,40 грн); №270-ШТ від 31.05.2019 (відвантажено 2 208,068 т вугілля, загальною вартістю 5 483 091,37 грн); №271-ШТ від 31.05.2019 (відвантажено 3 569,346 т вугілля, загальною вартістю 9 093 306,93 грн); №272-ШТ від 31.05.2019 (відвантажено 5 162,136 т вугілля, загальною вартістю 12 756 333,03 грн); №273-ШТ від 31.05.2019 (відвантажено 2 369,680 т вугілля, загальною вартістю 6 034 991,95 грн); №274-ШТ від 31.05.2019 (відвантажено 2 298,197 т вугілля, загальною вартістю 5 891 174,57 грн); №275-ШТ від 31.05.2019 (відвантажено 757,698 т вугілля, загальною вартістю 1 884 087,14 грн); №5-ШТ/22 від 12.06.2019 (відвантажено 11 533,798 т вугілля, загальною вартістю 28 585 437,70 грн); №276-ШТ/22 від 12.06.2019 (відвантажено 3 482, 448 т вугілля, загальною вартістю 8 864 554, 44 грн); №277-ШТ/22 від 12.06.2019 (відвантажено 1666,857 т вугілля, загальною вартістю 4 122 132,77 грн); №278-ШТ/22 від 12.06.2019 (відвантажено 4 475,992 т вугілля, загальною вартістю 11 377 874,15 грн); №279-ШТ/22 від 12.06.2019 (відвантажено 7722,800 т вугілля, загальною вартістю 19 625 992,60 грн); №6-ШТ/22 від 13.06.2019 (відвантажено 10 101,646 т вугілля, загальною вартістю 25 275 964,68 грн); №7-ШТ/22 від 13.06.2019 (відвантажено 620,476 т вугілля, загальною вартістю 1 572 906,66 грн); №280-ШТ від 13.06.2019 (відвантажено 417,704 тн вугілля, загальною вартістю 1 059 422,66 грн); №281-ШТ від 13.06.2019 (відвантажено 412,040 т вугілля, загальною вартістю 1 027 594,80 грн); №282-ШТ від 13.06.2019 (відвантажено 749,614 т вугілля, загальною вартістю 1 946 732,81 грн); №283-ШТ від 13.06.2019 (відвантажено 1 109,410 т вугілля, загальною вартістю 2 806 943,06 грн); №284-ШТ від 13.06.2019 (відвантажено 3 422,870 т вугілля, загальною вартістю 8 614 297,32 грн); №285-ШТ від 13.06.2019 (відвантажено 1 950,920 т вугілля, загальною вартістю 4 866 852,90 грн); №286-ШТ від 13.06.2019 (відвантажено 1 114,157 т вугілля, загальною вартістю 2 795 419,91 грн); №287-ШТ від 13.06.2019 (відвантажено 1 323,085 т вугілля, загальною вартістю 3 339 586,05 грн); №288-ШТ від 13.06.2019 (відвантажено 3 062,718 т вугілля, загальною вартістю 7 690 067,65 грн); №289-ШТ від 13.06.2019 (відвантажено 762,346 т вугілля, загальною вартістю 1 915 062,66 грн).

Так, з вищевказаних актів приймання-передачі вугільної продукції за договорами вбачається, що відповідачем прийнято вугілля вартістю 297 507 063,43 грн, у тому числі і по якості, що безпосередньо відображено сторонами в означених актах.

Жодних доказів, які б свідчили про поставку позивачем неякісного вугілля, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Суд першої інстанції вірно застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, оскільки відповідачем прийнято відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції поставлене вугілля на суму 297 507 063,43 грн без заперечень та зауважень щодо якості, та відображено у таких актах відповідність вугілля умовам договорів, тому суд першої інстанції правильно відхилив заперечення відповідача щодо невідповідності якості прийнятого без заперечень та зауважень вугілля.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Оплата вартості вугілля та відшкодування плати за його перевезення здійснюється покупцем на підставах підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування плати за перевезення в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту підписання відповідних актів (пункт 7.7 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункти 6.7 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 № 111/22).

Відтак, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пунктів 6.7 та 7.7 договорів, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

З матеріалів справи вбачається, що свого обов`язку щодо оплати поставленого товару відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 297 507 063,43 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати з доставки вугілля до залізничної станції призначення у розмірі 32 373 438,12 грн, що підтверджуються актами відшкодування вартості доставки до кожного акту приймання-передачі вугілля, та підлягають відшкодуванню відповідачем згідно з вимогами пунктів 6.6 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22 та пункту 7.6 договору від 09.04.2019 №111/17), відповідно до яких, вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість доставки перевізнику оплачує постачальник або третя особа за дорученням постачальника. Покупець відшкодовує постачальнику вказану в залізничних накладних вартість доставки виключно по території України.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з актами відшкодування вартості доставки вартість доставки до пункту відвантаження вугільної продукції за вищезазначеними актами склала - 32 373 438,12 грн, що також не компенсована відповідачем.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати як вартості поставленого позивачем вугілля у повному обсязі, так і вартості доставки вугілля, до матеріалів справи відповідач не надав.

Таким чином, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого вугілля та вартості його доставки підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення вартості фактично поставленого вугілля в розмірі 297 507 063,43 грн та вартості доставки такого вугілля в розмірі 32 373 438,12 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами, в частині здійснення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 12 008 561,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 677 746,47 грн та пеню в розмірі 20 313 782,26 грн.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пунктах 8.1, 8.14 договорів від 09.04.2019 №111/17, від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22 передбачено, що за порушення виконання грошового зобов`язання за договором постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожен день, крім випадків передбачених умовами договору.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 20 313 782,26 грн є арифметично правильною.

Щодо поданої Публічним акціонерним товариством "Центеренерго" заяви про застосування строку позовної давності стосовно стягнення пені, слід зазначити наступне.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 Цивільного кодексу України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 21.08.2019 у справі №727/9352/17.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки позовна заява направлена до суду засобами поштового зв`язку - 02.08.2019, тому нарахування пені здійснене у межах річного строку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі - 12 008 561,42 грн та індексу інфляції у розмірі - 6 677 746,47 грн є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства,

При цьому, місцевим господарським судом вірно не прийнято до уваги заперечення відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення пені та 3% річних з огляду на ту обставину, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 порушено провадження у справі № 15/76-б за заявами державного підприємства "Ровенькиантрацит" Міністерства палива та енергетики України та Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", а отже, відповідно до ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 15/76-б-43/624-б (про банкрутство ПАТ "Центренерго") від 19.08.2019 провадження у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045) закрито, дію мораторію припинено.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.12.2019 ухвала Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б залишена без змін.

Більше того, що стосується питання дії мораторію, то з даного приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у свій Постанові по справі № 11/Б-1203 від 06 лютого 2019 року зазначив наступне: "Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом."

Аналогічна позиція, викладена і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11.

Більше того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №2340/4157/18, суд висловив наступну правову позицію: "Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Підставою для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що визначено нормою абзацу п`ятого частини першої статті 38 Закону №2343-ХІІ в редакції Закону №4212-VI (абзац четвертий частини першої статті 23 Закону №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013).

Про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання відповідальності боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства, свідчать і норми статей 41, 59 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, з набранням чинності яким з 21.10.2019 втратив чинність Закон №2343-ХІІ, які за змістом аналогічні нормам статей 19, 38 Закону №2343-ХІІ.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що встановлена нормою абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19.01.2013) заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Беручи до уваги, що вимоги позивача виникли на підставі укладених між сторонами договорів №111/17 від 09.04.2019, №111/19 від 17.04.2019, №111/22 від 22.05.2019, твердження відповідача, судом визнаються такими, що є юридично неспроможними.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 80% в обґрунтування якого, заявник просив звернути увагу на наступні обставини: позивачем поставлено неякісне вугілля; відсутність збитків понесених позивачем; збитковість відповідача відповідно до фінансової звітності за 1 півріччя 2020; значний розмір неустойки; відповідач має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; відповідача включено до об`єктів великої приватизації державної власності, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Проте, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, слід зазначити, що відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку, як і обставини того, що відповідач має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та включений до об`єктів великої приватизації державної власності, не можуть бути підставами для зменшення розміру пені, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування пені за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків здійснення розрахунків, розмір якої визначений сторонами на рівні подвійної облікової ставки НБУ.

Як унормовано частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вказане вище, оскільки обставини щодо поставки позивачем якісного вугілля, встановлені судом, а розмір пені є співмірним із допущеним порушенням, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності виключних обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру пені.

Посилання апелянта на договір №111/7 від 09.04.2019 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказаний договір не є предметом позову у даній справі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/10458/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/10458/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/10458/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/10458/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство "Центеренерго".

4. Матеріали справи №910/10458/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун