Постанова

від 10.02.2022 по справі 127/19500/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/19500/19

Провадження № 22-ц/801/84/2022

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 рокуСправа № 127/19500/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В., Медвецького С.К.

за участю секретаря Олійник Г. Є.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Скржешевського Максима Станіславовоча на рішення Вінницького міського суду від 13 травня 2020 року, постановлене в приміщенні того ж суду під головуванням судді Бойка В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди,-

В с т а н о в и в:

16.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди. Зазначив, що 20.02.2019 року о 19 год. 15 хв. на 318 км автодороги М-21 Житомир - Могилів - Подільський з вини водія автомобіля "Toyota Carina" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 (що належить на праві власності ОСОБА_3 ),який перебував в стані алкогольного сп`яніння і порушив Правила дорожнього руху, відбулось ДТП, в результаті якого був пошкоджений належний позивачу автомобіль Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням останнього, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується складеним працівниками поліції протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 статтею 124 КУпАП, серії ОБ №068828, план-схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та іншими доказами. В зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 в стані сп`яніння працівниками поліції також складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Посилаючись на те, що розмір завданих йому пошкодженням автомобіля збитків згідно висновку експерта №97 від 01.03.2019 року складає: 246208,17 грн., а відповідальність за шкоду причинену внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки несе винна особа, а також на те, що йому заподіяна моральна шкода, що виразилась у душевних стражданнях від протиправних дій відповідача ОСОБА_2 , позбавлення користуванням майном та вимушених змін в організації свого життя, просив стягнути з відповідачів, як з власника та володільця автомобіля, вказану суму матеріального збитку, 50 000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди, а також відшкодувати судові витрати у справі.

Ухвалою Вінницького міського суду від 23.09.2019 року було забезпечено позов ОСОБА_1 і накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_3 .

Рішенням Вінницького міського суду від 13.05.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку, яка складає 246 208 гривень 17 коп. та 2000 грн. моральної шкоди. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 2462,08 грн. за вимогу про стягнення матеріальної шкоди та 1921 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Скржешевський М.С. просить зазначене рішення суду через порушення судом норм матеріального і процесуального права в частині солідарного стягнення з нього відшкодування змінити, виключивши стягнення з нього, як з відповідача, суми відшкодування. Зазначив, що суд безпідставно застосував до даних правовідносин ст.1187 ЦК України, в той час як матеріалами справи підтверджено, що мала місце взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки, шкода заподіяна винною особою ОСОБА_2 , а тому підлягала застосуванню ст.1188 ЦК України і він, як власник майна не повинен відповідати за нанесену шкоду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Зазначив, що подаючи апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку оскарження представник ОСОБА_3 приховав від апеляційного суду те, що відносно ОСОБА_3 проводились виконавчі дії по виконанню оскаржуваного ним рішення, проводились відрахування із заробітної плати, а тому він не міг не знати про його зміст. Доводи апеляційної скарги про те, що єдиним належним відповідачем за даним позовом є володілець ОСОБА_2 , безпідставні. Вина ОСОБА_3 , на думку позивача, полягає у невиконанню обов`язку по контролю за діями водія.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 повідомляв суд про припинення ним угоди про надання правової допомоги адвокатом Шибінським О.В. 21.102019 року.

На час постановлення судом рішення ОСОБА_3 в судовому засіданні присутнім не був і у справі відсутні докази того, що він був обізнаним про день і час розгляду справи до отримання його представником адвокатом Скржешевським М.С. копії судового рішення, а також доказів проведення виконавчих дій щодо ОСОБА_3 , внаслідок чого обгрунтовано було поновлено строк апеляційного оскарження і відкрито апеляційне провадження.

Рішення суду в іншій частині ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не оскаржується, а тому не апеляційним судом переглядається.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи і рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд встановив, що 20.02.2019 року о 19 год. 15 хв. на 318 км автодороги М-21 Житомир - Могилів - Подільський 318 км водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем "Toyota Carina» , держзнак НОМЕР_1 (який належить на праві власності ОСОБА_3 ), не врахував безпечну швидкість, стан дорожнього покриття та дорожню обстановку, не впорався з керуванням і здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де зіткнувся із автомобілем Toyota Camry , держзнак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується складеним відносно ОСОБА_2 протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 124 КУпАП, серії ОБ №068828 та план-схемою місця ДТП. ( а.с. 10 )

Постановою Вінницького районного суду від 07.06.2019р., залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до висновку КП "ВОНД Соціотерапія №448 від 20.02.2019 року, ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння із вмістом алкоголю 1,21 %, 1,27%. ( а.с. 13).

Згідно висновку експертного дослідження Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №97 від 01.03.2019 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Саmгу ОСОБА_1 в результаті його пошкодження 20.02.2019 року у ДТП складає 246 208,17 грн. (а.с. 25-31)

Ухвалою Вінницького міського суду від 23.09.2019 накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_3 .

Згідно висновку експерта ВНДЕКЦ МВС України №733 від 16.01.2020 в ситуації, яка склалася, при механізмі розвитку події ДТП, який вказаний водіями в своїх поясненнях, що містяться в наданих на експертизу матеріалах цивільної справи, в діях водія " ОСОБА_5 " ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху. В ситуації яка склалася, при механізмі розвитку події ДТП, який вказаний водіями в своїх поясненнях, що містяться в наданих на експертизу матеріалах цивільної справи, в діях водія автомобіля Тоуоtа-Саmry ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися б в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. В ситуації, яка склалася, при механізмі розвитку події ДТП, який вказаний водіями в своїх поясненнях, що містяться в наданих на експертизу матеріалах цивільної справи, вбачається невідповідність дій водія автомобіля "Тоуоtа-Сагіnа", держ. номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 вимогам п.п.10.1,11.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній обстановці, при механізмі розвитку події ДТП, який вказаний водіями в своїх поясненнях, що містяться в наданих на експертизу матеріалах цивільної справи, дії водія автомобіля "Тоуоta-Сагіnа" держ.номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.10.1,11.3 Правил дорожнього руху, зміст яких викладений в дослідницькій частині. (а.с. 162-165)

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що оскільки ДТП сталось під час керування вказаним автомобілем водія ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 на той час являвся власником автомобіля, то завдана позивачу шкода спричинена з вини обох відповідачів, а тому за ч.1 ст.1190 ЦК України підлягає відшкодуванню солідарно обома відповідачами. Щодо стягнення моральної шкоди, то суд встановив, що позивачу було заподіяно моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідачів, проте, враховуючи те що, позивачем не надано доказів обґрунтування моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень, суд враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір солідарного відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 гривень.

З указаним висновком суду погодитись не можна, так як суд не вірно застосував норми матеріального права, внаслідок чого невірно встановив обстиавини, що мають значення для справи і дійшов необгрунтованого висновку про спричинення шкоди позивачу обома відповідачами та солідарне відшкодування ними спричиненої шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, майнова шкода позивачу ОСОБА_1 заподіяна пошкодженням його автомобіля "Toyota Camry" у ДТП, спричиненого порушенням п.п.10.1,11.3 Правил дорожнього руху водієм і володільцем автомобіля "Toyota Carina" ОСОБА_2 , які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, майнова шкода завдана позивачу внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки і розмір її підтверджений експертом становить 246 208,17 грн.

Водій автомобіля "Toyota Carina" ОСОБА_2 на час ДТП керував автомобілем на підставі виданого власником автомобіля ОСОБА_6 доручення, тобто являвся законним володільцем автомобіля .

Розмір майнової шкоди, вина водія ОСОБА_2 у ДТП і правомірність володіння і користування останнім автомобілем, не оспорювались.

Суд, виходячи із встановлених обставин і вимог позову, що заявлені до двох відповідачів, застосував до даних правовідносин положення ст.1190 ЦК України, які визначають особливості відповідальності осіб, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоди. Зокрема, виходив із того, що за ч.1 вказаної статті особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Колегія суддів вважає, що суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору.

У чч.1, 2 ст.22 ЦК встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1,2 ст.1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз положень ч.2 ст.1187 ЦК свідчить про те, що вказана норма застосовується у випадку заподіяння шкоди особою, яка володіє джерелом підвищеної небезпеки.

Разом з тим вказана норма не може застосовуватися у випадку, якщо шкода завдана кількома об`єктами, діяльність з якими пов`язана з підвищеною небезпекою, оскільки у таких правовідносинах застосуванню підлягає норма ст.1188 ЦК.

Аналіз загальних положень про відшкодування шкоди (стст.1166- 1194 ЦК) свідчить про те, що власник транспортного засобу відповідає за шкоду, завдану особою, яка керувала транспортним засобом, лише у випадках, коли неправомірному заволодінню цією особою транспортним засобом сприяла недбалість його власника (ч.4 ст.1187 ЦК) або перебування такої особи в трудових відносинах з власником та заподіяння шкоди під час виконання нею трудових обов`язків (ч.1 ст.1172 ЦК).

Під неправомірним заволодінням транспортним засобом необхідно розуміти умисне протиправне вилучення транспортного засобу з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їхній волі.

Отже, зі змісту ч.4 ст.1187 ЦК вбачається, що власник відповідає за шкоду завдану особою, яка керувала, якщо недбалість (необережність) власника сприяла умисному протиправному вилученню цією особою транспортного засобу у нього з будь-якою метою всупереч його волі.

Відшкодування шкоди завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, як уже зазначалось, відбувається за правилами ч.1 ст.1188 ЦК.

Так, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК).

У відносинах, що виникли зі взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відповідальність будується на загальних умовах за принципом вини. Тобто, в такому разі особою, яка зобов`язана відшкодувати завдану шкоду, є та особа, безпосередні дії якої призвели до виникнення в іншої особи збитків.

Для правильного застосування наведених положень ст.1188 ЦК першочергове значення має встановлення суб`єкта відповідальності за завдану шкоду. Так, за загальні умови за принципом вини передбачають, що для притягнення особи до деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина.

За встановленими у справі обставинами, позивачу як власнику пошкодженого автомобіля, шкоди завдано безпосередніми протиправними діями заподіювача - винної в ДТП особи ОСОБА_2 , які полягають у порушенні ПДР під час керування транспортним засобом та виїзді на зустрічну смугу руху, що призвело до ДТП, внаслідок неможливості справитися з керуванням транспортним засобом.

Крім того, винний водій автомобіля "Toyota Carina" ОСОБА_2 на час ДТП керував автомобілем на підставі виданого власником автомобіля ОСОБА_6 письмового доручення, тобто, з письмової згоди власника являвся законним володільцем вказаного автомобіля без жодних доказів неправомірного заволодіння ним, що виключає відповідальність власника автомобіля за шкоду, спричинену з вини його законного володільця ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_7 не заволодівав неправомірно автомобілем ОСОБА_6 , останній жодних неправомірних винних або недбалих дій, що призвели до настання для позивача негативних наслідків по справі не вчиняв і суд у рішенні їх не навів .

Наведене свідчить про те, що власник не є заподіювачем шкоди і винною особою, відсутня протиправна поведінка власника та причино-наслідковий зв`язок із заподіяною позивачу шкодою .

Таким чином, висновок суду про те, що шкоду позивачу завдано спільними діями водія автомобіля та його власника не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону і є необгрунтованим.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки особою (водієм), яка на законних підставах за дорученням власника набула право керування транспортним засобом, суб`єктом відповідальності за причинену з вини такої особи шкоду, є сама особа, діями якої завдано шкоди.

Відтак, норми ч.1 ст.1190 ЦК України щодо солідарної відповідальності перед потерпілим осіб, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, не підлягали застосуванню.

Тому колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану позивачу не являється власник транспортного засобу, яка не несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, оскільки норма ч.1 ст.1188 ЦК покладає обов`язок з відшкодування шкоди на особу, з вини якої така шкода завдана, тобто на ОСОБА_7 .

Вирішуючи спір, суд помилково застосував до спірних правовідносин норми ст .1190 ЦК і ч.1 ст.1187 ЦК, які не регулюють правовідносини у випадку завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про те, що суб`єктом відповідальності за завдану позивачу шкоду є власник разом із володільцем транспортного засобу, які повинні нести солідарну відповідальність за завдані збитки.

За таких обставин і вищевказаних підстав власник ОСОБА_6 не є відповідальним і за відшкодування пов`язаної з ДТП моральної шкоди.

Відповідно до ст.374 ЦПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права ( п.п.3,4 ч.1ст.376).

Згідно з ч.2 ст.376 неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, однак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення суду за викладених обставин підлягає не зміні, а скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати у справі, а тому судовий збір, сплачений ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 574,62 грн., в зв`язку зі звільненням законом ОСОБА_4 від сплати судових витрат, підлягає компенсації ОСОБА_3 за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.374,376,382-384 ЦПК України, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Скржешевського Максима Станіславовича задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду від 13 травня 2020 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріального збитку, моральної шкоди, витрат на правничу допомогу, а також солідарного стягнення з ОСОБА_3 судового збору на користь держави - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про солідарне стягнення матеріального збитку, моральної шкоди та вимог про стягнення судових витрат, - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_3 у розмірі 6574,62 грн компенсувати за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С. Г. Копаничук

Судді: В. В. Оніщук

С. К. Медвецький