Ухвала

від 08.02.2022 по справі 918/521/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" лютого 2022 р. м. Рівне Справа № 918/521/13

Господарський суд Рівненської області у складі колегії:

головуючого судді Горплюк А.М.

судді Заголдна Я.В.

судді Романюк Ю.Г.

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про заміну стягувача у наказі його правонаступником у справі 918/521/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Амур"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення в сумі 1 090 479 грн. 48 коп.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

У судове засідання учасники справи не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амур", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення в сумі 1 090 479 грн. 48 коп.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.10.2014 у справі №918/521/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Амур" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" - 1 064 113,04 грн. строкової та простроченої заборгованості за кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008, 26 253 грн. 84 коп. пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008, укладеним в рамках Генеральної угоди №03 від 03.10.2007. та 21 807 грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

05.12.2014 на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2014 судом видано наказ.

28.01.2022 на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про заміну стягувача у наказі Господарського суду Рівненської області від 05.12.2014 у справі №918/521/13 з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на його правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 31.01.2022 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 07.02.2022 справу №918/521/13 передано уповноваженій особі апарату Господарського суду Рівненської області для автоматизованого визначення складу колегії суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.02.2022, для розгляду справи № 918/521/13 сформовано колегію у складі трьох суддів: Горплюк А.М. (головуючий), Заголдна Я.В., Романюк Ю.Г.

Ухвалою суду від 08.02.2022 справу №918/521/13 прийнято до розгляду у складі колегії: Горплюк А.М. (головуючий), Заголдна Я.В., Романюк Ю.Г.

08.02.2022 на електронну адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі правонаступника та його представника.

У судове засідання 08.02.2022 представники учасників не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Частиною 3 ст. 334 ГПК України унормовано, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, вважає за необхідне зазначити таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом установлено, що 10.12.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестстандарт" укладений договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договорами.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 договору, у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги заборгованості, а новий кредитор набуває права вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги за заборгованістю ціну договору у порядку та строки визначені цим договором.

Відповідно до п.п. 2.2. п. 2 наведеного договору, розмір заборгованості боржника, що відступається за кредитними договорами складає в валюті кредиту - 1485 854 грн. 14 коп. та 467 052 дол. 67 цент США, зокрема за кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008.

Згідно п. 1 акта приймання - передачі від 10.12.2019 права вимоги до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 10.12.2019, цим актом сторони підтверджують, що на виконання п.п. 3.1.3. п. 3.1. договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами від 10.12.2019 , первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв зокрема права вимоги за Генеральною угодою №03 від 03.10.2007 та кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008.

10.12.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвестстандарт" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договорами.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 договору, у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги заборгованості, а новий кредитор набуває права вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги за заборгованістю ціну договору у порядку та строки визначені цим договором.

Відповідно до п.п. 2.2. п. 2 наведеного договору, розмір заборгованості боржника, що відступається за кредитними договорами складає в валюті кредиту - 1 485 854 грн. 14 коп. та 467 052 дол. 67 цент США, зокрема за кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008.

Підпунктом 4.1. пункту 4 передбачено, що ціна договору складає 121 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 4.2. договору, новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору ціна договору шляхом перерахування первісному кредитору грошових коштів що дорівнюють ціні договору на рахунок первісного кредитора вказаний у п. 12 цього договору в день укладення цього договору.

Згідно п. 1 акта приймання - передачі від 10.12.2019 права вимоги до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 10.12.2019, цим актом сторони підтверджують, що на виконання п.п. 3.1.3. п. 3.1. договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами від 10.12.2019 року, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв зокрема права вимоги за Генеральною угодою №03 від 03.10.2007 та кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008.

10.12.2019 ОСОБА_1 сплатила ТОВ "Фінансова компанія "Інвестстандарт" кошти в сумі 121 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №2РЕ2-5АТА-М7НР-5338 від 10.12.2019.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 916/2286/16).

Таким чином, відповідно до умов вказаного Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами від 10.12.2019, новим кредитором за кредитним договором №19.27-03/08-СК від 13.02.2008 є ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2014 у справі № 918/521/13.

Процесуальне правонаступництво здійснюється на підставі ст. 52 ГПК України (загальна для усіх стадій господарського процесу) та ст. 334 ГПК України, ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" (спеціальна, для стадії виконання судового рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Тобто правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У свою чергу, до стадій господарського процесу належать:1) стадія пред`явлення позову; 2) стадія відкриття провадження у справі; 3) стадія підготовчого провадження; 4) стадія врегулювання спору за участю судді; 5) стадія розгляду справи по суті; 6) стадія перегляду судового рішення в апеляційному порядку; 7) стадія перегляду судового рішення в касаційному порядку; 8) стадія перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 9) стадія виконання судового рішення.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження. Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так у п. 15 рішення ЄСПЛ у справі Моргуненко проти України від 06.09.2007 (заява № 43382/02) вказується таке: Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. Скордіно проти Італії (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. Естіма Джордж проти Португалії (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21.04.1998, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13.06.2006). .

Судом із фактичних обставин справи установлено, що у цій справі має місце завершальна стадія господарського процесу - виконання судового рішення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконавчого провадження.

Частиною 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

У рішенні у справі "Янголенко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлено від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Отже, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У виконавчому провадженні заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі ст. 334 ГПК України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Також відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а, отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Відтак заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (ст. 334 ГПК України) має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи (ст. 52 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/16/17, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, також зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених ст. 52 ГПК України. У цьому випадку приписи ст. 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями ст. 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі ст. 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у ч. 5 ст. 334 ГПК України (п. 74 та 75 зазначеної постанови).

У ході розгляду заяви про заміну сторони правонаступником господарським судом встановлено факт укладення Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами від 10.12.2019, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "Інвестстандарт" відступило на користь ОСОБА_1 право вимоги.

Докази визнання недійсним договору відступлення права вимоги суду не надані.

Зважаючи на наведене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані представником ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про заміну сторони правонаступником докази є такими, що підтверджують відступлення права вимоги до боржника, у зв`язку з чим заява про заміну сторони його правонаступником у справі №918/521/13 підлягає задоволенню.

Приписами ч. 3 ст. 52 ГПК України унормовано, що про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому ст. 242 цього Кодексу (ч. 4 ст. 334 ГПК України).

Отже, заміна однієї з сторін її правонаступником здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали, новий наказ при цьому не видається.

Керуючись ст. 52, 234, 235, 334 ГПК України, ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

2. Замінити сторону (стягувача) по виконанню наказу Господарського суду Рівненської області у справі №918/521/13 від 05.12.2014 з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на його правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала згідно частини 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України підписана та набрала законної сили 09.02.2022 та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя А.М. Горплюк

Суддя Я.В. Заголдна

Суддя Ю.Г. Романюк