Постанова

від 09.02.2022 по справі 17/169-07

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 17/169-07

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2021 року (головуючий - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.) і рішення Господарського суду Сумської області від 29 березня 2007 року (суддя Коваленко О.В.), у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`яни - 94"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта - Венеція",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватної фірми "Ордекс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сумської міської ради,

про визнання права власності.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини спору

1. Рішенням Сумської міської ради від 26.11.1997 "Про затвердження земельних ділянок, що виносяться на земельний аукціон" було вирішено віднести земельну ділянку, що знаходиться у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми до таких, право оренди на яку може бути реалізовано на аукціоні з подальшим укладенням договору оренди з переможцем аукціону.

1.1. Пунктом 1 Додатку до вказаного рішення встановлено цільове призначення земельної ділянки у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми загальною площею 0,011 га, а саме - під розташування міні-магазину з літнім майданчиком.

1.2. В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 17.02.1998 № 87 "Про надання земельних ділянок в довгострокову оренду" надано переможцям аукціону у довгострокову оренду земельні ділянки згідно додатку. Дозволено переможцям аукціону проєктування та будівництво на земельних ділянках, згідно умов аукціону.

1.3. Пунктом 3 Додатку до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 17.02.1998 № 87, Товариству з обмеженою відповідальністю "Слов`яни - 94" надано земельну ділянку під будівництво та розміщення міні-магазину.

1.4. Далі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов`яни - 94" (далі також ТОВ "Слов`яни - 94") уклало з Виконавчим комітетом Сумської міської ради договір тимчасового користування землею (у тому числі на правах оренди) № 224 від 03.07.1998 (далі також договір оренди № 224). Предметом цього договору є отримання ТОВ "Слов`яни-94" у тимчасове користування земельної ділянки, розташованої у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми загальною площею 0,011 га на строк 10 років під розміщення міні-магазину.

1.5. Відповідно до пункту 3.2.2 вказаного договору землекористувач зобов`язаний виконати проєктування та будівництво об`єктів на орендованій земельній ділянці протягом одного року відповідно до нормативних термінів будівництва. Початком цього терміну вважається дата прийняття рішення виконкомом про передачу земельної ділянки в оренду, а кінцем - передача закінчених будівництвом об`єктів до експлуатації у встановленому порядку; ввести в експлуатацію закріплені за земельною ділянкою об`єкти інфраструктуру не пізніше основних об`єктів.

1.6. Керуючись умовами договору оренди № 224, ТОВ "Слов`яни - 94" розмістило на орендованій земельній ділянці нежитлове приміщення - торговий павільйон.

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

2. У березні 2007 року ТОВ "Слов`яни - 94" (далі також "Позивач") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта - Венеція" (далі Відповідач, ТОВ "Санта-Венеція") про визнання права власності на нежитлове приміщення павільйону загальною площею 73,8 м2, що знаходиться у районі пішохідного мосту через р. Псел з боку вул. Заливна у м. Суми.

2.1. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Позивачем збудовано нерухоме майно, право на яке наразі Відповідачем не визнається.

Провадження у судах попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.03.2007 позовні вимоги задоволено. Визнано за ТОВ "Слов`яни - 94" право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення павільйону загальною площею 73,8 м2, яке складається з торгової зали загальною площею 26,9 м2, приміщення загальною площею 32,2 м2, кладової загальною площею 0,6 м2, побутового приміщення загальною площею 14,1 м2.

4. Не погодившись із указаним рішенням, Сумська міська рада, як особа, яка не брала участі у справі, однак яка вважала, що судовим рішенням вирішено питання про її права, інтереси і обов`язки, звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 апеляційне провадження за скаргою Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2007 у даній справі було закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

6. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у даній справі скасовано, а справу направлено до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6.1. Скасовуючи ухвалу апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції не погодився з тим, що рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2007 не порушує прав Сумської міської ради і з посиланням, зокрема, на приписи статей 181, 331, 392 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статей 120, 134 Земельного кодексу України констатував, що судове рішення, яким збудованому об`єкту присвоєно статус нерухомості і таким чином встановлено правовий зв`язок між ним та належною Сумській міській раді земельною ділянкою, безпосередньо впливає на обсяг прав (обов`язків) та зачіпає інтереси останньої, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

7. В подальшому, за наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2007 було залишено без змін.

7.1. Вказана постанова апеляційного господарського суду мотивована такими аргументами і обставинами:

- твердження Сумської міської ради про те, що нею надавалась згода на розміщення міні-магазину, як об`єкту торгівлі з полегшених конструкцій, тобто - тимчасової споруди, а не об`єкту нерухомості не відповідають фактичним обставинам справи та наданим суду документам, оскільки рішенням ради спірна земельна ділянка надавалась Позивачу саме для будівництва мінімаркету (в розумінні ДБН В.2.2-23-2009), а не для будівництва малої архітектурної форми;

- Сумська міська рада вказує, що з 1998 року та до моменту колективного звернення у 2020 році мешканців прилеглих до торгового павільйону житлових будинків вона вважала, що міні-магазин є тимчасовою спорудою, а не нерухомим майном, однак, знову ж таки, вказані обставини свого підтвердження в ході апеляційного розгляду не знаходять; з матеріалів цієї справи слідує, що з моменту винесення оскаржуваного рішення, Сумська міська рада повноцінно розпоряджалась земельною ділянкою надаючи її в оренду під розміщення нежитлової споруди, а відтак, була обізнана, що на ній розташовано нежитлову споруду;

- вказане підтверджує і факт того, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не створило жодних перешкод для реалізації Сумською міською радою, як власником землі, своїх правомочностей щодо спірної земельної ділянки;

- окремо варто відмітити і те, що при поданні апеляційної скарги Сумською міською радою не було доведено поважності причин пропуску строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, а тому і з цих підстав подана скарга задоволенню не підлягає.

Касаційна скарга

8. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Сумська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду щодо дотримання приписів статей 254, 264, 277 ГПК України, які було викладено у постановах від 21.09.2020 у справі № 910/13119/17, від 12.05.2020 у справі № 910/18271/16, від 27.02.2020 у справі № 916/2878/14, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.208818 у справі № 911/2635/17, від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 11.01.2020 у справі № 925/1600/16, від 03.12.2020 у справі № 908/3338/19, від 16.01.2021 у справі № 904/379/19, від 08.09.2020 у справі № 910/12279/18 і відповідно до яких у разі встановлення апеляційним судом обставин прийняття місцевим господарським судом рішення про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, апеляційний суд скасовує таке рішення господарського суду першої інстанції в обов`язковому порядку та повторно переглядає справу, проте суд апеляційної інстанції у даній справі таких процесуальних дій не вчинив.

9.1. При розгляді цього спору судом попередньої інстанції було неправильно застосовано також приписи статей 181, 328, 392 ЦК України і при цьому ним не було враховано висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосування, які викладено у постановах від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 23.06.2020 у справі № 909/337/19, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.209 у справі № 910/8880/18.

Так, згідно висновків касаційного суду, що викладені у згаданих постановах, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, так і обставин оспорення або не визнання такого права відповідачем.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд не врахував відсутності в матеріалах цієї справи будь-яких документів, які підтверджували б створення спірного нерухомого майна саме Позивачем, так само як і залишив поза увагою відсутність у ній доказів оспорення права на це майно з боку Відповідача.

9.2. Крім цього, як вже також неодноразово висновував Верховний Суд, за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована, а тому позов у даній справі взагалі подано до неналежного відповідача, що було самостійною підставою для відмови у позові. В цій частині судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду щодо дотримання приписів статей 4, 45, 47 ГПК України, які було викладено у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, від 20.06.2018 у справі № 908/3162/15-ц, від 212.11.2018 у справі № 127/93/17-ц та інших.

Відзив

10. У відзиві на касаційну скаргу Приватна фірма "Ордекс" заперечує проти доводів Сумської міської ради та вважає їх необґрунтованими. Окремо звертає увагу на пропуск скаржником строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та безпідставне поновлення такого строку судом апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

11. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

13. Як цілком підставно зазначає Сумська міська рада, усталеною судовою практикою Верховного Суду (див. зокрема постанови від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 03.04.2019 у справі № 909/68/18) визначено алгоритм дій апеляційного господарського суду в разі порушення апеляційного провадження за апеляційною скаргою не залученої до участі у справі особи, який полягає в наступному.

13.1. Так, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

13.2. Безумовним наслідком залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі особи, про права, обов`язки та (або) інтереси якої прийнято рішення у справі, є скасування оскаржуваного судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення.

13.3 Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, обов`язки, інтереси скаржника, після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи шляхом винесення відповідної ухвали, а от питання про скасування судового рішення згідно з правилами статті 281 ГПК України вирішується шляхом ухвалення окремого судового рішення у формі постанови.

13.4. Відповідно до положень частин 1, 2 статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України метою апеляційного перегляду справи є перевірка апеляційним судом правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно. При цьому в разі допущення процесуальних порушень, перелічених в частині 3 статті 277 ГПК України, рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає обов`язковому скасуванню, а тому у цьому випадку суд апеляційної інстанції після скасування такого рішення зобов`язаний здійснити повторний розгляд заявлених позовних вимог по суті в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, що прямо випливає зі змісту зазначеної процесуальної норми та приписів частини 4 статті 269 ГПК України.

14. З матеріалів цієї справи слідує, що після її направлення до апеляційного господарського суду для продовження розгляду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021) з мотивів безпосереднього впливу рішення місцевого господарського суду на права, інтереси та обов`язки Сумської міської ради, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021, скаржника було залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача.

14.1. В силу наведених вище приписів процесуального права та висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосовування, після вчинення апеляційним судом означеної процесуальної дії, він зобов`язаний був здійснити повторний розгляд заявлених позовних вимог, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти власне за наслідками апеляційного провадження.

15. При цьому, відповідно до частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення судом мали бути вирішені, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

15.1. Так пункт 3 частини 1 статті 282 ГПК України визначає, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

15.3. Проте з оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції у даній справі вказаного не врахував, безпідставно залишив без змін рішення місцевого господарського суду та взагалі не надав оцінку спірним правовідносинам по суті позовних вимог, не дослідив чи мали місце обставини, на які посилаються сторони у справі та заявник апеляційної скарги та які були встановлені судом першої інстанції, якими доказами вони підтверджуються, чи є такі докази належними та допустимими, не надав оцінки поясненням сторін у справі та заявника апеляційної скарги по суті заявленого позову.

15.4. Мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції дійсно містить мотиви щодо часткового відхилення доводів апеляційної скарги Сумської міської ради, але здебільшого такі мотиви стосуються питань обізнаності скаржника із існуванням спірної споруди на комунальній земельній ділянці та оцінки впливу прийнятого у справі рішення на права заявника апеляційної скарги, що належним виконанням наведених вимог ГПК України не являється.

16. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не може не відмітити й безпідставність висновків апеляційного господарського суду, які стосуються оцінки поважності причин пропуску Сумською міською радою строку на апеляційне оскарження судового рішення місцевого господарського суд у даній справі, позаяк жодна норма ГПК України не наділяє суд апеляційної інстанції повноваженнями ревізувати власні судові рішення, зокрема, ухвали про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі.

17. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

18. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

19. За наведених обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати такою, що відповідає положенням статей 86, 236, 237, 269, 282 ГПК України.

20 . Допущені судом апеляційної інстанції процесуальні порушення унеможливлюють розгляд та оцінку судом касаційної інстанції наведених в пунктах 9.1. - 9.2. цієї Постанови доводів касаційної скарги по суті спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21 . З огляду допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті позовних вимог, враховуючи обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України та визначені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього ж суду. Зважаючи на викладене касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

22. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій Постанові, в межах наданих процесуальних повноважень дослідити та оцінити аргументи учасників справи і зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 17/169-07 скасувати.

3. Справу № 17/169-07 направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.