Постанова

від 03.02.2022 по справі 403/79/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2022 року м. Кропивницький

справа № 403/79/20

провадження № 22-ц/4809/105/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Устинівська селищна рада, яка є правонаступником Криничненської сільської

ради (Устинівський район Кіровоградської області),

Приватне підприємство Агрофірма Центр ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області (суддя Атаманова С. Ю.) від 12 серпня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та обставин

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Криничненської сільської ради та Приватного підприємства Агрофірма Центр (далі - ПП Агрофірма Центр ) про поновлення строку на звернення до суду та визнання права на спадкове майно за правом представлення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 (бабі позивача по материній лінії) належало право власності на земельну частку (пай) площею 9,49 га в землях колективної власності КПС Устинівський .

Після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати позивача - ОСОБА_3 з питанням про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася, але отримувала орендну плату із вказаної земельної частки (паю).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

В подальшому позивачу стало відомо, що належна ОСОБА_2 земельна частка (пай) площею 9,49 га, кадастровий номер 3525886700:02:000:0310 є не витребуваною та розпорядженням голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19 листопада 2018 року за №258-р надана в оренду відповідачу ПП Агрофірма Центр .

Позивач стверджує, що особи, на яких законом покладено обов`язок вчиняти нотаріальні дії, не виконали припису ст. 63 Закону України Про нотаріат не повідомили спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи своє право на спадщину порушеним, позивач просив суд про таке:

1)поновити йому строк на звернення до суду з позовом на право спадкування його баби ОСОБА_2 за правом представлення його матері ОСОБА_3 . На земельну частку (пай);

2)та визнати за ним право на спадкове майно його баби ОСОБА_2 за правом представлення його матері ОСОБА_3 на земельну частку (пай) площею 9,49 га, розташованої на території Криничненської сільської ради (Устинівський район Кіровоградської області).

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Криничненської сільської ради, Приватного підприємства Агрофірма Центр про поновлення строку на звернення до суду з позовом та про визнання права на спадкове майно за правом представлення відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд мотивував його тим, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР, а оскільки на час смерті ОСОБА_2 була живою її дочка ОСОБА_3 , мати позивача, то він не являється спадкоємцем його баби в розумінні ст. 529 цього Кодексу, як і не належить до числа спадкоємців будь-якої з черг спадкування.

Суд не знайшов також інших передбачених законом, зокрема ст. 551 ЦК України, підстав для набуття позивачем прав на спірну земельну частку (пай) в порядку спадкування, а тому дійшов висновку, що позивачу не належить право, на захист якого він пред`явив позов.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

У поданій до суду апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право на майно ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку площею 9,49 га, в порядку спадкової трансмісії та надати йому додатковий строк тривалістю три місяці для звернення до нотаріуса.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що 10 грудня 2020 року у підготовчому засіданні суд першої інстанції в порушення норми ч. 3 ст. 49 ЦПК України відмовив у прийнятті до розгляду його заяви про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд визнати за ним право на майно його баби ОСОБА_2 за спадковою трансмісією.

Крім того, суд допустив тяганину у вирішенні справи, неодноразово оголошував невиправдано тривалі перерви у судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ПП Агрофірма Центр не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права так, як подана позивачем до суду першої інстанції заява про уточнення позовних вимог не відповідає вимогам закону. Відповідач вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому просив відхилити її та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу по справі в сумі 5000 грн.

У зв`язку з тим, що 21 вересня 2021 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення державної реєстрації Криничненської сільської ради, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2021 року залучено до участі у справі її правонаступника - Устинівську селищну раду. Апеляційний суд надіслав копію ухвали про відкриття провадження Устинівській селищній раді та роз`яснив право на відзив на апеляційну скаргу, але вона не скористалася своїм правом.

Позиції сторін в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ляшенко Л. Д., підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення стосовно викладених у скарзі доводів.

Представник відповідача ПП Агрофірма Центр - адвокат Усатенко В. Ю. заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Відповідач Устинівська селищна рада повідомлена належним чином по час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але явку свого представника в судове засідання в суд апеляційної інстанції не забезпечила, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки обставини, які б перешкоджали розгляду справи не встановлено, колегія суддів апеляційного суду без виходу до нарадчої кімнати постановила ухвалу про розгляд справу без участі її представника Устинівської селищної ради.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Садки Устинівського району Кіровоградської області у віці 74 років померла ОСОБА_2 (Том 1, с. 6).

Згідно з додатком до державного акту на право колективної власності на землю КСП Устинівський - списку громадян-членів сільськогосподарського підприємства Устинівський , ОСОБА_2 була включена до списку пайовиків даного підприємства і в Книзі реєстрації видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП Устинівський вчинено запис про видачу оригіналу сертифікату серія КР №0060779 за №779 від 30 січня 1997 року, засвідчений підписом отримувача. Державний акт на заміну сертифікату не видавався.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області у віці 48 років померла ОСОБА_3 , сином якої являється позивач по справі ОСОБА_1 .

Земельна частка (пай) ОСОБА_2 площею 9,49 га під № 310, кадастровий номер: 3525886700:02:000:0310 є невитребуваною земельною часткою (паєм), яка згідно з розпорядженням голови Устинівської РДА Кіровоградської області від 19 листопада 2018 року №258-р надана в оренду ПП Агрофірма Центр до 2021 року.

Постановою приватного нотаріуса Устинівського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Трутень О. Я. від 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), яка належала його померлій бабі ОСОБА_2 , з тих підстав, що він, як онук померлої, не відноситься до жодної із черг спадкоємців, передбачених статтями 529, 530 ЦК УРСР. До того ж на час відкриття спадщини була живою його матір ОСОБА_3 , яка являлася спадкоємцем першої черги (Т. 1 с. 118).

Постановою приватного нотаріуса Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Корж М.В. від 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Устинівський , що належало ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за життя заповідала вказане право ОСОБА_3 згідно з заповітом, посвідченим Криничненською сільською радою Устинівського району Кіровоградської області 12 липня 2001 року за реєстровим №75. Причинами відмови приватного нотаріуса у вчиненні даної нотаріальної дії зазначені: відсутність відомостей (інформації) та документів, що підтверджують факт прийняття спадщини спадкодавицею ОСОБА_3 після смерті її матері ОСОБА_2 та відсутність документа, що посвідчує право власності спадкодавця на вказане майно (Т. 1, с. 132).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, являється законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 55 Конституції права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Конституційне право на судовий захист конкретизовано в нормах, зокрема, ст. 16 ЦК України, 4 ЦПК України.

Гарантоване ст. 55 Основного Закону й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цій справі позивач пред`явив позов про визнання права власності земельну частку (пай) в порядку спадкування, стверджуючи про порушення його права на спадщину, яка відкрилася після смерті його баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як на правову підставу своїх вимог, позивач посилався на норми ЦК України, які безпосереднього регулюють правовідносини спадкування.

Згідно з 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, встановленому законом.

Суд першої інстанції, на підставі досліджених ним доказів, правильно встановив, що спадщина щодо майна померлої ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Місцевий суд також встановив, що докази прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 її дочкою ОСОБА_3 (матір`ю позивача по справі) відсутні.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України).

Це означає, що закони чи інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності й не можуть поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності. Виключення з цього правила встановлюються законами.

Статтею 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків .

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є розуміння відкриття спадщини як настання певних юридичних фактів, що зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: часом відкриття, місцем відкриття.

Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон , який буде застосовуватись до спадкових відносин.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 695/104/17, норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР.

З огляду на те, що спадщина щодо майна померлої ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилання позивача на норми ЦК України не виправдані, оскільки до спірних правовідносин вони не застосовуються. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ці правовідносини врегульовані відповідними нормами ЦК УРСР (1963 року).

Відповідно до статей 524, 525, 529ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

На підставі наявних у справі доказів суд першої інстанції правильно встановив, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 була живою її дочка ОСОБА_3 - мати позивача по справі, а тому суд дійшов обґрунтовано і правильного висновку, що позивач не належить до числа спадкоємців ОСОБА_2 за законом (ст. ст. 529, 530 ЦК УРСР).

Заповіт на користь позивача його баба ОСОБА_2 по собі не лишила.

Крім того, місцевий суд перевірив доводи позивача про те, що він має право на спадщину своєї баби за спадковою трансмісією та обґрунтовано відхилив їх.

Так ст. 551 ЦК УРСР було передбачено, що якщо спадкоємець, закликаний до спадкування за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти у установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Правила ст. 551 ЦК УРСР про спадкову трансмісію однаково застосовувалися як до спадкування за законом, так і до спадкування за заповітом.

Оскільки мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто більш ніж через шість місяців (строк, передбачений ст. 549 ЦК УРСР) після відкриття спадщини померлої ОСОБА_2 , а саме через 6 років 7 місяців, то правила про спадкову трансмісію, передбачені ст. 551 ЦК УРСР, до спірних правовідносин не застосовуються.

Отже, місцевий суд обґрунтовано відхилив доводи позивача про наявність підстав для спадкування ним майна його баби ОСОБА_2 за спадковою трансмісією.

Таким чином, Устинівський районний суд Кіровоградської області, з урахуванням встановлених ним обставин справи, а також норм розділу VІІ ЦК УРСР, правильно виснував, що позивач не являється спадкоємцем після смерті його баби ОСОБА_2 ні за законом, ні за заповітом, до нього в інший законний спосіб не перейшло право на спадкування після смерті його баби.

У зв`язку з цим є правильним висновок суду про відсутність у позивача права на спадщину його баби, на захист якого він пред`явив позов, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Та обставина, що суд першої інстанції не прийняв, як доказ копію заповіту ОСОБА_2 , посвідченого секретарем виконавчого комітету Криничненської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області 12 липня 2001 року та зареєстрованого в книзі для реєстрації заповітів за № 75, яким вона заповіла належні їй житловий будинок і сертифікат на земельну частку (пай) ОСОБА_3 (Т. 1 с. 117), не вплинуло на правильність і повноту встановлених судом обставин, які мають значення для справи, законність та обґрунтованість рішення суду з огляду на те, що позивач пред`явив вимоги про визнання за ним права на спадщину після смерті саме його баби ОСОБА_2 , а не своєї матері.

Позивач не звертався до суду із заявою про прийняття його матір`ю ОСОБА_3 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , що, за умови доведеності цієї обставини, могло вплинути на його права на спірну земельну частку (пай).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права відмовив у прийнятті до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог, чим, на думку апелянта, порушив процесуальне його право на зміну предмету позову.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2020 року до Устинівського районного суду Кіровоградської області надійшла заява ОСОБА_1 від 21 вересня 2020 року про уточнення позовних вимог в якій він повідомив суд, що йому стало відомо про наявність заповіту ОСОБА_2 на користь його матері ОСОБА_3 , яка за його твердженням не встигла прийняти спадщину до своєї смерті. У зв`язку із цим позивач просив суд визнати за ним право на спадкове майно його баби ОСОБА_2 за спадковою трансмісією та визначити йому додатковий строк на прийняття спадщини тривалістю три місяці (Т. 1 с. 129- 130).

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2020 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання за ним права за спадковою трансмісією на майно померлої ОСОБА_2 та визначення додаткового тримісячного строку для прийняття спадщини (Т. 1 с. 175 - 177).

Суд дійшов висновку, що цією заявою позивач намагається змінити одночасно предмет і підставу позову, що суперечить ч. 3 ст. 49 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 353 ЦПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть окремо від рішення суду бути оскаржені в апеляційному порядку. Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

В цьому випадку ухвала місцевого суду від 10 грудня 2020 року про відмову у прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог фактично є ухвалою про повернення заяви, яка підлягала окремому оскарженню від рішення суду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Проте позивач цю ухвалу своєчасно, окремо від рішення, не оскаржив.

Навіть якщо припустити, що суд першої інстанції неправильно повернув позивачу його заяву про уточнення позовних вимог, у якій він посилався на спадкову трансмісію, то це не вплинуло на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду так, як суд правильно встановив, що позивач взагалі не має будь-яких законних прав на спадкування після ОСОБА_2 . При цьому суд фактично не лишив без уваги цей аргумент позивача, який він повторив заявив усно у судовому засіданні, та надав на нього обґрунтовану відповідь у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Тож стверджувальне позивачем порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 49 ЦПК України не призвело і, зважаючи на конкретні обставини цієї справи, не могло призвести до неправильного її вирішення, а тому, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України, доводи позивача не мажуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду.

З огляду на викладене, заперечення позивача щодо вказаної ухвали є неспроможними.

Водночас колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу учасників справи та суду першої інстанції, що один з відповідачів, а саме ПП Агрофірма Центр , не являється учасником спірних спадкових правовідносин ні за законом, ні за заповітом ОСОБА_2 .

Засноване на договорі право ПП Агрофірма`Центр користування майном, щодо якого відкрилася спадщина, не дає підстав автоматично вважати цю особу стороною у спорі про спадщину та, як наслідок, належним відповідачем у справі.

Відповідач - особа, на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав, свобод чи інтересів або особа на яку законом чи договором покладається обов`язок відповідати за таке порушення.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи .

Враховуючи зміст норм Розділу VІІ ЦК УРСР, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем буде спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем буде держава в особі її відповідного органу (ст. 555 ЦК УРСР).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача, яким у цій справі являється ПП Агрофірма Центр , є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову саме до цієї особи.

Однак, зважаючи на те, що суд першої інстанції все ж відмовив в позові до ПП Агрофірма Центр , а отже правильно вирішив спір по суті, то колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтовано тривалі, на думку позивача, перерви між судовими засіданнями суду першої інстанції апеляційний суд до уваги не бере так, як самі по собі вони не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

За викладених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2021 року не підлягає задоволенню.

Про судові витрати

Згідно з п.п. в ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПП Агрофірма Центр - адвокат Усатенко В. Ю. заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, які понесло ПП Агрофірма Центр у зв`язку з апеляційним розглядом справи у сумі 5000 грн, на підтвердження чого надав такі докази: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 20 квітня 2020 року, копію додаткової угоди від 23 листопада 2021 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 20 квітня 2020 року, акт приймання-передачі від 23 листопада 2021 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 20 квітня 2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 197 від 23 листопада 2021 року, розрахунок від 23 листопада 2021 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 20 квітня 2020 року з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, ордеру на надання правничої (правової) допомоги у Кропивницькому апеляційному суді.

З наданих доказів вбачається, що відповідач ПП Агрофірма Центр сплатив за надану йому професійну правничу допомогу адвокатом Адвокатського об`єднання Усатенко і Усатенко Усатенком В. Ю. 4000 грн, а саме: за опрацювання оскаржуваного рішення суду, складання відзиву на апеляційну скаргу та представництво інтересів у судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133, ст. 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, які за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Позивач не заявляв про зменшення компенсації судових витрат.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що заявлені відповідачем до відшкодування судові витрати є документально підтверджені, відповідають критерію розумної необхідності таких витрат та значення вчинених представником відповідачки процесуальних дій.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що понесені ПП Агрофірма Центр витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_1 в сумі 4000 грн, яка підтверджена наданими суду доказами.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства Агрофірма Центр 4000 (чотири тисячі) грн компенсації судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст цієї постанови складено 14 лютого 2022 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді А. М. Головань

С. І. Мурашко