Рішення

від 09.02.2022 по справі 697/2327/21

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2327/21

Провадження № 2/697/84/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Колісник Л.О.,

за участю секретаря судових засідань - Титар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача 1 - Глушко Л.В.,

представника відповідача 2 - Письмака О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Канів Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області, Комунального закладу Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення позивача на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області (далі по тексту - Відповідач 1), Комунального закладу Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області (далі по тексту - Відповідач 2) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі. Позовні вимоги мотивує тим, що вона працює на роботі практичним психологом у комунальному закладі освіти молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області Литвинецький ліцей та в комунальному закладі Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області.

У листопаді 2021 відповідачі вимагали від неї на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

08.11.2021 Відповідачем 1 та 05.11.2021 Відповідачем 2 Позивачу були вручені накази № 62-К від 08.11.2021, №80-К від 05.11.2021 про відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Накази відповідачів мотивовані тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України Відповідач 1, Відповідач 2 відсторонюють Позивача від роботи до часу усунення обставин, що обумовили відсторонення.

У трудовому контракті, посадовій інструкції чи іншому документі, підписаному між Позивачем і Відповідачем 1, Відповідачем 2 такого зобов`язання немає, повноваження відповідачів на відсторонення Позивача від роботи з цих підстав відсутні.

Позивач вважає накази відповідачів незаконними у зв`язку з порушенням її права на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. 1 Європейської соціальної хартії, ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Наказ про відсторонення мотивований положеннями ч.2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , який передбачає обов`язкове щеплення саме обов`язковими щепленнями. Цим Законом щеплення від Ковід-19 не встановлене як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав ч.2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб є незаконним та безпідставним.

Підстави відсторонення передбачені ст. 46 Кодексу законів про працю України, Законом України Про правовий режим воєнного стану . Правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від Ковід-19 законодавством не передбачено. Дорожньою картою з провадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні 2021-2022 роках, встановлено, що вакцинація буде добровільною для всіх груп населення та професійних груп.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 якщо норма закону чи підзаконного нормативно-правового акту суперечить нормі Конституції України, слід застосовувати Конституцію як норми прямої дії. Постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню. Просить визнати незаконними та скасувати наказ Відповідача 1 від 08.11.2021 №62-К, а також наказ Відповідача 2 від 05.11.2021 №80-К про відсторонення Позивача від роботи; зобов`язати Відповідачів виплатити Позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Від позовних вимог про поновлення на роботі позивач відмовилась, подавши відповідну заяву про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду від 01.12.2021 після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження, визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

15.12.2021 від представника Відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що згідно "Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, підлягають зокрема працівники закладів загальної середньої освіти у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595. Ст. 46 Кодексу законів про працю України передбачає відсторонення в інших випадках, передбачених законодавством. Ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб передбачені обов`язкові профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.04.2021 у справі Vavricka and Others v. the Czech Republic обов`язкова вакцинація є законною і необхідною у демократичному суспільстві, її метою є захист особи від серйозних хвороб через вакцинацію чи колективний імунітет. У відповідності до ст. 10 Закону України Про основи законодавства України про охорону здоров`я передбачені обов`язки громадян піклуватися про своє здоров`я, здоров`я дітей, інших громадян, проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98, роботодавці, роботодавці можуть відсторонювати працівників від роботи на підставі ст. 46 Кодексу законів про працю України та постанови уряду від 20.10.2021 № 1096 з оплатою на визначених умовах. Згідно ст. 94 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст. 1 Закону Про оплату праці заробітна плата - це винагорода за виконану працівником роботу, тому при відстороненні від роботи підстав нараховувати йому заробітну плату немає.

17.12.2021 від представника Відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що згідно "Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, підлягають зокрема працівники закладів загальної середньої освіти у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595. Ст. 46 Кодексу законів про працю України передбачає відсторонення в інших випадках, передбачених законодавством. Ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб передбачені обов`язкові профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. У відповідності до ст. 10 Закону України Про основи законодавства України про охорону здоров`я передбачені обов`язки громадян піклуватися про своє здоров`я, здоров`я дітей, інших громадян, проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. Відповідно до рішення ЄСПЛ від 28.04.2021 у справі Vavricka and Others v. the Czech Republic обов`язкова вакцинація є законною і необхідною у демократичному суспільстві, її метою є захист особи від серйозних хвороб через вакцинацію чи колективний імунітет. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98, роботодавці можуть відсторонювати працівників від роботи на підставі ст. 46 Кодексу законів про працю України та постанови уряду від 20.10.2021 № 1096 з оплатою на визначених умовах. Згідно ст. 94 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст. 1 Закону Про оплату праці заробітна плата - це винагорода за виконану працівником роботу, тому при відстороненні від роботи підстав нараховувати йому заробітну плату немає.

21.12.2021 від позивача та представника позивача надійшла відповідь на відзив Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради, в якому зазначено, що Відповідач 1 є самостійною комунальною установою державної форми власності, які фінансуються виключно за рахунок державного бюджету, а розпорядником бюджетних коштів є орган № 2307 Канівське УДКСУ. Тобто, всі платежі між суб`єктами господарювання і відповідачами здійснюються у безготівковій формі, а всі укладені договори, акти виконаних робіт, реєструються у бюджетній установі та спрямовуються для оплати до органу № 2307 Канівське УДКСУ.

Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням . Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, праця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Перелік обов`язкових щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я України не змінювався, а щеплення від COVID-19 до Календаря профілактичних щеплень в Україні не включено. Вимога відповідача надати докази щеплення чи медичних маніпуляцій відносно позивача є незаконною. Право на таємницю про стан свого здоров`я передбачена Конституцією України, ст. 286 Цивільного кодексу України. У відповідності ст.46 Кодексу законів про працю України, п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення відстороняються від роботи особи, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Міністерство охорони здоров`я України не затверджувало перелік інфекцій, ухилення від щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи. У оспорюваному наказі відсутня підстава його винесення. Підзаконні нормативні акти не можуть змінити правове регулювання визначене законами. Обмеження прав і свобод людини і громадянина можливе у випадках, встановлених Конституцією України. Наказ відповідача про відсторонення Позивача є незаконним, підлягає скасуванню, також підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

06.01.2022 представник позивача та позивач подали до суду письмові пояснення, в яких посилався на ст. 43 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 04.09.2019 № 6-р(ІІ)/2019, Європейську хартію прав пацієнтів. У письмових поясненнях також зазначається, що порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень передбачено у ч. 6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , де зазначено, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а у разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. Іншого порядку відмови від обов`язкових щеплень цей та інший будь-який Закон не містить. Відсутні і інші підстави для встановлення факту відмови особи від обов`язкових щеплень, аніж відібране лікарем письмове підтвердження особи чи акт, складений лікарем у присутності свідків, про відмову від вакцинації. Накази про відсторонення від роботи не містять відомостей на підтвердження відмови позивача здійснити щеплення у порядку ч.6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб . Крім того, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення містить вимогу надати документи щодо щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання, що є грубим порушенням вимог ст. 19 Конституції України. Оскільки відповідачами незаконним відстороненням було порушено право позивача на працю, ефективним способом захисту буде зобов`язання відповідача виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу по день виконання рішення суду. Позивач та представник позивача зазначають, що відсторонення не може тривати невизначений проміжок часу і по своїй суті є аналогічним звільненню. Щодо витрат на правову допомогу посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі Бєлоусов проти України та практику Верховного Суду.

В судовому засіданні позивач, підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що відповідачами порушено її права, що полягають у наданні інформації щодо вакцинації від ковід-19 та обмеження на роботі. Відповідачі 08.11.2021 відсторонили її від роботи, посилалися на наказ Міністерства охорони здоров`я України, однак в посадовій інструкції чи інших документах такого зобов`язання немає, так як немає повноважень про відсторонення від роботи з підстав відсутності вказаного щеплення. Перед цим відповідачами їй було вручено повідомлення про відсторонення з роботи, позивач пояснила, що у неї відбирають право на працю, яке передбачено Конституцією України. Відсторонення передбачено лише у випадках ст. 46 Кодексу законів про працю України. Вона пройшла медичний огляд, порушень не допускала, а тому ніяких підстав для недопуску її до роботи не було. Ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб передбачає обов`язкові щеплення, щеплення від ковід-19 туди не включено. Згідно ст. 6 цього Закону інформація про стан здоров`я є конфіденційною. Підзаконні нормативні акти мають відповідати Конституції України. Ніхто не може виконувати злочинні накази. Забороняється будь-яка дискримінація. Просить скасувати накази та стягнути на її користь заробітну плату та судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив стягнути витрати на сплату судового збору та правову допомогу. Суду пояснив, що відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, дискримінація забороняється. Відповідачі посилаються на повідомлення про обов`язкове вакцинування від ковід-19, як на підставу відсторонення позивача від роботи, керуючись підзаконними нормативними актами. Проте, підлягають застосуванню норми Конституції України та Законів України. Інформація про вакцину не надається, а держава не вчинила сукупності всіх дій для встановлення необхідності вакцинації в інтересах суспільства. Щеплення від такої інфекційної хвороби, як ковід-19 не визначені як обов`язкові та не внесені до календаря щеплень, а тому не є обов`язковими. Також при відстороненні від роботи відмова працівника від вакцинації має бути зафіксована належним чином. Відповідно до ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб виключно лікар може встановити факт відмови особи від обов`язкових щеплень. Іншого порядку встановлення факту відмови від вакцинації Закони не містять. Якщо така обставина встановлена, лікар повідомляє про це головного санітарного лікаря регіону, який складає подання та надсилає його до роботодавця. Право внесення головним санітарним лікарем такого подання передбачене Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, яка прийнята у відповідності із Законом України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення . При отриманні такого подання роботодавець має видати наказ на відсторонення працівника від роботи. Видача наказів відповідачів на підставі повідомлення про обов`язкову вакцинацію є порушення ч.2,6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб . Накази про відсторонення від роботи позивача не містять відомостей про її відмову від щеплення, передбачені цим Законом. Повідомлення відповідачів містять вимогу відкрити медичні дані позивача, проте інформація про вакцинацію є медичною таємницею, яка може бути витребовувана лише судом за клопотанням роботодавця. Відповідно до Європейської хартії прав пацієнтів, Конституції України, Цивільного кодексу України, Законів України Про охорону здоров`я , Про інформацію забороняється поширювати конфіденційну інформацію щодо здоров`я. Також Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб наділений повноваженнями встановлювати та відміняти карантин, але не має права його продовжувати. Посилання відповідачів на практику Європейського суду з прав людини є неприйнятними, оскільки суперечать обставинам, на які посилається позивач. Оскільки право позивача було порушено виданням відповідачами оспорюваних наказів про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати, ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідачів виплатити середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Представник Відповідача 1 в судовому засіданні позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити, суду пояснила, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 затверджено Перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. До цього переліку входять також вчителі освітніх закладів. У ч.2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб профілактичні щеплення, крім визначених обов`язковими, здійснюються і в інших випадках. Право на затвердження переліку професій, які підлягають щепленню надано Міністерству охорони здоров`я України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України на період карантину підлягають щепленню працівники освітніх закладів. Всі працівники ліцею є вакцинованими. При укладенні трудового договору з позивачем не було обов`язкової вимоги щодо вакцинації 100 відсотків працівників, тому вона була прийнята на роботу. Наразі є така вимога. ОСОБА_1 була повідомлена два рази про такий обов`язок, але відмовилась вакцинуватися. Також ліцей не повинен становити небезпеку для здоров`я учасників навчального процесу. Крім того, на неї як директора школи може бути накладено штраф за невідсторонення невакцинованих працівників від роботи, оскільки роботодавець згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 повинен здійснювати контроль за проведенням вакцинації працівників. Ніхто не може примусити позивача вакцинуватися, проте вона не зможе працювати до того часу, доки не надасть довідку від лікаря або вакцинується. Такі дані не містять діагнозу та не є медичною таємницею. Працівники проходять медичний огляд і подають відповідні документи на роботу, не допускаються до роботи ті, які загрожують здоров`ю дітей. Оплата праці проводиться за виконану роботу, позивач на роботі не була, тому підстав виплачувати їй заробітну плату немає. Крім того, ліцей не є фінансовою установою, не може оплачувати заробітну плату чи відшкодування. Заробітну плату нараховує і виплачує відділ освіти Бобрицької сільської ради. Просить врахувати практику Європейського суду з прав людини щодо встановлення законності проведення обов`язкової вакцинації. Зазначила, що повідомлення про необхідність вакцинації позивачу вручалося 25.10.2021 та 06.11.2021, наказ про відсторонення їй вручено 08.11.2021. Проведення дистанційного навчання за участю позивача без її вакцинації також неможливо, оскільки за результатами конференції Міністерством освіти і науки України та Міністерства охорони здоров`я України було надано відповідь, що дистанційне навчання - це те ж саме навчання.

Представник Відповідача 2 в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, пояснив, що відповідно до Закону України Про загальну середню освіту , керівник навчального закладу зобов`язаний виконувати вимоги законодавства. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я України на керівника покладено обов`язок відсторонювати працівників, які невакциновані або не надали довідку про протипоказання від вакцинації. Позивач була попереджена про необхідність вакцинуватися. 05.11.2021 виданий наказ про відсторонення позивача від роботи, з яким вона була ознайомлена в цей же день. Позивач повідомила в усному порядку про те, що вона не вакцинувалася. У випадку, коли б позивач не була відсторонена від роботи, учні 5-11 класів мали б перейти на дистанційне навчання. Заробітну плату виплачує відділ освіти Бобрицької сільської ради.

Заслухавши учасників справи, оцінивши докази в результаті їх повного, всебічного та неупередженого дослідження в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 (а.с.22-23) та наказу № 52-К від 30.09.2021 (а.с.26), її призначено на посаду психолога за строковим трудовим договором в Комунальний заклад Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області з 01.10.2021 по 31.05.2022. Відповідно до наказу № 65-К від 30.09.2021 (а.с.25) ОСОБА_1 прийнято за сумісництвом на роботу практичним психологом Комунального закладу Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області за строковим трудовим договором з 04.10.2021 по 31.05.2022.

Відповідно до наказу № 62-К від 08.11.2021 Відповідача 1 - ОСОБА_1 -психолога Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області з 08.11.2021 відсторонено від виконання службових обов`язків без збереження заробітної плати до усунення причин, що його зумовили. Після усунення обставин, що обумовили відсторонення: проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 чи надання медичного висновку про наявність протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 ОСОБА_1 буде допущена до роботи ( а.с.8)

Зі вказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 08.11.2021, про що свідчить її особистий підпис, зазначила письмово, що заперечує.

Відповідно до наказу № 80-К від 05.11.2021 Відповідача 2 - ОСОБА_1 відсторонено від роботи практичним психологом Комунального закладу Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 08.10.2021 (а.с.9).

Зі вказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 05.11.2021, про що свідчить її особистий підпис.

Накази відповідачів про відсторонення від роботи ОСОБА_1 винесені у відповідності до ст. 46 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , Наказу Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням". Крім того, наказ Відповідача 1 винесений також у відповідності до ч.3 ст. 8 Закону України Про державну службу . У наказі Відповідача 2 міститься посилання на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236.

Відповідно до повідомлення Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області адміністрація закладу повідомила ОСОБА_1 , що вона з 08.11.2021 буде відсторонена від виконання службових обов`язків при одній з умов: якщо не буде проведено профілактичне щеплення проти COVID-19 чи надано медичний висновок про наявність протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (а.с.10). ОСОБА_1 ознайомлена з повідомленням, про що свідчить її особистий підпис, письмово зазначила, що заперечує. Дата ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом не вказана.

Згідно вимог ч.1 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Визначене статтею 43 Конституції України право на працю суд розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обгрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Констиуції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного суду України у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про праць України від 4 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019).

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Згідно зі статтею 12 Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб та статтею 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Крім того, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

До Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 №133, віднесено особливо небезпечну інфекційну хворобу COVID-19.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб ).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за №1306/36928, набрав чинності 08.11.2021. На час розгляду справи суду сторонами не надані належні і допустимі докази скасування, втрати чинності вказаного Наказу.

Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

В силу ч.5-7 ст. 12 Закону України Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов`язані надати об`єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних наказів Відповідачів 1, 2, суд керується тим, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Оцінюючи оскаржувані накази на їх відповідність законодавству, суд дійшов висновку про наступне.

Роботодавець має право відсторонювати працівника від роботи у випадках, встановлених ст. 46 КЗпП України, проте таке відсторонення здійснюється у спосіб та в порядку, визначеному законодавстом. Відсторонюючи працівника від роботи роботодавець зобов`язаний не тільки посилатись на нормативно-правові акти, які регулюють відповідні правовідносини, але й встановити факт, з наявністю якого законодавець пов`язує право роботодавця на відсторонення працівника від роботи, який підтверджений доказами, визначеними законодавством.

Підставою для видачі наказу № 80-к від 05.11.2021 Комунального закладу Грищенецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області про відсторонення ОСОБА_1 від роботи практичним психологом зазначено повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 08.10.2021.

У наказі № 62-К від 08.11.2021 Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області про відсторонення ОСОБА_1 від роботи підстава такого відсторонення відсутня.

Оцінюючи повідомлення роботодавця про обов`язковість вакцинації працівника, суд встановив, що таке повідомлення не є доказом підтвердження факту, з яким пов`язуються виникнення, припинення чи зміна трудових правовідносин. Такий документ не передбачений та не породжує будь-які юридичні наслідки для учасників трудових відносин, а тому не може бути підставою для відсторонення працівника від роботи.

Натомість відсторонення працівника без встановлення підстав для цього, а так само посилання на підстави, які не передбачені Законом, є порушенням трудового законодавства та прав відстороненого працівника.

Суд також встановив, що наказ Комунального закладу Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області № 80-К від 05.11.2021 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 виданий до набрання чинності Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, а тому він виданий без будь-яких правових підстав.

Надані сторонами докази у своїй сукупності і взаємозв`язку не підтверджують факт відмови або ухилення ОСОБА_1 від обов`язкових профілактичних щеплень, що б дало достатні підстави для прийняття рішення про відсторонення її від роботи. Суд вважає, що при винесенні оскаржуваних наказів відповідачем 1 та відповідачем 2 не враховано всі істотні обставини та не з`ясовано достатності підстав для відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Перед винесенням наказів відповідачі обмежилися формальним ознайомленням працівника з вимогами нормативно-правових актів. Натомість оскаржувані накази Відповідача 1 та Відповідача 2 стосуються безпосередньо ОСОБА_1 , істотно впливають на її права і свободи, відтак при їх прийнятті відповідачам необхідно було ретельно перевіряти наявність підстав для відсторонення позивача від роботи для досягнення легітимної мети визначеної процедури.

Крім того, за змістом п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Крім повідомлень про обов`язковість вакцинуватися, інших доказів, на які посилаються Відповідачі як на підставу відсторонення Позивача, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних наказів вимогам чинного законодавства, а тому вони підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи, суд дійшов до наступного висновку.

Наслідком скасування наказів про відсторонення позивача від роботи є виплата заробітної плати за період незаконного відсторонення.

Відповідно до довідок про доходи № 01-04/408 від 29.11.2021 та 01-04/409 від 29.11.2021 (а.с.41,42) заробітну плату ОСОБА_1 , яка працює практичним психологом в КЗ Литвинецький ліцей та в КЗ Грищинецький ліцей , виплачує відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Таким чином, Комунальний заклад Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області, Комунальний заклад Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області не є належними відповідачами щодо предмету спору в частині позовних вимог про зобов`язання виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, пред`явлених до Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області, Комунального закладу Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області необхідно відмовити, оскільки заявлені до неналежних відповідачів.

Разом з тим, дане рішення суду не перешкоджає як позивачу захистити свої права шляхом пред`явлення у встановленому законом порядку позову до належного відповідача, так і належному суб`єкту добровільно виконати обов`язок щодо виплати позивачу заробітної плати з дня незаконного відсторонення від роботи до дня фактичного допущення до роботи.

Посилання сторін на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо відсутності порушень, пов`язаних зі встановленою в державі обов`язкової вакцинації, суд вважає неспроможними, оскільки обставини справи, що розглядається, та тих, які розглядалися Судами не є цілком релевантими тим, які виникли між Позивачем та відповідачами. Інші аргументи сторін виходять за межі предмету доказування та на висновки суду по суті спору не впливають.

Розподіл судових витрат суд здійснює у порядку ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при зверненні до суду судовий збір сплачено за розгляд справи в частині визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи у розмірі 1816,00 грн. Від сплати судового збору за стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позивач був звільнений. Суд стягує судовий збір з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам стосовно кожного з них.

У зв`язку з цим, підлягає стягненню з Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області та Комунального закладу Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області судовий збір на користь позивача по 908,00 грн. з кожного.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем та його представником надано договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до нього, де зазначено, що розмір гонорару встановлюється у фіксованій сумі та становить 7000,00 грн. Розрахунок між клієнтом та адвокатом виконується після набрання рішенням законної сили.

Учасниками справи такий розмір витрат на правову допомогу не оспорювався, заперечень щодо його обгрунтованості не надходило. З огляду на виконану роботу адвокатом, витрачений наявністю у справі складених ним процесуальних документів та час, витрачений представником позивача при підготовці та участі у справі, суд вважає зазначений розмір витрат на правову допомогу цілком обгрунтованим та співмірним.

Як встановив суд, гонорар адвоката визначений сторонами у фіксованому розмірі, а тому адвокат не зобов`язаний подавати детальний опис виконаних робіт. Витрати на правову допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено чи вони підлягають оплаті в майбутньому. Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у Постановах від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19.

За таких обставин, суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, зокрема, по 1750,00 грн з кожного відповідача.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 40, 46 КЗпП, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області, Комунального закладу Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення позивача на роботі - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області від 08.11.2021 року №62-К про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

Визнати протиправним і скасувати наказ Комунального закладу Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області від 05.11.2021 року №80-К про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального закладу Литвинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області (зареєстроване місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, с. Литвинець, вул. Центральна, 19, код ЄДРПОУ 33363157) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1750,00 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 908,00 грн.

Стягнути з Комунального закладу Грищинецький ліцей Бобрицької сільської ради Черкаської області (зареєстроване місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, с. Грищинці, вул. Князя Святослава, 56 , код ЄДРПОУ 33353788) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1750,00 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 908,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 14.02.2022.

Головуючий Л . О . Колісник