Ухвала

від 13.09.2023 по справі 6/488

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

13.09.2023м. ДніпроСправа № 6/488

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув скаргу: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про визнання бездіяльності начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) незаконною та зобов`язання вчинити дії

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фараон", м. Дніпро

до Приватного підприємця Холодій Наталії Юріївни, м. Дніпро

про стягнення 7 617,00 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

За участю секретаря судового засідання Лєшукова Н. М.

Представники:

від заявника (боржника) Холодій Н.Ю.

від позивача (стягувача) не з`явився

від ВДВС не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

10.08.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій остання просить:

- визнати бездіяльність начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) незаконною;

- зобов`язати начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вжити заходи щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до реєстру, направити на адресу скаржника копію постанови про зняття арешту з усього майна.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 посилається на те, що на виконанні Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № 1906277 з примусового виконання наказу № 6/488 від 13.02.2006, що видав Господарський суд Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 8 213,39 грн. на користь ТОВ "Фараон" у період з 05.04.2006 по 20.12.2006.

Так, у червні 2023 заявник звернувся до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна, до якої надано довідку ТОВ "Фараон" про повернення боргу в повному обсязі, проте в знятті арешту виконавчою службою було відмовлено.

Листом № 35151 від 14.06.2023 заявнику було повідомлено, що 20.12.2006 державним виконавцем відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. У зв`язку з закінченням строку зберігання виконавчого провадження, матеріали виконавчого провадження № 1906277 були знищені. Причиною відмови було зазначено, що після перевірки даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було встановлено, що неможливо ідентифікувати арешт на майно боржника, ні за реєстраційними даними боржника, ні за об`єктом нерухомого майна.

18.08.2023 на електронну адресу та 21.08.2023 на поштову адресу суду від Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу, в якій останній повідомив про те, що у нього на виконанні перебувало виконавче провадження № 1906277 щодо виконання наказу № 6/488 від 13.02.2006, виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фараон" заборгованості в розмірі 8 213,39 грн. В ході проведення виконавчих дій ВДВС було здійснено всі заходи примусового стягнення, але згідно з відомостями реєструючих органів за боржником відсутні рахунки в банківських установах, боржник офіційно не працює, також не виявлено інше майно, на яке можливо звернути стягнення, у зв`язку з чим 20.12.2006 державним виконавцем Кірсановим С.І. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Вказане виконавче провадження знищено на підставі розділу XI пункту 2 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями від 07.06.2017, наказ № 1829/5. Крім того, ВДВС зазначає, що повторно вказаний виконавчий документ до нього на виконання не надходив. Так, повторне винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у 2023 році у зв`язку з фактичним виконанням по завершеному виконавчому провадженню № 1906277 неможливо та не передбачено чинним законодавством про виконавче провадження. Таким чином, ВДВС просить відмовити у задоволенні скарги та вказує про те, що відповідно до вимог статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вичерпний перелік підстав щодо зняття арешту з майна боржника, у всіх інших випадках арешт може бути знято за рішенням суду.

Відзив на скаргу також містить клопотання про її розгляд без участі представника ВДВС за наявними матеріалами.

13.09.2023 скаржником через канцелярію господарського суду подано клопотання, в якому останній просить викликати та допитати у судовому засіданні керівників Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фараон" про обставини, зазначені у скарзі.

У задоволенні вказаного клопотання господарським судом відмовлено з огляду на те, що останнє не відповідає приписам статті 89 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, 13.09.2023 скаржником через канцелярію суду долучено до матеріалів справи рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Розпорядженням керівника апарату суду № 409 від 10.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 6/488 у зв`язку із тим, що суддю Коваленко О.О. звільнено з посади.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану скаргу у справі № 6/488 передано для розгляду судді Мельниченко І.Ф.

Ухвалою від 14.08.2023 господарським судом прийнято скаргу ОСОБА_1 до розгляду та призначено її розгляд у засіданні з повідомленням сторін на 21.08.2023.

21.08.2023 господарським судом відкладено розгляд скарги до 13.09.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.

У судове засідання 13.09.2023 представник стягувача не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Пояснень та заперечень на скаргу ТОВ "Фараон" надано не було.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши додані до неї докази, заслухавши пояснення заявника, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фараон" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 2 422,12 грн., що складають суму заборгованості за договором купівлі-продажу кондитерських виробів № КА-6 від 26.01.2004 та товарно-транспортними накладними № 244619 від 09.06.2004 на суму 1 018,98 грн., № 310145 від 17.06.2004 на суму 2 118,14 грн.; 5 000,00 грн. - збитків; 194,88 грн. - річних за користування чужими грошовими коштами; 376,39 грн. - інфляції грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2006 у справі № 6/488 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фараон" задоволені частково та присуджено до стягнення з Приватного підприємця Холодій Наталії Юріївни 2 422,12 грн. боргу, 376,39 грн. - інфляційних, 194,88 грн. - 5% річних, 5 000,00 грн. - збитків, 102,00 грн. - держмита, 118,0 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 07.02.2006, Господарським судом Дніпропетровської області 13.02.2006 видано наказ.

Як зазначає заявник у поданій скарзі, на виконанні Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № 1906277 з примусового виконання наказу № 6/488 від 13.02.2006, що видав Господарський суд Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 8 213,39 грн. на користь ТОВ "Фараон" у період з 05.04.2006 по 20.12.2006.

Так, у червні 2023 заявник звернувся до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна, до якої надано довідку ТОВ "Фараон" про повернення боргу в повному обсязі, проте в знятті арешту виконавчою службою було відмовлено.

Листом № 35151 від 14.06.2023 заявнику було повідомлено, що 20.12.2006 державним виконавцем відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. У зв`язку з закінченням строку зберігання виконавчого провадження, матеріали виконавчого провадження № 1906277 були знищені. Причиною відмови було зазначено, що після перевірки даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було встановлено, що неможливо ідентифікувати арешт на майно боржника, ні за реєстраційними даними боржника, ні за об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, у зв`язку з ненадходженням на адресу скаржника жодних постанов про вчинення виконавчих дій та інших документів виконавчого провадження, ОСОБА_1 вважає бездіяльність начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) незаконною та просить зобов`язати останнього вжити заходів щодо зняття арешту з її майна та внести відповідні відомості до реєстру, направити на її адресу копію постанови про зняття арешту з усього майна.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з нормами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Нормою частини 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції № 606-XIV, яка діяла на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) (далі - Закон) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина 5 статті 47).

Слід зазначити про те, що приписами наведеного Закону передбачено винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав неможливості встановлення особи боржника та з`ясування місця його проживання (тобто, коли рішення суду фактично не виконано), що не є підставою для зняття накладеного арешту на майно боржника.

Так, державним виконавцем Кірсановим Сергієм Івановичем відповідно до вимог чинного законодавства винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 1906277 на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону із посиланням на неможливість встановлення особи боржника та з`ясування місця проживання боржника.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга).

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державної виконавчої служби, ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу порушення її прав. Так, не надано скаржником доказів, які б свідчили про те, що на її майно було накладено арешт в процесі виконавчого провадження, як і не надано до суду жодної постанови державного виконавця, зокрема, постанови про накладення арешту на майно, а також доказів фактичного виконання такої постанови, а саме: фактичного накладення арешту на майно ОСОБА_1 , його перелік, а також докази існування вказаного обтяження станом на момент звернення зі скаргою до суду.

Так, долучена до скарги Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта не містить посилання на номер виконавчого провадження з виконання наказу від 13.02.2006 у справі № 6/488, як не містить і посилання на перелік майна, на яке накладено арешт відповідно до виконавчого провадження № 1906277.

З огляду на викладене, доводи скаржника щодо бездіяльності начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в частині зняття арешту з майна та внесення відповідних відомостей до реєстру є необгрунтованими, відтак, у суду відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Керуючись нормами статей 18, 42, 46, 120, 121, 234, 235, 341-344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) незаконною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 13.09.2023 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 18.09.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко