Ухвала

від 08.02.2022 по справі 6/488

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

за результатом розгляду скарги на бездіяльність державної виконавчої служби

08.02.2022м. ДніпроСправа № 6/488

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В.

та представників:

від позивача (скаржника): не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від приватного виконавця: не з`явився,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 (м. Дніпро)

про визнання бездіяльності начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) незаконною та зобов`язання вчинити дії

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фараон" (м. Дніпро)

до Приватного підприємця Холодій Наталії Юріївни (м. Дніпро)

про стягнення 7 617 грн. 00 коп. Суддя Фещенко Ю.В. Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фараон" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного підприємця Холодій Наталії Юріївни заборгованість в сумі 7 617 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2006 позовні вимоги були задоволені частково та стягнуто з Приватного підприємця Холодій Наталії Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фараон"2 422 грн. 12 коп. боргу, 376 грн. 39 коп. інфляційних, 194 грн. 88 коп. - 5% річних, 5 000 грн. 00 коп. збитків, 102 грн. 00 коп. держмита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На примусове виконання вказаного рішення судом було видано наказ від 13.02.2006.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою про визнання бездіяльності начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції незаконною та зобов`язання останнього вчинити певні дії (вх. суду № 63174/21 від 31.12.2021), в якій просить суд:

- визнати бездіяльність начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції незаконною;

- зобов`язати начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходи щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до реєстру, направити на адресу скаржника копію постанови про зняття арешту з усього майна.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 посилається на таке:

- на виконанні Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 1906277 з примусового виконання наказу № 6/488 від 13.02.2006, що видав Господарський суд Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 8 213 грн. 39 коп. на користь ТОВ "Фараон" у період з 05.04.2006 по 20.12.2006;

- у січні 2020 року заявник звернувся до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції з заявою про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна. До заяви останній надав довідку ТОВ "Фараон" про повернення боргу в повному обсязі, проте в знятті арешту було відмовлено;

- листом № 9283 від 06.02.2020 заявнику було повідомлено, що 20.12.2006 державним виконавцем відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. У зв`язку з закінченням строку зберігання виконавчого провадження, матеріали виконавчого провадження № 1906277 були знищені. Причиною відмови було зазначено, що після перевірки даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було встановлено, що неможливо ідентифікувати арешт на майно боржника, ні за реєстраційними даними боржника, не за об`єктом нерухомого майна;

- 20.12.2021 заявник вдруге направив заяву про зняття арешту, але відповіді отримано не було.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 31.12.2021 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи по вх. суду № 63174/21 справи № 6/488.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2021 матеріали справи № 6/488 передано судді Фещенко Ю.В.

Листом від 04.01.2022 здійснено запит матеріалів справи № 6/488, які отримано судом 06.01.2022.

Ухвалою суду від 10.01.2022 скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.01.2022.

Від Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції електронною поштою (вх. суду № 1458/22 від 12.01.2022), а в подальшому в оригіналі (вх. суду № 2033 від 17.01.2022) надійшло клопотання, в якому він просив суд відкласти розгляд скарги, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання державного виконавця, внаслідок заздалегідь запланованих виконавчих дій в цей час та обов`язковість участі у них державного виконавця.

У судове засідання 17.01.2022 з`явився представник скаржника; представники позивача та виконавчої служби у вказане засідання не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання державної виконавчої служби про відкладення розгляду скарги, яке було задоволено судом.

Судом зауважено, що станом на 17.01.2022 в матеріалах справи також відсутній відзив на скаргу державної виконавчої служби.

З метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, господарський суд вважав за необхідне задовольнити клопотання про відкладення розгляду скарги.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.01.2022 розгляд скарги було відкладено в межах розумного строку до 25.01.2022.

Від відповідача (скаржника) надійшло клопотання (вх. суду № 3876/22 від 25.01.2022), в якому він просив суд залучити до матеріалів справи наступні документи: довідку ТОВ "Фараон" про повернення заборгованості у повному обсязі, листи Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі № 108 від 05.01.2022 та № 9383 від 06.02.2020.

У судове засідання 25.01.2022 з`явився представник скаржника (відповідача); представники позивача та виконавчої служби у вказане засідання не з`явилися, причини нез`явлення не повідомили.

Судом відзначено, що матеріали справи не містять належного повідомлення позивача та виконавчої служби про вказане судове засідання, крім того, виконавчою службою не надані витребувані судом матеріали виконавчого провадження.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.01.2022 розгляд скарги було відкладено в межах розумного строку до 08.02.2022.

Від Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції електронною поштою (вх. суду № 5278/22 від 02.02.2022), а в подальшому в оригіналі (вх. суду № 5829/22 від 04.02.2022) надійшло клопотання, в якому він просив суд відкласти розгляд скарги, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання державного виконавця, внаслідок заздалегідь запланованих виконавчих дій в цей час та обов`язковість участі у них державного виконавця.

У судове засідання 08.02.2022 представники скаржника (відповідача), позивача та виконавчої служби не з`явилися, причин нез`явлення представники заявника та позивача суду не повідомили.

При цьому, судом відмовлено у задоволенні клопотання державної виконавчої служби про відкладення розгляду скарги, оскільки відповідно пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Так, у даному випадку неявка представника державної виконавчої служби у судове засідання 08.02.2021 є повторною (представник не з`явився та подавав клопотання з аналогічним обґрунтуванням у судове засідання 25.01.2022).

Всі учасники справи були належним чином повідомлені за всіма відомими суду засобами зв`язку з ними, а також на сайті Судової влади України було розміщене оголошення про призначене у даній справі судове засідання для розгляду скарги на 08.02.2022.

Відповідно до статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Одночасно, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, в зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно з приписами статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті скарги,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2006 позовні вимоги були задоволені частково та стягнуто з Приватного підприємця Холодій Наталії Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фараон"2 422 грн. 12 коп. боргу, 376 грн. 39 коп. інфляційних, 194 грн. 88 коп. - 5% річних, 5 000 грн. 00 коп. збитків, 102 грн. 00 коп. держмита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На примусове виконання вказаного рішення судом було видано наказ від 13.02.2006.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Користуючись вказаним правом, у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою про визнання бездіяльності начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції незаконною та зобов`язання останнього вчинити певні дії, в якій просить суд:

- визнати бездіяльність начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції незаконною;

- зобов`язати начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходи щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до реєстру, направити на адресу скаржника копію постанови про зняття арешту з усього майна.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 посилається на таке:

- на виконанні Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 1906277 з примусового виконання наказу № 6/488 від 13.02.2006, що видав Господарський суд Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 8 213 грн. 39 коп. на користь ТОВ "Фараон" у період з 05.04.2006 по 20.12.2006;

- у січні 2020 року заявник звернувся до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції з заявою про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна. До заяви останній надав довідку ТОВ "Фараон" про повернення боргу в повному обсязі, проте в знятті арешту було відмовлено;

- листом № 9283 від 06.02.2020 заявнику було повідомлено, що 20.12.2006 державним виконавцем відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. У зв`язку з закінченням строку зберігання виконавчого провадження, матеріали виконавчого провадження № 1906277 були знищені. Причиною відмови було зазначено, що після перевірки даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було встановлено, що неможливо ідентифікувати арешт на майно боржника, ні за реєстраційними даними боржника, не за об`єктом нерухомого майна;

- 20.12.2021 заявник вдруге направив заяву про зняття арешту, але відповіді отримано не було.

В той же час, суд зазначає, що на підтвердження викладених у скарзі на дії державної виконавчої служби обставин заявником було долучено лише довідку ТОВ "Фараон" про відсутність заборгованості скаржника перед ним та лист № 9283 від 06.02.2020 Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

З приводу правової позиції скаржника, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес заявника (скаржника) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому заявник самостійно визначає та обґрунтовує у своїй скарзі, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування . Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку в предмет доказування входить, зокрема, факт існування арешту на майні скаржника, а також перелік майна, на який накладено арешт.

Скаржником жодного доказу наявності вказаних обставин суду не надано.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд наголошує на тому, що, звертаючись до суду зі скаргою на дії державної виконавчої служби, ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу порушення її прав, навіть не зазначила, на яке саме майно було накладено арешт в процесі виконавчого провадження, скаржником не надано також жодної постанови державного виконавця, зокрема, постанови про накладення арешту на майно, а також докази фактичного виконання такої постанови, а саме: фактичного накладення арешту на майно ОСОБА_1 , його перелік, а також докази існування вказаного обтяження станом на момент звернення зі скаргою до суду.

З метою повного та всебічного розгляду поданої до суду скарги, судом ухвалами суду від 17.01.2022 та від 25.01.2022 у державного виконавця витребовувалися матеріали виконавчого провадження № 1906277 щодо примусового виконання наказу Господарського судку Дніпропетровської області від 13.02.2006 по справі № 6/488. При цьому, станом на 08.02.2022 матеріали виконавчого провадження суду не надано.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду , крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що скаржником не доведено наявність правових підстав для визнати бездіяльності Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції незаконною, а також зобов`язання Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходи щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до реєстру.

Отже, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 231, 234, 235, 339 - 345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 11.02.2022 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 11.02.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко